Рішення № 136974370, 27.05.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/861/26

Номер провадження 2/585/784/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді - Євлах О.О., за участю: секретаря судового засідання - Безручко О.П.,представника позивача- Вакуленко В.М., представника відповідача- Менько Д.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ромни в режимі відеоконференцзв"язку цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження

позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Діджи фінанс»

до

відповідач: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

негайно після закінчення судового розгляду,ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Товариство з обмеженою відповідальності «Діджи фінанс» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов обґрунтував тим, що 25.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено угоду № 200153744.

Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти, з встановленим строком користування з 25.11.2014 р. (видана кредитна картка), а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається.

Станом на 14.01.2026 р. загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 30487,74 грн., з яких: 9993,42 грн. - заборгованість за кредитом; 20494,32 грн. - заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200153744 від 25.11.2014 року - 30 487,74 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 2 746,40 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 6 666,58 грн. Разом заборгованість становить - 39 900,72 грн.

Крім того позивач просить поновити йому строк позовної давності, посилаючись на об`єктивність причин з яких позивачем було пропущено строк звернення до суду.

3. 12 березня 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Менько Д.Д., подала відзив на позовну заяву в якому просила у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 200153744 від 25.11.2014 року у загальному розмірі 39900,72 грн відмовити за спливом строку позовної давності. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн у відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.

В обґрунтування своєї позиці вказала на те, що в обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020р., відразу не були передані ТОВ «Діджи Фінанс» і лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс». Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав Позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, Позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою. Також позивач в обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до суду посилається на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), введення воєнного стану на території країни.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Однак, до позовної заяви не долучено жодного документу, на надання яких йдеться посилання в позовній заяві та якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги. Виписки з особового рахунку відповідача на підтвердження виконаних операцій щодо надання кредитних коштів та їх користування позивачем до матеріалів справи не надано.

Відтак, позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування у відповідача заборгованості за кредитним договором, як станом на час укладення договору відступлення права вимоги, так і на час звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивачем не надано і витягу з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості, яка нібито мається у відповідача.

Реєстр боржників, що є додатком до договору №7 БМ від 20 липня 2020 року, укладений за результатами публічних торгів, також не може бути належним доказом щодо зобов`язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти, оскільки такий реєстр не містить умов щодо досягнення сторонами кредитного договору усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розміру і типу процентної ставки, орієнтовної сукупної вартості кредиту, його обслуговуванням та повернення.

Позов поданий до суду 17.02.2026 року.

Однак, ні позовна заява, ні додані до неї додатки не містять будь-якої інформації та доказів фактичного отримання та використання кредитних коштів відповідачем, суми наданого кредиту та дати початку строку кредитування, підтвердження розрахунку заборгованості відповідача, докази порушення строків повернення кредиту та нарахування заборгованості за відсотками.

У той же час, строк дії кредитного договору має визначальне значення для встановлення початку та закінчення перебігу позовної давності, оскільки закінчення строку дії кредитного договору збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У зв`язку із спливом значного часу після укладення кредитного договору, у відповідача відсутній оригінал кредитного договору, інші документи, які стосуються угоди щодо кредитування (заява-анкета боржника та інше), а позивачем суду такі документи не надані.

З огляду на зазначене, відповідач з метою з`ясування інформації щодо строку дії кредитного договору № 200153744 від 25.11.2014 року звернулась до бюро кредитних історій, звідки встановила, що термін дії кредитного договору № 200153744 від 25.11.2014 року, укладеного між нею та ПАТ «Банк Михайлівський», становив до 24.11.2016. Сума кредиту 10200.00 грн, сума боргу на останню дату оновлення 21.03.2016 - 10109.64 грн.

Тобто з 24.11.2016 кредитор знав про порушення свого права у зв`язку з невиконанням божником основного зобов`язання. Вищенаведене підтверджується роздрукуванням інформації про кредитний договір з бюро кредитних історій, яке додається.

Враховуючи дату закінчення кредитного договору - 24 листопада 2016 року, загальний строк позовної давності сплинув 24 листопада 2019 року.

Наведені позивачем обставини в обґрунтування поновлення строку звернення до суду не дають підстав для поновлення або не застосування строку позовної давності, про що просить позивач, так як з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ лише 20.07.2020 року.

Однак станом на 20.07.2020 року, враховуючи дату закінчення кредитного договору (24.11.2019), загальний строк позовної давності сплинув.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Отже, уклавши договір відступлення прав вимоги, позивач набув права вимоги щодо відповідача по спірному кредитному договору, але пропустив строк позовної давності на пред`явлення позову до відповідача, оскільки такий строк був пропущений попереднім кредитором.

Наведені позивачем в позові причини пропуску строку позовної давності не дають підстав для поновлення або не застосування строку позовної давності з урахуванням того, що ТОВ «Діджи Фінанс», яке набуло право вимоги за кредитним договором після ПАТ «Банк Михайлівський», не навело поважних причин, які об`єктивно перешкоджали кредитору звернутись з відповідними вимогами про стягнення заборгованості в період до 24 листопада 2019 року.

Відтак, у даній справі відсутні підстави вважати, що строки позовної давності пропущені з поважних причин, а тому в поновленні строку позовної давності щодо стягнення заборгованості необхідно відмовити. Враховуючи викладене, у задоволенні позову має бути відмовлено за спливом строку позовної давності.

Щодо стягнення судових витрат відповідач зазначив наступне.

По даній справі ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Водночас, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р). Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов`язковими для суду договірні зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відповідач вважає, що супровід даної справи не потребував від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Також необхідно взяти до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" у судах різних регіонів України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв`язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

З огляду на зазначене відповідач вважає, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.

У зв`язку з цим, з огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 7000,00 грн до 5000,00 грн.

У зв`язку із розглядом даної справи вона, відповідач також понесла витрати на правничу допомогу, розмір яких відповідно до п. 5 договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2026 року, з урахуванням складності справи та виконуваних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, що має бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, попередньо визначається за домовленістю сторін у фіксованій сумі 5000 (п`ять тисяч) грн за ознайомлення з матеріалами справи, надання консультацій, підготування та подання до Роменського міськрайонного суду відзиву на позов у справі № 585/861/26.

Факт понесення відповідачем витрат на оплату правничої допомоги у вказаному розмірі підтверджується договором про надання правничої допомоги від 11.03.2026, платіжною інструкцією від 11.03.2026 1.568297249.1 на суму 5000 грн.

Виконані адвокатом роботи полягають в ознайомленні з матеріалами справи, наданні консультацій, підготуванні відзиву на позов, поданні відзиву на позов до суду. Зважаючи на те, що позов не підлягає задоволенню, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. 06 травня 2026 року представник позивача подав суду додаткові пояснення у справі в яких зазначив, що 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, що був укладений за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020.

25.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), укладено угоду № 200153744 (кредитний договір).

Заборгованість відповідача за договором № 200153744 від 25.11.2014 року розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Розрахунок виконанувався уповноваженими працівниками банку з урахуванням умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України (ст. 534 ЦК України).

Оскільки договір є двосторонній - то доступ до даних по розрахунковому рахунку (банківських виписок) є у банку та відповідача, що передбачено умовами договору. Відповідно до норм ЦК України: ч.1 ст.1076 - банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. Інформація про стан рахунку відповідача є недоступною для ТОВ «Діджи Фінанс» оскільки не є стороною кредитного договору.

ТОВ «Діджи Фінанс - правонаступник за договором відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 та вважає, що реєстр кредитних договорів (витяг з якого надано до позовної заяви) до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» є достатнім і беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Так, станом на дату подачі позову до суду загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 30487,74 грн., з яких: 9993,42 грн. - заборгованість за кредитом; 20494,32 грн. - заборгованість за відсотками. До позову були додані виписки.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

Позивачем було подано виписки по рахунку за кредитним договором № 200153744 від 25.11.2014 року за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23.05.2016) по 27.07.2020 сформованими за даними з Єдиної операційно-інформаційної системи Фонду, через підсистему «Електронний суд». Станом на сьогодні, всі ці докази містяться в підсистемі «Електронний суд» у матеріалах цивільної справи № 159/6180/25. (копію відповіді ФГВФО).

Більше того, ТОВ «Діджи Фінанс» надало до суду розрахунок заборгованості разом із позовною заявою про стягнення заборгованості, в якому зазначено суму боргу, з чого вона складається та чітко зазначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат на зазначену суму заборгованості, яка виникла у Відповідача за кредитним договором № 200153744 від 25.11.2014 року, була відступлена новому кредитору (ТОВ «Діджи Фінанс») за Договором №7_БМ від 20.07.2020 та не змінювалась включно до моменту подачі позовної заяви до суду.

Дані виписки з особових рахунків є основним доказом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором № 200153744 від 25.11.2014 року, за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23.05.2016) по 27.07.2020.

ТОВ «Діджи Фінанс звертає увагу суду, що надані Позивачем до суду та долучені до матеріалів цивільної справи № 585/861/26, виписки з особових рахунків ОСОБА_2 , також містять обов`язкові реквізити, які дають змогу визначити, що дана виписка стосується саме даного клієнта, та щодо кредитного договору, який є предметом спору, зокрема: ПІБ Відповідача - ОСОБА_2 ; РНОКПП Відповідача - НОМЕР_1 ; Кредитний договір укладений із Відповідачем - № 200153744 від 25.11.2014 року.

5. 22 травня 2026 року представник відповідача- адвокат Менько Д.Д. подав суду додаткову пояснення у справі в яких зазначає, що згідно п. 1.5.4 заяви (оферти) № 200153744 від 25.11.2014 строк дії ліміту під операції з картою буде відповідати строку дії договору про карту (якщо інше не буде обумовлено в умовах по картах).

Жодного посилання щодо строку дії кредитного договору заява (оферта) № 200153744 від 25.11.2014 не містить.

Згідно Довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках Карткового Продукту «Visa Platinum CashBack (неіменна)», яка підписана відповідачем 25.11.2014, розмір кредитного ліміту - до 50000.00 грн, строк кредиту - 12 місяців. Також вказана довідка містить орієнтовна сукупну вартість кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum CashBack (неіменна)», яка складається із зазначених у ній складників, у тому числі й такого складника, як строк дії кредитного договору - три роки.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 відступила від раніше зроблених висновків у цій категорії спорів, та зазначила, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця.

Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Проте у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За таких обставин ОП КЦС відступила від висновку, викладеного у постановах КЦС від 2.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, від 18.11.2020 у справі № 313/346/20 та від 26.12.2019 у справі №467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Відтак, орієнтовна сукупна вартість кредиту, яка розрахована у Довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 25.11.2014 з розрахунку строку дії кредитного договору три роки, не є підтвердженням того, що кредитний договір укладено на три роки.

Більше того, Довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках Карткового Продукту «Visa Platinum CashBack (неіменна)» від 25.11.2014 містить чітку умову щодо строку кредиту - 12 місяців, а тому посилання представника позивача на те, що кредитний договір укладено на строк до 24.11.2017 року є безпідставним.

Також безпідставним є посилання представника позивача на те, що відповідачу видано кредитну картку строк дії - 3 роки (згідно розписки про отримання платіжної картки від 25.11.2014), оскільки зазначена розписка не містить жодної інформації щодо видачі відповідачу кредитної карти із строком дії три роки.

До відзиву на позов додано скріншоти інформації про кредитний договір з бюро кредитних історій, згідно якої термін дії кредитного договору № 200153744 від 25.11.2014 року, укладеного між відповідачкою та ПАТ «Банк Михайлівський», становив до 24.11.2016. Сума кредиту 10200.00 грн, сума боргу на останню дату оновлення 21.03.2016 - 10109.64 грн.

З метою більш достовірного підтвердження вищенаведеної інформації, враховуючи те, суд прийняв від позивача додаткові докази, які не були додані до позовної заяви, просив долучити до матеріалів справи витяг із Звіту Українського Бюро Кредитних Історій, актуального станом на час його формування: 10.03.2026 13:41:09, у належній формі, а саме із зазначенням дати його формування та інших реквізитів.

Зазначив, що інформація про строк дії до 24.11.2016 року спірного кредитного договору № 200153744 від 25.11.2014 року, укладеного між відповідачкою та ПАТ «Банк Михайлівський», була надана до Українського Бюро Кредитних Історій саме первісним кредитором ПАТ «Банк Михайлівський» відповідно до 3.5 заяви (оферти) № 200153744 від 25.11.2014, анкети від 25.11.2014, оновлена первісним кредитором 21.03.2016, чим також спростовуються твердження представника відповідача про строк дії кредитного договору до 24.11.2017 року

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

6. Представник позивача Вакуленко В.М. в судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила її задовільнити.

7. В судовому засіданні представник відповідача адвокат Менько Д.Д. проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

8. Ухвалою суду від 09 березня 2026 року (а.с.22) було постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносини.

9. Платіжна інструкція №25 від 09.07.2020 року згідно якої платник ТОВ «Діджи фінанс» сплатило на користь ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти за Протоколом №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 року. ( а.с.13)

10.Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП№НОМЕР_4 від 29.12.2022 року за яким згідно наказу №910/11298/16 виданим 12.07.2021 року зобов`язано ТОВ «ФК`Плеяда» передати ТОВ`Діджи фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2.( а.с.14)

11. Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 від 17.01.2023 року згідно наказу №910/11298/16 від 12.07.2021 року зобов`язано ТОВ «ФК`Фагор» передати ТОВ`Діджи фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2.( а.с.15)

12. Розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №200153744 від 25.11.2014 року, інфляційних втрат та 3% річних- ОСОБА_2 має заборгованість в сумі 30487,74 грн. ; 6666,58 грн інфляційне збільшення, 2746,40 грн штрафні санкції. ( а.с.17)

13. Згідно роздруківки інформації про договір - тип кредиту невизначений, дата видачі 25.11.2014 року, термін дії до 24.11.2016 року. Статус - ліквідація фінансової установи. Дата оновлення 21.03.2016 року. Кредитор Банк Михайлівський. ( а.с.34)

14. Згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року зобов`язано ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» передати ТОВ «Діджи фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 року №1905 та прийому-передачі до нього від 20.05.2016 №1 і №2. (а.с.208-223)

15. 25.11.2014 року ОСОБА_4 підписала Заяву(оферту) №200153744.(а.с.224)

16. Згідно довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum CashBack» неіменна строк дії картки 3 роки. (а.с.226 на зв.)

16. 25.11.2014 року ОСОБА_4 та ТОВ`Страхова компанія М-Лайн» підписали Договір добровільного страхування життя. (а.с.227)

17. Згідно розписки- ОСОБА_4 отримала картку № НОМЕР_2 . (а.с.228)

18. Позивачем було надано Виписки по особовим рахункам з 23.05.2016 по 27.07.2020 року- ОСОБА_1 (а.с.48-204)

19. Згідно Витягу з Звіту Українського Бюро Кредитних Історій- ОСОБА_1 станом на 10.03.2026 року має 8 відкритих кредитів, 6 кредитів з порушенням графіку платежів за останній рік, 5 кредитів з поточним простроченням. (а.с.---)

VІ. Норми права

20. Між сторонами склались кредитні правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 зроблено висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Положеннями ст. 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

V. Оцінка Суду.

19. Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що 25.11.2014 року ОСОБА_5 підписала Заяву(оферту) №200153744 та відповідно уклала Договір з Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» на отримання кредитних коштів в безготівковому вигляді шляхом встановлення кредитного ліміту на картку.

Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти, з встановленим строком користування з 25.11.2014 р. (видана кредитна картка), а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Що стосується нарахованої заборгованості за договором по тілу кредиту.

Згідно виписки по особовим рахункам з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року ( а.с.48) доведеним та таким, що підлягає задоволенню суд визнає борг по тілу кредиту в ромізі 9993,42 грн.

Що стосується заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Суд погоджується із доводами позивача, що строк дії договору (картки) скаладає три роки,- з 25.11.2014 року по 25.11.2017 року.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідачу нараховуються відсотки за кожен день користування кредитними коштами виходячи із суми заборгованості наявної на день нарахування, що в сумі склало 6955,53 гривні. Поскільки позивач не надав розрахунку заборгованості, то виходячи із наданої виписки суд обраховує відсотки наступним чином: 15.05.2017 року борг по відсоткам складає 3850,26 грн. (а.с.56). З наступного дня,- 16.05.2017 року по 25.11.2017 року банк не зазначає загальної заборгованості по відсоткам на кожен день, а нараховує відсотки за кожен день користування кредитом в розмірі 16,43 грн. на день. Відповідно період з 16.05.2017 року по 25.11.2017 року склав 189 днів, а сума нарахованих відсотків за це період склала 3105,27 гривень (16,43х189=3105,27). Таким чином, суд констатує, що правомірним є нарахування відсотків в межах погодженого сторонами договору строку кредитування тривалістю три роки відповідно до наведеного судом розрахунку за період з 25.11.2014 по 25.11.2017 року на загальну суму 6955 грн 53 коп., а відсотки нараховані після закінчення строку кредитування (після 25 листопада 2017 року) стягненню не підлягають.

Що стосується нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Позивачем заявлено до стягнення з ОСОБА_2 інфляційні втрати на суму 6666,58 грн. 3% річних на суму 2746,40 грн. пов`язані із несвоєчасним поверненням заборгованості за кредитним договором №200153744 від 25.11.2014 року.

Враховуючи, що суд визнам обґрунтованим стягнення відсотків у сумі 6955 грн 53 коп. та заборгованості по тілу кредиту в сумі 9993грн. 42коп., що загалом складає заборгованість в сумі 16948грн.95 коп.

Таким чином, суд констатує, що правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних виходячи із суми заборгованості. Так, інфляційних втрати складають 3706 грн.13 коп. (16948,95х1,21866444-16948,95=3706,13 грн.); а 3% річних скадають 1526 грн. 80 коп., виходячи із розрахунку наданого позивачем та визнаною судом сумою заборгованості.

Що стосується доводів сторін стосовно строку дії договору (картки)

Суд погоджується з доводами позивача, що строк дії договору (картки) складає 3 роки. Так, згідно довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum CashBack» неіменна строк дії картки 3 роки.

Згідно розписки- ОСОБА_4 отримала картку № НОМЕР_2 - 25.11.2014 року. Тобто строк дії картки отриманої відповідачем закінчується 24.11.17 року. Посилання відповідача на роздруківку із сайту Українського Бюро Кредитних історій, як на підтвердження дії кредитного договору (картки) судом відхиляється, оскільки такі дані не є належними доказами при вирішинні кредитних спорів, оскільки збір інформації по кредитній історії особи здійснюється не з метою вирішення кредитних спорів. Законом передбачено, що інформація в Реєстрі може містити помилки і за заявою уосіб, яких така інформаці стосується, помилки можуть виправлятись шляхом внесення змін. Наявність чи відсутність інформації в Реєстрі Українського Бюро Кредитних історій не є обов`язковою для суду при вирішенні кредитних спорів.

Що стосується доводів представника відповідача щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Поскільки суд визнав обґрунтованим, що строк дії картки отриманої відповідачем закінчується 24.11.17 року, то відповідно строк позовної давності 3 роки минає 24.11.20 року.

Тому суд не погоджується з твердженням представника відповідача, зазначеним у відзиві на позовну заяву, про сплив позовної давності - 24 листопада 2019 року за договором укладеним 25.11.2014 року.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №385/1454/15-ц, від 01.10.2020 у справі №912/1672/18 викладені висновки, відповідно до яких позовна давність застосовується лише за умови встановлення наявності порушеного права сторони спору, тому встановивши доведеність порушення цивільного права, за захистом якого особа звернулася до суду, але якщо позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною в справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення.

Разом з цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме: продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання 02.04.2020 чинності Законом №540-ІХ.

Подібний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651.

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Водночас Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Закон №2120-ІХ набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Закон №4434-ІХ набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а з 30.01.2024 до 03.09.2025 включно перебіг такого строку зупинявся.

Оскільки в цій справі станом на 02.04.2020 позовна давність щодо позовних вимог (ТОВ «Діджи Фінанс») не спливла, то цей строк унаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29.01.2024) й подальшого (з 30.01.2024 до 03.09.2025 включно) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеним.

20 липня 2020 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р. в т.ч. і до відповідача у справі.

Тобто позивач правомірно набув права грошової вимоги до відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 22181,88 грнивень, з яких: 9993,42 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6955,53 грн. заборгованість за відсотками, 1526,80 грн. сума 3% річних, 3706,13 грн. сума інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

20. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №200153744 від 15 січня 2026 року ТОВ «Діджи фінанс» сплатило на користь держави судовий збір в сумі 2662.40 грн. (а.с.18)

В зв`язку з частковим задоволеннім позовних вимог з відповідача на користь позивачап підлягає стягнення 1480,02 гривні сплаченого судового збору, що є пропорційним до задоволених позовних вимог. (2662,40*55,59%)

Щодо витрат на правничу допомогу адвокатів, суд зазначає наступне.

Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат позивач надав: Додаткову угоду до Договору №26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року ( а.с.10), Детальний опис робіт(наданих послуг) виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» з вартістю виконаних робіт 7000,00 гривень( а.с.12), Акт на підтвердження факту надання правничої(правової) допомоги адвокатом (а.с.230)

Враховуючи складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн. є неспівмірним з обсягом роботи проробленій адвокатом, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000,00 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги відповідача надала: Договір про надання правничої допомоги від 11 березня 2026 року ( а.с.35), платіжну інструкцію № 1.568297249.1 від 11.03.2026 року про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Менько Д.Д. витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 5000 гривень ( а.с.36)

В зв`язку з тим, що суд визнав обґрунтованими витрати на правову допомогу позивача в розмірі 5000 гривень та відповідачем ОСОБА_2 понесено витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5000 гривень, то судові витрати сторін на правову допомогу підлягають зустрічному зарахуванню, у звязку з чим їх розподіл судом не здійснюється.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальності «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за договором № 200153744 від 25.11.2014 року у загальному розмірі 22181 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят одну) гривню 88 копійок.

3. Стягнути з гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір - 1480 (одну тисячу чотириста вісімдесят) гривень 02 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Сумського апеляційного суду через єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, або через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено 01 червня 2026 року.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" ел. пошта yu.karpenko@dgfinance.com.ua , адреса 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1 ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ