Рішення № 136962355, 29.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/693/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Одеської митниці, в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500580/2026/000002/2 від 05.01.2026 р.;

визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000001 від 05.01.2026 р.;

судові витрати покласти на Відповідача.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.06.2025 р. між ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА" та Alltag und Geratetechnik AG укладено контракт № AUG-27М/020625. На підставі вказаного контракту та супроводжувальних документів Alltag und Geratetechnik AG здійснила на адресу ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА" поставку товарів. Під час декларування товарів позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2026/000001 від 05.01.2026 р. з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2026/000002/2 від 05.01.2026 р., яким за резервним методом скориговано митну вартість товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА" числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов`язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

(б) Позиція Відповідача

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач зазначив, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

ІІІ. Процедура та рух справи

19.01.2026 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» зареєстровано як юридична особа 11.05.2021 (Номер запису: 1000701020000092112) та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 69.10 Діяльність у сфері права; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

02.06.2025 р. між Alltag und Geratetechnik АG (Продавець) та ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА" (Покупець) укладено договір поставки № AUG-27М/020625, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляється за цим Договором турбини гідравлічні, двигуни турбореактивні, зубчасті механізми та зубчасті передачі, генератори, інвертори, акумулятори, сонячні панелі та інше електричне обладнання та запчастини до нього, електрогенераторе обладнання, обладнання для вітро- сонячної генерації. Сторони можуть домовитися про постачання інших категорій товарів за цим Договором., а також супутні деталі та інше приладдя господарського призначення. Сторони можуть домовитись про постачання інших категорій товарів за цим Договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 та п.1.4 Договору Продавець може передати обов`язок відправки товару за цим договором третій особі, яка не є стороною цього Договору (далі - Вантажовідправник). Найменування Вантажовідправника повинне бути зазначене в Специфікації.

Детальний опис товару, що поставляється, його кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях (п.1.4 договору).

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що Сторони погоджують та визначають умови та строки поставки Товару у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. Якщо інше не передбачено Специфікацією, на кожну відвантажену партію Товару Продавець повинен надати: повний комплект товарно-транспортних документів (коносаментів, СМR тощо відповідно до умов поставки); оригінал інвойсу на відповідну партію товару; пакувальний лист.

Згідно п.п.4.1-4.4 договору загальна суму Договору складається із суми вартості Товару зазначеного у всіх погоджених Сторонами Специфікаціях та орієнтовно складає 30000000 дол. США. Оплата за цим Договором здійснюється за кожну поставку Товару в порядку, визначеному Специфікацією. Розрахунок проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця за банківськими реквізитами, що зазначені в цьому Договорі. Якщо в Специфікації не передбачено інше, всі банківські комісії, включаючи комісії банків - кореспондентів, сплачує Покупець. Ціни на товар встановлюються в доларах США або Євро та не включають ПДВ, якщо інше не вказано у Специфікації та/або Інвойсі. Валюта платежу - долари США або Євро.

Згідно умов специфікації №53219 від 12.12.2025 до Договору поставки AUG-27М/020625 від 02.06.2025р. сторони погодили поставку декоративних накладок для світильника та корпусів для світильника. Та умови поставки DPU Kyiv (відповідно до Incoterms 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформления.

Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувшого транспортого засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження Покупця. Продавцем товару є компанія Alltag und Gerдtetechnik AG.. Оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 45 днів після отримання товару.

Так, Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації №53219 від 12.12.2025 до Договору.

З метою митного оформлення, Позивачем було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580000050U3, в якій було визначено для митного оформлення товари № 1-15 загальною вартістю 21904.92 дол. США (графа 22).

В графах 31 МД 26UA500580000050U3 Позивач визначив товар для митного оформлення, зокрема, товари 1-6 (графи 32 декларації).

Позивач вищезазначені товари № 1-6 визначив митною вартістю по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43).

Разом з митною декларацією Позивачем до митного органу були подані документи (графа 44):

0271 пакувальний лист (Packing List) № 337/12/2025 від 12.12.2025;

0380 рахунок фактура (інвойс) (Commercial Invoice) № 337/12/2025 від 12.12.2025;

0705 коносамент (Bill of Lading) № UTRUST25101179А від 26.10.2025;

0730 автотранспортна накладна (Road consignment note) № 52219 від 26.12.2025;

0862 декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс № 337/12/2025 від 12.12.2025;

1001 статус особи, яка подає митну декларацію № 2;

4100 договір поставки № AUG-27M/020625 від 02.06.2025;

4103 специфікація № 52319 від 12.12.2025 до договору поставки № AUG-27M/020625 від 02.06.2025;

m4207 договір про надання послуг митного брокера № 3К/В-4 від 27.05.2022, де «m» означає, що документ надавався при першому митному оформленні і не надається кожного разу.

На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивачем були надані прайс б/н від 11.12.2025, експертне дослідження № 02/26 від 02.01.2026 року, експортна декларація № 310120251026426847 вiд 26.10.2025 року і комерційні пропозиції продавців (підтверджується листом № 52319 від 05.01.2026).

Відповідачем було винесено картку відмови №UA500580/2026/000001 від 05.01.2026 р. в митному оформленні (випуску) товарів з таких причину зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості №UA500580/2026/000002/2 від 05.01.2026 р..

05.01.2026 р. Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2026/000002/2, у графі 33 якого зазначив: (..)у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

Згідно п.1.4, п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту згідно п.3.1.. Водночас, у специфікації №53219, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У наданому комерційному рахунку №337/12/2025 відсутнє посилання на специфікацію №53219 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів. На момент відвантаження товару 26.10.2025 згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА" (інвойс від 12.12.2025 №337/12/2025), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів. Заявлені комерційні умови поставки DPU Київ, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. При цьому зазначено маршрут прямування NINGBO (Китай) - CONSTANTA, Romania що може свідчити про наявність перевантажень товару за межами України і пов`язаних з ними додаткових витрат на перевезення. Також, в наданій CMR № 52219 наявні відомості про перевантаження товару з морського на автомобільний транспорт української транспортної компанії у порту CONSTANTA, Romania, що свідчить про наявність витрат на навантажувально-розвантажувальні порту CONSTANTA. Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформлення транспортними документами. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Наразі, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності такі витрати теж додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості. Відповідно до ч.2 та 3 ст.53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять Порту CONSTA роботи в реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 6) виписку в бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) Висновки про якісні та вартісні характеристик товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 05.01.2026 Декларант додатково надіслав: прайс продавця від 11.12.2025 б/н на умовах поставки EXW, в якому відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів; копію митної декларації країни відправлення від 26.10.2025№ 310120251026426847, в якій вказано порт відправлення "Новий порт Наньша", відмінний від зазначеного в поданому коносаменті NINGBO, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення; комерційні пропозиції б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай; експертне дослідження від 02.01.2026№ 02/26, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника.

Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.

V. Джерела права та висновки суду

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що надані позивачем документи містять розбіжності.

Щодо зауважень митного органу, про відсутність у специфікації №53219, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.4 договору поставки № AUG-27M/02062025 від 02.06.2025 зобов`язань щодо обов`язкового зазначення у специфікації інформації про виробника, торговельну марку, артикул або якісні характеристики товару не передбачено.

При цьому, Позивач надав всі необхідні відомості про товар. Так, зокрема, у митній декларації № 26UA500580000050U3 (графа 31).

Крім того, повний опис товару, включаючи торговельну марку, найменування виробника та якісні характеристики, був наведений у пакувальному листі, який продавець надав у складі документів, долучених до митної декларації (графа 44 МД №25UA500580009985U9).

Таким чином, заявлені дані є документально підтвердженими та такими, що піддаються обчисленню, а отже, відповідають вимогам статті 52 МКУ.

Враховуючи викладене, посилання митного органу на начебто відсутність необхідної інформації є безпідставним і не може слугувати обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Суд відхиляє зауваження відповідача про відсутність у комерційному рахунку №337/12/2025 посилання на специфікацію №53219, оскільки митним органом не зазначено, яким чином дана обставина впливає на достовірність заявленої митної вартості. Крім того, діючим українським законодавством не встановлено вимог до оформлення комерційного рахунку, який є документом довільної форми, тоді як зовнішньоекономічний договір та специфікація є визначальними документами для митного оформлення, а відповідно до ч.2 ст.53 МК України комерційний рахунок не є основним документом який, підтверджує митну вартість товару.

Щодо твердження відповідача про те, що на момент відвантаження товару 26.10.2025 згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА" (інвойс від 12.12.2025 № 337/12/2025), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів. Заявлені комерційні умови поставки DPU Київ, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. При цьому зазначено маршрут прямування NINGBO (Китай) - CONSTANTA, Romania що може свідчити про наявність перевантажень товару за межами України і пов`язаних з ними додаткових витрат на перевезення. Також, в наданій CMR № 52219 наявні відомості про перевантаження товару з морського на автомобільний транспорт української транспортної компанії у порту CONSTANTA, Romania, що свідчить про наявність витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту CONSTANTA. Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформлення транспортними документами, суд зазначає наступне.

Митне законодавство України не містить вимоги щодо обов`язкової відповідності дати інвойсу даті відвантаження товару, а комерційна практика міжнародної торгівлі допускає укладення договорів, відвантаження товару та виставлення остаточного інвойсу на різні дати, зокрема у випадках поставки на умовах DPU, коли ціна та остаточні витрати можуть формуватися після завершення транспортування та доставки товару у погоджене місце.

Заявлені умови поставки DPU Київ означають покладення на продавця обов`язку доставити товар у погоджене місце призначення з розвантаженням, при цьому використання мультимодального маршруту перевезення, у тому числі з перевалкою вантажу в проміжному порту (CONSTANTA, Romania), є звичайною та допустимою практикою і саме по собі не свідчить про порушення умов поставки або наявність додаткових витрат, які підлягають включенню до митної вартості за рахунок покупця.

Перевантаження товару з морського на автомобільний транспорт у порту CONSTANTA здійснювалося в межах логістичної схеми, організованої продавцем, і відповідні витрати включені до договірної ціни товару та не покладалися на декларанта.

Відомості, зазначені у CMR № 52219, підтверджують лише факт зміни виду транспорту в межах виконання зобов`язань продавця за умовами DPU і не свідчать про виникнення додаткових витрат у покупця або про невідповідність заявлених умов поставки поданим до митного оформлення транспортним документам. Митним органом не наведено жодного доказу того, що витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту CONSTANTA були сплачені або підлягали сплаті декларантом окремо від договірної ціни товару.

Таким чином, твердження про документальне непідтвердження умов поставки DPU Київ ґрунтується на припущеннях і не підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо твердження митного органу про ненадання покупцем документів про наявність або відсутність витрат на страхування товарів до кордону України, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) згідно з Інкотермс 2020: відповідно до статей A5 та B5 Інкотермс DPU, продавець не зобов`язаний укладати договір страхування вантажу, так само як і покупець не має обов`язку забезпечити страхування до моменту отримання товару. Таким чином, витрати на страхування не входять до складу обов`язкових витрат за цими умовами поставки. В умовах контракту відсутні положення, які зобов`язують продавця або покупця здійснювати страхування вантажу, а отже, витрати на страхування товару до кордону України фактично відсутні.

З огляду на це, подання окремих підтверджуючих документів про страхування не є необхідним, оскільки такі витрати не мали місця.

Подані документи відповідають вимогам статей 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, а митна вартість визначена за основним методом за ціною договору (транзакційна вартість).

Відсутність витрат на страхування є обґрунтованою та логічною в контексті обраних умов поставки.

Отже, твердження митного органу про відсутність документів щодо страхування не може бути підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, оскільки: страхування не передбачене умовами DPU згідно з Інкотермс 2020; страхування не передбачено умовами укладеного між сторонами договору; фактичні витрати на страхування відсутні, що не потребує подання окремих документів; всі подані документи є достатніми та відповідають вимогам чинного законодавства. 5. щодо твердження про відсутність у прайсі продавця від 11.12.2025 б/н на умовах поставки EXW відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів.

Відповідач в оскаржуваному рішенні не посилається на норму законодавства України, міжнародного законодавства, які б зобов`язували сторони договору купівлі-продажу визначати вимоги до прайс-листів, пакувальних листів, калькуляцій, комерційних пропозицій.

Законодавством не встановлено і конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які повинен містити прайс-лист. Прайс-лист це по суті довідник цін (тарифів) на товари або послуги, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми.

Окрім того, посилання як на складову та підставу визначення митної вартості товару на підставі прайс-листа виробника товару є безпідставними, оскільки обов`язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено.

Що стосується умов поставки, що зазначені в прайс-листі, то вони є безвідносними до Позивача, на відміну від специфікації, МД № 26UA500580000050U3 та інвойсу, які містять умови поставки згідно Інкотермс, суд зазначає наступне.

В постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої ст. 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тари-фів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постанові від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19, де закцентовано, що наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Таким чином, митний орган не може посилатися на відсутність, невідповідність відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару і тому дане твердження також не може прийматись до уваги.

Щодо твердження про те, що у копії митної декларації країни відправлення від 26.10.2025 №310120251026426847 вказано порт відправлення Новий порт Наньша, відмінний від зазначеного в поданому коносаменті NINGBO, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Відмінність порту відправлення, зазначеного у митній декларації країни відправлення (Новий порт Наньша), від порту, вказаного у коносаменті (NINGBO), не свідчить про наявність неоформлених перевантажень або інших коносаментів, які підлягали обов`язковому поданню до митного оформлення. У міжнародній практиці морських та мультимодальних перевезень митна декларація країни відправлення відображає експортний порт, тоді як коносамент може містити відомості про місце прийняття вантажу або порт відправлення в межах логістичного ланцюга, що обумовлено внутрішнім транспортуванням і консолідацією вантажів у країні експорту. Митним органом не наведено жодної норми законодавства, яка б зобов`язувала декларанта подавати всі внутрішні або проміжні транспортні документи чи інші коносаменти за відсутності впливу таких документів на заявлені митні відомості, а отже відповідні висновки ґрунтуються на припущеннях.

Щодо твердження відповідача про те, що у висновку експертного дослідження від 02.01.2026 №02/26 зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника, суд зазначає наступне.

Як вбачається з проведеного дослідження, експерту було поставлене наступне запитання: Визначить вартість товару - сантехніка, умови поставки DPU KYIV, виробник ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO LTD, YUHUAN SUNSHI HVAC EQUIPMENT CO., LTD, країна походження Китай, ввезеного на митну територію України на підставі контракту № AUG-27M/020625 від 02.06.2025 року, інвойсу № 337/12/2025 від 12.12.2025 року, пакувального листа № 337/12/2025 від 12.12.2025 року, CMR № 53219 від 26.12.2025 року.

Висновок експертного дослідження від 02.01.2026 №02/26 проведений відносно товару та документів на нього, який було фактично імпортовано і документи на який надано до митного органу. При цьому, зазначене експертне дослідження було проведено щодо товару торговельної марки: KOER, BITHERM, EUROPRODUCT та характеристик на аналогічний товар. При цьому в скрінах експертного дослідження зазначено найменування виробника та ідентифікуючі ознаки товару.

Експертом повністю розписано і зазначено, які джерела і дані використовувались при підготовці дослідження, а отже, жодних неузгодженостей в цій частині також немає. Вищенаведене правове обґрунтування Позивача підтверджується усталеною судовою практикою з аналогічних правовідносин, зокрема, постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17; постановою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16; постановою Верховного суду від 02.07.2020 року у справі №803/916/17), а також іншими судовими рішеннями.

Отже, зазначені твердження митного органу є лише припущеннями, та останнім не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.

В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» є такими, що підлягають задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 243-246КАС України суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500580/2026/000002/2 від 05.01.2026 р. та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000001 від 05.01.2026 р.

3. Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21-А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА" (03150, м.Київ, вул.Предславинська, буд.34 код ЄДРПОУ 44306976) суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Бойко О.Я.