Рішення № 136963496, 19.05.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1961/26

19 травня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Потихач В.В.

представника позивача Яремко Ю.В.

представника відповідача Пензова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до Закарпатської митниці про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Яремко Юлію Василівну надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА" до Закарпатської митниці, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Закарпатської митниці у внесенні змін в митну декларацію, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлену листом №7.7-2/28-01/14/493 від 15.01.2026;

- зобов`язати Закарпатську митницю відновити режим вільної торгівлі, скласти аркуші коригування до митної декларації № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025, в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 3672542,45 грн за вказаною митною декларацією і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» на постійній основі експортує в ЄС сільськогосподарську продукцію власного виробництва українського походження, зокрема насіння ріпаку. З 04.09.2025 набрав чинності закон №4536-ІХ від 16.07.2025, який встановлює вивізне мито за ставкою 10%. Водночас для українського експорту в ЄС діє режим вільної торгівлі в межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Підставою для застосування знижених ставок, в тому числі вивізного мита, є сертифікат з переведення товарів EUR1.

На виконання вимог закону №4536-ІХ від 16.07.2025 позивач оформив плановий експорт товарів з Німеччину в межах поставки за митною декларацією від 09.09.2025 і нарахував вивізне мито за ставкою 10%. Разом з тим, під час експорту митний орган видав позивачу сертифікат з перевезення товарів EUR1, чим підтвердив преференційне походження товару з України та можливість застосування преференційних (знижених) ставок мита.

09.01.2026 позивач подав до Закарпатської митниці заяву про надання дозволу на внесення змін до митної декларації, яку обґрунтував наявністю сертифікату з перевезення товару EUR1 №А305.067653 від 10.03.2025, проте отримав відмову від 15.01.2026.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 06.04.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору та відсутності перекладу документів, долучених до позовної заяви.

16.04.2026 представником позивача подано до суду документ про сплату судового збору, а також переклад долучених до позовної заяви документів, унаслідок чого недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 21.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05 травня 2026 року.

24.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

29.04.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив.

01.05.2026 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04.05.2026 забезпечено участь представників сторін у підготовчому засіданні, призначеному на 05.05.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.05.2026 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2026.

Ухвалою суду від 06.05.2026 забезпечено участь представників сторін у підготовчому засіданні, призначеному на 05.05.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Як слідує з поданих представником відповідача заяв по суті (відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив), Закарпатська митниця позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що статтею 1-1 Закону №1033-ХІV з урахуванням змін, запроваджених Законом від 16.07.2025 №4536-ІХ, передбачено справляння вивізного (експортного) мита на соєві боби, подрібнені або не подрібнені (товарна позиція 1201 згідно УКТЗЕД) та насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (товарна позиція 1205 згідно УКТЗЕД) у розмірі 10 відсотків від митної вартості товарів. Таким чином, за позицією відповідача, сплата позивачем вивізного мита є обґрунтованою.

Водночас відповідач вважає, що норми Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, не вказують на підстави для повернення сплаченого позивачем вивізного мита. Так, за позицією відповідача, Угода не містить жодних норм, які б встановлювали преференційну ставку вивізного мита на спірний товар (насіння ріпаку за кодом УКТ ЗЕД 1205109000). Відповідач вважає, що відсутність конкретної преференційної ставки вивізного мита на спірний товар вказує на відсутність правових підстав для її застосування та, як наслідок, відсутність підстав для подальшого звільнення позивача від сплати вивізного мита.

За позицією відповідача, спірні правовідносини щодо експорту товару (насіння ріпаку за кодом УКТ ЗЕД 1205109000) регулюються спеціальними нормами Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 №1033-ХІV, які вказують на необґрунтованість доводів позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав свідчить про втручання у дискреційні повноваження Закарпатської митниці, що є недопустимим.

У відповіді на відзив представник позивача заперечує доводи відповідача та зазначає, що Закон №1033-ХІV не може застосовуватись у спірних правовідносинах, оскільки перевагу має Угода, яка передбачає інші правила оподаткування товарів при експорті в ЄС.

Так, Угода встановлює режим вільної (преференційної) торгівлі між Україною та ЄС за загальним правилом, що поширюється фактично на всі товари. Преференційна ставка діє за замовчуванням на основі загальної норми статті 31 Угоди, яка передбачає, що сторони не повинні зберігати будь-які мита, пов`язані з експортом товарів на територію іншої сторони. Натомість Додаток І-С визначає виключний перелік товарів, які досі можуть обкладатись вивізним митом. Відсутність конкретного товару в Додатку І-С означає, що такий не належить до категорій, на які зберігається вивізне мито. Оскільки насіння ріпаку не включене до цього переліку, тому вказане підтверджує заборону для обкладення вивізним митом.

Крім того позивач вказує, що відповідачем не враховано сертифікат EUR-1, який є підставою для застосування Угоди і, відповідно, знижених ставок мита.

Також позивач заперечує позицію відповідача щодо неналежності обраного у даній справі способу захисту та поновлення порушених прав, зазначаючи про цьому про його відповідність нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, письмових заявах по суті та поясненнях, які подавались у ході судового розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та наданих додаткових поясненнях в ході судового розгляду справи, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 21.08.2025 між юридичною особою CFG Trading Switzerland SA та ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» було укладено Контракт №UA-2018, за умовами якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність сільськогосподарську продукцію власного виробництва (зернові, бобові, олійні культури) українського походження, а покупець прийняти та оплатити. Конкретна номенклатура та ціна за одну тону, вартість продукції, а також умови оплати та строки поставки визначаються додатками, що є невід`ємною частиною договору. (а.с.9-10)

02.09.2025 CFG Trading Switzerland SA та ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» укладено додаток №2 до Контракту №UA-2018 від 21.08.2025, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (продати), а покупець зобов`язується прийняти (придбати) продукцію український ріпак, ISCC сталий врожай 2025 року, насипом, у кількості 1850,00 тон, за ціною 416 євро за тонну, загальною вартістю 769000 євро. Поставка здійснюється на умовах FCA залізнична станція Батьово (відповідно до Incoterms 2010) до 30-го вересня 2025 року за вибором покупця. (а.с.11)

09.09.2025 декларантом позивача ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до митного оформлення подано митну декларацію №25UA305050000766U3 на товар «насіння ріпаку з низьким вмістом ерукової кислоти, врожаю 2025р., насипом, вага 1824700 кг. Відповідає ДСТУ 4966:2008. Торговельна марка: відсутня. Виробник: ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА». Країна походження: Україна, див. електронний інвойс 3.0». (а.с.8)

Митне оформлення товару за вказаною вище митною декларацією здійснено відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів, у тому числі нарахованим вивізним митом за ставкою 10 відсотків від основи нарахування 36725424,51 грн, що склало 3672542,45 грн (гр. 47 МД).

При цьому, до заявлених у митній декларації товарів декларантом пільга зі сплати вивізного мита не застосовувалася у зв`язку з відсутністю на той час документів, якими підтверджується преференційне походження товару, що підтверджується графою 36 МД.

Задекларована позивачем сума вивізного мита у розмірі 3672542,45 грн після завершення митного оформлення була перерахована ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до державного бюджету України, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжною інструкцією №1 від 09.09.2025. (а.с.35)

10.09.2025 ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» отримано сертифікат з перевезення товару EUR.1 A305.067653, яким підтверджується походження товару, оформленого зазначеною вище митною декларацією на експорт ріпаку вагою 1824700 кг, з територією призначення Німеччина. (а.с.54)

09.01.2026 ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» звернулось до Закарпатської митниці з заявою відповідно до статті 269 Митного кодексу України про надання дозволу на внесення змін до митної декларації №25UA305050000766U3 від 09.09.2025, а саме: зазначені у графі 36 відомості « 000» замінити на « 410», у графі 44 додати « 0954 А305.067653 10.09.20025», у графі 47 «СП» відомості « 01» замінити на « 06», у графі 47В відомості « 040 3672542,45 39790466» виключити.

Вказана заява обґрунтована тим, що згідно з частиною 1 статті 31 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони визначено, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів.

Частиною 2 статті 31 Угоди передбачено, що існуючі вивізні мита та графік їх поступового зниження визначається в Додатку І-С.

Так, додаток І-С Угоди з 2018 року на підставі Рішення №2/2018 Комітету асоціації Україна-ЄС у торговельному складі від 14 травня 2018 року не передбачає запровадження вивізного мита на ріпак (товарна позиція 1205 згідно ГС) походженням з України при експорті в ЄС.

Для того, щоб скористатися преференціями в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС, товар повинен мати походження з України або ЄС та відповідати правилам походження, встановленим у Регіональній конвенції про пан-євро-середземноморські правила походження.

У якості підстави для застосування тарифної пільги (преференції), позивач долучив до митної декларації сертифікат з перевезення товарів EUR-1, який складений відповідно до Порядку та за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 №139.

Зазначеним Порядком Міністерства фінансів від 02.03.2021 №139 визначено, що сертифікат з перевезення товарів EUR-1 передбачений для цілей застосування як ввізного, так і вивізного мита.

З огляду на наведене, ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» вважає, що має право на застосування преференційних ставок мита на підставі Угоди про асоціацію, яка згідно з Законом України «Про міжнародні договори» (ч.2 ст.19) має перевагу над актами законодавства України. (а.с.37)

За результатами опрацювання вказаного звернення Закарпатська митниця листом від 15.01.2026 №7.7-2/28-01/14/493 повідомила позивача, що нарахування та сплата вивізного (експортного) мита здійснена ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» у відповідності до вимог Закону України від 16.07.2025 №4536-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства, яким затверджено ставки вивізного (експортного) мита у розмірі 10% на соєві боби, подрібнені або не подрібнені (товарна позиція 1201 згідно УКТ ЗЕД) та насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (товарна позиція 1205 згідно УКТ ЗЕД).

Законом України від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони. Додаток І-С «Графік скасування вивізного (експортного) мита» містить перелік товарів, щодо якого діють положення статті 31 глави І розділу ІV Угоди. До вказаного переліку не входить товар за товарною позицією 1205 згідно УКТ ЗЕД та відповідним описом. Також положення Закону №4536-ІХ не містять будь-яких посилань щодо його дії в рамках угод про вільну торгівлю та пов`язане з цим вивезенням товарів з України до іншої території договірної сторони відповідної угоди про вільну торгівлю.

З огляду на викладене відповідач зазначив, що законодавчі підстави для задоволення заяви ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» в частині внесення змін до вказаної митної декларації, відновлення до товарів режиму вільної торгівлі згідно з Угодою та повернення сплаченого експортного (вивізного) мита, запровадженого Законом №4536-ІХ, відсутні. (а.с.39)

Вважаючи протиправною відмову Закарпатської митниці у внесенні змін в митну декларацію, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлену листом №7.7-2/28-01/14/493 від 15.01.2026, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України).

Питання митних платежів врегульовано розділом ІХ МК України.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (частина перша статті 270 МК України)

Згідно частин першої, другої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В Україні застосовуються такі види мита: ввізне мито; вивізне мито; сезонне мито; особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України. (стаття 273 МК України)

Вивізне мито нараховується за ставками, встановленими законом. (частина 7 статті 280 МК України)

Ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур затверджені Законом України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 № 1033-XIV. (далі Закон №1033-XIV)

Пунктом 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення" та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» від 16.07.2025 №4536-IX внесено зміни до Закону №1033-XIV, зокрема доповнено його статтею 1-1, згідно якої затверджено ставку вивізного мита на товар «насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене» (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205) на рівні 10 відсотків.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4536-IX передбачено, що цей Закон набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування, крім, зокрема, пункту 1 (щодо внесення змін до статті 14 Податкового кодексу України), пункту 5 (щодо внесення змін до статті 168 Податкового кодексу України) розділу I цього Закону та підпункту 1 пункту 2 цього розділу (щодо внесення змін до Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур"), які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Отже, починаючи з 04.09.2025 (наступного дня після опублікування Закону №4536-IX) застосовується ставка вивізного мита на насіння ріпаку (подрібненого або не подрібненого) на рівні 10 відсотків.

Разом з тим, Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода).

Статтею 25 глави 1 Розділу IV Угоди встановлено, що Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Згідно зі статтею 31 глави 1 Розділу IV Угоди Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку І-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов`язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.

У даній справі спірним є поширення наведених вище положень Угоди в частині встановлення преференційних ставок вивізного мита на товари, що походять з території Сторін (зокрема України), проте які відсутні у додатку І-С.

Так, за позицією позивача та його представника, під час експорту товару на територію ЄС діє режим вільної торгівлі, встановлений у межах Угоди, а тому ставка вивізного мита при митному оформленні насіння ріпаку згідно митної декларації 25UA305050000766U3 становить 0%.

Натомість представник відповідача заперечує вказане твердження сторони позивача та зазначає, що передбачений Угодою Додаток I-C «Графік скасування вивізного (експортного) мита» містить виключний перелік товарів, щодо яких діють наведені положення статті 31 Угоди в частині встановлення преференційних ставок вивізного мита. Оскільки до вказаного переліку не входить товар за товарною позицією 1205 згідно з УКТ ЗЕД (насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене), тому відповідач вважає, що на його експорт не поширюються встановлені Угодою преференції щодо нульової ставки вивізного мита.

Аналізуючи вказані доводи сторін у їх взаємозв`язку з наведеними вище положеннями Митного кодексу України та Угоди, суд зазначає наступне.

Так, статтею 31 глави 1 Розділу IV Угоди передбачено, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Статтею 26 глави 1 Розділу IV Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Відповідно до статті 2 Протоколу І до Угоди, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з України:

(a) товари, цілком вироблені в Україні, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Україні з матеріалів, які не були вироблені цілком на її території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Україні відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно зі статтею 13 Протоколу І до Угоди преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам країни імпорту у вигляді:

(a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту через країну транзиту; або

(b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту: (i) з повним описом транспортованих товарів; (ii) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів; (iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або

(c) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.

Аналіз наведених положень Угоди та Протоколу І свідчить, що преференційний режим, у тому числі щодо заборони будь-якого мита, податків або будь-які інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів, має застосовуватись до всіх товарів, що відповідають критерію походження та які транспортуються безпосередньо між Європейським Союзом та Україною.

При цьому стаття 31 Угоди передбачає не лише заборону щодо зберігання в силі вивізного мита щодо товарів, які підпадають під дію Протоколу І, а й заборону щодо запровадження нових мит.

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість застосування закону №1033-XIV в частині обов`язку сплати вивізного мита на товари, які підпадають під правила походження, викладені в Протоколі I до Угоди, та які експортуються на територію ЄС, оскільки такі положення національного законодавства суперечать наведеним вище положенням Угоди.

Посилання представника відповідача на відсутність експортованого позивачем товару за товарною позицією 1205 згідно з УКТ ЗЕД (насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене) у Додатку І-С до Угоди, як на підставу застосування загальної митної тарифної ставки, передбаченої Законом №1033-XIV, суд оцінює критично як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумачення зазначених вище правових норм.

Так, передбачений Додатком І-С «Графік скасування вивізного (експортного) мита» передбачає поетапне зменшення тарифних ставок вивізного мита на товари українського походження, які станом на дату ратифікації Угоди (16 вересня 2014 року) підлягали тарифікації таким митом.

Враховуючи, що вивізне мито на насіння ріпаку запроваджено Законом України №1033-XIV в редакції Закону № 4536-ІХ від 16.07.2025, і не було передбачено на момент ратифікації Угоди Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VIІ, тому логічним є відсутність насіння ріпаку серед переліку товарів у Додатку І-С.

При цьому, ані Угода, ані Протокол І чи Додаток І-С не містять застережень про те, що мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію, не застосовуються виключно до товарів, передбачених Графіком скасування вивізного (експортного) мита (додатком І-С).

З наведеного слідує, що здійснення нарахування вивізного мита на товар українського походження (в даному випадку насіння ріпаку) під час його експорту на територію ЄС свідчитиме про порушення міжнародних зобов`язань України, зокрема загального правила заборони запровадження або збереження в силі будь-яких мит, податків або будь-яких інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію, передбаченого статтею 31 Угоди.

Щодо твердження представника відповідача про те, що положення Закону №1033-XIV мають перевагу над положеннями Угоди, оскільки останні суперечать чинному національному законодавству, то суд також вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Частиною першою статті 270 МК України передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом встановлюються Митним кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Аналогічні положення містить частина перша статті 19 Закону України «Про міжнародні договори».

При цьому, частиною другою статті 19 цього Закону передбачено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

З наведених положень законодавства слідує, що міжнародний договір, ратифікований Україною у встановленому законом порядку, має вищу юридичну силу, ніж національний закон, а тому підлягає застосуванню, як норма прямої дії.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що у правовідносинах, пов`язаних з встановленням митних платежів, зокрема вивізного мита, під час експорту товару на територію ЄС підлягає застосуванню Угода, яка має переважне значення відносно Закону №№1033-XIV, та передбачає преференційну (знижену або нульову) ставку мита в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС за умови підтвердження походження товару з України.

Щодо належного підтвердження походження товару з України суд зазначає наступне.

Рішенням Підкомітету Україна ЄС від 21.11.2018 №1/2018 протокол I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінений текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Згідно статті 1 Протоколу І з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

Пунктом 1 статті 2 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаться такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(а) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;

(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні1 чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

Згідно з пунктом 1 статті 5 Доповнення І до Регіональної конвенції з метою виконання положень Статті 2, товари, які не є повністю отриманими, повинні вважатись достатньо обробленими та переробленими у ній, при виконанні умов, викладених у Додатку II.

Пунктом 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-МЕD"), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 16 Доповнення І до Регіональної конвенції та стаття 17 Протоколу І Угоди.

Згідно зі статтею 16 Доповнення І до Регіональної конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і и. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1або EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Аналіз наведених положень Угоди, Протоколу І та Доповнення І до Регіональної конвенції свідчить, що преференційний режим, у тому числі щодо заборони будь-якого мита, податків або будь-які інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів, має застосовуватись до всіх товарів, що відповідають критерію походження та які транспортуються безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. При цьому як Угода, так і Регіональна конвенція чітко визначають, що товар вважається таким, що походить з України чи Європейського Союзу за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD.

Крім того, саме митний орган Договірної сторони країни експорту видає сертифікат EUR.1.

Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що під час експорту товару «насіння ріпаку» згідно митної декларації 25UA305050000766U3 митним органом видано позивачу сертифікат з переведення товару EUR.1 №А305.067653 від 10.09.2025, яким підтверджено походження товару з України та, відповідно, виконано передумову для можливості застосування положень статті 31 Угоди, яка передбачає преференційну ставку вивізного мита 0%.

При цьому, митне оформлення товару за вказаною вище митною декларацією здійснено позивачем відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів, у тому числі нарахованим вивізним митом за ставкою 10 відсотків від основи нарахування 36725424,51 грн, що склало 3672542,45 грн (гр. 47 МД).

До заявлених у митній декларації товарів декларантом пільга зі сплати вивізного мита не застосовувалася у зв`язку з відсутністю на той час документів, якими підтверджується преференційне походження товару (сертифікату EUR.1), що підтверджується графою 36 МД.

Судом встановлено, що після отримання сертифікату EUR.1 №А305.067653 від 10.09.2025 на звернення позивача щодо внесення змін до відповідних граф митної декларації 25UA305050000766U3 з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), відповідач листом від 15.01.2026 №7.7-2/28-01/14/493 відповів відмовою.

Частиною першою статті 4 МК України визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частин першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

За змістом статті 268 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 7 статті 269 МК України відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Внесення до митної декларації змін, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі - Положення № 450).

Пунктом 33 Положення №450 встановлено, що за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У разі коли декларування здійснювалося непрямим митним представником, внесення змін або відкликання митної декларації може здійснюватися з дозволу митного органу за письмовим зверненням декларанта або утримувача митного режиму.

У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації на паперовому носії, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Під час електронного декларування заява за формою згідно з додатком 3 складається з полів електронного документа, що відповідають її формі, та подається з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, декларанта.

Згідно пункту 34 Положення №450 не дозволяється:

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Згідно абзаців 3,4 пункту 36 Положення №450 зміни до поданої митному органу електронної митної декларації, оформлення якої митним органом не завершене, вносяться посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення такої митної декларації з накладенням її електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

У разі відмови у наданні дозволу на внесення змін або відкликання електронної митної декларації посадова особа митного органу, яка здійснює оформлення митної декларацiї, невідкладно після розгляду заяви повідомляє про це декларанту у складі електронного повідомлення, на яке накладено її електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Пунктом 37 Положення № 450 встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом додаткової декларації та оформлення її митним органом;

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

подання у визначених Митним кодексом України випадках, коли необхідне надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Митного кодексу України та під час поміщення товарів у відповідний митний режим таке забезпечення не надавалося, з метою надання забезпечення сплати митних платежів декларантом додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації за формою єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Системний аналіз наведених правових норм у їх взаємозв`язку свідчить про те, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, за виключенням граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа. При цьому відмова митного органу не може ґрунтуватися на підставі того, що вказані виправлення стосуються перерахунку митних платежів. Навпаки, вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення.

Приписи пункту 37 Положення № 450 не суперечать нормам статті 269 Митного кодексу України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі й у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

При цьому, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, митним органом заповнюється та оформлюється аркуш коригування.

Враховуючи, що при оформленні експортованого товару за митною декларацією №25UA305050000766U3 сертифікат про походження товару з України ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» не надавався у зв`язку з його відсутністю і товар був оформлений без застосування пільги зі сплати вивізного мита, проте після отримання сертифікату EUR.1 №А305.067653 від 10.09.2025 позивачем підтверджено право на преференційну ставку вивізного мита, передбачену Угодою у межах вільної торгівлі з ЄС, тому у нього виникло право на звільнення від сплати митних платежів та, як наслідок, внесення змін до митної декларації №25UA305050000766U3 шляхом складання відповідних аркушів коригування.

Враховуючи вищезазначене, суд висновує що відмова Закарпатської митниці у внесенні змін у митну декларацію №25UA305050000766U3 та відновленні режиму вільної торгівлі (преференційного) режиму, оформлена листом від 15.01.2026 № 7.7-2/28-01/14/493, є протиправною, а тому порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Закарпатської митниці відновити режим вільної торгівлі та скласти аркуші коригування до митної декларації № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025 в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму).

Щодо вимог позивача в частині повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів суд зазначає наступне.

Статтею 301 МК України визначений механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Згідно із частинами першою - третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643. (далі Порядок №643)

Згідно із пунктом 1 Розділу III Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Відповідно до пунктів 3, 5-8 Розділу III Порядку № 643 у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби.

Тобто, у разі отримання заяви платника податків про повернення сум митних платежів та документів, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, оформленої у порядку, встановленому законодавством, митний орган зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому митний орган наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України.

Судом встановлено, що здійснюючи митне оформлення товару за митною декларацією №25UA305050000766U3, з метою виконання власних договірних зобов`язань перед контрагентом щодо поставки товару ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» сплатило митні платежі (вивізне мито) у розмірі 3706655,00 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжною інструкцією від 09.09.2025 №1. (а.с.35)

При цьому згідно наведених вище висновків суду, під час оформлення митної декларації №25UA305050000766U3 від 09.09.2025 у позивача не було законодавчо визначеного обов`язку сплати вивізного мита за товаром «насіння ріпака», щодо якого підтверджено походження з України, вивезення якого відбулось на територію ЄС (Німеччина).

Тобто, сплачена позивачем сума мита у розмірі 3672542,45 грн вважається такою, що сплачена надмірно.

Відповідачем не заперечено, що позивач звернувся до Закарпатської митниці з заявою про повернення сплачених платежів та надав документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, а також факту сплати коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього вищезазначеними нормами законодавства, зокрема Порядком №643, безпідставно проігнорувавши обов`язок у підготовці відповідного висновку з метою повернення позивачу сплачених коштів.

При цьому, як у відзиві на позовну заяву так і у судовому засіданні відповідач покликається в обґрунтування безпідставності вимог позивача в частині повернення сплаченого мита, - лише на віднесення вирішення даного питання виключно до дискреційних повноважень Закарпатської митниці.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача суд зазначає, що дійсно, у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення в судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення чи вчинити дії конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державного органу не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант його поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Зважаючи на те, що установлені судами обставини та застосовані норми матеріального права свідчать про те, що бездіяльність відповідача щодо невчинення дій, необхідних для повернення позивачу надмірно сплачених коштів, є протиправною, суд має підстави зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії прямо передбачені законом, які відповідач мав вчинити, але протиправно не вчинив.

Слід зазначити, що перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зокрема, має перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи, що судом встановлено обставини протиправної відмови Закарпатської митниці у поверненні надміру сплачених позивачем сум митних платежів, тому з метою ефективного способу захисту та поновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 3672542,45 грн за митною декларацією № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025 і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 26624,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до Закарпатської митниці про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Закарпатської митниці у внесенні змін в митну декларацію, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлену листом №7.7-2/28-01/14/493 від 15.01.2026.

Зобов`язати Закарпатську митницю відновити режим вільної торгівлі, скласти аркуші коригування до митної декларації № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025 в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 3672542 (три мільйони шістсот сімдесят дві тисячі п`ятсот сорок дві) гривні 45 копійок за вказаною митною декларацією і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 26624 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» (місцезнаходження: вул. Івана Богуна, 8А, с-ще Козова, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47602 код ЄДРПОУ 39790466);

відповідач:

- Закарпатська митниця (місцезнаходження: вул. Собранецька, 20, м.Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88000 код ЄДРПОУ 43985560).

Головуючий суддя Мірінович У.А.