Ухвала суду № 136967575, 29.05.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про забезпечення позову

29 травня 2026 рокуСправа № 495/4455/26 Номер провадження 2-з/495/38/2026

Суддя Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області Волкова Ю.Ф.,

розглянувши заяву керівника Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И ЛА:

1. 27.05.2026 з позовною заявою звернувся керівник Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , якою просить:

1. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (Код ЄДРПОУ: 04527307, 67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вулиця Приморська, 1) земельну ділянку площею 0,1034 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 742524051103);

2. Скасувати у Поземельній книзі запис на земельну ділянку площею 0,1034 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 запис від 22.09.2015 №001 в частині відомостей про цільове призначення земельної ділянки, а саме категорія земель: землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення: В.02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна житлову будівлю, загальною площею 288 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 805190751103, номер відомостей про речове право 13137175).

4. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку загальною площею 0,1034 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

2. Разом з позовною заявою заяву керівник Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району подав заяву про забезпечення позову, якою просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 площею 0,1034 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742524051103).

2. Заборони ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 площею 0,1034 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742524051103).

3. Заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 площею 0,1034 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742524051103).

4. Заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна нежитлових чи інших приміщень на земельних ділянках з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 площею 0,1034 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742524051103).

5. Накладення арешту на об`єкт нерухомого майна житловий будинок, загальною площею 288 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 805190751103, номер відомостей про речове право 13137175).

6. Заборони фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об`єкта нерухомого майна житлового будинку, загальною площею 288 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 805190751103, номер відомостей про речове право 13137175).

3. Заява мотивована таким

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі № 495/7116/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, частково задоволено позов акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Затоківської селищної ради (далі ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»), ОСОБА_6 та інших: визнано незаконними та скасовано рішення Затоківської селищної ради про передачу у власність громадян земельних ділянок по АДРЕСА_3 .

За результатами розгляду вказаної справи Верховний Суд дійшов висновків, що відповідно до Генерального плану смт Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради № 2832 від 06.03.2015, землі, що були безоплатно надані в приватну власність як землі житлової та громадської забудови, згідно з рішеннями Затоківської селищної ради №№ 3521-3535 від 29.09.2015 за № 2839 від 06.03.2015, належали до земель оздоровчого призначення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погодилась з висновком апеляційного суду, що спірні земельні ділянки, які знаходяться в межах двокілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Чорного моря та відносяться до земель оздоровчого призначення, не могли передаватися в приватну власність громадянам для цілей, не пов`язаних з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

При передачі частини цих земель у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд мали місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення.

Верховним Судом встановлено, що відповідно до рішень виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих від 04.12.1959 № 1239 та від 26.05.1962 № 452, а також рішення виконкому Білгород-Дністровської міськради від 19.11.1969 № 571, земельні ділянки, на яких розташовані піонерський табір міста і табір відпочинку дитячого будинку, відводились Одеському територіальному курортному управлінню для розширення пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: відведено земельну ділянку площею 5 га для будівництва дитячого оздоровчого комплексу.

Отже, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» є належним власником будівель та споруд санаторію «Золоті піски» та користувачем земельної ділянки, що відводилась за вищевказаними рішеннями для будівництва та експлуатації вказаного санаторію, які приймались уповноваженими на те органами упродовж 1959-1969 років, проте під час прийняття оскаржуваних рішень Затоківською селищною радою у 2015 році спірні земельні ділянки у нього не вилучались, відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Водночас опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що більшість земельних ділянок, які були предметом спору у справі №495/7116/16- ц, відчужені на користь інших осіб та незаконно вибули з комунальної власності.

05.10.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Суховиєм П.І., внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1034 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про право власності внесені на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_2 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним управління юстиції Одеської області. Номер запису 11475562. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 742524051103.

Після набуття права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, 12.12.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тимофеєвим О.А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості (з відкриттям розділу) про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок загальною площею 228 кв.м за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 805190751103).

Підставою для реєстрації стали зокрема наступні документи: рішення про присвоєння юридичної адреси, серія та номер: 184, виданий 19.11.2015, видавник: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області; технічний паспорт, оригінал та завірена копія, серія та номер: б/н, виданий 23.09.2015, видавник: Південне бюро інжинірингу та технічної інвентаризації; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД №142152651011, виданий 22.09.2015, видавник: Департамент ДАІ України в Одеській області; заява , серія та номер: НАР 768805, виданий 22.10.2015, видавник: Приватний нотаріус Базан Т.В.; договір дарування, серія та номер: НАО 734313, виданий 26.08.2015, видавник: Приватний нотаріус Колмакова Н.В.; свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 05.10.2015, видавник: БілгородДністровське міськрайонне управління юстиції Одеської області.

В подальшому, 21.12.2015, тобто майже через два місяці після первинної реєстрації права власності остання відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., про що приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексним номером 27309221 від 21.12.2015 (номер відомостей про речове право 12646642) та об`єкт нерухомого майна житловий будинок ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №2236 від 21.12.2015, посвідченому приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю. (номер відомостей про речове право 12646555).

В свою чергу, 02.02.2016, тобто майже через два місяці, ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку площею 0,1034 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К.М. про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під індексним номером 28102591 від 05.02.2016 (номер відомостей про речове право 13137719) та житловий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чербаджи К.М. (номер відомостей про речове право 13137175), ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі № 495/7116/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області LXVI сесії VI скликання від 29.09.2015 № 3521 про передачу у власність громадян земельних ділянок по АДРЕСА_3 , яке стало підставою для передачі ОСОБА_7 у приватну власність спірної земельної ділянки, визнано незаконними та скасовано.

Згідно висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи № 012/18 від 24.09.2018, яка міститься в матеріалах цивільної справи № 495/7116/16-ц, спірна земельна ділянка в межах точок 1-2-3-4-5-6-1 накладається на земельну ділянку на якій розташований Санаторій «Золоті Піски» та яка відноситься до земель оздоровчого призначення.

Таким чином висновком комплексної судової земельно-технічної експертизи установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером5110300000:02:028:0184, яка передана Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд розташована в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований Санаторій «Золоті піски», та яка відноситься до земель оздоровчого призначення.

Окрім цього, під час розгляду Верховним Судом вказаної справи встановлено, що спірна земельна ділянка, яка знаходяться в межах двокілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Чорного моря та відноситься до земель оздоровчого призначення, передається в приватну власність громадянам для цілей, не пов`язаних з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Відповідно до п. 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади); сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади; після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи; юридична особа сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою; сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи розформованих територіальних громад припиняються як юридичні особи з дня внесення запису про їх припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; найменування представницького органу місцевого самоврядування сформованої територіальної громади як юридичної особи, як правило, складається з частини, яка є похідною від власного найменування населеного пункту, визначеного її адміністративним центром, у формі прикметника та відповідного загального найменування представницького органу місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада).

Згідно з п. 71 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» утворено Кароліно-Бугазьку територіальну громаду, до складу якої увійшли населені пункти с. Кароліно-Бугаз та смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, представницьким органом якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в Одеській області утворено, зокрема, Білгород-Дністровський район (з адміністративним центром у м. Білгород- Дністровський) у складі територій Білгород-Дністровської міської, Дивізійської сільської, Кароліно-Бугазької сільської, Кулевчанської сільської, Лиманської сільської, Маразліївської сільської, Мологівської сільської, Петропавлівської сільської, Плахтіївської сільської, Саратської селищної, Сергіївської селищної, Старокозацької сільської, Татарбунарської міської, Тузлівської сільської, Успенівської сільської, Шабівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району від 27.11.2020 № 11-VIII «Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради» Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 31.03.2021 затверджено передавальний акт майна, активів та зобов`язань Затоківської селищної ради.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади.

Згідно з підпунктом 4 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

У зв`язку з цим, власником спірних земельних ділянок є Кароліно- Бугазька територіальна громада від імені якої виступає Кароліно-Бугазька сільська рада.

Верховним Судом встановлено, що ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» є належним власником будівель та споруд санаторію «Золоті піски» та користувачем земельної ділянки, проте під час прийняття оскаржуваних рішень Затоківською селищною радою у 2015 році спірні земельні ділянки у нього не вилучались, відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Водночас при передачі частини цих земель у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд мали місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення.

Крім того, опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що більшість земельних ділянок, які були предметом спору у справі №495/7116/16- ц, відчужені на користь інших осіб та незаконно вибули з комунальної власності.

Час набуття права власності ОСОБА_2 , а в подальшому час укладання договорів купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 викликають обґрунтовані сумніви в правомірності таких правочинів.

Враховуючи, що предметом позову окружної прокуратури є витребування з незаконного володіння земельної ділянки, яка на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована за відповідачкою на праві приватної власності, наявні підстави для подання заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову у даній справі спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже його незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективного захисту порушених інтересів держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .

Наявність у відповідача зареєстрованого та належним чином посвідченого права приватної власності на спірну земельну ділянку, робить можливим їх відчуження на користь третіх осіб, а також будівництво на них та введення в експлуатацію створених об`єктів нерухомого майна.

Реальність настання таких обставин підтверджується зокрема тим, що спірну земельну ділянку після незаконної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на них за ОСОБА_2 вже було відчужено за договором купівлі-продажу третім особам.

На підставі вищевикладеного позивач і звернувся з даною заявою до суду.

4. Процедура розгляду клопотання.

Суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи, що відповідає положенню ч.1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Як роз`яснив ВС у своїй Постанові від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20, провадження № 61-3480сво21, вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно з пред`явленням позову виключно після відкриття провадження у справі призведе до порушення процесуального строку розгляду такої заяви передбаченого частиною першою статті 153 ЦПК України, а крім того зволікання із вирішенням заяви про забезпечення позову може призвести до настання наслідків, запобігти яким і покликані заходи забезпечення позову.

Також вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно із пред`явленням позову, лише після відкриття провадження у справі, ставить осіб, які подали заяву у такий спосіб, в нерівне становище із особами, які подали заяви про забезпечення позову до подання позову або після відкриття провадження у справі, чиї заяви будуть розглянуті в строки передбачені частиною першою статті 153 ЦПК України.

Тому заяви про забезпечення позову подані одночасно із поданням позовної заяви, у разі відповідності їх змісту та форми вимогам, встановленим статтею 151 ЦПК України, та підсудності таких заяв суду, до якого вони подані згідно вимог частини першої статті 152 ЦПК України, мають бути розглянуті по суті у строк, передбачений частиною першою статті 153 ЦПК України.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що вирішення по суті заяви про забезпечення позову, поданої одночасно із позовною заявою, можливо лише після відкриття провадження у справі.

5. Застосовані норми права.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

П. 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

Як вказав у своїй постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) Верховний Суд, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

В своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що наявність у відповідача зареєстрованого та належним чином посвідченого права приватної власності на спірну земельну ділянку, робить можливим її відчуження на користь третіх осіб.

Враховуючи викладене, можливо зробити висновок, що заява позивача відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої позивачем належним чином обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Верховним Судом України у Постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом заборони здійснення будівельних робіт, суд має враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі ж, наприклад, проведення будь-яких будівельних робіт, закінчення будівництва та введення об`єкту в експлуатацію призведе до унеможливлення виконання майбутнього рішення суду та подвоєння судових процесів, а саме звернення до суду ще з одним позовом в інтересах позивача у справі.

За таких обставин, суд вважає, що існують усі правові підстави для застосування заходу забезпечення позову у заявлений спосіб.

Вказана позиція узгоджується з Постановою ВС від 08 березня 2023 року, справа № 495/3632/19, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2026 року, справа № 910/12587/25.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя

постановила:

заяву керівника Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 площею 0,1034 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742524051103).

2. Заборони ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 площею 0,1034 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742524051103).

3. Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 площею 0,1034 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742524051103).

4. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна нежитлових чи інших приміщень на земельних ділянках з кадастровим номером 5110300000:02:028:0184 площею 0,1034 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742524051103).

5. Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна житловий будинок, загальною площею 288 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 805190751103, номер відомостей про речове право 13137175).

6. Заборони фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об`єкта нерухомого майна житлового будинку, загальною площею 288 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 805190751103, номер відомостей про речове право 13137175).

Копію ухвали для виконання направити до відділу державної реєстрації виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Про виконання ухвали негайно повідомити суд.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду направити позивачу.

Копію ухвали суду після її виконання направити відповідачу.

Відповідач вправі подати вмотивоване клопотання про скасування заходів забезпечення позову в порядку, визначеному статтею 158 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складений 29 травня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Незалежності, 39, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0352855226;

Кароліно-Бугазька сільська рада БілгородДністровського району Одеської області, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Приморська, 1, код ЄДРПОУ 04527307;

ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

ОСОБА_4 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

ОСОБА_5 , АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя Ю.Ф.Волкова