Рішення № 136974095, 01.06.2026, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/206/26

Провадження №2/574/276/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Буринської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна інспекція архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно реконструйовану частку будинку та самочинно збудоване нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Буринської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно реконструйовану частку будинку та самочинно збудоване нерухоме майно, який мотивують тим, що 22.03.2004 року згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Буринського районного нотаріального округу Сумської області Черниш Д.М., зареєстрованого в реєстрі за №289, вони отримали в дар у рівних долях житловий будинок А-1 із цегли загальною площею 202,9 кв.м, житлова площа 128,6 кв.м, сарай - Б із цегли, вбиральня - В із дерева, вбиральня - Г із дерева, погріб пг із цегли, погріб пг1 - із цегли, всього будинку за АДРЕСА_1 , та за ними зареєстровано право спільної часткової власності (по 27/100 кожному) на вищезазначений будинок.

У 2004 році вони здійснили реконструкцію житлового будинку, а саме зробили до будинку прибудову, збільшивши площу будинку на 37,8 кв.м, на прилеглій до будинку території побудували гараж площею 31,4 кв.м, літню кухню площею 87,8 кв.м, літню кухню площею 18,7 кв. м, гараж площею 25,3 кв.м, два сараї площею 9,6 кв.м. та 9,4 кв.м., дві вбиральні площею 1 кв.м та 1,5 кв.м, альтанку площею 10,7 кв.м, проте на час реконструювання та будівництва згаданих об`єктів нерухомості дозвільні документи від уповноважених органів ними отримані не були, належним чином збудовані об`єкти в експлуатацію не приймалися, реєстрація права власності не проводилася.

05.10.2020 року за ними зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920986000:01:001:0076, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У січні 2022 року вони звернулися до Буринського БТІ з метою отримання актуального технічного паспорту на належне їм на праві власності нерухоме майно та подальше внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно інформації про право власності на збудовані об`єкти нерухомості, які розташовані на їхній власній земельній ділянці, 20.01.2022 року було виготовлено технічний паспорт на будинок та було встановлено надійність та можливість безпечної експлуатації прибудови «а2», гаражу «Д», літньої кухні «Ж», гаражу «З», літньої кухні «Й», сараю «Л», сараю «М», по АДРЕСА_1 .

04.11.2025 року ОСОБА_1 через Центр надання адміністративний послуг подала пакет документів та заяву на реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією у зв`язку із реконструкцією житлового будинку садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , проте декларацію було повернуто на доопрацювання через відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про власників/співвласників 46/100 частки житлового будинку та відсутність згоди співвласників житлового будинку.

Згідно договору купівлі-продажу від 22.10.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Буринського районного нотаріального округу Сумської області Анохіним О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 968 ОСОБА_5 (після реєстрації першого шлюбу ОСОБА_6 , після реєстрації другого шлюбу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 придбали в рівних частках трикімнатну квартиру за АДРЕСА_3 частку сараю під літ. «Б» - цегляного, погріб під літ. «ПГ» - цегляний, вбиральну під літ. «В» - дощату, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.02.2023 виданого приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Суд області, зареєстрованого в реєстрі за №137, ОСОБА_9 успадкувала після смерті ОСОБА_8 1/3 частки трикімнатної квартири за АДРЕСА_4 . Іншими співвласниками нерухомого майна - частки житлового будинку адресою АДРЕСА_5 , є ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , але враховуючи наявність іншого типу майна, зазначеного у правовстановлюючих документах (договору купівлі-продажу від 22.10.2002 року, Свідоцтві про право на спадщину за законом від 01.02.2023 року) співвласників, а саме квартира за АДРЕСА_6 , а не 54/100 будинку за вищезазначеною адресою, відсутня можливість врегулювання питання внесення до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформації щодо реконструкції житлового будинку та в майбутньому внесення інформації до Державного реєстр речових прав на нерухоме майно, в адміністративному порядку.

На підставі викладеного просили суд визнати за визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності у рівних частках на самочинно реконструйовану частку (54/100) житлового будинку літер А-1, загальною площею 229,6 кв.м., житловою площею 110,1 кв.м, шляхом зведення прибудови до житлового будинку (літер а2), площею 37,80 кв.м та право власності у рівних частках на самочинно збудовані господарські спороди: гараж (літер «Д»), площею 31,40 кв.м, вбиральню (літер «Е»), площею 1,70 кв.м, літню кухню (літер «Ж»), загальною площею 87,80 кв.м, навіс (літер «ж»), площею 5,90 кв.м, гараж (літер «З»), площею 25.30 кв.м, альтанку (літер «И»), площею 10,70 кв.м, літню кухню (літер «Й»), площею 18,70 кв.м, сарай (літер «Л»), площею 9,60 кв.м. сарай (літер «М»), площею 9,40 кв.м, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Буринського районного суду Сумської від 05.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

24.03.2026 року від представника третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшли пояснення щодо позову, в яких вона звертала увагу на те, що для визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва суду необхідно перевірити: 1) чи є земельна ділянка у власності (користування) позивача та чи відповідає цільове призначення земельної ділянки збудованому об`єкту; 2) чи велося будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією; 3) чи є збудований об`єкт таким, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1); 4) чи відсутні порушення прав та інтересів інших осіб. Право власності або користування земельною ділянкою з належним цільовим призначення підтверджуються відповідними правовстановлюючими документами.

Водночас, документи, які складаються за наслідками технічної інвентаризації та обстеження не відповідають на питання, чи велося будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Вважає, що лише висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи є належним та допустимим доказом того, чи велося самочинне будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією. Однак, позивачем таких доказів не надано.

Позивач також не надає доказів, що самочинно збудований об`єкт не порушує прав та інтересів інших осіб, зокрема прав та інтересів власників (користувачів) сусідніх земельних ділянок. За звичайних обставин будівництва з отриманням усіх дозвільних документів замовнику видаються містобудівні умови та обмеження або будівельний паспорт. Саме ці документи видаються з врахуванням забудови сусідніх земельних ділянок, максимальної висотності, охоронних зон тощо. Вони також опосередковано підтверджують, що належна забудова відповідної земельної ділянки не буде порушувати прав та інтересів інших осіб. Разом з тим позивач не надав доказів отримання ні містобудівних умов та обмежень, ні будівельного паспорту, які визначають межі будівництва, відповідність містобудівній документації на місцевому рівні та запобігають порушенню прав та інтересів інших осіб.

На підставі викладеного просить суд врахувати надані пояснення при розгляді даної справи.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської від 03.04.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, однак до суду не з`явилися.

Представник позивачів адвокат Скорик Л.В. подала до суду клопотання, в якому позовні вимоги позивачів підтримала в повному обсязі та просила провести розгляд справи без її участі та без участі позивачів.

Від представника відповідача Буринської міської ради Сумської області Сіренко А.В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вона також зазначила, що за наявності підстав для задоволення заяви, встановлених судом, Буринська міська рада, як відповідач не заперечує.

Від відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 надійшли клопотання, в яких вони не заперечують проти задоволення позовних вимог позивачів та просили розгляд справи проводити без їхньої участі.

Представник третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України в поданих поясненнях просила розгляд справи проводити без участі їхнього представника.

З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе справу розглянути у відсутності сторін.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно договору дарування будинку від 22.03.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Буринського районного нотаріального округу Сумської обл. Черниш Д.М. та зареєстрованого в реєстрі за №289, ОСОБА_11 подарував, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли у дар у рівних долях кожний житловий будинок - А-1 - із цегли загальною площею 202,9 кв.м, ж. пл. 128,6 кв.м, сарай - Б - із цегли, вбиральня - В - із дерева, вбиральня - Г - із дерева, погріб - пг із цегли, погріб - пг1 - із цегли, дарується 27/50 частки всього будинку під АДРЕСА_1 не приватизована (а.с.8).

З витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08.04.2004 року зареєстрували в Конотопському міжміському бюро технічної інвентаризації право приватної спільної часткової власності, по 27/100 за кожним, на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що було вчинено запис 413 в книзі: 3 (а.с.9).

Відповідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер: 5920986000:01:001:0076, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , про що Буринською міською радою 05.10.2020 року в державному реєстрі прав внесено записи за №38543190 та №38543130 (а.с.10).

Крім того з Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер: 5920986000:01:001:0076, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Слобідської сільської ради від 04.09.2020, на праві спільної часткової приватної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по частці за кожному (а.с.34-35).

20.01.2022 року ТОВ «Буринське БТІ», на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-14).

З витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 06.11.2025 вбачається, що декларацію про готовність до експлуатації об`єкта за амністією, а саме житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , повернуто на доопрацювання через неподання документів, необхідних для прийняття рішення, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про власників/співвласників 46/100 частин житлового будинку та відсутня згода співвласників житлового будинку (а.с.15-21).

Згідно договору купівлі-продажу від 22.10.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Буринської районної нотаріальної контори Сумської області Анохіним О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1968, ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в рівних частках купили трьохкімнатну квартиру під АДРЕСА_7 , загальною площею 74,5 кв.м, житловою площею 53,3 кв.м, 1/2 частку сараю під літ. «Б» - цегляного, погріб під літ. «ПГ» - цегляний, вбиральню під літ. «В» - дощату, що розташовані за адресою по АДРЕСА_1 (а.с.27).

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.02.2023 виданого приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Головенською Л.В та зареєстрованого в реєстрі за №137, ОСОБА_9 успадкувала після смерті матері ОСОБА_8 1/3 частки трикімнатної квартири під АДРЕСА_8 (а.с.28).

З витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що ОСОБА_9 є власницею 1/3 частини трикімнатної квартири загальною площею 101,8 кв.м, житловою площею 53,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.29).

20.01.2023 року ТОВ «Буринське БТІ», на замовлення ОСОБА_9 було виготовлено технічний паспорт на квартиру у будинку квартирного типу за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.30-31).

Листом №8570/0318-25 від 23.12.2025 Державна інспекції архітектури та містобудування України повідомила ОСОБА_13 про те, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності за параметрами пошуку «реєстраційний номер - ІУ161251104915» встановлено, що наявна інформація про повернуту на доопрацювання Державною інспекцією архітектури та містобудування України декларацію про готовність до експлуатації об`єкта індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (ССІ), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт від 06.11.2025 року щодо об`єкта будівництва «Житловий будинок садибного типу» замовник будівництва - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Підстави відмови у видачі: в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про власників/співвласників 46/100 частин житлового будинку. Відсутня згода співвласників житлового будинку. Крім того, зазначено, що спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку (а.с.32-33).

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частині другій статті 376 ЦК України).

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, яка перебуває у власності особи, за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачені статтями 26, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини п`ятої стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2011 року № 461.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», пункту 3 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Пунктом 3-1 Порядку № 461 визначено порядок подання документів для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

У пункті 17 Порядку № 461 зазначено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (пункт 18 Порядку № 461).

Згідно із положеннями п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 461 у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації (пункт 20 Порядку № 461).

Рішення органів державного архітектурно-будівельного контролю про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто ДІАМ у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) або оскаржено до суду (пункт 21 Порядку № 461).

Відповідно до п.10 Порядку № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці). Технічне обстеження включає такі етапи: попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності); детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності). Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта. На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та створює з використанням Реєстру будівельної діяльності (e-construction.gov.ua) звіт про проведення технічного обстеження об`єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації у разі визнання судом права власності на самочинно збудований об`єкт.

Аналіз п.10 Порядку № 461 свідчить про те, що технічне обстеження проводиться після визнання права власності на об`єкт будівництва за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст. 39-2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обстеження об`єкта здійснюється з метою визначення його фактичного стану та оцінки його відповідності основним вимогам до будівель і споруд, визначеним законодавством, та вжиття заходів для забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації.

Відповідно ч.1 ст. 39-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна - це комплекс робіт з метою визначення складу, фактичної площі, об`єму, технічного стану та/або визначення змін зазначених характеристик за певний період часу із виготовленням відповідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) з використанням Реєстру будівельної діяльності.

За результатами проведення технічної інвентаризації виготовляються інвентаризаційна справа, матеріали технічної інвентаризації та технічні паспорти з використанням Реєстру будівельної діяльності (ч.4 ст. 39-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Водночас документи, які складаються за наслідками технічної інвентаризації та обстеження не відповідають на питання, чи велося будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Відповідно до п.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектнокошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Тобто, з наведеного вище випливає, що саме висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи є належним та допустимим доказом того, чи проводилось самочинне будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Згідно ч.3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання права власності на самочинно реконструйований об`єкт нерухомого майна, оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий до експлуатації, за відсутності відомостей про його відповідність вимогам державних будівельних норм, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

За змістом наведеної норми процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/7642/16-ц (провадження № 61-42670св18) вказано, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Суд звертає увагу, що спір у цій справі виник через неможливість узаконення права власності позивачів на об`єкти самочинно реконструйованого та збудованого нерухомого майна, зокрема, у зв`язку із поверненням поданої ними декларації про готовність до експлуатації об`єкта Державною інспекцією архітектури та містобудування України.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 7 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Зі змісту наведеної норми слідує, що органом, уповноваженим здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль на території населених пунктів щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) наслідками, є, зокрема, виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільської, селищної рад населеного пункту.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, що Буринська міська рада утворила виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю, то у даному випадку повноваження такого органу виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, яким є ДІАМ.

Крім того, як свідчать матеріали справи, саме до ДІАМ зверталися позивачі задля узаконення будівництва, що дає підстави вважати, що їм відомо про орган, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, однак в якості відповідача або співвідповідача такий орган до участі в справі позивачами не залучено.

Таким чином, визначений позивачем співвідповідач Буринська міська рада, виконавчі органи якої не наділені контролюючими повноваженнями у сфері архітектури та містобудування, не є належним відповідачем за позовом про визнання права власності на самочинне будівництво.

Враховуючи викладене, визнання позову відповідачами суперечить закону та не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Буринської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна інспекція архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно реконструйовану частку будинку та самочинно збудоване нерухоме майно відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Буринська міська рада Сумської області, місцезнаходження: 41700, Сумська область, Конотопський район, м. Буринь, вул. Захисників України, буд.1; код ЄДРПОУ: 04058025.

Відповідач 2: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_11 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач 3: ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_11 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд.26; код ЄДРПОУ: 44245840.

Повне судове рішення складено 01.06.2026 року.

Суддя Т.Р. Гук