Рішення № 136964190, 12.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/11682/25

провадження № 2/208/2107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м.Кам`янського, Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 786696654 від 15.02.2019 року у розмірі 27 578,13 грн., яка складається з 10 888,50 грн. заборгованості за тілом, 16 689,63 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, а також стягнення судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн. і витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

На обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 15.02.2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 786696654 на суму 10 890,00 грн.

Вказує, що кредитний договір у вигляді кредитної лінії укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора DRE745S2 .

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно умов кредитного договору, позикодавець виконав свій обов`язок та 15.02.2019 р. перерахував відповідачу через банк-провайдер грошові кошти у розмірі 10 890,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 -XXXX-5860 відповідача, яку він вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» своїх зобов`язань підтверджується платіжним дорученням № 3300d181-7252-4648-b986-48989b1cda71.

28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу-1). У подальшому до договору факторингу-1 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу-1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу-1 підписали реєстр прав вимоги № 49 від 22.10.2019, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (далі договір факторингу 2).

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 08/07/25-Е (далі договір факторингу-3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 року за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 715,77 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 10 888,50 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 16 689,63 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) 22 137,64 грн. Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № б/н від 08.07.2025 року до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 786696654 від 15.02.2019 року у розмірі 27 578,13 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. справу було прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч.4 ст.19, ст.274 ЦПК України.

16.11.2025 року відповідачем ОСОБА_1 було направлено відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що частково визнає позовні вимоги, а саме вказує що дійсно уклав 15.02.2019 року кредитний договір №786696654 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Також зазначає що за період з 18.03.2019 року по 18.07.2019 року ним було здійснено низку платежів на загальну суму 14 748,00 грн., у зв`язку з чим сума фактично сплачених коштів майже в півтора рази перевищує початкове тіло кредиту 10890,00 грн. Вказує, що неустойка зазначена позивачем у розмірі 22 137,64 грн. є неспівмірною та явно завищеною, у зв`язку з тим, що вона вдвічі перевищує суму основного боргу, та у зв`язку зі сплатою суми у розмірі 14 748,00 грн., яка свідчить про добросовісність та намагання виконати зобов`язання. На підставі вищевикладеного, просить: - витребувати в ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» детальну виписку по рахунках на які зараховувались платежі за кредитним договором, з метою встановлення факту отримання всіх здійснених платежів; - зобов`язати позивача надати детальний розрахунок заборгованості, який би чітко показував розподіл всіх платежів, які надходили від ОСОБА_1 , із зазначенням, яка частина частина цих коштів була зарахована на погашення тіла кредиту, а яка на сплату відсотків; - врахувати загальну суму сплачених коштів; - зменшити розмір неустойки, - відмовити у позовних вимогах ТОВ «ФК «ЕЙС» у повному обсязі.

17.11.2025 року від представника ТОВ «ФК «ЕЙС» - Полякова О.В., було направлено відповідь на відзив, відповідно до якого, зазначає, що відповідачем дійсно було проведено оплату за тілом кредиту у розмірі 1,50 грн., а решта коштів була зарахована за відсотками, при щьому сума платежу була недостатньою для сплати тіла боргу, та таким чином тіло кредиту складає 10 888,50 грн. Також вказує на те що, за весь час перебування права вимоги за кредитним договором у позивача, ОСОБА_1 не було здійснено жодних додаткових нарахувань і не застосовано жодних штрафних санкцій. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором позивач зазначає, що позивачем було особисто обрано суму та строк кредиту, а також ознайомлено з умовами договору перед його підписанням, та нарахування процентів повністю узгоджується з кредитним договором, зазначає , що нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 10 890,00 грн. (сума виданого кредиту)*30 (строк Кредиту)*0,63 (процентна ставка)/100= 2058,21 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 2058,21 /30 = 68,61 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 15.02.2019 року -17.03.2019 року. 18.03.2019 року відповідач відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором вніс суму в розмірі 2 197,00грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2 196,60грн., та тіло за кредитним договором в розмірі 0,40 грн. Також 18.03.2019 року укладено додаткову угоду до кредитного договору № 786696654 від 15.02.2019 року, між боржником та первісним кредитором з якої вбачається: Відповідно до п. 1. Сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 786696654 від 15.02.2019 р., на наступну кількість днів: тридцять. Згідно з п. 3. Починаючи з 17.03.2019 року, позичальник сплачує за користування Кредитом 1,27 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. В подальшому нарахування процентів здійснюється таким чином: 10 889,60 (сума виданого кредиту)* 1,27 (процентна ставка)/100= 138,30 грн. (сума за один день користування кредитом під час Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 18.03.2019 року -16.04.2019 року. 19.04.2019 року відповідач відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором вніс суму в розмірі 4 426,00грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі 4 425,60 грн., та тіло за кредитним договором в розмірі 0,40 грн Також, 19.04.2019 року укладено додаткову угоду до кредитного договору № 786696654 від 15.02.2019 року, між боржником та первісним кредитором з якої вбачається: відповідно до п. 1. Сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 786696654 від 15.02.2019 р. (надалі - "Договір"), на наступну кількість днів: тридцять. Згідно з п. 3. Починаючи з 16.04.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 1,27 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. В подальшому нарахування процентів здійснюється таким чином: 10 889,20 (сума виданого кредиту)* 1,27 (процентна ставка)/100 = 138,29 грн. .(сума за один день користування кредитом під час дисконтного періоду), що здійснювалось за період 19.04.2019 року -16.05.2019 року. 19.05.2019 року відповідач відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором вніс суму в розмірі 3 943,00грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі 3 942,90грн., та тіло за кредитним договором в розмірі 0,10 грн Також, 19.05.2019 року укладено додаткову угоду до кредитного договору № 786696654 від 15.02.2019 року, між боржником та первісним кредитором з якої вбачається: Відповідно до п. 1. сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 786696654 від 15.02.2019 р., на наступну кількість днів: тридцять. Згідно з п. 3 починаючи з 16.05.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,64 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. В подальшому нарахування процентів здійснюється таким чином: 10 889,10 (сума виданого кредиту)* 0,64 (процентна ставка)/100= 69,69 грн. .(сума за один день користування кредитом під час дисконтного періоду), що здійснювалось за період 17.05.2019 року - 15.06.2019 року. 18.06.2019 року відповідач відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором вніс суму в розмірі 2 091,00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2 090,70грн., та тіло за кредитним договором в розмірі 0,30 грн. Також 18.06.2019 року укладено додаткову угоду до кредитного договору № 786696654 від 15.02.2019 року, між боржником та первісним кредитором з якої вбачається: Відповідно до п. 1. Сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 786696654 від 15.02.2019 р., на наступну кількість днів: тридцять. Згідно з п. 3. Починаючи з 15.06.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,64 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. В подальшому нарахування процентів здійснюється таким чином: 10 888,80 (сума виданого кредиту)* 0,64 (процентна ставка)/100= 69,69 грн. .(сума за один день користування кредитом під час Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 16.06.2019 року - 15.07.2019 року (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 18.07.2019 року відповідач відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором вніс суму в розмірі 2 091,00грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2 090,70 грн., та тіло за кредитним договором в розмірі 0,30грн. Також 18.07.2019 року укладено додаткову угоду до кредитного договору № 786696654 від 15.02.2019 року, між боржником та первісним кредитором з якої вбачається: Відповідно до п. 1. сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 786696654 від 15.02.2019 р., на наступну кількість днів: тридцять. Згідно з п. 3. Починаючи з 15.07.2019, позичальник сплачує за користування кредитом 0,64 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. В подальшому нарахування процентів здійснюється таким чином: 10 888,50 (сума виданого кредиту)* 0,64 (процентна ставка)/100= 69,69 грн. .(сума за один день користування кредитом під час Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 16.07.2019 року - 17.08.2019 року. Слід зазначити, що 18.08.2019 року нараховано різницю 17 857,69 грн. між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та Іідивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Щодо витребування доказів, позивач зазначає, що ним надано детальний розрахунок заборгованості, де детально зазначено по якому проценту нараховувались проценти, та в якій сумі, за яку дату, сплату заборгованості відповідача, та в якому зазначено про не стягнення з відповідача штрафних санкцій, у зв`язку з чим, витребування даних документів позивач вважає необгрутнованим. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на суму 49 715,77 грн, яка складається з: - 10 888,50 грн. заборгованість по кредиту, 16 689,63 грн. заборгованість по несплаченим відсотками за користування, та судові витрати пов`язані з розглядом справи.

22.11.2025 року ОСОБА_1 , надав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивачем неправомірно застосовується ст. 534 ЦК України та порушено черговість погашення вимог, у зв`язку з ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування», якою встановлено спеціальну, імперативну черговість погашення вимог за договором про споживче кредитування, а саме у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту (тіло) та прострочені проценти за користування; - у другу чергу сплачується сума кредиту (тіло) та проценти за користування кредитом; - у третю сплачується неустойка та інші платежі, у зв`язку з тим, що відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 14 748,00 грн., що значно перевищує суму отриманого кредиту, відповідач вважає, що ним повністю сплачено сума кредиту, залишок коштів покриває нараховані у межах розумного строку відсотки, а нарахування неустойки та відсотків вже на погашене тіло кредиту є незаконним. Щодо визнання боргу, заперечує проти твердження, що часткова сплата боргу є доказом визнання боргу, вказує, що його дії були спрямовані на добросовісне виконання зобов`язання повернення отриманих коштів та розумної плати за користування ними. Як висновок зазначає, що зобов`язання за кредитним договором № 786696654 від 15.02.2019 року припинилося виконанням, проведеним належним чином, оскільки відповідачем було фактично сплачено суму , яка покриває тіло кредиту та відсотки.

24.11.2025 року від представника ТОВ «ФК «ЕЙС» - Полякова О.В., було надано додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що відповідачем було повторно вказано аргументи у відзиві та в запереченням на відповідь на відзив, чим заважає встановити істину у справі чим затягує її розгляд. Щодо часткового визнання позовних вимог, зазначає, що часткові платежі відповідача свідчать про усвідомлення факту існування договору та визнання відповідачем забов`язань, однак сплачені ним кошти фактично покривали лише проценти, та такий порядок сплати відповідає вимогам ст. 534 ЦК України та п.п. 4.4 Правил надання грошових коштів у позику (Додаток №4). Також щодо розрахунку зазначає, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не є банківськими фінансовими установами, та у межах виконання умов укладеного договору товариства здійснювали розрахунки у яких відображено нарахування відсотків погашення основного боргу та залишок заборгованості, на підставі чого надані розрахунки в сукупності з платіжними документами є беззаперечними доказами існування заборгованості та нелужним підтвердженням обгрунтування позовних вимог.

26.11.2025 року ОСОБА_1 , було надано додаткові пояснення у справі щодо додаткових пояснень позивача по справі від 24.11.2025 року, на підставі чого зазначає, що позивачем невизначено позовні вимоги, а саме відповідно до первісної позовної заяви, де позивачем було чітко сформульовано прохальну частину, де в прохальній частині просить стягнути 27 578,13 грн, та ця ж сума була визначена як ціна позову, однак у додаткових поясненнях та у відповіді на відзив позивач просить стягнути суму 49 715,77 грн, додаючи до суми заборгованості пеню та штрафи, які не були включені до прохальної частини позовної заяви, у зв`язку з чим такі дії свідчать про невизначеність правової позиції позивача та його намагання отримати надмірний прибуток стягнувши суму, що у 4,5 рази перевищує тіло кредиту. Щодо введення суду в оману та приписування неіснуючих тверджень, відповідач вказує, що ним не подавалось документів з текстом, щодо якого у позивача зазначив про затягування справи. Також, відповідач зазначає, що вимога сплатити 49 715,77 грн. за тіло кредиту в 10 890,00 грн, який вже було фактично погашено його платежами у розмірі майже 14 748,00 грн. що є зловживанням правом. Просить залишити без розгляду вимоги позивача в частині стягнення суми 49 715,77 грн. оскільки офіційної заяви про збільшення позовних вимог подано не було.

27.11.2025 року від представника ТОВ «ФК «ЕЙС» - Полякова О.В., надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що під час оформлення додаткових пояснень та відповіді на відзив була допущена технічна помилка, що призвела до зазначення неточної суми в прохальній частині, у зв`язку з чим позивач підтверджує, що сума яка зазначена ним при подачі позовної заяви є вірною. Враховуючи викладене, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 27 578,13 грн., яка складається з 10 888,50 грн. заборгованість по кредиту, 16 689,63 грн., заборгованість за несплаченими відсотками користування кредитом, та судові витрати пов`язані з розглядом справи.

11.05.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено що кредитний договір № 786696654 є договором споживчого кредиту, та відповідно до чого до правовідносин сторін застосовується ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VII як спеціальний закон, а саме ст. 19 цього закону встановлює імперативну черговість розподілу недостатнього платежу, зазначає, що умови п. 4.4. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео», що встановлює договірну черговість, та є нікчемною в частині стягнення пені першочергово, та це суперечить вимогам спеціального закону. Вказує, що позивачем помилково застосовується загальна норма ст. 534 ЦК України, яка допускає договірне визначення черговості. Вказує що за правилом конкуренції норми спеціального закону мають приорітет над загальними, на підставі чого вказує, що умови правильного застосування ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні платежі відповідача на загальну суму 14 748,00 грн., вказує що зазначені кошти мали бути розподілені в першу чергу в рахунок погашення тіла кредиту, та це повністю перекриває первісну суму кредиту і лише залишок в відсотках. Щодо недоведеності розміру заявленої вимоги заборгованості зазначає, що тіло кредиту майже повністю погашене, однак позивачем не надано до суду детального щомісячного розрахунку, який би відображав платежі відповідача, та саме в якій черговості кожен платіж був розподілений між тілом кредиту, відсотками та пенею.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» у позовній заяві просив розглядати справи за відсутності представника позивача, просив задовольнити позовні вимоги повністю з урахуванням наданих пояснень.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. з урахуванням наданих відзиву та пояснень.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданої заяви про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15.02.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 786696654 на суму 10 890,00 грн. Сума кредиту 10 899,00 грн., строк кредиту 30 днів. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора DRE745S2 ( а. с. 17-18).

Платіжним дорученням № 3300d181-7252-4648-b986-48989b1cda71 від 15.02.2019 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було перераховано на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 суму кредиту 10 890,00 грн (а.с.10).

Факт належності банківської картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , а також зарахування на зазначену картку грошової суми в розмірі 10890,00 грн., підтверджено листом та Інформацією про рахунок, наданими АТ КБ "Приватбанк" (а.с.55-56).

Після закінчення строку дії договору, 18.03.2019 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №786696654 від 15.02.2019 р, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 786696654 від 15.02.2019 р., на наступну кількість днів: тридцять (п.1). На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. (п.2) починаючи з 17.03.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 1,27 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди (п. 3 додаткової угоди) (а.с.19).

19.04.2019 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №786696654 від 15.02.2019 р, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 786696654 від 15.02.2019р., на наступну кількість днів: тридцять (п.1). На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. (п.2) Починаючи з 16.04.2019, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,27 процентів в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди (п. 3 Додаткової угоди) (а.с.19 на звороті).

19.05.2019 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №786696654 від 15.02.2019 р, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 786696654 від 15.02.2019р., на наступну кількість днів: тридцять (п.1). На дату укладання цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом та пеню, у випадку її наявності. (п.2) Починаючи з 16.05.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,64 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди (п. 3 додаткової угоди) (а.с.20)

18.06.2019 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №786696654 від 15.02.2019 р, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 786696654 від 15.02.2019р., на наступну кількість днів: тридцять (п.1). На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. (п.2) Починаючи з 15.06.2019, Позичальник сплачує за користування кредитом 1,27 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди (п. 3 додаткової угоди) (а.с.20 на звороті)

18.07.2019 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №786696654 від 15.02.2019 р, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 786696654 від 15.02.2019р., на наступну кількість днів: тридцять (п.1). На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. (п.2) Починаючи з 15.07.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,64 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди (п. 3 Додаткової угоди) (а.с.21)

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеним ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 складає 42 474,22 грн., з яких 10 888,50 грн. тіло кредиту, 31 770,82 грн заборгованість за процентами, та відповідно до розрахунку ОСОБА_1 було проведено сплати у розмірі 17 748,00 грн.(а.с. 26 та зі зворотної сторони).

28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі договір факторингу-1). У подальшому до договору факторингу-1 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу-1 ( а. с. 42).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 49 від 22.10.2019 до договору факторингу №28/1118-01, від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с.40-41).

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (далі Договір факторингу 2), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №786696654 (а.с.38).

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в розмірі 27 578,13 грн (а.с.36-37).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», заборгованість ОСОБА_1 складає 49 715,77 грн., з яких 10 888,50 грн. тіло кредиту, 38 827,27 грн. проценти. (а.с. 25)

08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 08/07/25-Е (далі Договір факторингу-3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №786696654 (а.с.34).

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 року за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 715,77 грн., яка складається з заборгованості по тілу 10 888,50 грн., заборгованість по відсоткам 16 689,63 грн., пеня штрафи 22 137,64 грн (а.с.32-33).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №786696654 по клієнту ОСОБА_1 , складеного ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість ОСОБА_1 складає 49 715,77 грн., з яких 10 888,50 грн. тіло кредиту, 16 689,63 грн заборгованість за процентами, 22 137,64 грн. штрафні санкції (а.с. 24). Позивачем за період з 08.07.2025 р по 31.07.2025 р. нарахувань за кредитом не здійснювалось.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За змістом ч.1. ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1.ст.628 626 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом положень п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

Частина п`ята статті 5 вказаного Закону визначає, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та вказаного Закону.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини другої статті 1083 ЦК України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

За ланцюжком факторингових договорів право вимоги до відповідача на суму 27 578,13 грн. отримало ТОВ «ФК «ЕЙС». Нарахування процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору здійснювалось первісним кредитором, - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наступним кредитором,- ТОВ «Таліон Плюс».

Стосовно заперечень відповідача проти позовних вимог в частині несправедливих умов договору та нарахованого розміру відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було погоджено розмір відсотків та порядок їх нарахування під час укладення договору. Таким чином, при укладенні договору про надання споживчого кредиту № 786696654 від 15.02.2019 року відповідач усвідомлював значення своїх дій, розумів умови договору та наслідки його укладення, а також мав оцінювати ризики у разі не виконання умов договору. Крім цього, при укладенні договору про споживчий кредит ТОВ «Мілоан» у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування» було надано ОСОБА_1 вичерпну інформацію про умови кредитування, зокрема, паспорт споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомився і погодився, про що свідчить його електронний цифровий підпис Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, що передбачено ч. 2 ст. 536 ЦК України. За таких обставин, викладені у запереченнях відповідачем підстави про неможливість виконання ним зобов`язань в кредитному договорі через непогодження з розміром відсотків за користування кредитними коштами не можуть бути підставою для відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Враховуючи добровільне підписання відповідачем кредитного договору та неодноразове підписання ним додаткових угод до кредитного договору, якими продовжувався строк дії кредитного договору зі сплатою відсотків за користування кредитом, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо стягнення відсотків за отримання кредитних коштів, з урахуванням наступного.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст.1ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування»Правління Національногобанку України постановою від 08червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до частини першоїстатті 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 12ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 786696654 від 15.02.2019 року у розмірі 27 578,13 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 888,50 грн., заборгованості за процентами у розмірі 16 689,63 грн.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту не повної оплати заборгованості за кредитним договором № 78696654 від 15.02.2019 року, а зазначені відомості у відзиві та додаткових поясненнях не спростовують розрахунки, надані позивачем по справі.

Отже, врахувавши вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та нарахованими відсотками.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до змісту п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що у справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

До суду першої інстанції позивач надав копію договору №09/07/25-01 про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тараненко та партнери». За умовами зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець надає замовнику послуги захисту прав та інтересів Замовника під час розгляду судом будь-якої інстанції справи у якій Замовник є учасником (а.с.23).

17.07.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тараненко та партнери» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги відповідно до договору № 09/07/25-01 про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року. Відповідно зазначено акта вартість послуг складається з: складання позовної заяви, період надання послуг -2 години, вартість 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи, період надання послуг -2 години, вартість 1000,00грн.; підготовка адвокатського запиту, період надання послуг -1 година, вартість 500,00грн., підготовка та подача клопотання, період надання послуг -1 година, вартість 500,00 грн (а.с.21).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може н етільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката,а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Тому виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є завищеними.

Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 578,13 грн., тобто у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, а тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках даної справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Враховуючи характер виконаної адвокатами робіт, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час подачі позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525,526, 530, 536, 631, 1046,1050 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268,273, 283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»:

- заборгованість за кредитним договором № 786696654 від 15.02.2019 року у розмірі 27 578 (двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят вісім) гривень 13 копійок;

- сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а також витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12.05.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»: (ЄДРПОУ 42986956; адреса 02090, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, офіс 310 а);

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя А.С. Кузнєцова