Рішення № 136962335, 29.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4067/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Балтського районного суду Одеської області (вул. Кузнечна, 56, м. Балта, Одеська обл., 66101, код ЄДРПОУ 02897655), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (вул. Бабеля, 2, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26302945), Державної судової адміністрації (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправним наказу в частині та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Балтського районного суду Одеської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним підпункт 10 пункту 1 Наказу Балтського районного суду Одеської області від 10 січня 2025 року № 2-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям у 2025 році (з 01 січня 2025 року) та скасувати підпункт 10 пункту 1 Наказу Балтського районного суду Одеської області від 10 січня 2025 року № 2-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям у 2025 році»;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі старшому секретарю Балтського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та Наказу Балтського районного суду Одеської області від 18 грудня 2023 року № 72-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям у 2024 році» з 22 січня 2024 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона працює на посаді старшого секретаря суду з 03.02.2021, а до цього з 20.12.2006 працювала на посаді секретаря судового засідання. На виконання вимог Закону №4059-ІХ підпунктом 10 пункту 1 Наказу Балтського районного суду Одеської області від 10 січня 2025 року №2-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям у 2025 році» на підставі листа ТУ ДСА України в Одеській області від 09.01.2025 №6-111/25-вих. «Про результати класифікації посад державної служби» - посилаючись на пункт 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та Наказу Балтського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року №11-ос «Про внесення змін до Наказу Балтського районного суду Одеської області від 10 січня 2025 року №2-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям у 2025 році» - Позивачеві було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік (з 01 січня 2025 року) у розмірі 30 відсотків посадового окладу, вислуга років на державній службі становить 18 років 0 місяців 11 днів. Тобто, при розрахунку надбавки відповідачем 1 та відповідачем 2 були застосовані приписи абзацу другого підпункту другого пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, у якому зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. ОСОБА_1 вважає, що внаслідок таких протиправних дій були порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу». Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року№ 229. Позивачка наголошує, що Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років не відповідає нормам Конституції України та нормам спеціального Закону України «Про Державну службу», а тому не може бути застосований.

Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

20 лютого 2025 року до суду надійшов відзив (вх.№ЕС/5888/25) Територіального управління ДСА в Одеській області з проханням відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що на виконання вимог Закону та рекомендацій НАДС України, Наказом Балтського районного суду Одеської області від 10.01.2025 р. № 2-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям у 2025 році» на підставі пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», працівникам суду, в тому числі і позивачу, встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік у розмірі 30 відсотків посадового окладу. Тобто, при розрахунку надбавки Балтським районним судом Одеської області застосовані приписи пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IX, а саме: надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Отже, позивачу відповідно до вимог діючого Закону встановлена надбавка за вислугу років на державній службі в максимально допустимому розмірі.

07.03.2025 до суду надійшов відзив (вх.№ЕС/21318/25) Балтського районного суду Одеської області з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . При розрахунку надбавки Балтським районним судом Одеської області застосовані приписи абзацу 2 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IX, а саме: надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Застосування Балтським районним судом Одеської області норм Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» стосовно перерахування надбавки за вислугу років відповідає нормам законодавства України, оскільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Згідно з положеннями статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Звертає увагу, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IХ щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу є чинними, оскільки неконституційним не визнавались та не скасовувались, а відтак підстави для їх незастосування відсутні. державної служби, але не більше 3 відсотків посадового окладу є чинними, оскільки Таким чином, позивачу відповідно до вимог діючого Закону встановлена надбавка за вислугу років на державній службі в максимально допустимому розмірі. Правові підстави для визнання протиправним пункт 5 наказу Балтського районного суду Одеської області від 10 січня 2025 року №2-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям у 2025 році» відсутні, оскільки наказ виданий на виконання вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік».

Ухвалою суду від 20.03.2025 зупинено провадження у справі №420/4067/25 за позовом ОСОБА_1 до Балтського районного суду Одеської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/7215/24 (адміністративне провадження № Пз/990/9/24).

Ухвалою суду від 29.05.2026 поновлено провадження у справі № 420/4067/25 зі стадії, на якій його було зупинено.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, дійшов наступного.

ОСОБА_1 обіймає посаду старшого секретаря Балтського районного суду Одеської області та є державним службовцем категорії «В»..

10.01.2025 керівником апарату Балтського районного суду Одеської області видано наказ № 2-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям у 2025 році», пунктом 10-тим якого старшому секретарю суду ОСОБА_1 , стаж державної служби якої станом на 22.01.2024 становить 18 років 0 місяців 11 днів, встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу.

Позивачка вважає вказаний наказ в частині встановлення надбавки за вислугу років саме у розмірі 30% посадового окладу незаконним.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України Про державну службу від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частинами першою, другою статті 50 Закону № 889-VIII передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас суд враховує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX) на 2025 рік зупинено дію частини першої статті 52 Закону № 889-VIII у частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі для державних службовців державних органів, оплата праці яких здійснюється на основі класифікації посад.

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX зупинено на 2025 рік дію частини першої статті 52 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43; 2019 р., № 43, ст. 250) в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад.

При цьому, пунктом 11 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України Про державну службу.

Також, як визначено пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX, у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, суд додатково зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11.03.2025 № 4282-IX, який набрав чинності 01.04.2025, статтю 52 Закону № 889-VIII викладено у новій редакції, зокрема частину першу статті 52 сформульовано таким чином: Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку із встановленням позивачці у 2025 році надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.

Набрання чинності Законом № 4059-IX (зокрема, пунктом 13 його розділу Прикінцеві положення) сприяло формуванню в позивачки враження, що з 01 січня 2025 року питання про визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома окремими законами, що нібито показує наявність колізії в національному законодавстві.

З цього приводу суд зауважує, що пізніше прийнятим Законом № 4059-IX визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

До того ж у цьому Законі визначено, що норми раніше прийнятого Закону № 889-VIII про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.

З наведеного випливає, що норми Закону №889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються, бо їхню дію зупинено на період чинності відповідних приписів Закону № 4059-IX.

Таке тлумачення дозволяє зробити висновок, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма Закону №4059-IX, яка зупинила дію норми Закону №889-VIII та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців, що виключає потребу у відшукуванні іншої норми права для регулювання цих відносин.

Щодо конкуренції правових норм, яка не пов`язана з колізією у законодавстві, то варто враховувати те, що частина перша статті 52 Закону № 889-VIII з 01 січня 2025 року з огляду на пряму вказівку в пункті 13 розділу Прикінцеві положення Закону № 4059-IX не застосовується на період чинності останнього. Тобто дія однієї конкуруючої норми фактично зупинена, а інша норма, запроваджена новішим законом, діє та регулює спірні відносини.

Тож визначення механізму обчислення надбавки за вислугу років та її граничного розміру з 01 січня 2025 року врегульоване винятково Законом № 4059-IX, а ситуації, за якої одні й ті ж правовідносини по-різному впорядковуються окремими нормами права, не спостерігається.

Регулювання спірних суспільних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності в питанні нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, у якій зазначено, що нарахування та виплата державним службовцям надбавки за вислугу років у відповідному бюджетному періоді має здійснюватися з урахуванням спеціальних положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якими тимчасово зупинено дію положень Закону України «Про державну службу», а тому такі приписи підлягають застосуванню суб`єктами владних повноважень до моменту їх визнання неконституційними у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є перевірка правомірності дій відповідачів як суб`єктів владних повноважень при застосуванні чинного законодавства. Натомість питання відповідності Конституції України положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік не належить до повноважень адміністративних судів, оскільки вирішення питання про конституційність законів віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України. Відтак, адміністративний суд при вирішенні спору виходить із презумпції конституційності закону та застосовує чинні норми законодавства.

Згідно постанові від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду в узагальнених висновках зазначила, що зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.

Відтак, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, та чинності пункту 13 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який не визнаний неконституційним у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для задоволення позову немає.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Балтського районного суду Одеської області (вул. Кузнечна, 56, м. Балта, Одеська обл., 66101, код ЄДРПОУ 02897655), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (вул. Бабеля, 2, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26302945), Державної судової адміністрації (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправним наказу в частині та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.