Рішення № 136972011, 28.04.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/10813/25

Провадження №2/333/1256/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя,цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Мелітопольської міської ради Запорізької області (місце знаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.164, код ЄДРПОУ: 25716722) про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

встановив:

13.11.2025 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_3 . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.1992 року, який був зареєстрований Мелітопольським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Запорізької області Камінської В.П., у якої було заведено спадкову справу №10/2024.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Запорізької області Камінської В.П. від 30.04.2025 року № 375/02-14 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно.

З 25.02.2022 року Мелітопольський район Запорізької області віднесений до тимчасово окупованих російською федерацією територій України.

У зв`язку з тимчасовою окупацією населеного пункту, на території якого знаходиться спадкове майно, а також перебуванням Мелітопольського бюро технічної інвентаризації та відповідних архівних матеріалів на тимчасово окупованій території, позивач позбавлений можливості отримати необхідні документи та оформити спадкові права у нотаріальному порядку.

Ухвалою суду від 18.11.2025 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження; зобов`язано приватного Київського міського нотаріального округу Запорізької області Камінську В.П. надати на адресу суду належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи №10/2024, відкритої після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 18.02.2026 року повторно зобов`язано приватного Київського міського нотаріального округу Запорізької області Камінську В.П. надати на адресу суду належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи №10/2024, відкритої після смерті ОСОБА_3

09.03.2026 року на адресу суду від приватного Київського міського нотаріального округу Запорізької області Камінської В.П. надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Від останньої надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

Представник відповідача Шостак Д.Ю. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно договору від 14.07.1995 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 квартиру, що розташована за адресою:АДРЕСА_3 . Вказаний договір було посвідчено державним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Зубовою А.А. (запис в реєстрі №4-2030 від 14.07.1992 року) та зареєстровано в Мелітопольському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційний напис (запис в реєстраційній книзі за №28 від 14.07.1992 року).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.09.2024 року серії НОМЕР_2 , актовий запис №618.

Відповідно до повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00048828269 та №00048828334 від 20.012.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №000488828475, син ОСОБА_3 та батько ОСОБА_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ч. 1 ст. 1262 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що 24.09.2024 року ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської В.П. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було відкрито спадкову справу №10/2024.

Постановою від 30.04.2025 року нотаріус відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" також роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не піддягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз`яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але відсутній оригінал правовстановлюючого документу або в силу об`єктивних причин спадкодавець не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.

Таким чином, наявні у справі докази у їх сукупності і взаємозв`язку свідчать про наявність підстав для визнання того, що договір купівлі-продажу від 14.07.1995 року, за яким спадкодавець ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , посвідченийдержавним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Зубовою А.А. та зареєстрований в Мелітопольському міжміському бюро технічної інвентаризації, є належним правовстановчим документом на спадкове майно.

З урахуванням викладеного, суд вважає занеобхідне визнати за позивачем право власності на вищевказану квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у прохальній частині позовної заяви представник позивача просила суд не здійснювати розподіл судових витрат та залишити їх за позивачем, суд вважає за необхідне залишити понесені позивачем судові витрати за рахунок останнього.

Керуючись статтями: 4, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 200, 206, 207, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Мелітопольської міської ради Запорізької області (місце знаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.164, код ЄДРПОУ: 25716722) про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.05.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод