Рішення № 136972770, 22.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/22690/25

Провадження №: 2/755/5769/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Панову Ірину Юріївну, звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що з 26 липня 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року (справа №758/13212/25). Під час перебування у шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За доводами позовної заяви, приблизно у вересні 2024 року відповідач оформив відстрочку від мобілізації та виїхав до Польщі, де проживає, доглядає за своєю матір`ю. Позивач також проживала разом із донькою та відповідачем в Польщі, проте сімейне життя поступово погіршилось, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Відповідач повертатися до України не планує, а позивач з донькою 28 червня 2025 року повернулися до України. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини. Проте, домовленості між сторонами щодо місця проживання доньки ОСОБА_3 немає, відповідач маніпулює ситуацією навколо місця проживання ОСОБА_3 , заявляє, що забере доньку до Польщі і позивач її більше не побачить. Вказані обставини викликали необхідність звернення до суду з даним позовом. В розрізі спору між сторонами про визначення місця проживання дитини позивач зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву про стягнення аліментів зазначив, що фактично дитина проживає як з батьком у так і з матір`ю, дитини не має сталої прив`язаності до одного з батьків, виїзд дитини разом з матір`ю на територію України перед початком навчального року мав тимчасовий характер з метою відвідин родичів, після завершення візиту дитина повинна повернутися до Республіки Польща, де продовжить навчання. Також відповідач зазначав, що воєнний стан створює потенційно небезпечні умови для проживання та розвитку дитини, особливо у випадку її тривалого перебування в Україні, тому вважав за доцільне і безпечне для дитини її перебування в Республіці Польща. За доводами позовної заяви, позивач з донькою фактично проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 (без реєстрації), ця квартира була придбана позивачем та відповідачем у шлюбі, в квартирі створені всі умови для проживання дитини. Позивач добросовісно виконує свої материнські обов`язки, створює для ОСОБА_3 всі необхідні умови проживання та розвитку, забезпечує всім необхідним та піклується про культурний розвиток та належний відпочинок дитини. За місцем проживання ОСОБА_3, позивачем у 2023 році було укладено з дитячим лікарем Декларацію в інтересах ОСОБА_3, де дитина перебуває на обліку по теперішній час, дитяча поліклініка знаходиться в районі проживання позивача та дитини, позивач створює найкращі умови для дитини, повністю віддає доньці свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку доньки, виховує доньку у сприятливій атмосфері. Позивачем було укладено з Приватною організацією (установою, закладом) «Приватний заклад позашкільної освіти «ІВІ ВИНОГРАДАР» договір щодо надання неосвітніх послуг ОСОБА_3 від 08.07.2025, за яким ОСОБА_3 відвідувала літній табір. На сьогодні, ОСОБА_3 навчається у 1-А класі Ліцею № 19 «ЮНІТІ» Подільського району м. Києва, 01 вересня 2025 року позивач відвела ОСОБА_3 до 1 класу. Також позивач зазначає, що вона працює в ТОВ «Тапфло» та займає посаду менеджер із зовнішньо-економічної діяльності, має самостійний дохід, її заробітна плата за останні шість місяців складає 140 321,12 грн, на роботі характеризуюся позитивно, позивачем було укладено Попередній договір, що засвідчує придбання майнових прав на квартиру. Позивач є здоровою та веде здоровий спосіб життя, має із донькою психологічний контакт, прив`язаність один до одного, створює всі сприятливі умови для життя доньки, у квартирі створено умови належного виховання та розвитку дитини. Також позивач зазначає, що може забезпечити за місцем свого проживання турботу про дитину (задоволення її моральних, фізичних та матеріальних потреб, виховання, догляд, годування, лікування, навчання тощо), тобто здійснення комплексу немайнових та майнових обов`язків щодо дитини. Таким чином, позивач вважає, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення її місця проживання разом з матір`ю.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію, як орган опіки та піклування. Зобов`язано Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію, як орган опіки та піклування, відповідно до вимог ст. 19 Сімейного кодексу України, надати письмовий висновок щодо розв`язання спору. (а.с.97-98)

01 січня 2026 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення порядку участі батька у вихованні дитини, поданий представником - адвокатом Косєй К.В. через систему «Електронний суд». (а.с.128-138)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення порядку участі батька у вихованні дитини - повернуто заявнику. Копію зустрічної позовної заяви долучено до матеріалів справи. Роз`яснено ОСОБА_2 право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку. (а.с.154, 159-162)

В підготовчому засіданні 30 квітня 2026 року відповідач повідомив про намір подати заяву про визнання позову, у зв`язку з чим, в підготовчому засіданні було оголошено перерву.

В підготовче засідання, призначене на 22 травня 2026 року, позивач ОСОБА_1 не з`явилась, представник позивача - адвокат Панова І.Ю. направила до суду через систему «Електронний суд» заяву, в якій просила проводити судове засідання без участі позивача та її представника, повідомила, що позивач ознайомилась із заявою відповідача про визнання позову та висновком служби у справах дітей та сім`ї, просить позов задовольнити. (а.с.192)

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання, призначене на 22 травня 2026 року, не з`явився, направив до суду через систему «Електронний суд» заяву, в якій повністю визнав заявлені позивачем вимоги та не заперечував проти ухвалення судом рішення про задоволення позову. Повідомив, що не заперечує з приводу того, що спільна донька сторін буде проживати з матір`ю. (а.с.181)

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Представники третіх осіб в підготовче засіданні не з`явились.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації - Федорова Л.П. направила до суду заяву, в якій просила проводити судове засідання без участі представника Служби (а.с.182-183), до заяви долучено висновок органу опіки та піклування (а.с.186-191).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що з 26 липня 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року (справа №758/13212/25). (а.с.16, 17-18)

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька - ОСОБА_3 . (а.с.15)

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року (справа №755/18237/25) задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого проживання: АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.19-21)

Донька сторін поживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою ТОВ «ЖБК «Управдом». (а.с.79)

ОСОБА_3 навчається в 1-А класі Ліцею №19 «ЮНІТ» Подільського району м. Києва, що підтверджується довідкою, виданою директором ліцею 03 вересня 2025 року (а.с.80)

За наявними в матеріалах справи документами вбачається, що позивач з 03 жовтня 2023 року працює в ТОВ «Тапфло» на посаді менеджера із зовнішньо-економічної діяльності і її заробітна плата з лютого по липень 2025 року включно склала 140 321,12 грн (а.с.85), виключно позитивно характеризується за місцем роботи (а.с.86), 08 березня 2023 року уклала з сімейним лікарем декларацію про надання первинної медичної допомоги ОСОБА_3 (а.с.82), 26 вересня 20234 року з ТОВ «Компанія з управління активами «БІЗНЕС-ГАРАНТ» уклала попередній договір купівлі-продажу квартири (а.с.83-84), має добрий стан здоров`я (а.с.90-93), відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності в інформаційно-аналітичній системі МВС України - відсутні (а.с.43).

Відповідно до частин 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

При розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Згідно положень ч.5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 квітня 2026 року про визначення місця проживання дитини, спеціалістами служби здійснено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 та складено відповідний акт від 17 лютого 2026 року, згідно якого дитині створені всі належні умови. Відповідно до акту оцінки потреб дитини, складеного 06 січня 2026 року фахівцями Подільського районного в місті Києві центру соціальних служб, ознаки складних життєвих умов відсутні. Батько дитини повідомив, що проживає в Республіці Польща та не заперечує проти визначення місця проживання дитини з матір`ю. Враховуючи зазначене вище, зважаючи на те, що дитина проживає з матір`ю, діючи в найкращих інтересах дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . (а.с.186-191)

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Частиною 2 ст.171 СК України передбачено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Враховуючи вік дитини, наявні в матеріалах справи докази, викладені у висновку органу опіки та піклування обставини, а також визнання відповідачем позову, суд визнав за недоцільне вислуховування думки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по суті спору.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом установлено, що між сторонами у справі загострились взаємовідносин, така ситуація в їх особистих стосунках не давала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання дитини, що зумовило звернення позивача з даним позовом та вирішення цього питання в судовому порядку, в межах заявлених позовних вимог, оскільки саме такий спосіб захистити право на визначення місця проживання дитини передбачений сімейним законодавством України, не зважаючи на те, що відповідач після відкриття провадження у справі визнав позовні вимоги.

За встановлених судом обставин, після припинення між сторонами шлюбних відносин малолітня донька сторін проживає з матір`ю, яка здійснює за дитиною постійний догляд, піклується про неї, забезпечує всім необхідним, батько дитини, згідно його ж пояснень, проживає в Республіці Польща.

При вирішенні даної справи, суд також виходить з того, що позивач офіційно працевлаштована, має стабільний дохід, позитивно характеризується.

Разом із тим, судом не встановлено обставин, за яких проживання дитини з матір`ю могло б негативно впливати на доньку сторін.

З огляду на викладене, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своєї дитини, враховуючи ставлення сторін до доньки, участь кожного з них у її вихованні, беручи до уваги вік дитини та стан її здоров`я, суд виходячи з якнайкращих інтересів дитини, приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини сторін з матір`ю в ситуації, що склалась на час розгляду справи, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, проте за ситуації, що фактично склалася, визначення місця проживання дитини з матір`ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю підлягають задоволенню, що відповідає найкращим інтересам дитини, вимогам закону та не є ефективним способом захисту.

За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства України та ту обставину, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 605,60 грн (1 211,20/2).

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, статтями 7, 141, 150, 153, 155, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 10, 49, 76-83, 89, 141, 200, 206, 209, 210, 223, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДПРОУ: 37393756, місцезнаходження: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 14), Подільська районна в місті Києві державна адміністрація (ЄДПРОУ: 37333608, місцезнаходження: м. Київ, Контрактова площа, буд. 2), про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 605,60 грн, який сплачено на підставі квитанції №А2QU-ZYF6-944E від 06 жовтня 2025 року на рахунок №UA478999980313141206000026005, одержувач ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення складено 01 червня 2026 року.

Суддя: