Рішення № 136963417, 29.05.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 р. Справа № 480/9168/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію за віком, однак рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 08.10.2024 № 184250011230 їй відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. За підрахунками відповідача її страховий стаж становить 09 років 07 місяців 22 дні замість необхідних для призначення пенсії 15 років. При цьому до страхового стажу відповідач не зарахував період її роботи за ідентифікаційним номером 2710808897 з 01.01.2002 до 31.08.2002 та період догляду за дитиною-інвалідом з дитинства з 01.01.2006 до 31.12.2010. Вважає таке рішення протиправним та зазначає, що факт зайнятості на роботі та догляду за дитиною-інвалідом з дитинства підтверджується даними трудової книжки та оригіналами відповідних письмових документів. У зв`язку з цим відмова відповідача зарахувати до її страхового стажу період роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком, та відмова призначити пенсію є протиправною та такою, що порушує її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що необхідною умовою призначення позивачці пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як матері особи з інвалідністю з дитинства є досягнення віку 50 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Також необхідно, щоб дитина щонайменше до 6 років виховувалася в сім`ї та мала статус дитини-інваліда або інваліда з дитинства. При цьому станом на день звернення з заявою про призначення пенсії позивачці виповнилося 50 років, але її страховий стаж становить 09 років 07 місяців 22 дні. До страхового стажу позивача не зараховано період її роботи за ідентифікаційним номером 2710808897 з 01.01.2002 до 31.08.2002 та період догляду за дитиною-інвалідом з дитинства з 01.01.2006 до 31.12.2010. У зв`язку з цим рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним. Вважає, що порушень чинного законодавства під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком ним не допущено. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Суд встановив, що 01.10.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, до якої було додано усі документи, які підтверджують її право на такий вид пенсії.

Рішенням від 08.10.2024 № 184250011230 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у неї необхідного стажу роботи. За підрахунками відповідача її страховий стаж становить 09 років 07 місяців 22 дні (а.с.7).

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачці пенсію за віком необґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення", який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Порядок та умови призначення пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства визначено в статті 17 цього Закону, відповідно до якої жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

На підставі пункту "є" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років зараховується до стажу роботи.

Відповідно до статей 1, 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" дитина з інвалідністю особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням повсякденного функціонування, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення дітям інвалідності лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я та положення про індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917, лікарсько-консультативні комісії надають висновок про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), інвалідність з дитинства є однією з причин інвалідності. На підставі пункту 14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пільга, пов`язана зі зменшенням жінкам пенсійного віку та страхового стажу, встановлюється лише тим матерям дітей з інвалідністю до 18 років, які виховували її за підтвердженого стану інвалідності на час досягнення дитиною шестирічного віку.

Відповідно до пункту 2.17, 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Отже, мати дитини з інвалідністю має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Так, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Кренидівської сільської ради Середино-Будського району Сумської області 05.08.1994 на підставі актового запису № 9, позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою № 86 від 18.12.2023, виданою ЛКК Шосткинської дитячої лікарні, дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до "шестирічного" віку згідно з наказом МОЗ України від 08.11.2001 № 484/471/516, р. ХІV п. 3, п.п. 3.2. Код Q37.1. "Переліку медичних показань та порядок видачі висновків дітям-інвалідам з дитинства до 18 років". Ця довідка містить підписи усіх трьох членів комісії.

Відповідно до довідок Управлінням соціального захисту населення Шосткинської райдержадміністрації від 06.05.2024 №532 з 27.01.2006 до 10.11.2008 позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також з 01.01.2007 до 25.06.2012 позивач отримувала державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю та надбавку на догляд на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8,9,11,12).

Вказані докази підтверджують факт здійснення позивачем догляду за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку.

Крім того, що стосується відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи за ідентифікаційним номером 2710808897 з 01.01.2002 до 31.08.2002, суд зазначає, що відповідно до довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 21.05.2024 № 6001/6/18-28-62-12 позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків за реєстраційним номером облікової картки платника податків ( НОМЕР_2 ) згідно з даними ДПС України. РНОКПП ( НОМЕР_3 ) є недійсним (а.с.14).

Отже, така помилка виникла та існувала поза волею позивача, оскільки її допустили працівники податкової інспекції, та не залежала від її дій.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до частини другої, четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі: інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують встановлення інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів соціального захисту населення або Пенсійного фонду України та інші документи.

У спірних правовідносинах станом на 01 жовтня 2024 року (день звернення до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії) позивач досягла 50 років, її страховий стаж з урахуванням спірних періодів становить понад 15 років, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", має доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до шестирічного віку.

Відповідно до матеріалів справи спірний період роботи та період догляду позивачем за дитиною з інвалідністю з дитинства підтверджений належними доказами, підстав їх неврахування суд не встановив. Тобто в період з 01.01.2006 до 31.12.2010 позивач була непрацюючою особою, оскільки здійснювала догляд за дитиною з інвалідністю з дитинства. У свою чергу, відповідач ухилився від виконання обов`язку щодо складання акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю з дитинства, внаслідок чого позивачці не було зараховано 5 років страхового стажу.

Таким чином, спірний період догляду за дитиною з інвалідністю з дитинства з 01.01.2006 до 31.12.2010 підтверджений належними та допустимими доказами, що, у свою чергу доводить протиправність дій відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу цього періоду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, не зарахувавши спірний період роботи та період догляду за дитиною з інвалідністю з дитинства до страхового стажу позивача, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", такі дії не можуть відповідати приписам частини другої статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період догляду за дитиною-інвалідом з дитинства з 01.01.2002 до 31.08.2002 та період роботи з 01.01.2006 до 31.12.2010 та призначити дострокову пенсію за віком є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 1211,20 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.4а).

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ідентифікаційний код 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.10.2024 № 184250011230 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною-інвалідом з дитинства з 01.01.2002 до 31.08.2002, а також з 01.01.2006 до 31.12.2010.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення з заявою про призначення пенсії з 01 жовтня 2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах