Рішення № 136967666, 29.05.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Справа№200/3163/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:

- визнати протиправним рішення №143250024932 від 23 грудня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування періодів згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_1 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року, з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року до страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області врахувати всі періоди (з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року; з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року; з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року; з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року; з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року), згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_1 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_2 , з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_2 до страхового стажу ОСОБА_1 , повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 14 грудня 2025 року та призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом викладеного 14 грудня 2026 року позивач подав заяву на призначення пенсії за віком через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. За принципом екстериторіальності, вищевказану заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Проте, відповідно до рішення №143250024932 від 23 грудня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем обчислено загальний страховий стаж позивача в розмірі 14 років 7 місяців 15 днів, а стаж для визначення права на призначення пенсії за віком з урахуванням вимог пункту 3-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 18 років 3 місяці. Поряд з цим, зазначено, що при обчисленні страхового стажу не зараховано певні періоди трудової діяльності позивача, з чим останній не погоджується.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Водночас, в поясненнях по справі зазначив, що позивач звернувся із заявою від 14 грудня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року. Звернення розглядалося за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Страховий стаж особи скаов 14 років 7 місяців 15 днів. При обчисленні страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки, оскільки печатка на титульній сторінці, яка затверджує видачу трудової книжки, не придатна до сприйняття змісту в повному обсязі. Крім того, виправлення прізвища на титульній сторінці не завірено належним чином, що є порушенням пункту 2.12 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162. Разом з цим, не зараховано період проходження військової служби строкової з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно військового квитка, оскільки долучено не завірену копію титульної та першої сторінки, що є порушенням пункту 2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1. Також, не зараховано період навчання з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року згідно диплому, оскільки долучено не завірену копію диплому, що є порушенням пункту 2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1. Період провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховано згідно інформації про нарахування та сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 грудня 2025 року №143250024932 по зверненню від 14 грудня 2025 року, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

29 листопада 2025 року позивач через вебпотрал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.

До зазначеної заяви позивачем, зокрема, надано копії: паспорта, рнокпп, трудової книжки, військового квитка, диплома.

23 грудня 2025 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення №143250024932 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

«Прізвище, ім`я, по батькові заявника ОСОБА_1 .

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_4 .

Адреса проживання/місцезнаходження АДРЕСА_1 .

Факт роботи не працює. Підприємець.

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг за призначенням пенсії за віком, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) 14 грудня 2025 року.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років становить не менше 32 років.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 року страхового стажу, передбаченими частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком, мають особи після досягнення 63 років за наявності страхового стажу, зокрема, починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 01.01.2019 року страхового стажу, передбаченими частиною першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком, мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Згідно з пунктом 2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі Порядок № 22-1) документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 та від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

Фактичні обставини справи:

Вік заявника 60 років.

Страховий стаж особи складає 14 років 7 місяців 15 днів.

Стаж для визначення права на призначення пенсії за віком з урахуванням вимог п. 3 - 1 прикінцевих положень Закону № 1058 становить 18 років 3 місяці.

Під час розгляду заяви були використані наступні сканкопії з оригіналів документів:

1. паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2. трудова книжка від 04.12.1985 НОМЕР_1 ;

3. диплом від 22.06.1991 НОМЕР_2 ;

4. військовий квиток від 18.10.1983 НОМЕР_5 .

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

При обчисленні страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки, оскільки печатка на титульній сторінці, яка затверджує видачу трудової книжки, не придатна до сприйняття змісту в повному обсязі. Згідно пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви додаються документи разом зі сканованими копіями, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Крім того, виправлення прізвища на титульній сторінці не завірено належним чином, що є порушенням п. 2.12 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.

Разом з цим, не зараховано період проходження військової служби строкової з 18.10.1983 по 16.10.1985 згідно військового квитка, оскільки долучено незавірену копію титульної та першої сторінки, що є порушенням п. 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1.

Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, стаж роботи підтверджується документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Також, не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 22.06.1991 згідно диплому, оскільки долучено незавірену копію диплому, що є порушенням п. 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1.

Згідно з «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти підтверджується довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди та форму навчання.

Період провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховано згідно інформації про нарахування та сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж зараховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

На підставі вищевикладеного, враховуючи частину 5 статті 45 Закону №1058, пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №1058 від 25.11.2005 №22-1,

вирішено:

відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.».

Судом встановлено, що відповідно до записів №1-14 копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04 грудня 1985 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року працював різноробочим в Копанському елеваторі, звільнений у зв`язку з призовом в армію;

- з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року проходив строкову військову службу в армії;

- з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року працював учнем слюсаря та слюсарем 2 розряду, звільнений у зв`язку з зарахуванням у вищий навчальний заклад;

- з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року навчався в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В. Г. Белінського;

- з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року працював учителем фізики в Середній школі №55 міста Миколаєва;

- з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року працював учителем фізики в Середній школі №57 за контрактом.

Суд констатує, що дійсно печатка на титульній сторінці копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 04 грудня 1985 року є нерозбірливою та погано читаємою. Разом із цим, суд не вбачає наявності виправлення прізвища позивача на титульній сторінці такої трудової книжки.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_5 від 18 жовтня 1983 року, яку жодним чином не завірено, позивач з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року проходив строкову військову службу.

Згідно з копією диплома серії НОМЕР_2 від 22 червня 1991 року, яку жодним чином не завірено, позивач у 1986 році вступив до Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г. Белінського, і в 1991 році закінчив повний курс такого інституту за спеціальністю «фізика, з додатковою спеціальністю астрономія».

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період роботи з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року не зараховано до загального страхового стажу позивача, період проходження строкової військової служби з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року не зараховано до загального страхового стажу, період роботи з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року не зараховано до загального страхового стажу, період навчання з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року не зараховано до загального страхового стажу, періоди роботи з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року та з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року не зараховано до загального страхового стажу. Загальний страховий стаж позивача складає 14 років 07 місяців 15 днів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), (далі Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Пунктами 2.2.-2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6. зазначеної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктами 2.8., 2.9. вказаної вище Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412, не застосовується.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктами 2.8., 2.9. Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04 грудня 1985 року.

Судом встановлено, що відповідно до записів №1-14 копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04 грудня 1985 року позивач:

- з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року працював різноробочим в Копанському елеваторі, звільнений у зв`язку з призовом в армію;

- з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року проходив строкову військову службу в армії;

- з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року працював учнем слюсаря та слюсарем 2 розряду, звільнений у зв`язку з зарахуванням у вищий навчальний заклад;

- з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року навчався в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В. Г. Белінського;

- з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року працював учителем фізики в Середній школі №55 міста Миколаєва;

- з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року працював учителем фізики в Середній школі №57 за контрактом.

Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періодів його роботи, проходження строкової військової служби, навчання, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Однак, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що не зараховано періоди згідно трудової книжки, оскільки печатка на титульній сторінці, яка затверджує видачу трудової книжки, не придатна до сприйняття змісту в повному обсязі, а також виправлення прізвища на титульній сторінці не завірено належним чином.

Суд констатує, що дійсно печатка на титульній сторінці копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 04 грудня 1985 року є нерозбірливою та погано читаємою. Разом із цим, суд не вбачає наявності виправлення прізвища позивача на титульній сторінці такої трудової книжки.

Водночас, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.

Як передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що не зараховано період проходження військової служби строкової з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно військового квитка, оскільки долучено незавірену копію титульної та першої сторінки, та період навчання з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року згідно диплому, оскільки долучено незавірену копію диплому.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_5 від 18 жовтня 1983 року, яку жодним чином не завірено, позивач з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року проходив строкову військову службу.

Згідно з копією диплома серії НОМЕР_2 від 22 червня 1991 року, яку жодним чином не засвідчено, позивач у 1986 році вступив до Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г. Белінського, і в 1991 році закінчив повний курс такого інституту за спеціальністю «фізика, з додатковою спеціальністю астрономія».

Тобто, суд констатує, що долучені позивачем до заяви про призначення копії військового квитка серії НОМЕР_5 від 18 жовтня 1983 року та диплома серії НОМЕР_2 від 22 червня 1991 року дійсно не засвідчено, що останнім не заперечується.

Водночас, враховуючи зазначене, суд зауважує, що та обставина, що копії військового квитка серії НОМЕР_5 від 18 жовтня 1983 року та диплома серії НОМЕР_2 від 22 червня 1991 року є незасвідченими не може слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаного часу військової служби та навчання до страхового стажу, оскільки такі записи міститься в трудовій книжці позивача.

У той час, в матеріалах справи відсутні докази того, що при перевірці поданих позивачем документів та прийнятті рішення про призначення пенсії, запропоновував надати позивачу додаткові документи, або усунути виявлені ним недоліки.

Статтею 4 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» закріплено принципи адміністративної процедури, серед яких є принцип офіційності.

Відповідно до статті 16 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу офіційності, відповідач у порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена у наданих заявником документах, та зобов`язаний був встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Однак, в спірному рішенні не зазначено, що відповідач надсилав запити до підприємств, де працював позивач у спірні періоди, інституту, в якому навчався позивач у спірний період, та/або до архівних установ, з метою уточнення інформації про факти роботи, навчання та військової служби позивача.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:

отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;

проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених зазначеними Законами України, відповідачем суду не наведено та не надано.

Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи, проходження військової служби та навчання на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів трудової діяльності позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Також, Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 у справі №638/18467/15-а, від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17, від 30 вересня 2021 року в справі №300/860/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що обставини щодо незарахування періодів роботи, навчання та військової служби, зазначені відповідачем, не спростовують фактів самого навчання та проходження військової служби, а отже юридичні факти роботи, проходження строкової військової служби та навчання позивача, протягом спірних періодів часу, є підтвердженими належними та допустимими доказами.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу, військову служби та навчання у спірні періоди, а саме: відомості про підприємства, дати прийняття позивача на роботу, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, дати проходження строкової військової служби, дані про реквізити наказів про зарахування та виключення з навчального закладу; ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Таким чином, позивачем, на підтвердження наявності трудового стажу за спірні періоди, було надано достатні та необхідні документи, які підтверджують загальний страховий стаж за ці періоди.

Водночас, суд звертає увагу позивача та його представника, що в позовних вимогах ними некоректно визначено періоди навчання та військової служби, та документи, які їх підтверджують, а саме: з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_2 , з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року згідно диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_2 .

У той час, як диплом від 22 червня 1991 року НОМЕР_2 жодним чином не підтверджує період проходження позивачем військової служби диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_2 , та періодом навчання позивача є період з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року, а не з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року, що свідчить, про неуважне та байдуже ставлення позивача та його представника до вимог процесуального законодавства.

Протилежного останніми не доведено та відповідних доказів суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року, з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року, з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року, з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року, період проходження строкової військової служби з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року, період навчання з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року.

Підсумовуючи, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №143250024932 від 23 грудня 2025 року.

З огляду на зазначене, оскільки факти роботи, проходження строкової військової служби та навчання позивача підтверджуються насамперед відповідними записами в його трудовій книжці, суд констатує, що рішення №143250024932 від 23 грудня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, після скасування судом рішення, відповідач зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача спірні періоди роботи, проходження строкової військової служби та навчання.

Щодо вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 14 грудня 2025 року та призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Разом із цим, суд також зауважує, що жодних заяв позивача, ані від 14 грудня 2025 року, ані взагалі від 14 грудня 2026 року, як зазначає позивач у позові, сторонами суду не надано.

Відтак, у матеріалах розглядаємої справи наявна виключно копія заяви позивача про призначення пенсії від 29 листопада 2025 року, яку надано саме відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, що сторонами жодним чином не заперечується, та свідчить про допущену сторонами описку в зазначенні дати такої заяви.

Протилежного сторонами не доведено та доказів зворотного суду не надано.

Крім того, у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, враховуючи, що відповідач, як уповноважений орган, неправильно надав оцінку окремим періодам роботи позивача, та не перевіряв дотримання всіх умов для призначення пенсії за віком, у той час як судом зобов`язано зарахувати визначені періоди до страхового стажу, тому зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву від 29 листопада 2025 року з урахуванням висновків суду є достатнім.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №211/5254/16-а (провадження №К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі №132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №143250024932 від 23 грудня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року, з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року, з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року, з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року, період проходження строкової військової служби з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року, період навчання з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №6156-6836-3703-9732 від 14 квітня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №143250024932 від 23 грудня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року, з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року, з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року, з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року, період проходження строкової військової служби з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року, період навчання з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 травня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна