Ухвала суду № 136969834, 27.05.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2514/25

Провадження № 1-кп/496/277/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

повний текст

27 травня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_4 , законного представника особи стосовно якої подане клопотання ОСОБА_5 ,

захисника особи стосовно якої подане клопотання - адвоката ОСОБА_6 в режимі вкз,

потерпілого ОСОБА_7 , законного представника потерпілого - ОСОБА_8 ,

представника відділу ювенальної превенції ОСОБА_9

представника служби у справах дітей ОСОБА_10 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, Одеської області, громадянин України, учень 9 класу Маяківського ліцею Маяківської сільської ради, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

який вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки, передбачені ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання слідчого погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусового заходу виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд батьків - матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 2 роки.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 08.08.2023 року, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи посвідчення водія та, відповідно, не маючи належних навичок керування транспортними засобами, керував технічно справним мопедом марки «Yamaha», прибувши на ньому до кафе «Grand», яке розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Преображенська, буд. 85, чим допустив порушення вимог п. 2.1. п.п. «а» Правил дорожного руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України), якими передбачено, що: п. 2.1. «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Далі, того ж дня, близько 20 год. 00 хв., водій ОСОБА_4 , знову приступив до керування вказаним мопедом, з пасажиром який сидів позаду - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та від`їжджаючи від кафе «Grand», у денний час доби, в умовах необмеженої видимості, по асфальтобетонному сухому дорожньому покриттю, діючи з необережності, перед початком виїзду з місця стоянки заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, перебуваючи в дорожній обстановці, яка потребувала від нього особливої уваги, своїми діями створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення, у порушення вимог пунктів 1.5, 2.3, 10.2. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N? 1306 від 10.10.2001), якими передбачено:

1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний:

6) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

10.2. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає, не переконався, що на проїзній частині немає транспортних засобів, що рухаються, для яких можуть бути створені перешкоди або небезпека для руху, своєчасно не виявив автомобіль, який рухався по проїзній частині, не дав перевагу в русі автомобілю, виїхав на проїзну частину, внаслідок чого, не переконався у безпеці свого маневру для інших учасників дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Primera» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажир мопеду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав наступні тілесні ушкодження: закритий перелом середньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків.

Вищевказане ушкодження утворилось від дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини мопеда чи автомобіля в умовах ДТП, при контактуванні з тілом постраждалого, а також, за рахунок наступного падіння на дорожнє покриття.

Вищевказане ушкодження, причинило тривалий розлад здоров`я строком понад трьох тижнів (більш ніж 21 день) та згідно з п. 2.2.2. і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до ушкоджень середньої тяжкості.

Допущенні водієм ОСОБА_4 , порушення вимог п.п. 1.5., 2.3. «б», 2.1 та 10.2. Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, виконуючи вимоги вказаних пунктів, водій мав технічну можливість запобігти настання даної події.

Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання та просила застосувати примусові заходи виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , якому інкримінується вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 вину у вчиненні суспільно небезпечного діяння визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся.

Законний представник неповнолітнього та захисник не заперечували проти клопотання.

Від законного представника потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_8 надійшла заява про слухання справи за їх відсутності, претензій будь-якого характеру до ОСОБА_4 не мають.

Представник ювенальної поліції та служби у справах дітей не заперечували проти клопотання прокурора.

Заслухавши пояснення неповнолітнього ОСОБА_4 , його законного представника, захисника, враховуючи думки прокурора, заяву законного представника потерпілого, а також представників ювенальної поліції та служби у справах дітей, перевіривши докази та інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, зокрема щодо обставин події: протокол огляду місця ДТП, слідчі експерименти, висновок експерта № 28/2024, висновок експерта № 23-4627, висновок експерта № 23-4626, висновок експерта № 23-4712, висновок експерта № 18-34-25, а також характеризуючи матеріали, суд прийшов до висновку, що клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру підлягає до задоволення виходячи з наступного.

За ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ст.105 КК України, суд застосовує і до особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано примусовий захід виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.

Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбаченого п. 3 ч. 2 цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що строк нагляду, передбаченого п.3 ч.2 ст.105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього.

Відповідно до частини 1 ст. 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;

3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:

- у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1ст. 97 КК України;

- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97 КК України);

- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1ст. 105 КК України.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов`язані це робити.

Суд ухвалюючи судове рішення щодо неповнолітнього керується принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу ХІ КК України.

До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

Дії неповнолітнього ОСОБА_4 мiстять ознаки суспiльно-небезпечного дiяння, пеpедбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Судом встановлено, що на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, згідно ст. 22 КК України ОСОБА_4 не досягнув 16 річного віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України

Враховуючі те, що ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, свою вину у скоєному визнав повністю, щиросердечно розкаюється, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не знаходиться, за місцем навчання та проживання характеризується, як комунікабельний та товариський, відвідує спортивні секції, скарг від жителів села не надходило, на обліку ювенальної поліції не знаходиться, враховуючи обставини провадження, суд вважає, що до неповнолітнього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд матері, на утриманні якої він перебуває та проживає разом.

Строк застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених п. 3 ч. 2 ст.105 КК України відносно неповнолітнього ОСОБА_4 суд встановлює на строк 2 (два) роки, що буде слугувати мотивуючим чинником для поведінки ОСОБА_4 .

Заходи забезпечення у виді арешту, які накладені на підставі ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2023 року, слід скасувати.

Витрати пов`язані із проведенням експертизи віднести за рахунок держави.

Питання речових доказів вирішується у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 97, 105, 286 КК України, ст. ст. 395, 498, 500, 501 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області про застосування примусових заходів виховного характеру задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України примусові заходи виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 2 (два) роки.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого суді Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2023 року, справа 496/5589/23.

Речовий доказ:

- автомобіль Nissan Primera, 1999 р.в., VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак « НОМЕР_1 » відповідно до свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія « НОМЕР_3 » власником є ОСОБА_11 вважати повернутим власнику.

- мопед YAMAHA SA363-734402, сірого кольору, який відповідно до талону №3131 належить ОСОБА_12 та перебував під керуванням ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди - повернути власнику.

Витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 11 561,36 грн. віднести за рахунок держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на представника відділу ювенальної превенції ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області та представника служби у справах дітей Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 29 травня 2026 року о 11:00 годинні в приміщенні зали Біляївського районного суду Одеської області № 13.

Суддя: ОСОБА_1