Рішення № 136969056, 29.05.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1347/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1619741 від 10.12.2019 року у розмірі 14340 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 3220 грн., заборгованості за штрафом у розмірі 3120 грн. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 10.12.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1619741 у електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти та зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти та інші визначені договором платежі. ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі. 11.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ» «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 1619741 від 10.12.2019. Відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за кредитним договором становить 14340 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу двічі разом із позовною заявою та додатками за місцем її реєстрації, однак поштові відправлення повернуто суду без вручення адресату.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.

У встановлений судом строк відзиву на позов відповідач не подала, причин такого не повідомила.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Судом встановлено, що 10.12.2019 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №1619741 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого споживачу надано грошові кошти у розмірі 8000 грн., позика надається строком на 30 днів.

Згідно п. 1.3. договору визначено, що знижена процентна ставка становить 1.71% від суми позики за кожен день користування позикою (624,15 % річних) у межах строку надання позики, стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою (657% річних) у межах строку надання позики.

Пунктом 4 договору передбачено відповідальність сторін у разі неналежно виконання договору або його невиконання, зокрема, розмір штрафу.

Відповідно до п. 1.6. Договору, позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної позичальником в особистому кабінеті.

Даний договір, Додаток №1 до договору, що містить графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 10.12.2019.

При підписанні договору ОСОБА_1 надала свої особисті дані, такі як: номер паспорта, РНОКПП, адресу проживання та інші дані.

Відповідно до поданої позивачем довідки про ідентифікацію, встановлено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 1619741 від 10.12.2019 ідентифікована, договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М814241.

Зарахування кредитних коштів 10.12.2019 у розмірі 8000 грн. на платіжну карту відповідача НОМЕР_1 відбулось через систему НОМЕР_2 , на підставі укладеної угоди на переказ коштів № ВП-2000417-1 від 20.04.2017 року.

Таким чином, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 8000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

11.09.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ» «ФК «Кредит капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 1619741, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020 року.

Згідно платіжного доручення від 11.09.2020 року, на виконання умов договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатив ТОВ «Авентус Україна» 1066538,91 грн.

Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача.

08.01.2026 ТзОВ «ФК» Кредит-Капітал» направлено відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості у розмірі 14340 грн.

Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. (ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Авентус Україна» вчинили дії визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якій, в свою чергу, були перераховані кошти, відповідно до умов договору шляхом переказу на картковий рахунок.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач умов договору №1619741 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 10.12.2019 року не виконала, допустивши порушення термінів повернення коштів, встановлених таким договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості ОСОБА_1 , така становить 14340 грн., з яких 8000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3220 грн. заборгованість за процентами, 3120 грн. заборгованість за штрафом.

Даний розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Так, договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1619741 від 10.12.2019 укладено строком на 30 днів.

Даним договором визначено, що умови продовження строку користування позикою передбачено п 1.8., відповідно до якого після вчинення клієнтом дій згідно з п.1.7. цього договору (клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів), та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 грн., Товариство має право, але не обов`язок, акцептувати заяву клієнта про продовження строку користування позикою шляхом направлення клієнту текстового повідомлення про погодження нового строку позики (із зазначенням нової дати повернення) на засіб зв`язку клієнта та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом товариству.

Згідно даних, наведених у розрахунку заборгованості по договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1619741 від 10.12.2019, проценти нараховувалися після закінчення тридцятиденного строку дії договору, тобто після 10.01.2020 року.

Відповідачем ОСОБА_1 17.01.2020 року було здійснено платіж у розмірі 4320 грн. який зараховано на оплату процентів, нарахованих за період з 10.12.2019 по 08.01.2020 (144х30=4320).

Крім цього, ОСОБА_1 21.02.2020 року було здійснено платіж у розмірі 4320 грн., який зараховано на оплату процентів, нарахованих за період з 18.01.2020 по 16.02.2020, тобто поза межами строку договору.

Також ОСОБА_1 05.06.2020 року було здійснено платіж у розмірі 1100 грн., який зараховано на оплату процентів, нарахованих за період з 22.02.2020 по 22.03.2020, тобто поза межами строку договору.

При цьому, доказів, що строк договору було продовжено після 10.01.2020 року до матеріалів справи не долучено, зокрема, матеріали справи не місять доказів виконання Товариством умов п. 1.8 договору, а саме не надано підтвердження про направлення клієнту текстового повідомлення про погодження нового строку позики (із зазначенням нової дати повернення) на засіб зв`язку клієнта та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом товариству.

Таким чином, нарахування процентів поза межами строку кредитування не відповідає вимогам законодавства.

А тому, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по процентам у розмірі 3220 грн. не підлягають задоволенню.

Крім цього, зарахування здійснених ОСОБА_1 платежів 21.02.2020 у розмірі 4320 грн. та 05.06.2020 у розмірі 1100 грн. на погашення заборгованості по процентам, що нараховані поза межами строку договору не відповідає вимогам законодавства та є неправомірним, а тому вказана сума має бути зарахована на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, і позовна вимога про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1619741 від 10.12.2019 по тілу кредиту у розмірі 8000 грн. підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2580 грн. (800-4320-1100).

Щодо стягнення з відповідача штрафу, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами) був запроваджений воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3120 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1619741 від 10.12.2019 у розмірі 2580 грн., з яких 2580 грн. заборгованість за тілом кредиту.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, укладений 01.07.2025 між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», детальний опис наданих послуг до акту №962 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року, акт №962 наданих послуг від 13.02.2026 року, якими підтверджено розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 479 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1439, 33 грн.

Керуючись ст. 205, 509, 514, 526, 610, 612, 625, 626-629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.12, 81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» /ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача: АТ «Креді Агріколь Банк», адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх/ заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1619741 від 10.12.2019 року у розмірі 2580,00 /дві тисячі п`ятсот вісімдесят/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» /ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача: АТ «Креді Агріколь Банк», адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх/ понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 479,00 / чотириста сімдесят дев`ять/ гривень та на професійну правничу допомогу у розмірі 1439,00 /одна тисяча чотириста тридцять дев`ять/ гривень 33 копійки.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбаченому ст. 354, 355 ЦПК України.

Судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.