Постанова № 136975269, 01.06.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/733/7/26

Єдиний унікальний №733/572/26

Рішення

Іменем України

01 червня 2026 року м.Ічня Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді - Вовченка А.В.

при секретарі - Мошеннець Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови ЕНА № 6967498 від 04 квітня 2026 року про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови ЕНА № 6967498 від 04 квітня 2026 р.

Свої вимоги мотивує тим, що 04 квітня 2026 року інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Губком В.А. було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 12.4 ПДР України за керування транспортним засобом зі швидкістю 91 км/год., за перевищення обмеження швидкості більше ніж на 20 км/год., за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню.

Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував. Відповідач доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати дії Управління патрульної поліції про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними;

- скасувати постанову про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 6967498 від 04 квітня 2026 р.

Ухвалою Ічнянського районного суду від 10 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

За клопотанням представника відповідача ГУ НУП в Чернігівській області та позивача Боженка О.Б. ухвалою суду від 04 травня 2026 року замінено неналежного відповідача ГУ НП в Чернігівській області на належного відповідача Департамент патрульної поліції Національної

поліції України та витребувано від ГУНП в Чернігівській області відеоматеріали з приладу TruCam II LTI 20/20 ТС 008364, пв 796066 та Інструкцію з експлуатації приладу TruCam II LTI 20/20 .

18 травня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача Департаменту патрульної поліції в якому він зазначає наступне.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги ПДР , а також бути взаємоввічливими. Особи , які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так ,04.04.2026 року о 17 год.58 хв. в с.Сираї на а/дМ 01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі,71 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВМW 730D, номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті с.Сираї, позначеному д.з. на білому фоні та рухався зі швидкістю 91 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam II LTI 20/20 ТС 008364, чим порушив п.12.4 ПДР. Згідно п.12.4 ПДР , у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Позивач же рухався зі швидкістю 91 км/год., що є перевищенням швидкості руху в населених пунктах згідно ПДР на 41 км. Таким чином позивач своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП , а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху трагнспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сухорукова Д.Є. є уповноваженим працівником патрульної поліції, а отже у відповідності до ст.222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ч.1 ст.122 КУпАП. У результаті розгляду справи, поліцейська винесла постанову серії ЕНА №6967498 від 04 квітня 2026 року за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 грн.

Щодо правомірності використання приладу TruCam II LTI 20/20 зазначила , що прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Можливість використання приладу TruCam II LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства. Отже використання приладу TruCam II LTI 20/20 відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, а тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням. При цьому, лазерний вимірювач TruCam II LTI відноситться саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань.

Лазерний вимірювач TruCam II LTI 20/20 отримав сертифікат відповідності та сертифікат перевірки типу №UA.TR.001 241-18, який діє до 26.12.2028 року.

Зважаючи на те, що ухвала Ічнянського районного суду Чернігівської області про відкриття провадження у справі №733/572/26 надійшла на адресу відповідача 11.05.2026 року, тобто через 1 місяць після винесення постанови серії ЕНА №6967498 від 04квітня 2026 року, то в силу вимог чинного законодавства, 30-денний строк зберігання відеозапису з портативного відео реєстратора №796066 пройшов, у зв`язку з чим такий відеозапис було автоматично видалено, тобто у відповідача відсутня об`єктивна можливість надати суду відео із портативного відео реєстратора №796066.

Інспектор Сухорукова Д.Є. під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та прийняття постанови серії ЕНА №6967489 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова повністю відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6967498 від 04квітня 2026 року, залишити без змін.

В судове засідання сторони не з`явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 квітня 2026 року інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Сухоруковою Д.Є. було ухвалено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за керування транспортним засобом зі швидкістю 91 км/год., чим перевищив обмеження швидкості більше ніж на 20 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.

Позивач посилається на те, що він оспорював порушення ним Правил дорожнього руху, проте інспектором була винесена постанова про адміністративне правопорушення.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач посилається на те, що він оспорював порушення ним Правил дорожнього руху, проте інспектором була винесена постанова про адміністративне правопорушення.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З оскаржуваної постанови вбачається, що вона складена за керування транспортним засобом зі швидкістю 91 км/год., чим перевищив обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год., чим порушено п.12.4 ПДР України.

Так, посадовою особою відповідача, якою було прийнято оскаржувану постанову ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку із порушенням останнім п.12.4 Правил дорожнього руху.

Положеннями до ч. 1 ст. 122 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Докази, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову, які б відповідали вимогам ч. 1 ст. 251 КУпАП, на підтвердження порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 122 КУпАП шляхом недотримання вимог п.12.4 Правил дорожнього руху стороною відповідача, зокрема, відеозапису не було надано, оскільки строк зберігання відеозаписів з відео реєстратора становить 30 діб.

Суду не надано також інших належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху 04 квітня 2026 року, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, яке зазначено в оскаржуваній постанові.

Виходячи з викладеного, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі зазначеного, враховуючи встановлення судом недоведеності наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд констатує, що рішення, прийняте посадовою особою відповідача у формі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6967498 від 04.04.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи зазначені ними у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на суб`єктивному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача, суд зазначає, що процедурних порушень під час складання постанови поліцейським УПП в Чернігівській області лейтенантом поліції Сухоруковою Д.Є. не встановлено, а позивач не обґрунтував у цій частині свій позов. Самі по собі дії поліцейського при складанні постанови про правопорушення не можна вважати неправомірними, а отже в задоволенні цієї частини позовної заяви слід відмовити.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №524/1284/17, у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а та інших, вказана судова практика є сталою і не змінювалась.

Постанова серія ЕНА № 6965872 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 04 квітня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена інспектором Управління патрульної поліції у Чернігівській області, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 666 гривень 00 копійок.

Керуючись статтями 122, 256, 261, 265-2, 268, 276, 288, 289, 293 КпАП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 Про Правила дорожнього руху, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про визнання протиправною та скасування постанови ЕНА №6967498 від 04 квітня 2026 року задовольнити частково .

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6967498 від 04 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 666 гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Суддя А. В. Вовченко