Ухвала суду № 136962296, 29.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38449/25

УХВАЛА

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/38449/25, -

ВСТАНОВИВ:

Одеським окружним адміністративним судом розглядалась адміністративна справа №420/30542/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року по справі №420/38449/25 було задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо не складання та не подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.07.2025 року основного розміру пенсії позивача.

Зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3 028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та з обов`язковим зазначенням у довідці відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.07.2025 року основного розміру пенсії позивача.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 13.04.2026 року.

21.05.2026 року до суду від позивача надійшла заява в порядку ст.383 КАС України, в якій позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області, вчинених на виконання рішення суду від 29.01.2026 року по адміністративній справі №420/38449/25, які виразились у неправильному визначенні розмірів, вказаних у довідці від 15.05.2026 №183/ ДФС про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025, а саме: надбавки за особливості проходження служби (0,00 замість вірного 10360,25, що складає 50% від посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років); премії (0,00 замість вірного 8309,00 грн., що складає 70% від посадового окладу), та невизначенні надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 1187,00 грн., що складає 10% від посадового окладу, у грошовому виразі до розмірів посадового окладу, та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року 3 028,00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що за період проходження ним служби, з його грошового забезпечення, до складу якого входили щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, за таємність, за службу на посадах слідчих, та премія), правильно були нараховані, обчислені та сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, однак, незважаючи на це, вказані щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія не зазначені відповідачем у довідці від 15.05.2026 року №183/ДФС про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 у тих розмірах, які вони були мені встановлені та виплачувались до дня звільнення позивача зі служби.

Дослідивши матеріали поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (ч. 5 ст. 383 КАС України).

У рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Суд зауважує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

При розгляді заяви позивача судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року по справі №420/38449/25 було зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3 028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та з обов`язковим зазначенням у довідці відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.07.2025 року основного розміру пенсії позивача.

15.05.2026 року на виконання рішення суду від 29.01.2026 року по справі №420/38449/25 Головним управлінням ДФС в Одеській області було виготовлено довідку №183/ДФС про грошове забезпечення позивача станом на 18.06.2025 року.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги позивача про включення до нової довідки станом на 18.06.2025 року конкретних розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), як передчасні, задоволені судом не були.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року по справі №420/38449/25 відповідачем було виготовлено довідку №183/ДФС від 15.05.2026 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3 028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та з обов`язковим зазначенням у довідці відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.07.2025 року основного розміру пенсії позивача.

З приводу посилань позивача на неправомірність дій Головного управління ДФС в Одеській області щодо протиправного зменшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби та премії) в оновленій довідці, виданої на виконання вищезазначеного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року, суд зауважує, що судовим рішенням у справі №420/38449/25 не визначались конкретні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача, а тому таким діям Головного управління ДФС в Одеській області не може надаватись оцінка при розгляді заяви представника позивача, поданої згідно статті 383 КАС України в порядку виконання судового рішення у справі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що у разі порушення його прав та інтересів Головним управлінням ДФС в Одеській області шляхом невірного визначення складових його грошового забезпечення в оновленій довідці та їх розміру, він має право на оскарження таких дій шляхом подання адміністративного позову до суду.

З наданих до суду документів вбачається, що судове рішення у справі №420/38449/25 відповідачем було виконане відповідно до вимог діючого законодавства та змісту ухваленого рішення, а тому заява позивача, подана в порядку виконання судового рішення, задоволенню не підлягає.

Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 241, 243, 248, 256, 293-295, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/38449/25 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Білостоцький О.В.