Рішення № 136962343, 29.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3193/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Одеської митниці, в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2025/000007/2 від 25.11.2025;

визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2025/000027 від 25.11.2025;

стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірними рішеннями про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.

(б) Позиція Відповідача

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст. 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості резервний. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до пункту 1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до пункту 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом..

ІІІ. Процедура та рух справи

16.02.2026 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 20 лютого 2023 року між компанією Seaco SRL (продавець) та ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС (покупець) укладено генеральний договір № 405473

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 25UA500490002502U7 від 16.11.2025 року відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС», а саме:

1. Контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні: Контейнери 40-футові рефрижераторні, тип - 40HC (45R1), 31 шт.:№ GESU9604583 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1040600 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Daikin).№ CXRU1033426 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1155701 - 2012 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1211596 - 2012 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Daikin).№ GESU9585966 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9589513 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9604177 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ SEGU9049850 - 2012 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9585890 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1365903 - 2013 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1114235 - 2012 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9603252 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9591228 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1246648 - 2013 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1376600 - 2013 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1381695 - 2013 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ SEGU9010499 - 2012 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9601481 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9591491 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1258422 - 2013 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9589175 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ SEGU9014956 - 2012 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ SEGU9024580 - 2012 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9585930 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1119279 - 2012 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9587233 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9540426 - 2010 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9585457 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ CXRU1113650 - 2012 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).№ GESU9568948 - 2011 року виробництва (обладнаний холодильною установкою Carrier).У комплекті, мають сліди тривалої експлуатації, множинні корозійні ушкодження зовнішньої поверхні та вм`ятини по корпусу з ушкодженнями та осипанням лакофарбового покриття (сколи, подряпини). Втрата якості - 80-85%.Товар цивільного призначення. Не являє собою товари подвійного використання, не можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки та створення ракетної зброї.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 25UA500490002502U7 від 16.11.2025 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД, а саме:

Пакувальний лист (Packing list) S0064619 05.07.2025;

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) S0064619 05.07.2025;

Домашній коносамент (House bill of lading) 005467 01.08.2025;

Домашній коносамент (House bill of lading) MEDUJZ364087 31.07.2025;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) 619 20.10.2025;

Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) S0064619 05.07.2025;

Банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT 15.08.2025;

Рахунок-фактура CLL611/25 29.09.2025;

довідка CLL20731 20.10.2025;

Цінова довідка 253/50 28.10.2025;

Контракт 01/07/25 01.07.2025;

Договір про надання послуг митного брокера 180924 18.09.2024;

Договір (контракт) про перевезення К-117/18 01.01.2018;

Акт технічного стану №2010 20.10.2025;

Зображення товарів 20.10.2025;

Лист відправника б.н. 24.10.2025.

За результатами перевірки поданої МД, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500490/2025/000007/2 від 25.11.2025, та, як наслідок, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2025/000027.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2025/000007/2 від 25.11.2025, обґрунтовано тим, що:

Експедитор - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки (FCA ROTTERDAM, Нідерланди), які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, ч.4, 10 ст.58 МКУ), Податкового кодексу України (п.190.1 ст.190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Відповідно до наданого рахунку на оплату від 20.10.2025 №9313, Експедитором надані послуги з організації перевезення оцінюваних товарів за маршрутом Роттердам (Нідерланди) Одеса-Ліски, але у рахунку на оплату відсутні відомості щодо вартості зазначених витрат за межами митної території України. Зазначене свідчить про невірно проведений декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та є підставою для відмови у митному оформлені (ч.6 ст.54 МКУ);

Згідно пункту 1.4. договору про перевезення від 27.04.2021 №ТЕ-27042021 до митного оформлення не надано заявку на перевезення, яка повинна містити найменування вантажу, кількість місць та вагу вантажів, вартість вантажу, тип та кількість контейнерів, умови перевезення. Також, згідно пункту 5.4 вказаного договору до митного оформлення не надано банківських квитанцій щодо оплати за транспортування вантажу. Отже, з огляду на п.4 ч.2ст.53 Кодексу декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

За результатами митного огляду встановлено наявність відомостей щодо виробника товару, а саме - контейнери №CXRU1040600, SEGU9024580, CXRU1033426 виробник QINGDAO CIMC REEFER CONTAINERS MANUFACTURE CO., LTD, контейнер CXRU1365903 виробник SHANGHAI CIMC REEFER CONTAINERS CO., LTD, інформація про виробників в митній декларації не заявлена.

Уповноваженою особою (представником) декларанта ФОП ОСОБА_1 , який діє на підставі договору 18.09.2024 №180924, були надіслані додатково банківські платіжні інструкції з відмітками банку та лист експедитора від 19.11.2025 №19-001/11-25 щодо рахунку на оплату послуг з перевезення імпортованих товарів на митну територію України. Екседитором не надано підтвердження які саме послуги надавалися за межами митної території України. Також слід відмітити, що з огляду на маршрут транспортування товару від Роттердаму (Нідерланди) - до залізничної станції відправлення Медика (Польща) Україна експедитор повинен надавати на залізничній станції Медика послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару, пов`язану з його транспортуванням. Разом з тим, розмір витрат (числове значення) на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України не надано. Транспортних документів, згідно з якими товар переміщувався за маршрутом Роттердаму (Нідерланди) - до залізничної станції відправлення Медика (Польща) до митного оформлення не надано. Також, згідно пункту 5.4 вказаного договору до митного оформлення не надано банківських квитанцій щодо оплати за транспортування вантажу. Згідно п.1.4. договору про перевезення від 27.04.2021 №ТЕ-27042021 до митного оформлення не надано заявку на перевезення, яка повинна містити найменування вантажу, кількість місць та вагу вантажів, вартість вантажу, тип та кількість контейнерів, умови перевезення.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 25.11.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2025/000027.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Джерела права та висновки суду

Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи, відповідно до ст. 7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14. Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що документи, які подані з метою підтвердження заявленої митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності відомостей про вартість витрат на транспортно-експедиторські послуги за межами митної території України, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В конкретній частині, відповідач не враховує наявність в матеріалах довідки транспортної компанії та розшифрування рахунку №9313 від 20.10.2025, з яких чітко вбачається перелік послуг з доставки ввіреного товару, в тому числі й витрати з транспортування товару у міжнародному сполученні.

Щодо позиції відповідача, що до митного оформлення не надано заявку на перевезення, передбачену п. 1.4. договору на перевезення.

Суд зазначає, що для визначення митної вартості не має значення факт подання/не подання до митного органу заявки на перевезення, оскільки зазначений документ не визначений як обов`язковий при вирішенні питання визначення митної вартості товару.

Верховний Суд в постанові від 16.11.2018 року по справі №813/1012/17 зазначив, що серед документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки таке не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість. Заявка не містить відомостей щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтвердити його митну вартість. За таких підстав, вимога митного органу щодо надання заявки на перевезення, подання якої не передбачено ні ст.453 МК України, ні Правилами №599, є безпідставним.

Щодо твердження відповідача, що за результатами митного огляду встановлено наявність відомостей щодо виробника товару, а саме - контейнери №CXRU1040600, SEGU9024580, CXRU1033426 виробник QINGDAO CIMC REEFER CONTAINERS MANUFACTURE CO., LTD, контейнер CXRU1365903 виробник SHANGHAI CIMC REEFER CONTAINERS CO., LTD, інформація про виробників в митній декларації не заявлена, суд зазначає наступне, не зазначення інформації про виробника контейнерів у митній декларації невілюється ціновою довідкою №253/50 від 11.11.2025 року в якій визначено вартість вказаних контейнерів, та яка надавалась до митного оформлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

У той же час, Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року по справі № 809/872/17 зазначив, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд постанові від 30.10.2018 року по справі № 826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати такими, що свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Отже, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В рішенні №UA500490/2025/000007/2 від 25.11.2025 вказано, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваних товарів на рівні 4513,6706 дол. США за шт. за митною декларацією від 06.11.2025 № 25UA10006053463104.

У той же час, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказана позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а, від 25 листопада 2020 року по справі № 1.380.2019.001657, від 15 червня 2021 року по справі № 804/2584/16., від 04 листопада 2021 року по справі № 120/2634/19-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2025/000007/2 від 25.11.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UA500490/2025/000007/2 від 25.11.2025 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500490/2025/000027 від 25.11.2025, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7346,51 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на переклад документів у розмірі 3500 грн. суд зазначає наступне.

Види судових витрат визначено ст.132 КАС України, відповідно до частини 3 якої до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

З даної норми слідує, що одним із видів витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати, пов`язані із залученням перекладачів, а також пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Попри твердження позивача, що під час подання позову до суду, серед додатків були долучені документи, що підтверджують понесені витрати за послуги з перекладу документів, складених іноземною мовою, та які були долучені до позову, а саме: рахунок, платіжна інструкція, на суму 3500 грн, які також є судовими витратами, тобто, витратами, пов`язаними із розглядом даної справи, судом встановлено, що відповідних доказів позивачем до суду не подано.

Оскільки витрати позивача на перекладу документів, складених іноземною мовою документально не підтверджено суд відмовляє в стягнення з відповідача зазначених витрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 17000 грн.

Представником відповідача до суду надано клопотання про зменшення розмір у витрат, в якому представник відповідача зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії акту прийому-передачі правничої допомоги, рахунку-фактура, додаткової угоди до договору, договору про надання правничої допомоги.

Згідно п. 3 додаткової угоди від 12.12.2022 року виконавець та змовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар) в суді першої інстанції становить: 17000,00 грн - у разі, якщо ціна позову перевищує 130000 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі АО МІТРАС надано ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС у справі № 420/3193/26 таку допомогу: попередній аналіз наданих Замовником документів по рішенню та картці відмови; дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування Замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів); 01.01.2026-02.02.2026 10 годин роботи адвоката; підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та подання до суду - 03.02.2026 06.02.2026 10 годин роботи адвоката; правовий аналіз відзиву на позовну заяву 02.03.2026 - 3 години роботи адвоката; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків до відповіді та подання 09.03.2026 3 години роботи адвоката.

У постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по справі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по справі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по справі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, ціна позову складає 390342,52 грн.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на незначну складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи та клопотання відповідача про їх зменшення, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 243-246КАС України суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2025/000007/2 від 25.11.2025.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2025/000027 від 25.11.2025.

3. Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21-А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" (адреса: провулок Ентузіастів, буд. 2, смт Великодолинське, Одеський район, Одеська область, 67832, код ЄДРПОУ 38986871) суму сплаченого судового збору у розмірі 7346,51грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Бойко О.Я.