Рішення № 136972511, 25.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/8151/25

Пр. 2/336/431/2026

25.05.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження цивільну справу №336/8151/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом скасування заборони відчуження нерухомого майна, -

без участі сторін їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2025 представник позивачки адвокат Коноваленко О.Ю. в інтересах позивачки звернувся до суду із вказаним позовом, за змістом якого просить скасувати заборону відчуження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 2037726, що застосована відповідно до договору позики, Б/н, Ощадбанк, м. Оріхів Оріхівською державною нотаріальною конторою, з одночасним її припиненням в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження N2037726 від 02.06.2005, Оріхівською державною нотаріальною конторою, «Тип обтяження: заборона (архівний запис); Реєстраційний номер обтяження: 2037726; Зареєстровано: 02.06.2005 11:42:31 за N2037726 реєстратором: Оріхівська державна нотаріальна контора, 70500, Запорізька обл., Пологівський р-н., м. Оріхів, вул. Шевченка, 15, (06141) 4-35-17; ІНФОРМАЦІЯ_3; підстава обтяження: позика, Б/н, Ощадбанк м. Оріхів; об?єкт обтяження: будинок, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, за адресою: АДРЕСА_1 ; причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний номер: 2181558ZAP112, архівна дата: 01.12.2000, дата виникнення: 05.06.1998, N реєстра: 68652-245, внутр. 3201F5222DF14A2E542C, коментар: р., який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.08.2025 з правом реєстрації припинення обтяження в відповідних органах та установах.

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 успадкувала вказаний житловий будинок після смерті чоловіка, а також земельну ділянку за тотожною адресою. Під час воєнного стану нерухоме майно зазнало пошкоджень, відповідно, оформлючи компенсацію, позивачкою з?ясовано, що є чинним обтяження нерухомого майна, при цьому, заставодавцем вказано сусідку позивачки ОСОБА_2 , яка мешкає через декілька будинків. Враховуючи численну зміну нумерації будинків в період з 1951 року сторона позивача вважає наявність застави на об?єкті нерухомого майна помилкою, позаяк позивачка та її чоловік жодних застав не оформлювали, кредитів не мали. За відсутності договору застави, як повідомила приватний нотаріус Максюті Л.В. під час звернення позивачки, її зняття неможливе. Отримати копію правочину у відповідача також не виявилось за можливе, оскільки позивачка не є заставодавцем.

Наразі підстави для збереження обтяження майна позивачки, як стверджує представник позивачки, відсутні. Виходячи з вищевикладеного, наявність арешту (обтяження), накладеного на майно ОСОБА_1 , власником якого вона є з моменту відкриття спадщини після смерті чоловіка, порушує її право власності, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Беручи до уваги вичерпання позасудових засобів врегулювання спору, наводячи посилання на приписи ст. 15, 317, 319, 321, 391 ЦК України, представник позивачки просить задовольнити позовні вимоги у визначений спосіб.

Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. У задоволенні клопотання сторони позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання. Клопотання сторони позивача про витребування доказів повернуто без розгляду.

Вказаною ухвалою суду визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечень (з дня отримання відповіді на відзив), які мають відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, а також одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи (у копіях).

24.10.2025 відповідач отримав копію вказаної ухвали та своєчасно, а саме 06.11.2025 засобами поштового зв?язку скерував відзив на позовну заяву, скориставшись відповідним правом.

За змістом відзиву, поданого адвокаткою Н.Самсоновою в інтересах відповідача, представник вважає, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем за відсутності доказів щодо існування кредитних правовідносин між сторонами у справі, крім того, не є уповноваженою особою в сфері державної реєстрації (суб?єктом).

Так, представниця відповідача підтверджує, що у позивачки відсутні невиконані кредитні зобов`язання перед банком, які могли би призвести до внесення запису про обтяження нерухомого майна. В реєстрах заставленого майна банку станом на дату подання відзиву відсутня інформація щодо перебування будь-якого нерухомого майна, яке належить позивачці, в заставі банку. Докази вжиття заборони відчуження саме за ініціативою банку, на чому наголошує сторона відповідача, також відсутні, позаяк стороною позивача не подані. Окремо у відзиві наголошено, що після створення Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна згідно з наказом МЮУ №41/5 від 27.05.1997, в оновлену базу автоматично перенесено всі наявні на час її створення обтяження, що забезпечувалось з боку державних нотаріальних контор. Враховуючи наведене, представниця відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також здійснювати розгляд справи без участі сторони відповідача.

За допомогою системи «Електронний суд» 12.11.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, скерована адвокатом Коноваленком О.Ю., відповідно до якої стороною позивача наголошено, що твердження сторони відповідача з приводу того, що «Ощадбанк м.Оріхів» не має відношення до відповідача не відповідають дійсності. У справах даної категорії належним відповідачем відповідно до усталеної судової практики може бути безпосередньо стягувач. В даному випадку, позаяк арешт накладено саме в інтересах банку, відповідач є належним, як правонаступник «Ощадбанку», зокрема, у м.Оріхів. Окремо наголошено представником позивача на неможливості позасудового врегулювання спору. Відповідно, сторона позивача підтримує заявлені позовні вимоги.

19.11.2025 до матеріалів справи надійшли заперечення на відповідь на відзив за підписом ОСОБА_3 , датовані 17.11.2026. За змістом заперечень АТ «Ощадбанк» як юридична особа створене 31.12.1991 відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку згодом змінено організаційно-правова форма на ВАТ, ПАТ та АТ. Окремо сторона відповідача наголосила, що будь-які докази порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача в даному випадку відсутні, при цьому, скасування заборони є функцією державного реєстратора. Тому представниця відповідача підтримує раніше висловлені доводи та просить відмовити у задоволенні позову, здійснювати розгляд за відсутності сторони відповідача.

Згідно з відповіддю на електронний запит суду №2278413 від 27.01.2026, 10.11.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Оріхівської державної нотаріальної контори, код ЄДРПУО 02884233, в результаті ліквідації.

27.01.2026 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, виключено зі складу учасників цивільної справи Оріхівську державну нотаріальну контору.

Даною ухвалою також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, в порядку витребування доказів зобов`язано Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надати для ознайомлення в судовому засіданні договір застави від 05.06.1998, виданий Оріхівською державною нотаріальною конторою, який укладено між ОСОБА_4 та Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України (правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України»), а також будь-яку інформацію щодо вжиття заходів АТ «Державний ощадний банк України» про проведення припинення обтяження на предмет застави - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, в порядку витребування доказів зобов`язано Запорізький обласний державний нотаріальний архів надати договір застави від 05.06.1998, виданий Оріхівською державною нотаріальною конторою, який укладено між ОСОБА_4 та Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України (правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України), а також будь-яку інформацію щодо вжиття заходів АТ «Державний ощадний банк України» про проведення припинення обтяження на предмет застави - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Коноваленко О.Ю. та позивачка ОСОБА_1 згідно з заявами, вх.№від 18.02.2026, просять здійснювати розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають.

04.05.2026 судом визнано за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності її учасників, розпочато з?ясування обставин справи та дослідження доказів, визначено порядок розгляду, а саме: дослідити заяви по суті спору, відповіді на виконання ухвали суду про витребування доказів, дослідити інші наявні письмові докази.

У заявах по суті справи сторона відповідача, як вказано вище, також висловилась щодо розгляду справи за відсутності представника.

В судовому засіданні 04.05.2026 судом оголошено перерву перед дослідженням письмових доказів, що видно з протокола судового засідання.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було за відсутності відповідних клопотань, зустрічного позову у справі не подано.

Підстав для відкладення розгляду справи та оголошення перерви судом відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України не встановлено.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Подоляк В.Л., р.№50 від 13.08.2025, позивачка ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з: житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51.6 кв.м., житловою площею 9.6 кв.м., який належить спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 28 липня 1992 року за реєстровим N1800, зареєстрованого Малим підприємством «Імпульс» Пологівського району Запорізької області. Опис об?єкта: житловий будинок літ.А, загальною площею 51.6 кв.м., житловою площею 9.6 кв.м., сарай літ.Б, вбиральня літ.В, паркан Nl, водопровід N2. Житловий будинок садибного типу розташовано на земельній ділянці площею 0.0536 га., кадастровий номер 2323910100:01:024:0095, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Також судом на підтвердження вказаних обставин досліджено витяг з Державного реєстру речових прав №439372551 від 13.08.2025, виданий приватним нотаріусом Подоляк В.Л., підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 80358208 від 13.08.2025 приватного нотаріуса ЗМНО Подоляк В.Л., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 3183263323100. Право власності ОСОБА_1 підтверджено й за даними відповіді на електронний запит суду №2278539 від 27.01.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Подоляк В.Л., р.№51 від 13.08.2025, позивачка ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з: земельної ділянки, площею 0.0536 га., розташованої за тотожною адресою із будинком, кадастровий номер 2323910100:01:024:0095, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №439385225 від 13.08.2025, виданим приватним нотаріусом Подоляк В.Л., підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 80358208 від 13.08.2025 приватного нотаріуса ЗМНО Подоляк В.Л., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1239156723239.

Стороною позивача також долучено технічний паспорт, виготовлений ФОП ОСОБА_6 26.07.2025 на замовлення позивачки стосовно вказаного вище домоволодіння.

У відповідь на адвокатський запит адвоката Коноваленка О.Ю. від 15.08.2025 Державний архів Запорізької області 21.08.2025 повідомив, що електронний перелік прийнятих рішень виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області в Державному архіві Запорізької області відсутній, інформацію щодо зміни поштових адрес по АДРЕСА_1 за відсутності дат ухвалення відповідних рішень не надано.

Факт накладення обтяження на приналежне позивачці майно підтверджений інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна (довідка №439453307 від 14.08.2025, сформована на запит адвоката Коноваленка О.Ю.). Так, на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладено обтяження: тип обтяження: заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 2037726; зареєстровано: 02.06.2005 11:42:31 за N2037726 реєстратором: Оріхівська державна нотаріальна контора, 70500, Запорізька обл., Пологівський р-н., м. Оріхів, вул. Шевченка, 15, (06141) 4-35-17; ІНФОРМАЦІЯ_3; підстава обтяження: позика, Б/н, Ощадбанк м. Оріхів; об?єкт обтяження: будинок, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, за адресою: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний номер: 2181558ZAP112, архівна дата: 01.12.2000, дата виникнення: 05.06.1998, Nреєстра: 68652-245, внутр. 3201F5222DF14A2E542C, коментар: р.

При цьому, суд наголошує, що, як видно з даних дослідженого судом свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Подоляк В.Л., р.№50 від 13.08.2025, житловий будинок належав спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 28 липня 1992 року за реєстровим N1800, зареєстрованим Малим підприємством «Імпульс» Пологівського району Запорізької області, тобто, ОСОБА_2 на час вжиття заборони відчуження не була власником даного нерухомого майна. Відповідно, судом не встановлено підстав для притягнення до участі у справі ОСОБА_2 , враховуючи, що застосоване обтяження не стосується приналежного вказаній особі майна, з часу накладення арешту, що підтверджено належними та допустимими доказами, тому рішення у даній справі не впливає на її права та інтереси, крім того, сторонами не заявлено відповідних клопотань.

При цьому, право власності ОСОБА_2 на сусідній із позивачкою житловий будинок, р.№1615132, за адресою: АДРЕСА_2 , вказана особа набула на підставі договору купівлі-продажу, р.№909 від 19.04.1991, що підтверджено інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідка №440474387 від 21.08.2025, сформована на запит адвоката Коноваленка О.Ю.). В даній інформаційній довідці також міститься інформація про дві заборони відчуження, застосовані до житлового будинку саме АДРЕСА_2 , зокрема, підстава обтяження - позика, б/н, Ощадбанк м.Оріхів, власник ОСОБА_7 , дата виникнення 20.10.1992, зареєстровано 06.06.2005 за №2048642.

Дані відомості підтверджують можливість помилкового внесення обтяження, без належних для цього підстав, на ім?я ОСОБА_2 , проте за адресою розташування нерухомого майна позивачки.

Обтяжень на земельну ділянку не накладено, що видно за інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна (довідка №439455130 від 14.08.2025, сформована на запит адвоката Коноваленка О.Ю.).

25.02.2026 у відповідь на виконання ухвали суду про витребування доказів заступник директора департаменту бек-офісу АТ «Ощадбанк» О.Білошицька повідомила, що в межах наявної інформації в програмному забезпеченні АТ «Ощадбанк» за вказаними в ухвалі реквізитами (договір застави від 05.06.1998), а також будь-якої інформації щодо проведення припинення обтяження на предмет застави - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено.

02.03.2026 завідувач Запорізького обласного державного нотаріального архіву Т.Кібальна у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів повідомила, що згідно справи N450 "Реєстри Оріхівської державної нотаріальної контори для реєстрації заборон відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, а також арештів (заборони), накладених на будинки судовими та слідчими органами" за 1998-2003 роки за 1998 рік на стор.2, - за N9 від 05.06.1998 року прописано одержання повідомлення від Ощадбанку N3011, м. Оріхів, дата накладення заборони 08.06.1998 року на житловий будинок ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 . Відмітка про зняття заборони відсутня.

В справі N9 "Алфавітна книга заборони (арешту) майна" Оріхівської державної нотаріальної контори за 1998-2003 роки: на стор. 57 прописано: - Прізвище, ім?я та по батькові особи, на будинок якої накладена заборони: " ОСОБА_8 "; N за реєстром: 9; - Заборону знято: Відсутній запис, Відмітка про зняття заборони відсутня.

Щодо надання копії договору застави, посвідченого Оріхівською державною нотаріальною конторою 05.06.1998, укладеного між ОСОБА_4 та Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України (правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України") Запорізький обласний державний нотаріальний архів повідомляє, що в справі N157 "Реєстр для реєстрації нотаріальних дій" Оріхівської державної нотаріальної контори за період з 09.04.1998 року по 15.08.1998 року на стор. 56-59 за 05.06.1998 не прописано посвідчення договору застави, де сторонами за договором є АТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 , та взагалі не прописано посвідчення будь-яких договорів застави.

На стор. 59 за реєстровим N2-820 від 05.06.1998 року від імені ОСОБА_9 прописано "Поручительство позикоотримувача ОСОБА_2 по позиці у розмірі 1500".

Також згідно з відповіддю, в справі "Договори про відчуження, заставу і поділ жилих будинків та квартир, про надання в безстрокове користування громадянам земельних ділянок для індивідуального та колективного житлового будівництва" Оріхівської державної нотаріальної контори за період 09.01.1998 року по 13.07.1998 року, -договір застави, посвідчений 05.06.1998, де сторонами за договором є АТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 , не зберігається.

В справі "Договори купівлі-продажу, дарування зберігання майна, займу грошей" Оріхівської державної нотаріальної контори за період з 14.05.1998 року по 12.02.1999 року на стор. 7 зберігається Поручительство, справжність підпису на якому засвідчено 05.06.1998 за реєстровим N2-820.

До відповіді додано копію запису з реєстру Оріхівської державної нотаріальної контори для реєстрації заборони відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, а також арештів (заборони), накладених на будинки судовими та слідчими органами за 1998-2003 роки, згідно з яким 05.06.1998 одержано повідомлення від Ощадний банк №3011 м.Оріхів, дата накладення заборони 08.06.1998, П.І.Б. особи, яка одержала позичку або заставила жилий будинок, а також власника будинку, на який накладено арешт (заборона), місцезнаходження: ОСОБА_2 , житловий будинок: АДРЕСА_1 .

Також до відповіді додано поручительство від 05.06.1998, м.Оріхів, за даними якої ОСОБА_9 , що мешкає по АДРЕСА_2 , є поручителем позикоотримувача ОСОБА_2 , що проживає за цією ж адресою, в разі невиконання нею свого зобов?язання по своєчасному поверненню позики в розмірі 1 500 гривень, одержавної в відділенні Ощадного банку №3011 по кредитному договору №38 від 05.06.1998, на прибудову до житлового будинку, зобов?язується погашати по першій вимозі банку платежі по позиці і нараховані проценти в строк і розмірах, установлених зобов?язанням позикоотримувача. Поручительство засвідчено підписом ОСОБА_9 , посвідчено державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області О.М. Демидьонок, підписано у її присутності ОСОБА_9 , особу встановлено, дієздатність перевірено (р.№2-820). Посвідчення засвідчено підписом нотаріуса та печаткою нотаріальної контори (ААО 337262). До поручительства додано реєстр №2-2 для реєєстрації нотаріальних дій Оріхівської державної нотаріальної контори на 1998 рік, до якого внесено відомості щодо посвідчення вказаного вище поручительства.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст.317-319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, а ч.3 ст.1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Отже, у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

В даному випадку спадкові права позивачки оформлені в належний спосіб та є підтвердженими належними та допустимими доказами.

Так, суд вважає правомірним, що вимоги ОСОБА_1 , що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту, адже на даний час позивачка через наявність арешту на приналежне їй нерухоме майно, позбавлена права розпорядження будинком. Відчуження майна, на яке накладено арешт, не є можливим.

Доказів знищення об?єкта нерухомого майна на час розгляду справи її матеріали не містять.

Суд також дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба у подальшому збереженні арешту (обтяження) вищезазначеного майна (об?єкта нерухомості).

Досліджені докази у їх сукупності та взаємозв?язку дозволяють суду дійти висновку про помилковість накладення вказаного вище обтяження, за відсутності підстав для цього, що випливає з відомостей, отриманих з Запорізького державного нотаріального архіву, крім того, відповідачем підтверджено відсутність майнових претензій до позивачки.

В даному випадку, враховуючи обставини справи, суд вважає належним суб?єктний склад, визначений стороною позивача, не приймає заперечення сторони відповідача з цього приводу, оскільки права та інтереси ОСОБА_1 вочевидь порушені внаслідок технічної або іншої помилки, пов?язаної із отриманням позики ОСОБА_2 , яка мешкала по сусідству із позивачкою та її родиною. При цьому, позика отримана за поручительства ОСОБА_7 .

За відсутності інших відомостей суд позбавлений можливості встановити, чи допущено дану помилку внаслідок неточних відомостей, поданих працівником банку до Оріхівської державної нотаріальної контори, або внаслідок дій реєстратора обтяження. В даному випадку є визначальним, що 05.06.1998 нотаріальною конторою, як видно з відповіді на архіву, одержано повідомлення від Ощадний банк №3011 м.Оріхів, дата накладення заборони 08.06.1998, П.І.Б. особи, яка одержала позичку або заставила жилий будинок, а також власника будинку, на який накладено арешт (заборона), місцезнаходження: ОСОБА_2 , житловий будинок: АДРЕСА_1 . Тобто, ініціатором накладення арешту є саме вказана банківська установа.

Оскільки позика була надана відділенням Ощадбанку м.Оріхів, факт правонаступництва не спростований стороною відповідача, відповідно, належним відповідачем в даному випадку є саме АТ "Державний ощадний банк України", як позикодавець.

Слід зауважити, що, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави--учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 вказаного вище міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

За змістом ст. 89, 213 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За нормою ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Ст.181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на вказане нерухоме майно, порушується право позивачки на реалізацію її майнових прав, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі розпоряджатися майном. Відповідно, підстав для збереження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб - шляхом зняття арешту з майна, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п.1, 5 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Так, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (ч.1,3 ст.26 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні).

Тому, стосовно вимоги про визнання за позивачкою права реєстрації припинення обтяження в органах та установах, суд зазначає, що в даній частині позов задоволенню не підлягає, адже наведене право окремому визнанню не підлягає, на даний час не є таким, що оспорюється чи не визнається, відповідно, не є порушеним.

Крім того, формулюючи позовні вимоги, позивачка просить одночасно припинити заборону відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, що, враховуючи наведені вище нормативні приписи, є наслідком виконання даного судового рішення, тому не є належним способом захисту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що судове рішення про зняття арешту з майна є достатньою підставою для державної реєстрації припинення обтяження, втручання в дискреційні повноваження державного реєстратора не є припустимим. Зазначене зумовлює ухвалення рішення суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання права позивачки на реєстрацію припинення обтяження в відповідних органах та установах.

Як врегульовано ч.8 ст.6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з ч.1, 3 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до приписів ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, щодо стягнення судового збору та вартості правничих послуг, що заявлені до стягнення стороною позивача, судом не встановлено підстав для їх стягнення з відповідача. Встановлені судом обставини свідчать про накладення обтяження, яке знімається судом за результатами розгляду справи, під час володіння об?єктом нерухомості чоловіком позивачки, крім того, досліджені докази не дозволили суду дійти висновку про помилкове вжиття обтяження саме завдяки діям відповідача. Суд враховує критерії, передбачені ч.3 ст.141 ЦПК України, а також ту обставину, що запис про обтяження до відповідного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна вносився Оріхівською державною нотаріальною конторою. Тому судові витрати залишаються за позивачкою.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 10, 12-13, 49, 76-82, 89, 141-142, 174, 178, 223, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом скасування заборони відчуження нерухомого майна задовольнити частково.

Скасувати заборону відчуження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 2037726, що застосована відповідно до договору позики, Б/н, Ощадбанк, м. Оріхів Оріхівською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження N2037726 від 02.06.2005, Оріхівською державною нотаріальною конторою, «Тип обтяження: заборона (архівний запис); Реєстраційний номер обтяження: 2037726; Зареєстровано: 02.06.2005 11:42:31 за N2037726 реєстратором: Оріхівська державна нотаріальна контора, 70500, Запорізька обл., Пологівський р-н., м. Оріхів, вул. Шевченка, 15, (06141) 4-35-17; ІНФОРМАЦІЯ_3; підстава обтяження: позика, Б/н, Ощадбанк м. Оріхів; об?єкт обтяження: будинок, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, за адресою: АДРЕСА_1 ; причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний номер: 2181558ZAP112, архівна дата: 01.12.2000, дата виникнення: 05.06.1998, N реєстра: 68652-245, внутр. 3201F5222DF14A2E542C, коментар: р.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору, а також на професійну (правничу) допомогу, понесені стороною позивача, залишити за ОСОБА_1 .

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ;

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Госпітальна, буд.12Г.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 25.05.2026.

Суддя Л. А. Вайнраух