Рішення № 136963737, 29.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 р. №520/338/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиконанні ухвали Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2010 року у справі №22-ц/13389/2010 р., що виразилась у припиненні з 01.11.2011 року нарахування та виплати державної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР та у застосуванні при цьому обмежень розміру пенсії, встановлених підзаконними актами Кабінету Міністрів України, зокрема Постановою КМУ №1210;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області відновити виконання ухвали Апеляційного суду Харківської області від 10.08.2010 року у справі №22- ц/13389/2010 р., шляхом відновлення нарахування та виплати державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII в редакції №230/96-ВР;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплатити недоотримані (заборговані) суми пенсії за період з 01 листопада 2011 року по дату фактичного проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 12.01.2026 у справі № 520/338/26 позовну заяву залишено без руху.

Надано позивачу термін десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду і зазначенням нових причин його пропуску та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 21.01.2026 надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №520/338/26 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиконанні ухвали Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2010 року у справі №22-ц/13389/2010 р., що виразилась у припиненні з 01.11.2011 року по 05.05.2025 року нарахування та виплати державної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР та у застосуванні при цьому обмежень розміру пенсії, встановлених підзаконними актами Кабінету Міністрів України, зокрема Постановою КМУ №1210, зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області відновити виконання ухвали Апеляційного суду Харківської області від 10.08.2010 року у справі №22-ц/13389/2010 р., шляхом відновлення нарахування та виплати державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII в редакції №230/96-ВР в частині вимог за період з 01.11.2011 року по 05.05.2025 року, зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплатити недоотримані (заборговані) суми пенсії за період з 01.11.2011 року по 05.05.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум - повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 520/338/26 - залишено без змін.

07.05.2026 року справа повернулась до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Бідонька А.В. , у щорічній відпустці.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особа з інвалідністю 3 групи, захворювання якої пов`язане з наслідками аварії на Чорнобильській атомній електростанції з 24.10.1991.

На виконання рішення Вовчанського районного суду від 03.03.2010 року, зміненій Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.08.2010 у справі № 22- ц-13389/2010, зобов`язано Управління ПФУ у Вовчанському районі Харківської області (правонаступником якого є Чугуївський відділ ПФУ) здійснити позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Згідно з цим рішенням суду, перерахунок має здійснюватися, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних громадян.

19.06.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Частиною 7 цього Закону доповнено прикінцеві положення пунктом 4 такого змісту: установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011за № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - Постанова № 745), яка набрала чинності 23.07.2011. На виконання Постанови № 745, у 2011 році пенсійні виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі й ті, розмір яких встановлено на виконання судових рішень, здійснювались у розмірах, визначених з урахуванням норм Постанови № 745.

Отже розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2011 здійснювався у порядку та розмірах, встановлених Постановою №745.

19.11.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області за №45460/Б-2000/25 з заявою про поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду.

Листом №43442-45460/Б-03/8-2000/25 від 10.12.2025 року ГУ ПФУ в Харківській обл., відмовлено у поновлені щомісячної виплати державної та додаткової пенсії, виходячи з 6-кратного розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а саме 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 16 Основного Закону забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян.

Конституційний Суд України в рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу № 240/1121/24 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 погодився з правовим висновком, наведеним у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі № 240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах від № 400/5534/23, №240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23, в яких зазначено, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» (далі - Закон № 230/96-ВР), що є свідченням того, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою слід застосувати норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 листопада 2025 року в справі № 580/5022/24 внесені Законом № 76-VIII зміни до статті 50 Закону № 796-XII є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Судова палата, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові цієї ж палати від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, констатувала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Відтак за висновками Верховного Суду в складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.

Застосовуючи правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 та 04.11.2025 року в справі № 580/5022/24, до спірних правовідносин, що склались в цій справі, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який також є особою з інвалідністю ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.

За таких обставин і правового врегулювання суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 06.05.2025 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.

Однак не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення виплати державної пенсії, оскільки позивачем не підтверджено, а судом не встановлено її припинення., отже права позивача в цій частині не є порушеними, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області відновити виконання ухвали Апеляційного суду Харківської області від 10.08.2010 року у справі №22- ц/13389/2010 р., шляхом відновлення нарахування та виплати державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII в редакції №230/96-ВР та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплатити недоотримані (заборговані) суми пенсії за період з 06.05.2025 по дату фактичного проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2025 року про поновлення виплати додаткової пенсії з 06.05.2025 за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

Крім того суд наголошує, що питання поновлення виплати пенсії за заявою від 19.12.2025 відповідачем маж бути вирішено саме з 06.05.2025 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, а не з 01.11.2011, з урахуванням правової позиції викладеній в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 03.04. 2026 р. у справі № 520/338/26.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 06.05.2025 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2025 року про поновлення виплати додаткової пенсії з 06.05.2025 за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.