Ухвала суду № 136974975, 16.04.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/267/26

Номер провадження №2-678-256/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в залі суду в селищі Летичів, у відсутність учасників справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, за наявними у справі матеріалами, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 18 лютого 2026 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Стецьковою-Бондар Л.Ф., за змістом якої ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , який на день смерті проживав по АДРЕСА_1 .

Після смерті батька позивача ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якого увійшла земельна частку (пай) із земель селянської спілки «Прогрес» с. Голенищево Летичівського району Хмельницької області розміром 2,43 в умовних кадастрових гектарах, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250816 від 08 квітня 1997 року, спадщину після якої, в силу ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) прийняв, але не переоформив своїх спадкових прав її син ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 заповіту не залишав, тому позивач ОСОБА_1 в силу ст.ст. 1223, 1261 ЦК України є спадкоємцем майна померлого, як спадкоємець першої черги, оскільки є його сином.

Інших спадкоємців та спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після ОСОБА_2 не має, оскільки ОСОБА_3 (мати спадкодавця) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 (дочка спадкодавця) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 (дружина спадкодавця) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 (сестра спадкодавця) померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З метою оформлення спадкового майна позивач ОСОБА_1 звернувся до Летичівської державної нотаріальної контори, проте йому повідомлено, що він не може оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на право на земельну частку (пай), спадкоємцем якої був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на спадкове майно виданий після смерті спадкодавця, рекомендовано звернутися до суду для визнання права на спадкове майно.

25 серпня 2025 року сектор №2 відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомив, що ОСОБА_7 рахувалась у списку громадян-членів селянської спілки «Прогрес» с. Голенищево, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №09, виданого 05 вересня 1995 року.

На підставі розпорядження Летичівської райдержадміністрації №89 від 01 квітня 1997 року ОСОБА_3 був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250816, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів 10 квітня 1997 року за №788. Сертифікат не був виданий та знаходиться на зберіганні у секторі №2. Розмір земельної частки (паю) згідно сертифікату - 2,43 в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до книг реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів, станом на 01 січня 2013 року, державні акти на право приватної власності на землю та на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250816 не зареєстровані та не видавались.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що ці відомості підтверджують наявність у ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) із земель селянської спілки «Прогрес» с. Голенищеве, оскільки вона за життя була включена у списки членів КСП - селянської спілки «Прогрес» с. Голенищево, проте сам сертифікат серії ХМ №0250816 був виготовлений після її смерті.

У зв`язку з тим, що нотаріус відмовила позивачу у оформленні спадщини - на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_3 , спадщину після якої прийняв, але не оформив своїх спадкових прав її син ОСОБА_2 , оскільки правовстановлюючий документ на спадкове майно виданий після смерті спадкодавця, позивач ОСОБА_1 змушений звернутись до суду, адже не може скористатись своїми правами, як спадкоємець, щодо володіння, користування та розпорядження майном.

За цих обставин просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай), як спадкове майно.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2. 18 лютого 2026 року до суду надійшла вказана позовна заява.

3. 19 лютого 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.

4. 05 березня 2026 року, 14 квітня 2026 року до суду надійшли копії спадкових справ №255-2009 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , №467/1997 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. 15 квітня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стецькової-Бондар Л.Ф. про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує.

6. 16 квітня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідача - Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Буравець Т.В. про розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі доказами, позовні вимоги визнають, не заперечують проти позову.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

7. Як зазначено у ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

8. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1). Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2).

У ч. 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ч. 1 ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3).

Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п. 4). Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (п. 5).

9. Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом ч. 1 ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За змістом ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

За змістом ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Законодавець у ЦК УРСР передбачив, що для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ч. 1). Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 2).

За змістом ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1). Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу) (ч. 2).

Як зазначено у ч. 1 ст. 554 ЦК УРСР в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

10. У п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном (абз. 1).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (абз. 2).

11. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗК України 1990 року земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗК України 1990 року землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

В силу ст. 5 ЗК України 1990 року суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (ч. 2). Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу (ч. 9).

Законодавець у ст. 22 ЗК України 1990 року визначив, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ч. 1). Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (ч. 2).

Як зазначено у ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1). Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ч. 2). Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ч. 3).

12. У Законі України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування (ч. 1 ст. 1). Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (ч. 1 ст. 5). Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства (ч. 2 ст. 9).

13. Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (п. 1). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2). Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п. 5).

14. З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності, зокрема, таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

15. У ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вказано, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай) (абз. 1-4). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (абз. 6).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

16. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року (абз. 2 п. 1). У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР (ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (абз. 3 п. 1). При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай) (п. 11). Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (абз. 2, 3 п. 23).

17. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року роз`яснено, що згідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (п. 23).

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України) (абз. 1 п. 24). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі, й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (абз. 2 п. 24). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність (абз. 3 п. 24).

18. За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У ч. 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

19. У абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року роз`яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено, що за змістом ч. 4 ст. 174 ЦПК України (на теперішній час це ч. 4 ст. 206 ЦПК України) у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

V. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

20 Так, у підготовчому провадженні представник відповідача - Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Буравець Т.В. подала суду заяву згідно якої позовні вимоги позивача ОСОБА_1 визнає і не заперечує проти їх задоволення.

21. Отже, відповідач позовні вимоги визнає, таке визнання є повним і безумовним, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

22. Відповідач жодним чином не оспорює фактичні обставини у справі, не ставить під сумнів право позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом, успадкувати після смерті спадкодавця (батька) ОСОБА_2 спадкове майно - право на земельну частку (пай), яке він прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після своєї матері ОСОБА_3 .

23. Позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку оформити право на спадкове майно - земельну частку (пай), оскільки йому у цьому відмовила державний нотаріус.

24. Наведені позивачем у позовній заяві обставини підтверджуються поданими ним доказами і матеріалами спадкових справ.

25. У зв`язку з тим, що представник відповідача в підготовчому провадженні позовні вимоги визнала повністю, суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

26. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довів правомірність своїх вимог, тому позов є обґрунтованим.

VІІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

27. Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач судові витрати залишає за собою.

Враховуючи засаду (принцип) диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд вважає, що судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 19, 23, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-355 ЦПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

Прийняти визнання позову відповідачем - Летичівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області.

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право на земельну частку (пай), розміром 2,43 в умовних кадастрових гектарах із земель колишньої селянської спілки «Прогрес» с. Голенищево Хмельницького району Хмельницької області, як на спадкове майно, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250816, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №788 від 10 квітня 1997 року, після батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16 квітня 2026 року.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець с. Прилужне Летичівського району Хмельницької області, зареєстрований і проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 , електронна пошта і електронний кабінет - відсутні.

ПРЕДСТАВНИК: адвокат Стецькова-Бондар Людмила Феліксівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місцезнаходження: вул. Юрія Савіцького, 14 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, тел. (+38096) 426-24-49, електронна пошта: Liudokbond@gmail.com, наявний електронний кабінет.

ВІДПОВІДАЧ: Летичівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Героїв Крут, 2/1 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04404548, тел. / факс (03857) 2-05-20, 2-02-15, електронна пошта: rada@letychivotg.gov.ua, наявний електронний кабінет.

ПРЕДСТАВНИК: Буравець Тетяна Вікторівна (за довіреністю).

Суддя підпис Ходоровський І.Б.

Суддя Ходоровський І.Б.