Ухвала суду № 136967033, 30.05.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

30 травня 2026 рокуСправа № 331/4694/26 Провадження № 1-кс/331/1194/2026

Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 28.05.2026за №12026082020000447, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ніжиловичі Макарівського району Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

30.05.2026 слідчим суддею отримано вищезазначене клопотання, в якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено таке.

ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді марксмена 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 10 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат» рахується як особа, яка самовільно залишила військову частину.

Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статуту внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.

Згідно з Указами Президента України, починаючи з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Проте, в порушення вищезазначених вимог законодавства, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 вчинив придбання, носіння, зберігання вибухових пристроїв, за наступних обставин.

Так, в травні 2026 року, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел направлений на незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, в невизначеному місці придбав дві бойові оборонні осколкові ручні гранати Ф-1, промислового виготовлення, яка є вибуховим пристроєм військового призначення, відноситься до бойових припасів та містить в собі заряд бризантної вибухової речовини тротил, масою 50-56 г. та два бойові уніфіковані підривачі дистанційної дії типу УЗРГМ-2Ю, які містять в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0,1г., азид свинцю масою 0,2г. та бризантну речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1г. кожен, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зберігав вищевказані бойові припаси без передбаченого законом дозволу до моменту вилучення працівниками поліції о 14 год. 44 хв. 28.05.2026.

Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у незаконному носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

29 травня 2026 року у кримінальному провадженні військовослужбовцю ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру.

ОСОБА_5 раніше судимий, а саме:

- 08.08.2011 Макарівським районним судом Київської області за ст. 297 КК України до обмеження волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України 2001 р. звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 24.04.2012 Бородянським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців. 09.02.2016 Бориспільським міськрайонним судом Київської області, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, змінено вирок, зараховано попереднє ув`язнення з 29.08.2011 до 10.05.2012. 04.11.2016 Бориспільським міськрайонним судом Київської області, на підставі ст. 82 КК України, змінено вирок, невідбутий строк замінено на 2 роки 7 місяців 12 днів обмеження волі. Звільнений 31.08.2018 Ірпінським міськрайонним судом Київської області, на підставі ст. 82 КК України із заміною на громадські роботи на 240 годин. 18.10.2018 поставлений на облік Святошинського районного центру з питань пробації. 06.03.2020 Знятий з пробаційного обліку, у зв`язку із відбуттям покарання у вигляді громадських робіт;

- 10.02.2026 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 125 КК України, до обмеження волі строком на 2 роки. Звільнений із зали суду 10.02.2026 по відбуттю строку.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема:

- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 28.05.2026;

- протоколом огляду місця події від 28.05.2026;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України, від 28.05.2026, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- протоколами допитів свідків;

- висновком експерта від 29.05.2026 № СЕ-19/108-26/10512-ВТХ.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з вищенаведених підстав.

Захисник та підозрюваний у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Вислухавши пояснення слідчого, прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на таке.

За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Положеннями ст.ст. 132, 183 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

28.05.2026до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, з присвоєнням кримінальному провадженню номера 12026082020000447, досудове розслідування в якому здійснюється СВ відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, що підтверджується витягом з ЄРДР від 30.05.2026.

28.05.2026ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується вищезазначеними доказами, доданими до клопотання про застосування запобіжного заходу, дослідженими слідчим суддею під час розгляду клопотання.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_5 , 24.05.2026 він самовільно залишив місце служби, що також було підтверджено ним під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання підозрюваний зазначив, що виявив дві гранати у своєму рюкзаку лише у м. Запоріжжі, куди він прибув після самовільного залишення місця служби, знаходячись у магазині, де придбав новий рюкзак та перекладав у нього свої речі. Також, підозрюваний заперечує те, що він погрожував відвідувачам кафе-бару «Акула», розташованого за адресою: вул. Запорізька, 13, м. Запоріжжя, де його було затримано поліцейськими.

Разом з цим, показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтверджується те, що підозрюваний показував їм наявну у нього гранату та погрожував її застосуванням.

Пояснення підозрюваного слідчий суддя визнає суперечливими. Так, твердження підозрюваного про відсутність у нього умислу на придбання гранат, спростовується тим, що після їх виявлення у магазині, він переклав їх до нового, придбаного ним рюкзака, а не залишив у старому, який, за його твердженням, він лишив у тому самому магазині. При цьому, підозрюваний не позбувся цих гранат у будь-який інший спосіб та не видав їх добровільно правоохоронним органам. Твердження підозрюваного про те, що він не звернувся до правоохоронних органів з метою видачі гранат, побоюючись настання відповідальності, спростовуються тим, що він в цей же день, за його словами, розповів про наявні у нього гранати раніше незнайомим йому особам відвідувачам кафе «Акула».

Про ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, насамперед свідчить той факт, що ОСОБА_5 , як раніше судима особа, та військовослужбовець, який самовільно залишив місце служби, усвідомлює суворість покарання яке йому загрожує, в разі доведення його вини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, безпосередньо пов`язаний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, адже переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, безумовно перешкоджатиме його проведенню.

Ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованим, оскільки у клопотанні не зазначено на яких саме свідків та у який спосіб може впливати підозрюваний.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в частині можливості вчинення нового кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, маючи непогашені судимості, зокрема за особливо тяжке кримінальне правопорушення.

Отже, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 7 ст. 182 КПК України).

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 176 178, 182, 183, 192 194, 197, 369 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

1. Клопотання слідчого задовольнити.

2. Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, які відраховуються з моменту його затримання 28.05.2026.

3. Виконання ухвали доручити слідчому і начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор».

4. Встановити строк дії ухвали до 26.07.2026 включно.

5. Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 199 680,00 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 коп.).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р № UA928201720355289002015001205, Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ: 26316700, Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО: 820172, Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження № 1-кс/331/1194/2026, номер справи 331/4694/26, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді;

- не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, роботи.

Роз`яснити наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1