Постанова № 13697178, 27.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 р. справа № 2а/0570/204/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас»

доДержавної податкової інспекції у м. Харцизьку

про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити дії

за участю:

від позивача: Сулімова С.О. (дов. 23/10 від 12 січня 2011 року)

від відповідача:Беспалова О.В. (дов. № 1626/10-013-1 від 27.01.2011 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку із позовом визнання неправомірними дій податкової інспекції щодо невизнання декларації підприємства з податку на додану вартість за листопад 2010 року з додатками як податкової звітності та зобовязання прийняти податкову декларацію з додатками. В судовому засіданні до початку судового розгляду, позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправним рішення про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року та зобовязати прийняти декларацію як документ податкової звітності.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 грудня 2010 року, позивач надав до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2010 року. Проте, посадовими особами відповідача без зазначення причин, було відмовлено позивачу в прийнятті податкової декларації. У звязку із цим позивач направив повторно декларацію з податку на додану вартість за листопада 2010 року із доданими до неї додатками та скаргою на відмову робітників податкової інспекції прийняти декларацію. 21 грудня 2010 року позивач отримав повідомлення від відповідача, в якому зазначалося, що надана позивачем декларація з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2010 року не може вважатися документом податкової звітності. Підставою для невизнання наданої декларації документом податкової звітності відповідач зазначив відсутність реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді (неможливість отримати дані з електронного носія). У звязку із чим, відповідач запропонував позивачу надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Позивач зауважував, що твердження податкової інспекції про надання податкової декларації з податку на додану вартість не в повному обсязі, не відповідають дійсним обставинам, що мали місце та наполягав на тому, що надана ним податкова декларація була заповнена у повній відповідності із вимогами чинного законодавства України, до декларації були додані всі необхідні додатки.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Харцизьку проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В обґрунтування наданих заперечень, відповідач посилався на те, що абзацом 3 підпункту 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на платників податку покладений обовязок надання разом із декларацією за відповідний звітний податковий період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. У звязку із невиконанням зазначеного обовязку позивачем, рішення податкової інспекції про відмову визнання декларації документом податкової звітності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала викладене в наданих до суду запереченнях на позов (№ 16126/10-013-1 від 27 січня 2011 року), просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 31649644. Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в державній податковій інспекції у м. Харцизьку.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 06747977 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку 23 січня 2006 року (арк. справи 10).

Як було встановлено з наданих представниками сторін в судовому засіданні пояснень, 16 грудня 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції у м. харцизьку податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2010 року. Проте, посадовими особами податкової інспекції було відмовлено в прийнятті зазначеної податкової декларації.

17 грудня 2010 року, позивач надав до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2010 року разом із додатками № 2, 3, 4, 6, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, ВМД до декларацій за листопад 2010 року, супровідний лист до ВМД, реєстр платіжних доручень за жовтень 2010 року, довідку сум ПДВ за чеками, скаргу, копії податкових накладних, лист, перелік файлів на диску, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 19), описами вкладення до листа (зворотн. бік арк. справи 18) квитанцією курєрської доставки (арк. справи 18).

Листом № 28195 від 21 грудня 2010 року (арк. справи 20) Державна податкова інспекція у м. Харцизьку повідомила позивача про те, що у звязку із відсутністю реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді (неможливо отримати дані з електронного носія), що є порушенням підпункту 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», надана позивачем декларація за звітний податковий період листопад 2010 року (реєстраційний номер 29662, 29660, 29659, 29663, 29661, 29664) не визнана податковою інспекцією як податкова звітність. У звязку із цим позивачу було запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, на платників податків покладені обовязки щодо подання до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплати належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно підпункту 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України N 166 від 30 травня 1997 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за N 250/2054 (далі Порядок N 166).

Пунктом 1.1 Порядку N 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно пункту 1.2 декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 1.3 Порядку N 166 декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Порядком N 166 встановлено, що звітний (податковий) період визначається в порядку, встановленому пунктом 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і може дорівнювати одному календарному місяцю (з урахуванням особливостей, викладених у пункті 2.2 цього Порядку) або одному календарному кварталу в залежності від обсягу оподатковуваних операцій за минулі дванадцять місячних податкових періодів (п. 2.1).

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць (за винятком випадків, указаних у пункті 2.3 цього Порядку) (п. 2.2 Порядку).

Підпунктом 4.1.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначені строки для подання декларації. Зокрема, якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку N 166 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Згідно пункту 3.3. Порядку № 166 декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Пунктом 3.4 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку (п. 4.1.1).

Пунктом 4.3 Порядку N 166 встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Пунктом 5 Порядку N 166 визначено порядок заповнення податкової декларації.

Із змісту частини третьої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вбачається, що в податкової інспекції є право не визнавати податкову декларацію документом податкової звітності. При цьому при реалізації наданого права на прийняття такого рішення податковий орган має діяти безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Як випливає з зазначеного підпункту закону підставою для невизнання податкової декларації документом податкової звітності є наступні критерії: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Оцінюючи ряд зазначених підстав, перелік яких є вичерпним, суд вважає, що прийняття податковим органом рішення про невизнання наданої платником податкової декларації документом податкової звітності має бути наслідком встановлення податковим органом неможливості належного оброблення декларації внаслідок не заповнення платником рядків декларації, не зазначення даних про платника податку, що позбавляють можливості ідентифікувати юридичну особу платника податку, неможливість встановити особу, що підписала надану декларацію.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що причиною для невизнання наданої позивачем декларації стало неможливість отримання даних з електронного носія, будь-яких інших недоліків наданої позивачем декларації з податку на додану вартість відповідачем встановлено не було.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із приписів пункту 4.3. Порядку № 166 податковій інспекції надано право прийняття рішення про невизнання податкової декларації податкової звітності та визначений перелік обставин, за умови існування яких податковою інспекцією може бути прийнято зазначене рішення.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та наданих представниками сторін пояснень, жодна з перелічених в пункті 4.3. Порядку № 166 не мала місця при прийнятті відповідачем рішення про невизнання податковим органом податкової декларації за листопад 2010 року документом податкової звітності.

Приймаючи до уваги заповнення платником всіх граф та рядків наданої декларації, наявність на поданій позивачем декларації підписів уповноважених осіб підприємства, скріплених печаткою, суд дійшов висновку, що зазначене не може впливати на можливість визначення наданої позивачем декларації як документу податкової звітності, прийняття її податковим органом до обліку та можливість оброблення податковим органом зазначених в цій декларації відомостей.

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність вимогам чинного податкового законодавства України відмови відповідача у визнанні наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року як документу податкової звітності.

Суд не приймає посилання відповідача на абз. 3 підпункту 7.2.8. пункт 7.. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким на платника податків покладений обовязок подання разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді, з огляду на те, що неподання такого реєстру не визначено у якості підстав для невизнання податкової декларації документом податкової звітності.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається дотримання позивачем порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість та відсутність визначених законом підстав для її не прийняття податковим органом у якості документу податкової звітності, що свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним рішення відповідача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2010 року документом податкової звітності.

Пунктом 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначений обовязок прийняття податкової декларації податковим органом. За приписами цього підпункту податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Положення аналогічного змісту містяться в статті 49.8. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Таким чином, положенням чинного законодавства визначений обовязок прийняття наданої платником податків документів податкової звітності, з огляду на що вимоги позивача в частині зобовязання прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відповідно підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

З огляду вище викладене, на підставі положень Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», положеннями Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання протиправним рішення про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2010 року документом податкової звітності, викладене в листі та зобовязання прийняти та врахувати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопада 2010 року з додатками у якості документа податкової звітності, задовольнити.

Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку (адреса: 86709, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Жовтнева, буд. 91) про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2010 року документом податкової звітності.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку (адреса: 86709, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Жовтнева, буд. 91) прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період листопад 2010 року надану Товариством з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» (адреса, 86700, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Огарьова, буд. 67, код ЄДРПОУ 31649644).

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 27 січня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 лютого 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Михайлик А.С.