Рішення № 136970130, 01.06.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/517/26

Провадження № 2/135/433/26

РІШЕННЯ

іменем України

01.06.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2026 ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №180039 від 21.04.2025 у розмірі 13 775,56 грн, в тому числі: 8 109,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 065,56 грн заборгованість за відсотками; 601,00 грн заборгованість з комісією, а також стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладеного кредитний договір про споживчий кредит №180039 на суму 8 109,00 грн.

10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №10102025, згідно умов якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №180039 від 21.04.2025.

На дату подачі позовної заяви до суду заборгованість відповідача за кредитним договором №180039 від 21.04.2025 складає 15 175,56 грн, в тому числі: 8 109,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5065,56 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 601,00 грн заборгованість по комісії; 1400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах позову не пред`являються, у зв`язку з чим розмір грошових вимог до стягнення становить 13 775,56 грн.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 31.01.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, за клопотанням представника позивача витребувано докази у АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідачу ОСОБА_1 ухвалою суду було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося у зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №180039 (індивідуальна частина) (а.с.26-29), відповідно до умов якого сума (загальний розмір) кредиту становить 8 109,00 грн надається на рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2 108,34 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00% річних. Денна процентна ставка складає 0,9036% в день.

Комісія за надання кредиту складає 2 108,34 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 98 днів з 21.04.2025 (дата надання кредиту) по 28.07.2025.

Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 7180,90 грн.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 16.01.2026 за вих№205/16-01, перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 6000,66 грн (а.с.50-51).

Отримання відповідачем кредиту підтверджується також інформацією, отриманою на виконання ухвали суду від 31.05.2026 від АТ КБ «Приватбанк» отримано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , фінансовий номер телефону НОМЕР_3 . По рахунку НОМЕР_2 було зарахування коштів на суму 6000,66 грн. 21.04.2025, що підтверджено випискою по рахунку.

10.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) уклали договір факторингу №10102025 (а.с.58-62).

Відповідно до п. 2.1. Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно Витягу з Реєстру прав вимог №1 Додатку №1 до Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №180039 від 21.04.2025, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 15 175,56 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 8 109,00 грн, заборгованість за відсотками 5065,56 грн, заборгованість по штрафах/пені 1 400 грн, заборгованість за комісією 601,00 грн (а.с.7).

Згідно виписки з особового рахунку за договором №180039 від 21.04.2025, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 20.20.2026 становить 15 175,56 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 8 109,00 грн, заборгованість за відсотками 5065,56 грн, заборгованість за штрафними санкціями 1 400,00 грн, заборгованість за комісією 601,00 грн (а.с.12).

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит.

Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст.11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на вебсайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавцю був надісланий за допомогою засобів зв`язку на указаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який заявник використав для підтвердження підписання договорів позики.

Встановивши, що без здійснення указаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20.

Таким чином, 21.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №180039, який відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Первинний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» виконало свої обов`язки за електронним договором та надало відповідачу кредит в сумі 8109,00 грн.

Всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Факт переходу до позивача право кредитора за договором №180039 від 21.04.2025 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Отже, надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так в сукупності належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 отримала кредит у ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», а в подальшому право вимоги за кредитним договором перейшло до нового кредитора - ТОВ «Юніт Капітал».

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №180039 від 21.04.2025, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал», позовні вимоги викладені в заяві про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню в розмірі заявлених позовних вимог в розмірі 13 775,56 грн, в тому числі: 8 109,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 065,56 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 601,00 грн заборгованість з комісії.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір №20/01/26-02 від 20.01.2026 про надання правничої допомоги, укладену між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; додаткову угоду №25771391869 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладену між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; акт прийому-передачі наданих послуг (до Договору про надання правничої допомоги №20/01/25-02 від 20.01.2026) від 20.01.2026 на суму 7000 грн.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Юніт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором про споживчий кредит №180039 від 21.04.2025 в розмірі 13 775 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 56 копійок, в тому числі: 8 109,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5065,56 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 601,00 грн заборгованість з комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а разом 7 662 (сім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О. Нікандрова