Рішення № 136961668, 28.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/24272/25

провадження № 2-а/753/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Лавринчук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до рядового 2 взводу 3 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Охрименка Миколи Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасувавання постанови у справі про адміністративне правпорушення від 30 жовтня 2025 року, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 листопада 2025 року у електронній формі звернувся до суду з позовом до рядового 2 взводу 3 роти управління патрульної поліції в Закарпатській області Охрименка М.В. про скасувавання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України, посилаючись на те, що 30 жовтня 2025 року відновно нього інспектором поліції винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному рижимі, серії ЕНА № 6046726, яка постановлена без дійсного розгляду справи, роз`яснення суті правопорушення, його прав та обов`язків, надання можливості скористатися своїми правами чи правової допомогою, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правпорушення, що є грубим порушенням процесуальних прав, гарантованих КпАП України, без фактичного розгляду справи.

Вказує, що строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України закінчився 10.11.2025 року, й ним пропущений строк звернення до суду з поважних причин, зокрема, 10.11.2025 року він здійснював донацію крові, й у цей день відбулись збори суддів, а тому не встиг подати позов до суду вчасно.

Позивач просить поновити строк на оскарження постанови й скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України, закрити провадження у справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Кодекс адмінстративного судочинства України викладений в новій редакції.

В судове засідання позивач повторно (вшосте) не з`явися, будучи належним чином повідомлений про час та місце його проведення, рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду).

Матеріали справи містять заяву позивача, подану до суду у електронній формі, від 12.03.2026 року про розгляд справи без його участі (а.с.90).

В судове засідання відповідачі повторно не з`явились належним чином повідомлені про час та місце його проведення.

Відповідачами подано відзиви на позов, зокрема, від 18.12.2025 року(а.с.32-52), із клопотанням у відповідності до ч.4 ст.123, п. 8 ч.1 ст.240 КАС України, унаслідок пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, про залишення такого позову без розгляду (а.с.53-61), й 26.03.2026 року (а.с.101-120), у яких просять відмовити позивачу у позові за безпідставністю, необґрунтованістю й недоведеністю позовних вимог.

Відповідач вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного гравопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, що, в свою чергу, свідчить про наявність у інспектора УПП в Закарпатській області Охрименка М.В. достатніх підстав для винесення постанови та накладення на позивача адміністративного стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.122 КпАП України.

Отже, відповідач, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог дороднього знаку 5.16 (інформаційно-наказного) «Рух по смугах», п.8.4 «г» ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КпАП, було прийнято рішення щодо винесення інспектором постанови ЕНА № 6046726 від 30.10.2025 року відносно позивача.

Зазначає, що хоча обов`язок доказування згідно КАС України правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак, це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування свої вимог. Також обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 14.03.208 року по справі № 760/2846/17, постанова Верховного Суду від 14.02.2028 року по справі № 536/583/17), а також клопотання про залишення позову без розгляду

У заперечення проти позову, й обставин правопорушення, зазначає про те, що 30.10.2025 року під час несення служби працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції в м.Мукачево по вул.Томаша Масарика (Матровоса) було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 (інформаційно-наказного) «Рух по смугах», порушивши п 8.4 «ґ» ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

На підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" транспортний засіб було зупинено.

Інспектор підійшов до водія, пояснив причину, підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред`явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР України, на підставі ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України, й, становивши факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п8.4 «ґ» ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КпАП України, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів.

Водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про що наявний підпис ОСОБА_1 у оскаржуваній постанові.

В ході розгляду справи всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Письмових пояснень чи клопотань позивач не надавав.

Відповідач також зазначає, що надати відеозаписи з нагрудних камер поліцейського відповідач немає змоги, оскільки такі не зберегалися довше необхідного терміну згідно п.3 розділу VIII «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 р., й підтверджується довідкою сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Закарпатській області ДПП.

У визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Інспектор виніс постанову за ч.1 ст.122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн. відповідно до санкції статті.

Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на підтвердження. Обставини викладені у позовній заяві являються суб`єктивною думкою позивача та не спростовують факт вчинення позивачем правопорушення.

Окрмі того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, адже відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Ст.289 КУпАП також встановлено десятиденний строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

В оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6046726 від 30.10.2025 в графі 9 міститься власноручний підпис ОСОБА_1 про те, що "Копію постанови мною отримано". Підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, запис про відмову від підпису або отримання копії постанови», - наявний підпис позивача, що і підтверджує отримання копії оскаржуваної постанови саме 30.10.2025 року після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Даний факт свідчить про те, що позивачу було відомо про винесення відносно нього постанови серії ЕНА № 6046726 від 30.10.2025 року у справі про адміністративні правопорушення від 30.10.2025 року.

Відповідно до положень ст.289 КУпАП, строк оскарження постанови серії ЕНА № 5883116 від 07.10.2025 року закінчився 08.10.2025 року.

Згідно підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» вбачається, що позивач звернувся до суду лише 11.11.2025 року, тобто після закінчення встановленого десятиденного строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, й на обґрунтування пропущеного строку позивач надає копію довідки № 059785 від 10.11.2025 про здійснення ним донації крові, а також копію розпорядження про скликання зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду.

Проте, на думку відповідача, здійснення донації крові відповідно до чинного законодавства є добровільним актом. Позивач не був позбавлений можливості здійснити донацію в інший день, а також звернутися до суду у встановлений законом строк, зважаючи на те, що він був обізнаний про винесення відносно нього постанови у справі про адміністративне правопорушення та мав намір її оскаржити. Надана довідка не підтверджує наявності об`єктивних, непереборних та незалежних від волі позивача обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Щодо посилання позивача на розпорядження про скликання зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, то вказане розпорядження було підписане 04.11.2025 року. Таким чином, позивач був завчасно обізнаний про дату та час проведення зборів суддів і мав достатньо часу для належної організації своєї процесуальної поведінки, у тому числі, для подання адміністративного позову у межах встановленого законом строку.

Відтак, надані позивачем докази, не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не підтверджують існування обставин, що об`єктивно перешкоджали реалізації ним права на судовий захист у передбачений законом строк.

Відповідно до матеріалів справи, копію постанови про адміністративне правопорушення позивач отримав особисто 30.10.2025 року, тобто у день розгляду справи, що підтверджується підписом позивача в графі 9 «Копію постанови мною отримано», й саме з цієї дати розпочався перебіг десятиденного строку на її оскарження, встановленого ст. 289 КУпАП.

Таким чином, позивач не навів жодних об`єктивних, непереборних обставин, які унеможливлювали б подання позову у визначений законом строк.

Вказані ним аргументи є недоведеними та спростовуються матеріалами, що надані відповідачем.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В ухвалі від 22.01.2019 по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

Відтак, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 160/11933/22). Згідно ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, питання, пов`язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновлення, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано вищевказаними положеннями законодавства.

Окрім цього, ч.2 ст.44 КУпАП зобов`язує учасників добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і у ч.1 ст.45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Отже, наведені правові норми КАС України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них праві і здійснювати їх реалізацію таким чином щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суд від 21.05.2025 року у справі № 826/22361/15. Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувались й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 27.05.2020 року у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

У постанові від 25.03.2020 у справі № 9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477- IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі проти «Мушта проти України», нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 800/474/17.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде до висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 122 цього Кодексу.

Відповідь на відзив позивачем не подано.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 286 КАС України).

Справа розглядась у порядку спрощеного провадження (п.20 ч.1 ст.4 КАС України), зважаючи на її категорію (ч.6 ст.12, ст.257 КАС України) з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 262 КАС України).

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 262 КАС України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 262 КАС України).

Ст.268 КАС України передбачені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду та особливості розгляду судом окремих категорій адміністративних справ.

Так, у справах, визначених ст.ст. 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Вирішуючи позов, суд враховує, що порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі.

Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п.8.4 «г» ПДР України визначено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи. Наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

П.5.16 визначений інформаційно-вказівний знак "Напрямки руху по смугах". Показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Згідно ч.1 ст.122 КпАП України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з уразуванням поданого відповідачем відзиву на позов, із доданою оскаржуваною позивачем постановою від 30.10.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності (а.с.58), її повний текст, всупереч наданої позивачем редакції (частковий чекст) (а.с.26), суд приходить до висновку про те, що позов підлягає відмові у задоволенні із наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2 ч.1 ст. 5 КАС України).

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Судом встановлено, що відповідно до постанови ЕНА 6046726 у справі про адміністративне правопорушення, винесеної рядовим 2 взводу 3 роти управління патрульної поліції в Закарпатській області Охрименком М.В. від 30.10.2025 року про те, що 30.10.2025 року об 11 год. 26 хв. 46 сек. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , в м.Мукачево, вул.Томаша Масарика, порушив вимогу дороднього знаку 5.16 ПДР України, чим порушив п.8.4 "г" - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків (а.с.119).

Наслідком чого стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с.119).

Зважаючи на визначену позивачем підставу оскарження дій та рішення інспектора патрульної поліції щодо недотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо не роз`яснення суті правопорушення, прав та обов`язків, як особі, яка притягується до відповідальносоті, без забезпечення прав чи правової допомоги, без повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правпорушення, й без розгляду справи, зважаючи на надану відповідачем оскаржувану постанову ЕНА 6046726 у справі про адміністративне правопорушення, винесеної рядовим 2 взводу 3 роти управління патрульної поліції в Закарпатській області Охрименком М.В. від 30.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, встановлено, що відповідно до змісту такої постанови, вбачається, що права за статтею 268 КпАП України особі, яка притягується до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення,роз`яснені (пункт 8), про що проставлений особистий підпис такої особи ( ОСОБА_1 ,) й про право такої особи на оскарження за статтею 289 КпАП України, копію постанови у справі про адміністративне правопорушенняОСОБА_1 отримав, про що у пункті 9 зазначений особистий підпис, що вцілому спростовує доводи позивача.

Тобто, водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про що наявний особистий підпис ОСОБА_1 у оскаржуваній постанові (пункт 8).

Письмових пояснень чи клопотань позивач не надавав, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови, його особистими підписами на ній (а.с.58).

Відповідач зазначив, що надати відеозаписи з нагрудних камер поліцейського відповідач не має змоги, оскільки такі не зберегалися довше необхідного терміну згідно п.3 розділу VIII «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 р., й підтверджується довідкою сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Закарпатській області ДПП.

Відтак, доводи позивача про те, що оскаржувана постанови винесена щодо справи у справі про адміністративне правопорушення, як такої, що зафікосвана у неавтоматичному режиму, спростовується, й, у тому числі, змістом оскаржуваної постанови, й наданими відповідачем вказаними доказами.

Інші доводи позивача про те, що працівником поліції при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України, не забезпечені процесуальні права, не здійснений розгляд справи, суд вважає, що такі доводи, також, не забезпечені, як належним обґрунтування, так достатніми, належними й допустимими доказами, а тому судом відхиляються з огляду на надані належні, достатні, допустимі й переконливі докази про винуватість позивача - повний текст постанови у справі про адміністративне правопорушення із заповненими графами й особистими підписами позивача про те, що йому роз`яснені процесуальні права, ним не було завлено жодних клопотань, про що відсутні відомості в оскаржуваній постанові, при цьому, позивач не зазначає, як підставу оскарження дій та рішення уповноваженої особи на розгляд справи про адміністративне правопорушення, про відсутність вини в його діях, що вказує на винність його дій унаслідок порушення вимоги дорожнього знаку 5.16 (інформаційно-вказівного)"Напрямки руху по смугах". Показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них, п.8.4 «г» ПДР України та правомірність дій та рішення відповідача.

Відтак, відповідачем у оскаржуваній постанові зазначені належні, достатні й допустимі докази про вчинення позивачем правопорушення за ч.1 ст.122 КпАП України унаслідок порушення п.8.4 «г» дорожнього знаку 5.16 (інформаційно-вказівного) ПДР України.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України ).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Практикою ЄСПЛ констатується, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в Демократичному суспільстві» (п.33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).

Відповідно до вимог діючого законодавства, а саме ст. ст. 9, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі, а саме комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Диспозиція ч.1 ст.122 КпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, з накладенням штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Суд, надавши правову оцінку змісту обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, з урахуванням вимог ст.256 КпАП України, вважає, що посадовою особою зазначений склад правопорушення - суть адміністративного правопорушення - які саме дії позивача призвели до порушення ч.1 ст.122 КпАП України унаслідок порушення п..8.4 «г» дорожнього знаку 5.16 (інформаційно-вказівного)ПДР України, із зазначенням про розгляд справи 30.10.2025 року за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якій роз`яснені її процесуальні права, про що у оскаржуваній постанові відображений особистий підпис такої особи, яким ( ОСОБА_1 ) не зазначено жодних клопотань тощо.

Суть адміністративного правопорушення є основною складовою правопорушення.

Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст.8 КпАП України).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).

Відповідно до ст. 280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Суд враховує доводи позивача, підставу для оскарженній дій та рішення про притягнення позивача до адміністративної відповаідальності, який не вказує про відсутність в його діях складу правопорушення за ч.1 ст.122 КпАП України унаслідок порушення п..8.4 «г» дорожнього знаку 5.16 (інформаційно-вказівного) "Напрямки руху по смугах" ПДР України, що вказує на правомірність притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, докази про вчинення позивачем правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані відповідачем в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них позивача.

Докази, які б спростовували факт порушення позивачем за ч.1 ст.122 КпАП України, судом не встановлені, за таких підстав суд вважає вимоги позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення не обгрунтованими.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав докази про законні підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальнстіза ч.1 ст.122 КпАП України унаслідок порушення п.8.4 "г" дорожнього знаку 5.16 (інформаційно-вказівного,"Напрямки руху по смугах". Показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них) ПДР України, виконавши тим самим обов"язок за ст.77 ч.2 КАС України із доведення про вину правопорушника.

Так, у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, саме відповідач, який є повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, зобов`язаний обґрунтувати правомірність постанволення оскаржуваної постанови.

Й у даній справі процесуальний обов"язок відповідачем щодо доведення обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, виконаний.

Так, суд зазначає, що хоча обов`язок доказування згідно КАС України правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак, це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування свої вимог. Також обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 14.03.208 року по справі № 760/2846/17, постанова Верховного Суду від 14.02.2028 року по справі № 536/583/17).

Судом встановлена правомірність дій відповідача щодо винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України, і вважає, що такі не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань позивача, та, які спростовані відповідачем належними, достатніми й допустимими доказами (повний текст постанови від 30.10.2025 року, відомості про відео-фіксацію правопорушення 30.10.2025 року), й розцінюються судом, як бажання позивача уникнути адміністративної відповідальності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Доводи позивача не грунтуються на законі, спростовуються доказами, які зазначені у оскаржуваній постанові, так й наданими відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.222 КпАП України до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 цього Кодексу.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч.2 ст.222 КпАП України).

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За таких підстав позов підлягає відмові у задоволенні, а рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наслідки розгляду справи, положення ч.5 ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати (судовий збір) покласти на такого позивача.

На підставі вищевикладеного, п.8.4 "г", п.5.16 п.33 Додатку 1 ПДР України, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 19, 20, 21, 22, 42, 44, 45, 46, 47, 72-76, 77, 79, 192, 193, 194, 241, 242, 243, 245, 246, 250, 251, 286 КАС України, ч.1 ст.122 КпАП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до рядового 2 взводу 3 роти управління патрульної поліції в Закарпатській області Охрименка Миколи Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасувавання постанови у справі про адміністративне правпорушення від 30 жовтня 2025 року, - залишити без задоволення, а рішення суб`єкта владних повноважень - без змін.

Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст.297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

СУДДЯ: