Ухвала суду № 136967571, 28.05.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/10677/25

н/п 1-кп/766/2876/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу

(повний текст)

28.05.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції, власні засоби зв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080200001382 від 17.06.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 111 Кримінального кодексу України (далі КК України),

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.06.2025 року (справа №487/4149/25, провадження №1-кс/487/3010/25) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62025080200001382 від 17.06.2025 року.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.06.2025 року (справа №487/4149/25, провадження №1-кс/487/3011/25) стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

11.07.2025 року у вказаному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт, який направлено до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.07.2025 року у вказаному кримінальному проваджені призначено підготовче судове засідання на 30.09.2025 року об 08 год. 45 хв.

Обвинувачений у судові засідання призначені на 30.09.2025, 24.11.2025, 09.12.2025, 02.03.2026, 01.04.2026 не з`явився, повідомлений у спосіб передбачений Кримінальним процесуальний кодексом України (надалі КПК України).

28.05.2026 року обвинуваченого було затримано в м. Одесі в порядку ст. 208 КПК України на підставі вказаної ухвали слідчого Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.06.2025 року.

28.05.2026 року прокурор звернувся до Суду з клопотанням про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.

І. Позиція сторони обвинувачення

Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, який вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення.

Враховуючи, що за результатами судового розгляду обвинуваченого може бути притягнуто до кримінальної відповідальності із застосуванням до нього покарання, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у виді, зокрема, довічного ув`язнення, є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від явки до органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З цих підстав прокурор вважає, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Також, на думку прокурора, обвинувачений може здійснювати вплив на свідків з метою зміни спотворення їх показань чи відмови від давання показань. Ризик незаконного впливу на свідків має місце, оскільки допитані у кримінальному провадженні особи на цей час дали показання, які підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому обвинуваченому відомі установчі дані свідків та їх місця проживання, а тому з метою недопущення незаконного на них впливу, більш м`який запобіжний захід не дасть змогу запобігти цьому ризику.

За таких обставин прокурор вважає, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Окрім викладеного, прокурор звертає увагу на обставини, за яких вчинялося кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , а саме співпраця з представниками держави-агресора в умовах воєнного стану. Отже, обвинувачений, перебуваючи на волі в умовах збройної агресії російської федерації проти України та ведення бойових дій, може повернутися до співпраці з представниками держави-агресора та вчиняти інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України.

Отже, прокурор стверджує, що наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

3 огляду на вищевикладене, прокурор вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують тримання його під вартою, а більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

ІІ. Позиція сторони захисту

Захисник проти клопотання прокурора заперечував, стверджуючи, що аргументи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України щодо можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого є лише припущенням без підкріплення зазначених обставин належними і допустимими доказами. Що стосується застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи положення частини шостої ст. 176 КПК України, поклався на розсуд суду.

Обвинувачений також проти клопотання прокурора заперечував, погодився з позицією захисника. Стверджував, що не збирається переховуватись від суду, має родину, місце проживання, просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

ІІІ. Мотиви Суду

Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).

Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).

Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано. Однак, виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків щодо можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.

Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.

Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля, право на свободу має обмежуватись відповідними зобов`язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.

Крім того, оцінюючи наявність ризику, як імовірнісну категорію, Суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому та на підставі цього Суд має ухвалити рішення, яке повинно забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на практику ЄСПЛ Суд наголошує, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)

Отже, вирішуючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Суд розуміє, що саме існування «обґрунтованої підозри» та вагомість доказів, які її підтверджують (враховуючи і не порушуючи презумпцію невинуватості), а також тяжкість покарання не можуть бути єдиними підставами для продовження строку тримання під вартою, а тому такі обставини мають розглядатися в сукупності з іншими.

В цьому контексті Суд погоджується з прокурором, що необхідно враховувати те, що обвинувачений вчинив злочин, який відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України, об`єктом яких є суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, конституційний лад, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, обороноздатність країни.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, об`єктивною стороною якого є державна зрада. Тому, на думку Суду, є очевидним, що в умовах воєнного стану, в м. Херсон, суспільний інтерес в даному випадку полягає в максимальній ізоляції обвинуваченого від суспільства і звичайного способу життя, під час якого він вчинив цей злочин, задля безпеки суспільства і унеможливлення вчинення обвинуваченим повторних злочинів на шкоду інтересам України.

Відтак, Суд зважає на те, що відповідно до частини шостої ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, а імперативна норма частини шостої ст. 176 КПК України не дозволяє Суду застосувати інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

ВИСНОВКИ СУДУ

Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.

Відтак, відповідно до приписів частини шостої ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до ОСОБА_6 , оскільки він обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 111 Кримінального кодексу України має застосовуватися запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

З цих підстав,

керуючись статтями 176-178, 183, 193,194, 197, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.

2. Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «26» липня 2026 року включно, без визначення застави.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню.

4. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

5. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддяОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3