Рішення № 136970121, 01.06.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/502/26

Провадження №2/135/423/26

РІШЕННЯ

іменем України

01.06.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Нікандрової С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №895134 від 18.07.2020 в розмірі 32 799 грн, а також стягнути сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Позов обґрунтований тим, що 18.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №895134.

ТОВ «Лінеура Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надало відповідачу кредит, а відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав.

24.03.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-24032021, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги по відношенні до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №895134 від 18.07.2020.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за Кредитним договором №895134 від 18.07.2020 становить 32 799 грн, з яких: 1 0000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 999 грн - заборгованість за процентами.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором за вимогою нового кредитора, що є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 31.03.2026 року відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію надходження 18.07.2020 на рахунок банківської карти № НОМЕР_1 коштів в розмірі 10 000 грн.

Відповідачу ОСОБА_1 ухвалою суду було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ), проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося у зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір №895134 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.12-17).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації позичальника на веб-сайті в мережі Інтернет https://credit7.ua/ та підписання договору електронним підписом використанням одноразового ідентифікатора Н039, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 , який зазначений в п.10 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до п.1.1. договору, його укладання здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства (Інформаційно-телекомунікаційна система Товариства), доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, даний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

Згідно п.1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 10 000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п.1.4. Договору процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання Клієнтом умов Договору і становить:

1.4.1. Знижена процентна ставка становить 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів.

1.4.2. Стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Згідно п.2.1. Договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта. Зазначену ним в Особистому кабінеті. Що має наступні реквізити № НОМЕР_3 .

Згідно з п.3.1 Договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт».

Відповідно до п.4.1. Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 гривень (включно) Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.

Згідно п.4.4. Договору Додатковий договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством грошових коштів згідно з підпунктом 4.5 Договору та підписання його Клієнтом електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 10 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» (а.с.18зворот), а також інформацією АТ «Універсал Банк», яка надана на підставі ухвали суду від 31.03.2026, про те, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано банківську картку № НОМЕР_4 , 18.07.2020 на цю платіжну картку успішно зараховано платіж в сумі 10 000 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позики, відповідно до розрахунків проведених ТОВ «Лінеура Україна», у відповідача ОСОБА_1 за Договором №895134 від 18.07.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредитустаном на 23.03.2021 утворилася заборгованість в сумі 32 799 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 22 799 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с.19-21).

24.03.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-24032021, за умовами якого позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача за Кредитним договором №895134 від 18.07.2020 (а.с.21зворот-25).

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №ККЛУ-24032021 від 24.03.2021 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як нового кредитора перейшло право грошової вимоги за договором №895134 від 18.07.2020 до боржника ОСОБА_1 на суму 32 799 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5700 грн залишок по відсотках; 17 099 грн залишок по прострочених відсотках.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , згідно зазначеного договору факторингу, оскільки відбулось процесуальне правонаступництво у зв`язку із зміною кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із договору №895134від 18.07.2020, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Як встановлено з матеріалів справи і не спростовано відповідачем жодними доказами, даний кредитний договір було укладено на сайті позикодавця, відповідач підписала його одноразовим ідентифікатором відправленим на номер мобільного телефону, який був вказаний при укладенні договору, без отримання повідомлення із відповідним ідентифікатором і без здійснення входу на сайт ТОВ «Лінеура Україна» такий договір не був би укладений.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у численних постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18; від 09.09.2020 у справі №732/670/19; 07.10.2020 у справі №132/1006/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, 28.10.2021 у справі №234/7160/20, від 02.11.2021 у справі №243/6552/20, від 08.08.2022 у справі №234/7298/20.

Таким чином, суд вважає встановленим, що 18.07.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір №895134, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем надано не було.

У ч. 1 ст. 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 ст.1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11, від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 09.07.2019 у справі №903/849/17, від 10.09.2019 у справі №9017/317/19

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність договору факторингу №ККЛУ-24032021 від 24.03.2021, укладеному між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в силу прямого припису статті 204 ЦК України його правомірність презюмується.

Отже, надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так в сукупності належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 отримала кредит у ТОВ «Лінеура Україна», а в подальшому право вимоги за кредитним договором перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Станом на день звернення до суду заборгованість за кредитним договором в частині повернення тіла кредиту відповідачем ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплачена, а тому позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 10 000 грн підлягають задоволенню.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 22 799 грн суд виходить з такого.

Відповідно до усталеної судової практики припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

Вказаних вище висновків Верховний Суд дійшов у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/1, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Таким чином, не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, нарахованими поза межами строку кредитування.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №895134 від 18.07.2020 первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» проведено нарахування процентів за користування кредитом на загальну суму 22 799 грн за період з 18.07.2020 по 15.11.2020 120 днів за ставкою 1,90% в день.

Як вбачається з Договору №895134 від 18.07.2020 строк кредиту 30 днів, дата повернення позики та сплати нарахованих процентів 17.08.2020. При цьому, договором передбачена можливість ініціювання продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.

Разом з тим, доказів того, що в відповідачем було ініційовано продовження строку дії користування кредитом і укладання ним Додаткової угоди до кредитного договору матеріали справи не містять.

Отже, позивач ТОВ «Лінеура Україна», відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами за договором №895134 від 18.07.2020 у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто за 30 днів з 18.07.2020 (дата укладання договору) до 17.08.2020 (останній день повернення позики) в сумі 5 700 грн (10 000 грн*1,90%/100*30 днів).

Таким чином, сторони узгодили строк кредитування (строк виконання зобов`язання), а тому нарахування первинним кредитором відсотків поза межами узгодженого сторонами строку кредитування за період з 18.08.2020 по 15.11.2020 є неправомірним.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №895134 від 18.07.2020, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково в розмірі 15 700 грн, в тому числі: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 700 грн - заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (15700 грн (розмір задоволених вимог) х 100 %/32799грн (розмір заявлених позовних вимог) = 47,87% задоволених вимог; 2662,40 грн х 47,87%/100 % = 1274,49 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» 01.07.2025 укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Згідно акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №1348 від 09.03.2026 та Детального опису наданих послуг до акту №1348 від 09.03.2026 на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 АО «Апологет» надало послуги на суму 8000 грн.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволені частково, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2393,50 грн (5000 грн. х 47,87%).

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус) заборгованість за Договором №895134 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.07.2020 в розмірі 15 700 (п`ятнадцять тисяч сімсот) гривень, в тому числі: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5 700 грн. - заборгованість за процентами.

В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус) судовий збір в сумі 1274,49 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2393,50 грн, а всього 3 667 (три тисячі шістсот шістдесят сім) гривень 99 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова