Ухвала суду № 136966921, 27.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10945/26

Провадження № 1-кс/643/4362/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане у межах кримінального провадження № 42026220000000047 від 13.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, обіймаючого посаду заступника начальника управління начальника відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охоронною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова 27.05.2026 надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обґрунтованою підозрою про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2021 № 567-к переведений на посаду заступника начальника управління начальника відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охоронною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з 01 липня 2021 року, яка відноситься до категорії «Б» посад державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, ОСОБА_4 є особою, яка постійно здійснює функцію представника влади, тобто є службовою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ОСОБА_4 , як посадова особа органу державної влади, зобов`язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до наказу в.о. Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 438 від 10.09.2025 було внесено зміни до положень про територіальні органи Держгеокадастру, а саме:

1. Головне управління Держгеокадастру в Харківській області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Голова обласної державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє у виконанні покладених на Головне управління завдань.

2. Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

3. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.

4. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: 1) розробляє та подає Голові Держгеокадастру пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України; 2) подає Голові Держгеокадастру пропозиції щодо розроблення: нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері земельних відносин, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, національної інфраструктури геопросторових даних в установленому законодавством порядку; стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також щодо порядку створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; плану заходів Держгеокадастру в частині організації загальнодержавних топографо-геодезичних і картографічних робіт; i виконання 3) надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері; 4) здійснює державний геодезичний нагляд за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю; 5) здійснює заходи щодо вдосконалення порядку ведення обліку підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; 6) погоджує виконання робіт із знесення або перезакладки геодезичних пунктів; 7) готує пропозиції щодо припинення відповідно до законодавства топографо-геодезичних і картографічних робіт, які проводяться з порушенням стандартів, інструкцій, норм і правил; 8) бере участь в організації забезпечення дотримання режиму охорони геодезичних пунктів, аналізує їх стан збереження; 9) бере участь у проведенні картографічного моніторингу території України, включаючи шельфову зону та населені пункти; 10) бере участь у розбудові інформаційної взаємодії держателів геопросторових даних та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних; 11) бере участь у заходах із забезпечення функціонування та розвитку державної геодезичної мережі; 12) здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; 13) організовує виконання робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; 14) здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні та скасування такої реєстрації; 15) веде поземельні книги та видає витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки; 16) розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території області; 17) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; 18) бере участь у розробленні та виконанні галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища; 19) забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, інших територій; 20) організовує виконання робіт, пов`язаних з проведенням земельної реформи; 21) забезпечує інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів; 22) здійснює землеустрій, зокрема забезпечує проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; 23) вносить до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат лісогосподарського виробництва; 24) забезпечує створення, формування і ведення регіонального та місцевого фонду документації із землеустрою та оцінки земель; 25) проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та їх охорону; 26) організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності: у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про земельні ділянки та їх використання; розміщенням, проєктуванням, будівництвом та введенням у дію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконанням комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур`янами, чагарниками та дрібноліссям; додержанням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проєктом землеустрою; додержанням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; додержанням установленого законодавством та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва; порядку визначення додержанням строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю; у частині родючості ґрунтів за: зміною показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення; своєчасним проведенням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів; у частині проведення планових та позапланових перевірок за: об`єктом державного контролю; суб`єктами господарювання; відповідністю власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України, у випадках та у порядку, визначених законодавством у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель; 27) обстежує земельні ділянки, які підлягають рекультивації, та обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання; 28) бере участь у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; 29) вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства; припинення будівництва та експлуатації об`єктів у разі порушення вимог земельного законодавства до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону; 30) письмово звертається до відповідної кваліфікаційної (екзаменаційної) комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника, інженера - геодезиста кваліфікаційного сертифіката (припинення його дії), і про позбавлення оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок (припинення його дії); 31) складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення; 32) розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, та вживає заходів до її відшкодування щодо земель державної власності сільськогосподарського призначення в установленому законодавством порядку; 33) подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом; 34) подає пропозиції до Держгеокадастру щодо фінансування заходів з охорони земель; 35) вживає відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам; 36) звертається до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності; 37) здійснює розгляд звернень громадян з питань, віднесених до компетенції Держгеокадастру; 38) здійснює інші повноваження, визначені законом.

5. Головне управління з метою організації своєї діяльності: 1) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в Головному управлінні; 2) забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів; 3) організовує планово-фінансову роботу, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; 4) забезпечує доступ до публічної інформації, що перебуває у його володінні; 5) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики щодо захисту інформації та кіберзахисту; 6) забезпечує в межах своїх повноважень виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави; 7) організовує ведення діловодства та архіву відповідно до встановлених правил.

Посадові особи Головного управління, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель i додержанням вимог законодавства про охорону земель, у межах своїх повноважень мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи порушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою; 8 викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства.

Головне управління для виконання покладених на нього завдань має право: залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців (за їх згодою), працівників місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками); одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати наради, утворювати комісії, робочі та експертні групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами.

Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру та накази, які є адміністративними актами. Накази, які є адміністративними актами, видаються, набирають чинності, виконуються та припиняють дію у порядку, визначеному Законом України «Про адміністративну процедуру». Акти Головного управління можуть бути скасовані Головою Держгеокадастру повністю чи в окремій частині, у тому числі за дорученням Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України, а також Міністром економіки, довкілля та сільського господарства України у разі відмови Голови Держгеокадастру скасувати такий акт.

Головне управління утворюється в порядку, передбаченому статтею 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Водночас, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України та Закону України «Про запобігання корупції» посада заступника начальника управління начальника відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охоронною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області належить до посад, що займають відповідальне становище, оскільки згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну службу» належить до категорії «Б».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Отже, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду заступника начальника управління начальника відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охоронною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу, а також службовою особою, що займає відповідальне становище, здійснюючи функції представника влади, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 з 19.10.2022 є директором ТОВ «Агрома». Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур. Під час зайняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_8 познайомився із завідувачем сектору державного геодезичного нагляду Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_9 .

В подальшому ОСОБА_8 (точна дата, час та місце в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 04.03.2026) моніторингом мережі Інтернет, а саме офіційного сайту Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, за посиланням, за яким опубліковано Наказ Держгеокадастру від 18.11.2025 № 496 «Про затвердження Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на 2026 рік» дізнався, що ТОВ «Агрома» включено до переліку підприємств, які підлягають плановій перевірці, після чого 04.03.2026 зателефонував ОСОБА_9 з метою уточнення обставин проведення перевірки.

При цьому, ОСОБА_4 діючи разом із ОСОБА_9 та іншими на даний час не встановленими службовими особами маючи єдиний умисел та достовірно знаючи про дію мораторію на проведення планових та позапланових перевірок, який введено Постановою КМУ № 303 (у редакції від 04.02.2026), відповідно до якого проведення планових та позапланових перевірок було припинено на період дії воєнного стану, та про внесені зміни Постановою КМУ № 121 від 28.01.2026, відповідно до яких дозволили Держгеокадастру здійснювати позаплановий державний контроль, розробили злочинну схему щодо отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 та повідомили останньому, що в разі надання неправомірної вигоди у загальній суму 300 000 грн. (триста тисяч), перевірка на його підприємстві буде проведена формально без виявлення справжніх порушень. ОСОБА_8 , усвідомлюючи що діяльність його підприємства може бути заблокована був вимушений погодитись на дану пропозицію.

30.03.2026 приблизно о 13.00 поблизу приміщення за адресою: м. Харків, вул. Космічна, буд. 21 де розташоване Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у ОСОБА_8 відбулась зустріч із ОСОБА_9 . Під час зустрічі ОСОБА_9 почав висловлювати погрози ОСОБА_8 про блокування діяльності його підприємства в разі якщо він не напише заяву на проведення позапланової перевірки зі складанням формального акту перевірки з метою подальшого уникнення планових перевірок у суб`єкта господарювання строком на три роки та вимагав за проведення такої перевірки від останнього кошти в розмірі 300 000 грн. В разі відмови ОСОБА_8 діяти так як сказав йому ОСОБА_9 , останній посилався на правоохоронні органи і те що перевірка буде все рівно проведена, але з іншими наслідками.

09.04.2026 приблизно о 11.37 ОСОБА_9 здійснив телефонний дзвінок за допомогою «WhatsApp» ОСОБА_4 та домовився про те, що останній допоможе написати заяву ОСОБА_8 .

В подальшому 13.04.2026 приблизно о 11.30 відбулась повторна зустріч між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час якої було обговорено проведення перевірки та ОСОБА_8 , перебуваючи в будівлі на 8 поверсі за адресою: м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, де розташоване Головне управління Держгеокадастру у Харківській області передав ОСОБА_9 першу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у вигляді 100 000 грн., які були заздалегідь ідентифіковані. ОСОБА_9 забрав зазначені кошти, чим підтвердим свій намір на отримання неправомірної вигоди. В подальшому, точне місце та дата на даний час досудовим розслідуванням не встановлено, дані грошові кошти були розділенні між учасниками вищезазначеної схеми.

Через декілька хвилин ОСОБА_9 повернувся без раніше наданих йому заздалегідь ідентифікованих коштів та провів ОСОБА_8 до службового кабінету ОСОБА_4 . Перебуваючи в даному кабінеті ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ще раз наголосили на необхідності проведення позапланової перевірки підприємства ОСОБА_8 за раніше обумовленими умовами та продиктували як необхідно написати заяву про проведення позапланової перевірки.

В подальшому 15.04.2026 ОСОБА_8 приблизно о 14.46 зустрівся із ОСОБА_9 за місцем мешкання останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому ОСОБА_9 ще раз наголосив на необхідності написання заяви та пригорозив про негативні наслідки, які чекають ОСОБА_8 в разі його відмови від написання заяви, після чого ОСОБА_8 передав останньому заяву про проведення позапланової перевірки.

Одразу після зустрічі, а саме 15.04.2026 о 15.13 ОСОБА_9 здійснив телефонний дзвінок за допомогою «WhatsApp» ОСОБА_4 та доповів, що заява у нього та переказав в скороченому вигляді бесіду із ОСОБА_8 , чим саме підтвердив спільний намір ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інших на даний час не встановлених службових осіб на отримання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди.

В подальшому, а саме 20.04.2026 заяву ОСОБА_8 про згоду на проведення перевірки, було зареєстровано.

Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 неодноразово спілкувались за допомогою мобільного телефона та інтернет месенджерів. Під час даних розмов ОСОБА_9 погодив дату перевірки та які саме порушення будуть вказані в акті за результатами перевірки.

06.05.2026 перебуваючи біля місця проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , останній підписав із ОСОБА_8 та в подальшому передав матеріали щодо проведеної перевірки в яких було формально зазначено порушення, після чого ОСОБА_9 , у завуальованій формі нагадав про необхідність надання другої (останньої) частини коштів і домовився про зустріч під час якої буде надана інша частина неправомірної вигоди.

11.05.2026 приблизно о 14.40 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зустрілись біля місця проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_8 передав останню частину грошових коштів у вигляді заздалегідь ідентифікованих коштів у загальній сумі 200 000 грн. ОСОБА_9 забрав ці кошти, тим саме завершив спільний з іншими учасниками групи умисел на отримання неправомірної вигоди. Після чого ОСОБА_9 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

26.05.2026 із дотриманням норм ст. 40, 276 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацію майна.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України:

1. п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 розуміючи, що в разі визнання судом його винним у скоєнні інкримінованого злочину, за яке передбачено реальне позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, може вчинити спробу переховуватися від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, або за кордоном, оскільки має право безперешкодного пересування в Україні, а також матеріальні статки для досягнення мети.

Відповідно до декларації про майновий стан за 2026 рік, яка є публічно доступною інформацією, протягом 2025 року ОСОБА_4 задекларував, серед іншого заробітну плату у розмірі 453 тис. грн., пенсію у розмірі 197 тис. грн., частку активів дружини у розмірі 100 тис. грн. Вказані грошові кошти можуть бути використані підозрюваним задля спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Крім того, підозрюваним, відповідно до декларації за 2025 рік в розділі 12 «Грошові активи» зазначено про відсутність будь-яких грошових активів, проте, під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 було виявлено значні кошти у сумі 13500 доларів США.

Попри відсутність інформації в декларації про доходи, виявлене під час обшуку може свідчити про наявність і інших готівкових коштів, об`єктів нерухомості, а також інших матеріальних цінностей, які не внесені до офіційної декларації, або зареєстровані на третіх осіб.

Вказані обставини створюють передумови уникнути підозрюваним кримінальної відповідальності, виїхати за межі Харківської області та переховуватися від органу досудового розслідування або суду.

2. п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 на час вчинення злочину та на теперішній час обіймає посаду в правоохоронному органі і знайомий із іншими працівниками правоохоронних органів, тому ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх колег, здійснити вплив на свідків у тому рахунку шляхом підкупу, шантажу, погроз з метою відмови або зміни своїх показів, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

Слід зазначити, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, кваліфікуючою та обтяжуючою обставиною є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. На теперішній час органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру безпосередньому підлеглому ОСОБА_4 ОСОБА_9 , та ОСОБА_4 , причетність інших посадових осіб на теперішній час перевіряється органом досудового розслідування.

Отже, ОСОБА_4 з метою спроби уникнути подальшої відповідальності, може вчинити спроби викривлення фактичних обставин, висунення додаткових сфальсифікованих версій, пошук фіктивних свідків, розроблення спільного плану з не встановленими на цей час службовими особами Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, тощо.

3. п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування. В той же час останній, перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів тощо попередити інших осіб, в тому числі працівників ГУ Держгеокадастру у Харківській області або передавати їм будь яку інформацію, що може нашкодити даному досудовому розслідуванню.

Крім того, і в цьому випадку слід зазначити, що ОСОБА_4 перебуваючи не в умовах ізоляції може вчинити спробу підкупу свідків у цьому кримінальному провадженні задля надання ними хибних показів, висунення додаткових неправдивих версій перед органом досудового розслідування. ОСОБА_4 займає тривалий час керівну посаду у ГУ Держгеокадастрі в Харківській області, отже має стійкі соціальні зв`язки серед службових осіб органів місцевого самоврядування, з метою уникнення кримінальної відповідальності відносно себе, а також інших службових осіб, причетність яких цей час органом досудового розслідування перевіряється, може здійснити спробу заручитись підтримкою інших службових осіб, у тому числі і щодо тиску на органи досудового розслідування, суд.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваної свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваної у цьому випадку можуть бути визнані нею менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.

Також необхідно врахувати, що у ОСОБА_4 та його дружини відповідно до декларації у власності перебуває значна частина об`єктів нерухомості, а саме: 2 житлові квартири та гараж у м. Харкові, житловий будинок, садовий будинок, та 3 земельні ділянки в Харківській області, об`єкт незавершеного будівництва, також під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 було виявлено незадекларовані значні грошові кошти, частину заздалегідь ідентифікованих коштів, які були предметом неправомірної вигоди. Походження частини грошових коштів, а саме 13500 доларів США, на момент проведення обшуку ОСОБА_4 не зміг пояснити. Враховуючи вищевикладене сторона обвинувачення вважає за необхідне визначити заставу що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є не меншою ніж 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, з підстав зазначених у ньому.

У судовому засідання захисники заперечували проти задоволення клопотання, оскільки підозра є необґрунтованою, а ризики недоведені. Вказували, що у матеріалах кримінального провадження немає достатньо доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого злочину. Крім цього, ризик щодо переховування не підтверджений, оскільки після затримання іншого підозрюваного, у ОСОБА_4 було достатньо часу для вчинення дій, направлених на ухилення від кримінального переслідування, проте він їх не вчиняв. Ризик незаконного впливу також не підтверджений, оскільки ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді відсторонений від посади, тому не зможе впливати на своїх колег та/або підлеглих. Ризик перешкоджати іншим чином також не підтверджений, оскільки у Крайнього уже вилучені речі та документи, які мають значення для кримінального провадження.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Вказав, що суть підозри йому зрозуміла та винним себе не визнає. Зазначив, що має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку, а також має ряд захворювань. Крім цього, є пенсіонером органів внутрішніх справ та має орден «За заслуги» ІІІ ступеня, що свідчить про його позитивну репутацію.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, встановив таке.

Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026220000000047 від 13.03.2026, у якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об`єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.

На переконання слідчого судді, фактів й інформації, які переконливо свідчать про причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.

26.05.2026 із дотриманням норм ст. 40, 276 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; відповідями на доручення на проведення слідчих дій; протоколами НСРД (розсекречені); іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

При цьому слідчим суддею враховується, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

У § 36 рішення від 20.05.2010, яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний ОСОБА_4 , вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відтак, слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час існують, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей та інші обставини.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, існує на тій підставі, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від органів досудового розслідування, може покинути територію України, з метою уникнення покарання. Міцні соціальні зв`язки (наявність дружини та двох дітей та матері) у місці постійного проживання у цьому випадку не зможуть утримати останнього від цього.

При цьому, заперечення сторони захисту щодо існування цього ризику слідчим суддею сприймаються критично, оскільки невчинення дій ОСОБА_4 щодо спроб переховування від органів досудового розслідування, після затримання іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадження, не може розцінюватися як належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у майбутньому.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків також існує, оскільки ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на свідків, шляхом вмовлянь та/або погроз з метою відмови свідками від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді, з метою уникнути покарання за вчинений злочин. Крім цього, на даний час органом досудового розслідування продовжуються слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення всіх осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, оскільки частина заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, як зазначив прокурор, вилучена у інших осіб, а частина ще не відшукана та не вилучена, у зв`язку з чим не можна виключати можливість впливу підозрюваного на свідків чи інших можливих фігурантів кримінального провадження.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, заперечення сторони захисту, що цей ризик нівельований на тій підставі, що ОСОБА_4 уже відсторонено від посади, не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки цей ризик не обмежується лише місцем роботи підозрюваного, а головний свідок у кримінальному провадженні взагалі не є працівником ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведений, оскільки не ґрунтується на попередній поведінці підозрюваного.

Існування вказаних ризиків, разом з підозрою у вчиненні тяжкого злочину вказує на обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Слідчим суддею встановлено відсутність підстав, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України для не визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Разом з тим, вартим уваги є те, що розмір застави визначається судом із урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Тобто, слідчий суддя при визначенні розміру застави керується об`єктивними фактами та обставинами, які відображаються поданими матеріалами у справі, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, його причетність до злочину, та прирівнює розмір інкримінованого підозрюваному незаконного збагачення до розміру застави. Аналіз же цих обставин в цілому допомагає визначити, чи є застава відповідною для підозрюваного.

У судовому засіданні встановлено, що у власності підозрюваного та його родини наявні об`єкти нерухомого та рухового майна, а також кошти у готівковій формі.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що рівень матеріального забезпечення підозрюваного сам по собі не може розцінюватися як виключна обставина, яка дає право слідчому судді на вихід за встановлені законом межі при визначенні розміру застави, оскільки безпосередньо не стосується обставин інкримінованого правопорушення.

Доцільність визначення розміру застави саме у такому розмірі додатково обґрунтовується тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, заставу може бути внесено, у тому числі, іншою особою, яка має фінансову можливість.

Дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників судового провадження, врахувавши відомості про особу підозрюваного, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, обґрунтованим є визначення застави, як альтернативи застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі, що перевищує зазначені ст. 182 КПК України межі її застосування, оскільки максимальний поріг розміру застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений ч. 5 цієї статті КПК України, не здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, так як характер злочину є тяжким та корисливим. За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що застава не буде явно непомірною для ОСОБА_4 у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доцільність визначення розміру застави саме у такому розмірі додатково обґрунтовується тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, заставу може бути внесено, у тому числі, іншою особою, яка має фінансову можливість. Також слідчий суддя враховує, що підозрюваний міг отримати значний дохід від протиправної діяльності, яка наразі є предметом досудового розслідування.

На переконання слідчого судді, оскільки інкриміноване кримінальне правопорушення є тяжким, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та в той же час є таким, що відповідає вимогам ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції ЄСПЛ, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені п. 1 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених під час розгляду справи, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_4 , необхідним є покладення на нього обов`язків, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не спростовано існування вказаних вище ризиків, а також не надано достатніх доказів, які б перешкоджали виконанню підозрюваним покладених обов`язків у разі внесення застави.

Варто зауважити, що відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу.

При цьому, слідчий суддя наголошує, що відповідно до положень ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 196, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, з моменту взяття під варту на підставі цієї ухвали.

Строк тримання під вартою рахувати з 16:58 27.05.2026.

Строк дії ухвали до 25.07.2026 включно.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст. 111, 112 КПК України.

Визначити суму застави у розмірі 499 200,00 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 27.05.2026 у справі № 643/10945/26 (провадження № 1-кс/643/4362/26) відносно ОСОБА_4 . Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зобов`язати слідчого та прокурора письмово ознайомити підозрюваного з колом свідків, з якими він має утримуватися від спілкування, у разі внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 29.05.2026 о 15:15.

Слідчий суддя ОСОБА_10