Рішення № 136967760, 29.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/24697/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рышення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії № 212450013608 від 12.06.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 05.06.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію з моменту звернення із врахуванням стажу роботи у Житомирському будівельному кооперативі «Луч-2 » з 29.12.1991 по 08.02.1995.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 24 березня 2024 року досяг пенсійного віку та згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на отримання пенсії за віком. Відмітив, що з метою призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою 05.06.2024 року та доданими документами, що підтверджували наявність у нього страхового стажу достатнього для призначення пенсії за віком. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 212450013608 від 12.06.2024 відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, з підстав не зарахування до стажу роботи позивача періоду роботи в Житомирському будівельному кооперативі « Луч-2». Вважаючи протиправним вказане рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач-1) подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відмітив, що за поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 28 років 05 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-2) відзив на позовну заяву не подав.

Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що позивач 05.06.2024 звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення йому пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

За результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 212450013608 від 12.06.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

У вказаному рішенні також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.10.1981, не зараховано період з 19.07.1985 по 01.05.1986 - оскільки заявником не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму та період з 29.12.1991 по 08.02.1995 - в документі відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; навчання, згідно довідки №1/69 від 22.04.2024, період з 22.09.1986 по 11.02.1987 оскільки в документі відсутні дані про присвоєння кваліфікації.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням Пенсійного фонду, а тому звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV ).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.

Згідно з статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вже зазначалося, що за результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 212450013608 від 12.06.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

У вказаному рішенні також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.10.1981, не зараховано період з 19.07.1985 по 01.05.1986 - оскільки заявником не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму та період з 29.12.1991 по 08.02.1995 - в документі відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; навчання, згідно довідки №1/69 від 22.04.2024, період з 22.09.1986 по 11.02.1987 оскільки в документі відсутні дані про присвоєння кваліфікації.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.10.1981, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 29.12.1991 прийнятий на посаду водія та з 08.02.1995 звільнений за власним бажанням. Вказаний запис скріплений печаткою Житомирського будівельного кооперативу.

Суд звертає увагу на те, що в спірний період була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу Відомості про роботу у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.26. Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній робочий день.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В спірному випадку запис про те, що позивач з 29.12.1991 прийнятий на посаду водія та з 08.02.1995 звільнений за власним бажанням, записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, містить підпис посадової особи підприємства та відтиск печатки.

Суд звертає увагу, що за змістом цитованих вище приписів Інструкції, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала такого порушення, та не може впливати на її особисті права.

Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає позивачу право на призначення пенсії по інвалідності, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 06.02.2018 в справі № 677/277/17, від 21.02.2018 в справі № 687/975/17.

Верховний Суд займає усталену позицію про те, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані заповнювати трудові книжки, вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та передачу їх за строками в архівні установи (постанови від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17).

Суд звертає увагу на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є саме трудова книжка. Натомість згідно вимог пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, або коли трудова книжка містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Верховний Суд у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16 зазначив, що лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

Суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки, у зв`язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки, як-то зазначення назви підприємства, на яке позивача прийнято на роботу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача його період роботи у Житомирському будівельному кооперативі «Луч-2 » з 29.12.1991 по 08.02.1995.

З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії діяв всупереч вимог вказаних вище норм чинного законодавства, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 212450013608 від 12.06.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним, як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи у Житомирському будівельному кооперативі «Луч-2 » з 29.12.1991 по 08.02.1995, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з період роботи з 29.12.1991 по 08.02.1995 у Житомирському будівельному кооперативі «Луч-2».

Щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

З огляду на те, що саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у Житомирському будівельному кооперативі «Луч-2 » з 29.12.1991 по 08.02.1995 та повторно розглянути заяву позивача від 05.06.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з`ясовані обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003. ЄДРПОУ:13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ: 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області № 212450013608 від 12.06.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу період роботи у Житомирському будівельному кооперативі «Луч-2 » з 29.12.1991 по 08.02.1995, повторно розглянути заяву від 05.06.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович