Рішення № 136967698, 29.05.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Справа№200/4451/20-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому проваджені адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРЕЛЕКТРО» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРЕЛЕКТРО» (далі - позивач, ТОВ «ТД «ІНТЕРЕЛЕКТРО») до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому позивач просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 22 жовтня 2018 року № 0229024603.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

05 травня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/4451/20-а, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження; витребував докази у відповідача; встановив строк для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

На час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 28 квітня 2026 року № 4857-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що Державна фіскальна служба України не прийняла та не надіслала на адресу позивача рішення про результати розгляду скарги чи рішення про продовження розгляду скарги у строки, визначені Податковим кодексом України, а тому позивач вважає, що в силу приписів п. 56.9 ст. 56 цього Кодексу його скарга на податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229024603 повністю задоволена.

На цих підставах просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому доводив, що діяв у межах своїх повноважень та виключно у спосіб, передбачений діючим законодавством.

Зазначав, що підприємством порушено вимоги діючого законодавства в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

Вказані обставини встановлені за наслідками здійсненої камеральної перевірки на підставі висновків якої було правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вказував, що приписами п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України передбачені обставини, коли податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, пояснював, що в межах даних правовідносин відсутні підстави вважати, що спірне ППР було відкликано.

Крім цього доводив, що посилання позивача на постанову Верховного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 200/9042/19-а є недоречним, оскільки рішення ДФС України від 07 лютого 2019 року № 6125/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги позивача не було предметом розгляду зазначеної справи. Натомість, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 200/9041/19-а відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо оскарження рішення ДФС України від 07 лютого 2019 року № 6125/6/99-99-11-06-01-25.

На цих підставах просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач скористався правом надати відповідь на відзив, в якій зазначив, що аргументи відповідача, викладені у відзиві не спростовують позиції позивача, оскільки останній у позові покликається на приписи п. 56.9 ст. 56 цього Кодексу, тоді як відповідач не надав заперечень саме щодо недотримання ДФС України порядку та строків розгляду скарги.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Інтерелектро» (ідентифікаційний код: 40914220, місцезнаходження: 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 8). зареєстровано у якості юридичної особи, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 25 жовтня 2016 року зроблено запис №1 274 102 0000 012833; з 25 жовтня 2016 року як платника податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, Маріупольське управління, Приморська ДПІ (Приморський р-н. м. Маріуполь), як платник податків за основним місцем обліку.

Ці обставини встановлені на підставі витягу з ЄДР, відомостей ЄДР.

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) зареєстроване як юридична особа 31 липня 2019 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1274102 0000 017695; є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області.

Ці обставини встановлені на підставі витягу з ЄДР, відомостей ЄДР.

Судом встановлено, що 05 вересня 2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу ПДВ Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області, Бесчановою Вікторією Євгенівною на підставі пп. 20.1.4 пункту 20.1. ст. 20 розділу 1, п. 200.10 ст. 200 розділу V, у порядку пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76, п. 86.2 ст. 86 розділу П Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО" своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних за період складання грудень 2017 року.

За підсумками вказаної перевірки контролюючим органом зроблені висновки про порушення платником ПДВ п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна реєстрація податкових накладних виписаних у грудні 2017 року з порушенням терміну реєстрації на загальну суму ПДВ 1 934 734,20 грн. до 15 календарних днів.

05 вересня 2018 року за результатами вказаної перевірки та встановлених порушень Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено акт про результати камеральної перевірки дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО" за період складання у грудні 2017 року № 1833/05-99-46-03/40914220 (далі Акт камеральної перевірки № 31833/05-99-46-03/40914220, Акт)

22 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано податкове повідомлення-рішення № 0229024603, яким до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО" за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201, та згідно з пп. 120.1.1 ст. 1201 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1 934 734,20 грн. застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% у сумі 193 473,63 грн.

До податкового повідомлення-рішення надано розрахунок штрафної санкції.

Не погодившись із вказаним повідомленням-рішенням 03 грудня 2018 року підприємство надало до ДФС України Скаргу вих. № 03/10, в якій зазначило, що контролюючим органом неправильно розраховано суму штрафної санкції, оскільки до переліку податкових накладних відносно яких встановлено факт несвоєчасної реєстрації включені податкові накладні реєстрація яких зупинена, що є порушенням присів пп. 201.16 ст. 201 ПК України.

28 грудня 2018 року ДФС України прийняла Рішення вих.№ 42168/6/99-99-11-06-01-25, яким продовжила строк розгляду Скарги підприємства.

Позивач наполягає, що ДФС України надало відповідь на 21 день, після отримання Скарги та доводить це витягом з сайту Укрпошта «відстеження за трек-номером», відповідно якого, лист підприємства зі Скаргою було отримано за довіреністю 07 грудня 2018 року, а також листуванням представника позивача адвоката Мельниченка І.О. з ПАТ «Укрпошта».

Крім цього, як вбачається з наявних матеріалів справи, підприємство зверталось до Головного управління ДФС у Донецькій області із вимогою внести необхідні зміни до облікової картки платника податків ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРЕЛЕКТРО» в частині розрахунків з бюджетом з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229024603 у розмірі 193 473,63 грн.

Крім цього, в матеріалах справи міститься постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року по справі №200/9041/19-а, яка набрала законної сили

За приписами ч.4ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із цим вказаним судовим рішенням встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області були прийняті податкові повідомлення рішення: від 19 жовтня 2018 року № 0228174603, яким застосовано штраф у розмірі 41 100,62 грн., від 19 жовтня 2018 року № 0227294603, яким застосовано штраф у розмірі 364 976, 10 грн., від 22 жовтня 2018 року №0229274603, яким застосовано штраф у розмірі 63 515,91 грн., від 22 жовтня 2018 року № 0229024603, яким застосовано у розмірі 193 473,63 грн.

03 грудня 2018 року вказані повідомлення-рішення були оскаржені товариством в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України Скаргами № 1831/05-99-46-03/40914220, №1828/05-99-46-03/40914220, №1833/05-99-46-03/40914220 та № 1834/05-99-46-03/40914220, які було отримано податковим органом 07 грудня 2018 року, про що свідчить дані з веб-сайту Укрпошти.

Рішеннями ДФС України від 28 грудня 2018 року № 42171/6/99-99-11-06-01-25, № 42169/6/99-99-11-06-01-25, № 42167/6/99-99-11-06-01-25 та № 42168/6/99-99-11-06-01-25 продовжено розгляд скарг до 07 лютого 2019 року.

Рішенням Державної фіскальної служби від 07 лютого 2019 року №6125/6/99-99-11-06-01-25 податкові повідомлення-рішення №0228174603, №0227294603, №0229274603, №0229024603 залишено без змін, а скарги без задоволення.

04 квітня 2019 року представником ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» направлено до ГУ ДФС у Донецькій області вимоги за вих. №08-04 щодо внесення необхідних змін до облікової картки платника податків в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно, у тому числі, податкового повідомлення-рішення №0229024603.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини у сфері подачі та реєстрації податкових накладних регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 201.2. ст. 201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до вимог п. 201.1. ст. 201 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.8. ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів, 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів, 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів, 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Суд зауважує, що позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229024603 виключно за формальними ознаками, з підстав, встановлених п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, не доводячи іншими доказами своєчасність реєстрації податкових накладних, виписаних у грудні 2017 року.

Як зазначено вище, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229024603, оскільки Державна фіскальна служба України рішення про продовження строку розгляду скарги ДФС від 28 грудня 2018 року прийняла та надіслала не протягом 20-ти календарних днів, як передбачено п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, а на 21-й день.

Статтею 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем тримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці 1 цього пункту.

Отже, законодавець чітко встановив алгоритм дій податкового органу в ході розгляду скарги платника податків у порядку статті 56 ПК України і наслідки його недотримання.

Отже, юридичним наслідком порушення податковим органом встановленого Податковим кодексом України або продовженого рішенням керівника податкового органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто не направлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 24.01.2019 року у справі №826/500/15 та у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» скористалося правом досудового (адміністративного) оскарження та звернулося до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229024603 в порядку, визначеному статтею 56 ПК України.

За наслідками розгляду такої скарги, ДФС України рішенням від 28 грудня 2018 року № 42168/6/99-99-11-06-01-25 продовжила розгляд скарги позивача до 07 лютого 2019 року.

Вказане рішення ДФС України від 28 грудня 2018 року було прийнято на 21-й календарний день після отримання скарги ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» (07 грудня 2018 року), тобто за імперативними приписами п. 56.9 ст. 56 ПК України скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Отже, так як ДПС не надіслала платнику податків, ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро», рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду до закінчення 20-денного строку, то в силу положень п.56.9ст.56 ПК України скарга позивача від 03 грудня 2018 року вих.№03/10 вважається такою, що повністю задоволена на користь платника податків.

В свою чергу, визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення податкового органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку, отже податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229024603 є нечинними і такими, що не створюють для позивача будь-яких наслідків.

Відтак, суд не приймає посилання позивача на необхідність прийняття якогось окремого рішення з цього приводу судом, оскільки таке податкове повідомлення - рішення вважається скасованим в силу закону - ПК України, а судове рішення, в свою чергу не може підміняти закон.

Позивачем до матеріалів справи у якості доказу позитивної практики надано постанову Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 200/9042/19-а, якою частково задоволено касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» у справі про визнання бездіяльності Головного управління ДФС у Донецькій області протиправною та зобов`язання Головного управління ДФС у Донецькій області здійснити внесення необхідних змін до облікової картки платника податків ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг), шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно: податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19 жовтня 2018 року № 0227254603 у розмірі 346267,48 грн., податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19 жовтня 2018 року № 0227414603 у розмірі 25588,69 грн., податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19 жовтня 2018 року № 0228294603 у розмірі 14897,52 грн., податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 22 жовтня 2018 року № 0228314603 у розмірі 28280,08 грн. та визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року №6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг.

Верховним Судом скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №200/9042/19-а, якими було відмовлено позивачу.

В частині позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг, прийнято нову постанову та задоволено позов в цій частині.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг.

В іншій частині позовних вимог справу №200/9042/19-а направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

На новому розгляді рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі №200/9042/19-а, залишеним в силі постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, позов ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено.

Судом апеляційної інстанції в постанові, зокрема вказано, що, врахувавши вказані висновки Верховного Суду та дослідивши відповідні докази, суд дійшов вірного висновку про те, що вважаються задоволеними відповідні скарги позивача №№ 03/02, 03/04, 03/07 та 03/08 від 03 грудня 2018 року, у яких він просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 жовтня 2018 року № 0227254603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 346267,48 грн., від 19 жовтня 2018 року № 0227414603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 25588,69 грн., від 19 жовтня 2018 року № 0228294603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 14897,52 грн., від 19 жовтня 2018 року № 0228314603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 28280,08 грн., що тягне за собою їх автоматичне скасування, в силу норм ПК України.

Суд не приймає доводи позивача стосовно прийняття судом рішення про скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки, таке податкове повідомлення-рішення, вважається скасованим в силу норм ПК України.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 200/9042/19-а, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».

Згідно з пунктом 3.4 мотивувальної частини вказаного Рішення охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Конституційний Суд України у пункті 3.6 мотивувальної частини Рішення від 01.12.2004 № 18-рп/2004 відобразив загальнотеоретичні положення про те, що інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в межах закону, а до якого має законний інтерес без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Отже, законний (охоронюваний законом) інтерес виражається у можливостях суб`єкта права користуватися певним соціальним благом, не вимагаючи певних дій від інших осіб і лише за певних умов маючи можливість звертатися за захистом цього інтересу до суду з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспільним.

Для звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу особа повинна мати легітимні очікування вчинення стосовно неї певних дій з боку іншого суб`єкта відповідно до заснованого на законі дозволу.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229024603, оскільки право позивача вже захищено законом, спірне рішення вважається скасованим в силу імперативних приписів статті 56 Податкового кодексу України і не потребує додаткового захисту судовим рішенням.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229024603 на суму 193 473,63 грн. задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРЕЛЕКТРО» (ідентифікаційний код: 40914220; місцезнаходження: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 8) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код, код: 43142826; місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Кравченко