Постанова № 136974117, 29.05.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4054/26 Провадження № 3/591/1077/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду міста Суми Косар А. І., розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сумиі матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відуправління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАПстосовно ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянство: України місце проживання: АДРЕСА_1 військовослужбовець і установила

Водій ОСОБА_1 10 квітня 2026 року 01:08 в м. Суми по вул. Харківська, 79 керував транспортним засобом Fiat Scudo номерний знак НОМЕР_1 з явними ознакам алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 поліцейський уповноваженого підрозділу поліції кваліфікував за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (смс - повідомлення доставлено одержувачу ОСОБА_1 28.04.2026 14:44:21), клопотань про відкладення судового засідання ним не подано, причини неявки не повідомлені.

Суд не наділений повноваженнями щодо розшуку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і вжив усіх можливих заходів для завчасного повідомлення про час та місце розгляду справи. Крім того, сам ОСОБА_1 навіть не поцікавився долею складеного стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, зайнявши пасивну позицію затягування строків судового розгляду.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

При цьому, суд враховує, що правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою /ч. 2 ст. 268 КУпАП/.

За таких обставин, керуючись статтею 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У відповідності до ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено п. 2.9 (а) ПДР.

Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 була затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції… огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Згідно п. 9 Розділу ІІ Інструкції…№ 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до тексту вказаної Інструкції, саме поліцейському надано право визначати підозру про те, чи перебуває водій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння, поліцейський направляє його до найближчого закладу охорони здоров`я. Встановлення наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу цією Інструкцією не передбачене.

Установлені судом обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636633 від 10.04.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія т/з з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; матеріалами відеозапису на оптичному носії даних.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до чинного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п. 2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

При цьому, за змістом указаних нормативних документів оцінка наявності ознак сп`яніння водія є суб`єктивним припущенням поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке базується на ознаках, визначених у нормативних документах, яке за своїм змістом може відрізнятись від сприйняття цієї обставини іншими особами.

Також суд звертає увагу на те, що положеннями ПДР (п. 2.5) передбачений обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського, без з`ясування при цьому обгрунтованості висунутої поліцейським вимоги в частині наявності у особи ознак певного виду сп`яніння.

Істотних порушень співробітниками патрульної поліції при оформленні стосовно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не установлено.

Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотримання вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП, та доданий до нього відеозапис є належними та допустимими доказами.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З огляду на викладене, винуватість ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом і його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейським уповноваженого підрозділу поліції кваліфіковано вірно.

Доказів же, що спростовували б винність ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, суду не надано.

Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, суддя не вбачає.

На відеозапису з нагрудних відеокамер поліцейських зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Fiat Scudo номерний знак НОМЕР_1 та зупинку останнім засобу на заправці. До пояснень ОСОБА_1 що він випивши сидить просто за кермом і відпочиває суд відноситься критично, розцінює як спробу у такий спосіб уникнути відповідальності.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому поліцейський порушує порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суддя зазначає, що відповідно до ст. 252 КУпАП, нею оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Посилання ОСОБА_1 на ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, Порядок, зважаючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з приводу порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння стосовно військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, повинен проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів є необґрунтованими.

У даному випадку ОСОБА_1 не перебував у вказаних місцям, внаслідок чого, як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимоги п. 2.5 ПДР України.

З огляду на наведене, у цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, що не охоплюється порядком проведення огляду військовослужбовців Збройних Сил України, передбаченого ст. 266-1 КУпАП чи Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

Згідно зі статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Відповідно до статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 13.12.2013.

Зважаючи на викладене, у відповідності до вимог ст. 33, 38 КУпАП вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000.00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 роки.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись статтями 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього за цим законом адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.: р/рUA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до ч. 1ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями300-1,300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя А. І. Косар