Рішення № 136967304, 29.05.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2026 р. Cправа № 902/373/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Гніванської міської ради (вул. Соборна, б.64, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" (вул. Цитадельна, буд. 6/8, м. Київ, 01015)

до: Комунальної установи "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" (вул. Соборна, буд. 56, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23310)

про визнання пункту додаткової угоди недійсним та стягнення 82383,12 грн,

В С Т А Н О В И В :

Керівником Вінницької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Гніванської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" та Комунальної установи "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" про визнання пункту додаткової угоди недійсним та стягнення 82383,12 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами процедури закупівлі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" та Комунальною установою "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" 17.06.2024 укладено Договір про закупівлю товару №295 (Договір), предметом якого є закупівля кам`яного вугілля.

В подальшому між цими ж сторонами 27.08.2024 укладено додаткову угоду №1 до Договору, пунктом 1 якої збільшено ціну за одиницю товару більш ніж на 11,73% та зменшено обсяг закупівлі.

Як стверджує прокурор, пункт 1 додаткової угоди №1 від 27.08.2024 до Договору укладено всупереч положенням Закону України "Про публічні закупівлі", тому такий пункт підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти в розмірі 82383,12 грн підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" на користь Гніванської міської ради.

Ухвалою суду від 30.03.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/373/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено прокурору та позивачу до Електронних кабінетів ЄСІТС, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки; відповідачу 2 (КУ "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти") - засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням. Водночас зазначену ухвалу, направлену відповідачу 1 (ТОВ "Приватмаркет") за адресою місцезнаходження згідно відомостей з ЄДРЮОФОПГФ, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення "закінчення встановленого терміну зберігання".

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (позиція сформована в ухвалі Верховного Суду від 24.03.2021 в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 та підтримана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 215/7312/20 від 23.11.2023).

Окрім того, суд зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі №902/373/26 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень -www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача 1 про судове провадження у даній справі.

У визначений судом строк відзиву відповідачів на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

За результатами процедури закупівлі 17.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" (Постачальник, відповідач 1) та Комунальною установою "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" (Замовник, відповідач 2) укладено договір про закупівлю товару №295 (Договір), предметом якого є закупівля кам`яного вугілля.

Згідно із п. 1.2. Договору найменування та кількість товару зазначено у специфікації, що додається до Договору.

Відповідно до специфікації (Додатку №1) до Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику 5 тон вугілля кам`яного марки Д 13-100 за 9 000 грн з урахуванням ПДВ за одиницю на суму 45 000,00 грн та 107 тон вугілля кам`яного марки Г 13-50 (групи Г1) за 9 000 грн з урахуванням ПДВ за одиницю на суму 963 000,00 грн.

Ціна Договору становить 1 008 000,00 грн з ПДВ (п. 3.1. Договору).

Пунктом 13.5 Договору сторони, зокрема, погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. У разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, Постачальник письмово звертається до Замовника щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни такого товару на ринку підтверджується довідкою/ами або листом/ами (завіреними копіями цих довідки/ок або листа/ів) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни такого товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку такого товару, що є предметом закупівлі за цим Договором.

В подальшому між Постачальником та Замовником укладено додаткову угоду № 1 від 27.08.2024 до Договору, пунктом 1 якої передбачено збільшення ціни за одиницю товару, а саме: підвищено ціну на тонну вугілля кам`яного марки Г13-50 в кількості 78,01432 тон з 9 000,00 грн за одиницю товару з урахуванням ПДВ до 10 056, 00 грн за одиницю товару з урахуванням ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг кам`яного вугілля марки Г13-50 з запланованих 107 тон до 97,8463 тон.

Зокрема, пунктом 1 додаткової угоди №1 від 27.08.2024 сторони додаток №1 до договору (специфікацію) змінили та виклали в новій редакції, а саме - визначено, що: ціна за тонну вугілля кам`яного марки Д 13-100 в кількості 5 тон становить 9 000,00 грн з урахуванням ПДВ за одиницю (загальна вартість 45 000,00 грн з ПДВ); ціна за тонну вугілля кам`яного марки Г13-50 в кількості 19,832 тон становить 9 000,00 грн з урахуванням ПДВ за одиницю (загальна вартість 178 488,00 грн з ПДВ); ціна за тонну вугілля кам`яного марки Г13-50 в кількості 78, 01432 тон становить 10 056,00 грн з урахуванням ПДВ за одиницю (загальна вартість 748 512 грн з ПДВ).

До укладення додаткової угоди №1 від 27.08.2024 Постачальник скерував Замовнику лист вих. № 38 від 22.07.2024, у якому з посиланням на цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №868-1/24 від 12.07.2024 зазначив, що відбулося коливання ціни за одиницю товару в період з 17.06.2024 по 10.07.2024 на +11,76%. За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" запропонувало Комунальній установі "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" підписати додаткову угоду з визначеною вартістю вугілля кам`яного марки Г (Г1) 13-50 - 10 056,00 грн за 1 тонну.

Як підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, за період дій Договору Постачальник поставив Замовнику 102,84632 тон вугілля на загальну суму 1 008 000,00 грн з ПДВ.

Прокурор вказує, що додаткова угода №1 від 27.08.2024 в частині пункту 1 суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та документально не підтверджено коливання ціни на Товар в бік збільшення, тому такий пункт підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти в розмірі 82383,12 грн підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" на користь Гніванської міської ради.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі Договір про закупівлю товару №295 від 17.04.2026, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами статті 180 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та приписами Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до умов Договору загальна ціна Договору на момент укладання становить 1 008 000,00 грн з ПДВ, передбачений Договором обсяг поставки вугілля кам`яного марки Г 13-50 (група Г) склав 107 тон за ціною 9000 грн з ПДВ за одиницю, водночас за збільшеною ціною обсяг такої закупівлі зменшено до 97,8463 тон.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) ціна є істотною умовою господарського договору.

За приписами частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За приписами частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

З огляду на зазначене, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначила, що не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну за одиницю товару не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів (постанови Верховного Суду: від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).

Суд зазначає, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Водночас метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23).

Відповідно до пункту 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення спірних додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Норми укладеного між відповідачами Договору щодо погодження зміни ціни узгоджуються з вищенаведеними приписами Особливостей.

За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 зазначає, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Звертаючись до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Визначаючись щодо правомірності підстав укладення додаткової угоди №1 від 27.08.2024 в частині пункту 1, суд враховує, що такою угодою підвищено ціну на тонну вугілля кам`яного марки Г13-50 в кількості 78,01432 тон з 9 000,00 грн за одиницю товару з урахуванням ПДВ до 10 056, 00 грн за одиницю товару з урахуванням ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг кам`яного вугілля марки Г13-50 з запланованих 107 тон до 97,8463 тон.

Поряд з цим у ціновій довідці Харківської ТПП № 868-1/24 від 12.07.2024, яка слугувала підставою для укладення спірної додаткової угоди не вказано коливання ціни кам`яного вугілля від укладання договору (17.06.2024) до укладання додаткової угоди № 1 (27.08.2024) до Договору, а вказано середнє значення цін на вибіркові дві дати 17.06.2024 та 10.07.2024, отже не відображено інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін та встановити факт наявності коливання ціни в бік збільшення чи зменшення.

Отже, Постачальником належним чином документально не підтверджено та необґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладання основного договору до моменту виникнення необхідності внесення змін (укладення додаткової угоди №1 від 27.08.2024).

Крім того, суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та додаткової угоди), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Отже, затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування Постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.

Відтак, укладаючи спірну додаткову угоду в частині п.1 та змінюючи ціну на одиницю товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Натомість, як свідчать обставини даної справи, сторони Договору, укладаючи додаткову угоду №1 від 27.08.2024 безпідставно завищили ціну за одиницю товару з 9 000 грн до 10 056 грн з ПДВ (на 11,73 % більше від первинної ціни, що встановлена в Договорі), відтак не дотримались приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (перевищили 10% поріг ціни товару).

Аналогічної позиції притримується ВС КГС у постанові від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25.

Як уже суд зазначав вище, відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи те, що додаткова угода №1 від 27.08.2024 до Договору в частині пункту 1 укладена без належного документального обґрунтування в порушенням вимог п. 19 Особливостей, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання пункту 1 вказаної додаткової угоди недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та про задоволення позову в цій частині.

Визначаючись щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 безпідставно сплачених коштів внаслідок збільшення ціни за додатковими угодами на загальну суму 82383,12 грн, суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи відповідні приписи законодавства, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача всього, що було отримано за додатковими угодами, які було визнані судом недійсними, а при проведенні відповідних розрахунків повинні братися ціни, встановлені сторонами в основному договорі.

Судом встановлено, що розрахунок надмірно сплачених коштів здійснювався позивачем на підставі ціни та обсягу поставки, що були погоджені сторонами в основному Договорі.

Отже, позов в цій частині є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню повністю в сумі 82383,12 грн.

Висновку про наявність підстав для визнання додаткових угод недійсними в результаті необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, та як наслідок - для стягнення безпідставно отриманих за такими додатковими угодами коштів притримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку задоволення позову у повному обсязі з вищенаведених мотивів. Поряд з цим відповідачами власної процесуальної позиції по суті спору не висловлено.

Суд також враховує, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову повністю витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5324 грн покладаються на відповідачів порівну (по 2662,4 грн на кожного). При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 1 додаткової угоди № 1 від 27.08.2024 до договору про закупівлю товару №295 від 17.06.2024, укладеного між Комунальною установою "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" (код ЄДРПОУ 42447923) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" (код ЄДРПОУ 44964080).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" (вул. Цитадельна, буд. 6/8, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 44964080) на користь Гніванської міської ради (вул. Соборна, б.64, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310, код ЄДРПОУ 04326075) безпідставно сплачені кошти за додатковою угодою в сумі 82383,12 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет" (вул. Цитадельна, буд. 6/8, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 44964080) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 2662,4 грн - витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Комунальної установи "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" (вул. Соборна, буд. 56, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23310, код ЄДРПОУ 42447923) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 2662,4 грн - витрат зі сплати судового збору.

6. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачам рекомендованим листом, решті учасникам справи та Вінницькій обласній прокуратурі - до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 29 травня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ "Приватмаркет" - вул. Цитадельна, буд. 6/8, м. Київ, 01015;

3 - КУ "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" - вул. Соборна, буд. 56, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23310.