Рішення № 136973278, 01.06.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/493/18

Провадження № 2/444/1526/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Стець М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липницької сільської ради Жовківського району (правонаступник Рава-Руська міська рада), треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Липницька сільська рада Жовківського району Львівської області (правонаступник Рава-Руська міська рада) про визнання недійсним заповіту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на частку спадкового майна, визнання заповіту недійсним.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , який проживав в АДРЕСА_1 (тепер Львівського району Львівської області) в будинку, який станом на 30.06.1990 року та 15.04.1991 року відносився до колгоспного типу двору, головою якого був батько. Членами двору значилися його мати - ОСОБА_4 , сестра ОСОБА_5 та її син ОСОБА_2 , що підтверджено випискою з погосподарської книги Липницької сільської ради.

Право власності на будинок було зареєстровано відповідно до діючого на той час законодавства ,в погосподарській книзі сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 , сестра ОСОБА_5 померла в 2003 році.

15.06.2021 року позивач збільшив позовні вимоги та підстави позову, стверджуючи що на час спірних відносин в господарстві знаходилося два будинки, старий площею 46 кв.м. і новий 74.6 кв.м. До 1993 року по господарству обліковувався старий будинок а з 1993 року будинок більшої площі. Посилається на те, що він будував будинок, а надалі переїхав в м. Червоноград, але відвідував обійстя батьків, підтримував таке, вкладав кошти. Знав що там є його частка.

Зазначає, що як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3 є таким що прийняв спадщину, вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном, ремонтував будинок, обробляв земельну ділянку. Довідався після смерті матері ОСОБА_4 що вона склала заповіт, яким все належне їй майно вона заповіла внукові ОСОБА_2 . Вважає, що заповіт складено всупереч вимогам закону, оскільки мати подала заяву 12.12.2000 року в Жовківську держнотконтору про відмову від спадщини після смерті батька, а тому є сумнів щодо виявлення її волі щодо заповіту. Вважає, що має право на належну батькові 1/4 частки в майні двору. Згідно технічного паспорта виготовленого Червоноградським МБТІ загальна площа будинку становить 74.7 кв.м, житлова 43.8 кв.м, допоміжна 30.9.кв.м.

Вказує, що вже після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 він звернувся до Жовківської державної нотаріальної контори по спадкування земельної частки (паю, яка належала батькові ОСОБА_3 і йому 24.11.2016 року видано свідоцтво про право на спадщину земельної частки площею 1,17. яка перебуває в колективній власності в ТзОВ "Хлібороб". Просить задоволити позов.

Відповідач по справі ОСОБА_2 , подав заперечення на позов, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечив, мотивуючи тим, що останній не має права на спадкування після смерті ОСОБА_3 оскільки спадщину після його смерті фактично прийняла його дружина, яка доовдиться йому бабусею, ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 (після одруження ОСОБА_6 ), які проживали з померлим вели спільне господарство. Позивач не проводив жодних робіт по ремонту будинку, обробітку землі оскільки не проживав з батьками, пропустив строк звернення за спадкуванням. Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_4 звернулася до Жовківської державної нотаріальної контори і їй 08.06.2004 року видано свідоцтво про право на спадщину майнового паю на суму 3346,47 грн. який знаходився в ТзоВ "Хлібороб", а тому видача нотаріусом свідоцтва про право на спадину в 2016 році позивачу ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки прийняття спадщини частинами є незаконним, а подана ОСОБА_4 заява в 2000 році що нібито вона відмовляється від спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 не може бути взята до уваги. При житті його бабуся ОСОБА_4 залишила заповіт, яким все належне їй майно заповіла йому. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_5 (після одруження ОСОБА_7 ) і він як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину. На день смерті їй належала частка члена двору, яка становила , частка, яку вона прийняла разом з матір`ю після смерті батька, яка становила 1/2 від 1/4 і 1/4 частки як члена колгоспного типу двору і 12.04.2005 року йому видано свідоцтво про право на спадщину земельної частки (паю) площею 1.89 га і майновий пай. Оскільки після смерті бабусі ОСОБА_4 , матері ОСОБА_6 він спадщину прийняв, крім того, як члену двору має право також на рівну частку в майні двору, як член двору і така становить 1/4 частки. Щодо вимог позивача про визнання заповіту недійсним то такі вважає безпідстаними, оскільки це була добровільна воля бабусі і такий відповідає вимогам норм права цивільного-процесуального кодексу тому відсутні будь-які підстави для визнання його нікчемним, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, підтримав позов та просить такий задоволити. Причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 , представник Рава-Руської міської ради (правонаступник Липницької сільської ради) та третя особа Жовківська державна нотаріальна контора в судове засідання не з`явилися та подали суду заяви про розгляд справи в їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Ст. 4 ч.1 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав,свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 України, встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом.

Ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини,які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню,якщо суд немає обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (акт. запис №125) виданим Липницькою сільською радою, який проживав в АДРЕСА_1 (в минулому Жовківського району Львівської області), він же значився головою даного двору, який станом на 30.06.1990 року відносився до колгоспного типу двору.

З виписок з погосподарських книг Липницької сільської ради (правонаступником якого є Рава-Руська міська рада) наданих сільським головою за № 388, за № 387 (а.с. 16, 17 Т.1) вбачається, що по господарству в АДРЕСА_1 (тепер Львівського району Львівської області) станом на 30.06.1990, 15.04.1991 та на 1992 рік тип двору зазначено, як колгоспний. Членами даного двору були: ОСОБА_4 -дружина, дочка ОСОБА_5 , ОСОБА_2 - онук.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Липницькою сільською радою вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 виданого Липницькою сільською радою вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище " ОСОБА_8 ").

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст.126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00020315526 від 08.06.2018 вбачається, що батьками ОСОБА_2 , є ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00020315980 від 08.06.2018 вбачається, що дошлюбне прізвище ОСОБА_6 " ОСОБА_8 ".

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 ОСОБА_10 ,підтверджується, що він є сином ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .

Довідкою виданою виконкомом Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області №796 від 10.05.2018 стверджується, що ОСОБА_2 сам зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Довідкою виданою виконкомом Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області №1107 від 03.08.2016 стверджується, що ОСОБА_2 , проживав разом з бабою ОСОБА_4 , до дня її смерті в АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

Відповідно до Порядку реєстрації будинків в сільських населених пунктах було передбачено діючою на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні з 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності у громадян.

Отже, право власності колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 було зареєстровано згідно вимог, діючого на той час, законодавства.

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

У відповідності до постанови Пленуму верховного Суду України від 22 травня 1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права власності, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права власності , судам роз`яснюється, що положення ст.ст.17, 18 Закону України Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

З урахуванням того, що майно належало членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, відтак при виділенні їх часток, розмір таких часток членів колгоспного двору є рівними.

Отже, голова двору ОСОБА_3 , члени двору - ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , мали право на рівні частки майна двору в АДРЕСА_1 , (тепер Львівського району Львівської областіі) по 1/4 частці кожний.

На правовідносини, які виникли після смерті ОСОБА_3 (1997 рік), поширюються положення ст.ст.17, 18 Закону України Про власність та ЦК УРСР (в редакції 1963 року) щодо спільної сумісної власності та щодо спадкування.

Статтею 529 ЦК УРСР( (в редакції 1963 року), діючою на той час, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

У відповідності до ст. 549 ЦК УРССР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо від подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинення протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ОСОБА_4 та ОСОБА_11 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном у відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) в рівних частинах по частці від належної померлому.

Крім того ОСОБА_4 , ОСОБА_11 мали право і на частки кожна в майні двору як члени колгоспного типу двору. Право на 1 /4 частки мав і член двору ОСОБА_2 .

Встановлено, що 12.12.2000 року ОСОБА_4 подано у Жовківську нотаріальну контору заяву про відмову від оформлення спадщини. Вказана заява подана з значним пропуском встановленим ст.533 ЦК УРСР РСР (в редакції 1963 року) шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (19.02.1997), відтак така заява не могла створювати юридичних наслідків.

Окрім того, ОСОБА_4 у 2004 році звернулась у Жовківську державну нотаріальну контору Львівської області про спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3 та 08.06.2004 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом, що було зареєстроване в реєстрі за №1-1554, а саме на майновий пай в сумі 3346 грн.47 коп., який знаходиться у власності сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Хлібороб» Жовківського району Львівської області (а.с.15 т.1).

Отже, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР (в редакціі 1963 року) вчинили дії, які свідчать про прийняття спадщини, а саме фактично вступили в управління та володіння спадковим майном і ОСОБА_4 частково оформила таку.

У відповідності до вказаних вимог закону ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , після смерті голови двору ОСОБА_3 , стали співвласниками 3/4 частки майна колишнього колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , яка доводилася матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Липницькою сільською радою.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належну їй 3/8 частки спірного будинковолодіння, (яка складається з 1/8 частки майна, що успадкована за законом після смерті батька ОСОБА_3 , і належної їй на праві власності 1/4 частки майна колишнього колгоспного двору).

Після смерті матері ОСОБА_6 (дошлюбне ОСОБА_8 ) про спадкування до Жовківської державної нотаріальної контори звернувся її син ОСОБА_2 і 12.04.2005 року, як спадкоємцю першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, зареєстроване в реєстрі за №1-885, відповідно до якого ним успадковано право на земельну частку (пай) площею 1,89 га, що перебуває у власності ТзОВ «Хлібороб» Жовківського району, Львівської області і майновий пай в сумі 3864 грн. 28 коп., який знаходиться у власності сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Хлібороб» Жовківського району Львівської області.

Свідоцтво про право власності на частку в майні колгоспного типу двору, право на яке мала право ОСОБА_6 не отримано через відсутність правовстановлюючих документів.

При житті ОСОБА_4 26.02.2003 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, зареєстрований в реєстрі за №14. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належало їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, своєму внукові ОСОБА_12 (а.с.133 т.3) .А.С.63 Т.2). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла і про спадкування житлового будинку в АДРЕСА_1 , майнового паю та земельної частки(паю) звернувся ОСОБА_2 , за заповітом і Рава-Руською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №124/2016 (ас. 57 т.2).

З рішення виконкому Липницької сільської ради народних депутатів вбачається, що таким надано було дозвіл на забудову житлового будинку в с. Равське ОСОБА_3 , таке рішення підтверджено рішенням Нестеровського райвиконкому №182 від 7.04.1987 року.(а.с. 116-17 т.2)

Із заявою про спадкування після смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 2016 році звернувся його син, позивач по справі ОСОБА_1 і йому Жовківською державною нотаріальною конторою 24.11.2016 року видано свідоцтво про право на спадщину земельної частки (паю) площею 1.17 га що перебуває в колективній власності ТзОВ "Хлібороб" (а.с.136 т.2).

З погосподарської книги особ. рах. № НОМЕР_5 за період з 01.01.1991 по 01.01.1996 стр.63-64 вбачається, що ОСОБА_1 не значиться у списку членів господарства в с. Равське головою якого був ОСОБА_3 не був членом колгоспного двору, не проживав у АДРЕСА_1 (тепер Львівського району Львівської області), ще з 1983 року, не був там зареєстрований, не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном, не подав заяву про спадкування державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини про відкриття спадщини, як це передбачено ст.549 ЦК України (в ред.1963 року), в передбачений законом шестимісячний строк, а відтак, вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті померлого ОСОБА_3 , а отже не має права на спадкування частки майна належного померлому.

Щодо твердження позивача про те, що ним проводився ремонт будинку, обробляв земельну ділянку, і як він пояснив, навідувався в обійстя, то суд не надає такому віри, оскільки в будинку фактично на день смерті і з дня смерті голови двору ОСОБА_3 проживала його дружина ОСОБА_4 дочка ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 ) і до дня смерті і вели з ним спільне господарство, вони ж є спадкоємцями після його смерті першої черги за законом. Після смерті ОСОБА_3 , його дружині видано свідоцтво про право на спадкування майнового паю,яке ніким не оспорювалося, а 26.02.2003 року ОСОБА_4 склала заповіт в користь внука ОСОБА_2 , який посвідчено Липницькою сільською радою (а.с.63 т.2) а.с. 133 т.3) на все майно яке їй належало та на яке вона на день смерті мала право.

Зазначений заповіт складено та посвідчено Липницькою сільською радою відповідно до вимог "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних міських Рад народних депутатів України" затверджених Міністерством юстиції України за №22/5 від 25.08.1994 року та зареєстрованої в МЮУ 26.10.1994 року за №256/466, а тому сумнівів не викликає, а відтак вимога про визнання заповіту ОСОБА_4 недійсним є безпідставною.

Таким чином, після смерті ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , фактично успадковано належну на день смерті ОСОБА_4 частку в майні двору, яка нею успадкована після смерті чоловіка та дочки ОСОБА_6 .

Крім того ОСОБА_2 частки в майні двору належала як члену колгоспного типу двору.

Отже, ОСОБА_2 належить будинковолодіння в АДРЕСА_1 (в минулому Жовківського району Львівської області) в цілому, так як йому належить: частка майна, власником, якої є, як колишній член колгоспного двору, 3/16 ідеальних частки, які фактично успадковані після смерті ОСОБА_6 за законом, 9/16 частки, які успадковані ним після смерті ОСОБА_4 за заповітом.

У відповідності до ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкове майно було фактично прийняте іншими спадкоємцями за законом, а саме ОСОБА_4 і ОСОБА_11 , в рівних частках, а саме по 1/8 частці з належної ОСОБА_3 ,1/4 частки) в будинковолодінні, так як вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а саме продовжували проживати у житловому будинку у АДРЕСА_1 та нести всі витрати по веденню господарства, обробляли город, робили ремонт будинку, здійснювали плату за землю.

Таким чином до ОСОБА_4 , ОСОБА_11 ) на підставі ч. 1 ст. 554 ЦКУРСР (в редакції 1963 року) перейшло в рівних частках право на 1/2 земельну частку (пай) площею 1.17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області, яке належало померлому ОСОБА_3 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого Жовківською райдержадміністрацією 27 грудня 2004 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів 30 грудня 2004 року за №2057.

Отже, після смерті ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Підлипної), окрім права власності в порядку спадкування на житловий будинок в АДРЕСА_1 , перейшло право спадкування по на земельну частку (пай) площею 1.17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області, а в подальшому після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_11 таке право має ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. ст. 81, 82 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Керуючись статтею 23, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Липницької сільської ради (правонаступник Рава-Руська міська рада), треті особа - Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна, визнання заповіту недійсним та скасування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2026 року.

Суддя: Ясиновський Р. Б.