Ухвала суду № 136969364, 18.03.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/6171/26

провадження № 2/753/8929/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позову без руху

"18" березня 2026 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.

Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, так як не відповідає вимогам стст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач проживала разом з донькою ОСОБА_3 та чоловіком до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на території України та на час звернення з позовом до суду у м. Києві. У зв`язку з збройною агресією відповідача щодо держави України ситуація у місті загострилась через постійні повітряні тривоги та багаточисельні нічні ракетні обстріли. Вказані дії відповідача стали для позивача психологічним потрясінням, спричинили емоційні страждання та негативно вплинули на її моральний стан та порушили її право на повагу до честі, гідності та приватного життя, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

У прохальній частини позовної заяви позивач ставить питання про стягнення з держави агресора Російської Федерації на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 35 000 євро, що складає еквівалент 1 785 854 грн на час звернення з позовом до суду відповідно до курсу Національного банку України.

Водночас, в постанові Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 р. «Про деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, відсутній п. 1.14 розділу I що «вся територія міста Києва віднесена до території можливих бойових дій». При цьому вся постанова складається з трьох пунктів та одного Додатку, а також змін які вносяться до десяти постанов Кабінету Міністрів України.

Окремо суд звертає увагу, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, на який посилається позивач у позовній заяві, місто Київ не внесено до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому, пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.

Заява має містити відомості про розмір сум щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи.

У позові заявлено вимогу про стягнення суми відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 35 000,00 євро, еквівалент 1 785 854 грн. Разом з тим, не зазначено докази, що підтверджують розмір завдання моральної шкоди, розрахунок суми стягнення у заявленому розмірі.

При цьому, позовна заява не містить посилання на докази, якими підтверджуються вказані обставини щодо наявності у власності позивача нерухомого майна та його втрати, або позбавлення можливості користуватися ним.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач, посилаючись на п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», зазначає, що звільнена від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Оскільки підстави заявлених позовних вимог не є тотожними підставам для звільнення від сплати судового збору, які зазначені у п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави вважати позивачку такою, що в силу вимог закону звільнена від сплати судового збору.

При цьому, суд зауважує, що м. Київ не відноситься до переліку тимчасово окупованих територій України, а обставини, викладені у позовні заяві, не призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Інших обставин, які б давали підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору не зазначено, а тому, заявлені вимоги підлягають оплаті судовим збором на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, слід зауважити, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (ВС/КЦС від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328 грн.

Позивач просить стягнути із Російської Федерації на її користь моральну шкоду в розмірі 35 000 євро, еквівалент 1 785 854 грн., а отже виходячи з заявленої до стягнення суми до сплати позивачем підлягає судовий збір у розмірі 16 640 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що позивачем не чітко викладено зміст позовних вимог, зокрема виклад обставин, якими позивач обгрунтовує заявлені вимоги, не долучено докази, що підтверджують вказані обставини, а відтак задля дотримання вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачу слід усунути відповідні недоліки та сплатити суму судового збору.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись стст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди залишити без руху, надавши позивачу строк у п`ять днів з дня отримання нею копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Федір КАЛІУШКО