Рішення № 136972752, 01.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6001/26

Справа №754/2973/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 25 036,37 грн, та ухвалив таке рішення.

Стислий виклад позицій сторін

01.02.26 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (надалі - Позивач), адвокат Усенко Михайло Ігорович, подав через підсистему "Електронний суд" до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 104114108 від 15.10.2023 в загальному розмірі 25 036,37 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 17 336,37 грн та заборгованості за комісією у розмірі 700,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 15.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено договір про споживчий кредит, за яким Відповідач отримав кошти в розмірі 7 000,00 грн. 28.02.2024 право вимоги за цим договором перейшло до Позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн

Відповідач відзив на позов не подав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводитися.

Представник Позивача одночасно з позовом подав клопотання, в якому повідомив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності. Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідача, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію було доведено до відома через Портал Дія, а також шляхом направлення повідомлення на відому електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_2) та за відомим номером телефону Відповідача ( НОМЕР_1 ). У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1 , абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

15.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 104114108 в електронній формі із застосуванням Відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію". Згідно з умовами цього договору, сторони домовилися про надання кредиту на власні потреби Відповідача в розмірі 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності (пункти 1.1, 1.2 договору) загальним строком на 105 днів (пункт 1.3 договору). Датою погашення (кінцевим терміном повернення) кредиту встановлено 28.01.2024 (пункт 1.3.2 договору).

15.10.2023 Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, які були перераховані Відповідачу на рахунок з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 на виконання умов кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням № 74506522 від 15.10.2023 про успішне перерахування коштів.

Суд визнає вказані докази достатніми та належними для підтвердження обставин перерахування коштів Відповідачу на банківську картку, яку він вказав особисто під час укладання Договору. Отже первісний Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання. Натомість Відповідач, отримавши суму кредиту, порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк. Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 7 000,00 грн

Щодо нарахування відсотків та комісії

Позивач просить стягнути 17 336,37 грн відсотків, що нараховані за період з 15.10.2023 по 28.01.2024, а також 700,00 грн комісії за видачу кредиту.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Договір та Графік платежів до нього передбачають сплату відсотків за користування кредитом. Також договором передбачена комісія. Зокрема, Відповідач за умовами кредитного договору мав обов`язок сплатити комісію за надання кредиту: 700,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту (пункт 1.5.1), проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 732,50 грн у грошовому виразі, які нараховуються за ставкою 1,65 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2), а також проценти за стандартною процентною ставкою 3,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду у розмірі 22 050,00 грн (пункт 1.5.3).

Відповідно до висновку Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)). Велика Палата Верховного Суду, уточняючи у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Суд, здійснивши тлумачення умов договору, зокрема пунктів 1.5.2, 1.5.3, 1.6 та 2.2.3, встановив, що сторони погодили як проценти за користування кредитом у межах пільгового періоду (15 днів), так і порядок нарахування процентів у разі продовження користування коштами після спливу цього строку - поточний період (90 днів).

Так, згідно з пунктами 1.5.2 та 1.5.3 договору, за користування кредитом протягом пільгового періоду проценти нараховуються за ставкою 1,65 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день, а протягом поточного періоду - за стандартною процентною ставкою 3,50 відсотка за кожен день. Водночас пункт 1.6 договору визначає, що тип процентної ставки є фіксованою, а особливості її нарахування визначені пунктами 2.2 та 2.3. Деталізуючи ці особливості, пункт 2.2.3 договору встановлює, що проценти нараховуються за стандартною ставкою, яка є незмінною протягом всього строку кредитування. Знижена ставка протягом пільгового періоду є наданою позичальнику знижкою (пільгою), що дорівнює різниці між стандартною та пільговою ставками. Після спливу загального строку кредитування (105 днів) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Відповідач кредит не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами після 30.10.2023.

За таких обставин, Первісний кредитор (ТОВ "Мілоан") відповідно до умов Договору, з якими погодився Відповідач, правомірно продовжив нарахування процентів за користування кредитом за стандартною ставкою у межах строку кредитування (пункт 1.3, кінцевим терміном повернення кредиту є 28.01.2024).

Водночас 22.11.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування". Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (частина п`ята статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (пункт 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування").

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних цього Закону, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування") поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційним Судом України зроблено висновок про те, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акта в часі).

Таким чином, Закон № 3498-ІХ спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а правовідносини у сфері споживчого кредитування, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням. Кредитний договір у цій справі укладено 15.10.2023, тобто до 24.12.2023, коли набрав чинності Закон № 3498-IX, однак кінцевою датою повернення кредиту є 28.01.2024, що настала вже після набрання чинності Законом № 3498-IX. Строк дії договору тривав у період дії нових законодавчих обмежень, тому положення пункту 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" щодо максимального розміру процентної ставки поширюються на вказаний кредитний договір.

Тому максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 24.04.2024 включно до 20.08.2024 включно); з 21.08.2024 включно та надалі - 1%.

Суд встановив, що за період з 15.10.2023 по 23.12.2023 застосовуються договірні ставки (1,65 % та 3,50 % в день), оскільки це відбувалося до набрання чинності Законом № 3498-IX. Після 24.12.2023 розмір процентів має розраховуватися за максимально допустимою ставкою 2,50 % в день.

Суд встановив, що за період з 15.10.2023 по 30.10.2023 (15 днів пільгового періоду) розмір процентів становить 1 732,50 грн (7 000,00 грн х 1,65 % х 15 днів). За період з 31.10.2023 по 23.12.2023 (54 дні поточного періоду до набрання чинності Законом № 3498-IX) розмір процентів становить становить 13 230,00 грн (7 000,00 грн х 3,50 % х 54 дні).

Натомість після 24.12.2023 розмір договірної ставки 3,50 % перевищує встановлений законом ліміт. За період з 24.12.2023 по 28.01.2024 (36 днів поточного періоду після набрання чинності Законом № 3498-IX) належний розмір процентів має розраховуватися за максимально допустимою ставкою 2,50 % в день, що становить 6 300,00 грн (7 000,00 грн х 2,50 % х 36 днів).

Відповідно, загальна максимально допустима сума процентів, розрахована Судом за весь період кредитування з урахуванням вимог пункту 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", становить 21 262,50 грн (1 732,50 грн + 13 230,00 грн + 6 300,00 грн)

Заявлена Позивачем сума заборгованості за відсотками складає 17 336,37 грн є меншою за максимально дозволену законом суму, тому, ураховуючи принцип диспозитивності позовна вимога про стягнення відсотків підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також Суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту. Суд ураховує, що закон прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1 , абзац четвертий частини другої статті 8).

Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Верховний Суд, розглядаючи спір між сторонами щодо нікчемності положень кредитних договорів, в яких кредитодавцем виступав ТОВ "Мілоан", зробив висновок, що аналіз змісту вказаних договорів свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова від 09.10.2024 у справі № 582/202/22).

Водночас в іншій постанові від 01 липня 2025 року у cправі № 910/2578/24 Верховний Суд, розглядаючи у подібних правовідносинах питання щодо стягнення комісії за типовим договором укладеним з первісним кредитором ТОВ "Мілоан", яка оплачується разово відповідно до п. 1.5.1., і в разі пролонгації, комісія за сплату та обслуговування кредиту, в сумах визначених в п. 2.3.1.1, погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для стягнення комісії (пункт 91 постанови).

У цій справі вимога про стягнення комісії за надання кредиту підлягає задоволенню. Вона прямо передбачена пунктом 1.5.1 Договору та Графіку платежів. Також можливість встановлення такої комісії встановлено законом.

Підсумовуючи викладене, Суд вирішив, що позов підлягає задоволенню повністю в сумі 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 17 336,37 грн заборгованість за сумою відсотків та 700,00 грн комісії за видачу кредиту.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

У цій справі Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права на підставі Договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т, укладеного 28.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (Новий Кредитор),. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 вказаного договору Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами. Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Кредитора за цими договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань.

Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024 (позиція № 2056) та Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 28.02.2024, до Позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 104114108 від 15.10.2023,,. Відповідно до вказаного витягу з реєстру, станом на момент відступлення сума основного боргу за кредитом становила 7 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 17 336,37 грн, а за комісією - 700,00 грн.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору факторингу.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з мотивів та розрахунку, наведеного Судом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги повністю, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позивач просить також відшкодувати 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач не заперечував проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Також він не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 145 зазначеної вище постанови).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

У цій справі Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без участі представника Позивача у судовому засіданні. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства, надання усної консультації клієнту. Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідач - фізична особа, суму позову, Суд виснував, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у визначеному розмірі є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідача.

З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 3 000,00 грн. Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об`єктивно необхідних витрат Позивача, відповідає принципам пропорційності та розумності.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 17 336,37 грн заборгованість за сумою відсотків та 700,00 грн заборгованість за комісією, 2 662,40 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614)

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 01.06.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО