Рішення № 136960741, 29.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Київ справа №380/22895/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду звернувся перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області з позовом до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство «ДСГП «Ліси України».

Просили суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Секул» площею 28,2 га та зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Секул» площею 28,2 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному статтею 39-1 Лісового кодексу України;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Кичера Кропивина» площею 50,3 га та зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Кичера Кропивина» площею 50,3 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному статтею 39-1 Лісового кодексу України;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Кийовець» площею 36,0 га та зобов`язати виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Кийовець» площею 36,0 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному статтею 39-1 Лісового кодексу України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 цю справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Провадження у справі судом не відкривалось.

Матеріали адміністративної справи надійшли до Київського окружного адміністративного суду та після їх реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Скрипку І.М.

На підставі ухвали суду від 25.02.2025 справу прийнято до провадження судді Скрипки І.М. та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позову Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури вказує, що рішенням Львівської обласної ради від 27.02.2024 №550 спірні землі, що перебувають у постійному користуванні відповідача, було оголошено пралісовими пам`ятками природи місцевого значення. Вказані пам`ятки природи 22.03.2024 передано під охорону ДП «Ліси України» з оформленням охоронного зобов`язання, проте, всупереч вимогам законодавства, відповідач не забезпечив розробку проєкту землеустрою щодо встановлення меж пам`яток в натурі (на місцевості), внаслідок чого, відомості про їх межі відсутні у Державному земельному кадастрі, що унеможливлює належну охорону.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважають, що спір не належить до адміністративної юрисдикції. Зазначають, що чинні нормативно-правові акти не встановлюють обов`язку землекористувача забезпечити виготовлення проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду, у тому числі і пралісової пам`ятки природи, впродовж конкретно визначеного періоду. Наголосили, що незабезпечення розроблення проєктів земелеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - пралісових пам`яток природи «Секул», «Кичера Кропивина» та «Кийовець», не завдає та не може завдати будь-якої шкоди правам та інтересам держави. Разом із цим, інформують, що за умовами договору від 02.12.2024 №411/2024 про надання послуги з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, укладеного між відповідачем, як замовником, та ТОВ «Азимут плюс», як виконавцем, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та винесення меж в натурі (на місцевості) територій пам`яток природи та охоронних зон на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4624583300:02:000:0116, 4624583300:02:000:0117 4624583300:02:000:0043.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Львівської обласної ради від 27.02.2024 №550 «Про оголошення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» оголошено:

1) пралісову пам`ятку природи місцевого значення «Секул» на площі 28,2 га в межах філії «Сколівське лісове господарство» ДП «Ліси України»;

2) пралісову пам`ятку природи місцевого значення «Кийовець» на площі 36,0 га в межах філії «Сколівське лісове господарство» ДП «Ліси України»;

3) пралісову пам`ятку природи місцевого значення «Кичера Кропивина» на площі 50,3 га в межах філії «Сколівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

У відповідності до пункту 3 рішення №550 від 27.02.2024 лісові господарства області повинні забезпечити дотримання встановленого режиму охорони та збереження пралісових пам`яток природи і подати матеріали до Львівської державної лісовпорядної експедиції для внесення змін до матеріалів лісовпорядкування, а також розробити у встановленому порядку проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісових пам`яток природи місцевого значення та позначити їх державними охоронними знаками.

Так, пралісова пам`ятка природи «Секул» відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передана під охорону ДСГП «Ліси України» з оформленням охоронного зобов`язання від 22.03.2024 №31-2112/0/2-24.

Пралісова пам`ятка природи «Кийовець» відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передана під охорону ДСГП

«Ліси України» з оформленням охоронного зобов`язання від 22.03.2024 №31-2114/0/2-24.

Пралісова пам`ятка природи «Кичера Кропивина» відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передана під охорону ДСГП «Ліси України» з оформленням охоронного зобов`язання від 22.03.2024 №31-2115/0/2-24.

Згідно із інформацією Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21.10.2024, відомості про межі території об`єктів природно-заповідного фонду - пралісові пам?ятки природи місцевого значення: «Секул», «Кичера Кропивина», «Кийовець» та про їх обмеження у використанні до Державного земельного кадастру не внесені. Заяв, стосовно внесення змін до Державного земельного кадастру про встановлення обмежень у використанні, меж охоронних зон вказаних об?єктів не надходило.

Як вбачається з інформації філії «Сколівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 08.10.2024, на цей час, щодо пралісових пам?яток природи місцевого значення: «Секул», «Кичера Кропивина», «Кийовець» не внесені відомості до Державного земельного кадастру через відсутність належним чином оформлених проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж названих об`єктів.

Крім цього, згідно інформації філії «Сколівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 18.10.2024 встановлено, що пралісові пам`ятки знаходяться в межах контурів, на яких попередньо були присвоєні кадастрові номера, а саме:

- пралісова пам`ятка природи «Секул» з кадастровим номером 4624583300:02:000:0116;

- пралісова пам`ятка природи «Кичера-Кропивина» з кадастровим номером 4624583000:02:000:0043;

- пралісова пам`ятка природи «Кийовець» з кадастровим номером 4624583300:02:000:0117.

З огляду на те, що відповідач не провів передбачені статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та статтею 47 Закону України «Про землеустрій» роботи із винесення меж пралісових пам`яток природи місцевого значення «Секул», «Кичера Кропивина», «Кийовець», шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у межах спірних правовідносин, суд зазначає таке.

За змістом статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Законі України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

За приписами частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

За змістом частин третьої та четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У справі, що розглядається, прокурор у позовній заяві зазначив, що подання позову обумовлене необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду

Також у позовній заяві прокурор, посилючись на Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, та Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затверджене наказом Державної екологічної інспекції України №42 від 01.03.2023, вказує, що спеціально уповноваженими органами державної влади у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Львівській області. Водночас зазначений орган державної влади не звертався до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство».

Судом з`ясовано, що Стрийською окружною прокуратурою вживалися заходи з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді і дій, вжитих відповідною екологічною інспекцією.

За результатом цього, отримано лист від Державної екологічної інспекції у Львівській області від 21.10.2024, де зазначалося, що, враховуючи припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду і державного ринкового нагляду на період воєнного стану на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303, підстав для проведення позапланових заходів у спірному випадку не було.

Оскільки органи, уповноважені державою на захист інтересів держави, не здійснюють надані їм повноваження, до цього часу з таким позовом до суду не звернулися, то вказаний позов подається прокурором у межах своєї компетенції, передбаченої статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області.

На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Стрийська окружна прокуратура попередньо повідомила Державну екологічну інспекцію у Львівській області про звернення до суду з відповідним позовом (лист від 24.10.2024 № 14.57/05-42-8164 вих-24).

Наведені обставини прокурор обґрунтовано розцінив як бездіяльність компетентного органу та, відповідно, як підставу для звернення до суду з позовом в інтересах держави, оскільки Державній екологічній інспекції у Львівській області достеменно було відомо про порушення природоохоронного законодавства, однак вона не вчиняла та не планувала вчиняти будь-яких дій задля усунення цих порушень.

З огляду на викладене, суд констатує, що при зверненні із цим позовом до суду прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави, вказав, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 26.11.2025 у справі № 600/2736/25-а.

Окрім того, суд сприймає необгрнутовами посилання відповідача на неналежність цього спору до адміністративної юрисдикції, оскільки спір виник у сфері публічно-правових відносин щодо невиконання відповідачем, як постійним землекористувачем державної землі та суб`єктом, на якого покладено охоронне зобов`язання, обов`язків у сфері природоохоронного законодавства. Позивач (прокурор в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області) є суб`єктом владних повноважень, який здійснює нагляд за дотриманням цих вимог. Відтак, спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Надаючи оцінку доводам прокурора по суті спору, суд зазначає, що відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (ЗК України, Земельний кодекс) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами статті 19 Земельного кодексу землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно зі статтею 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

У статті 79 ЗК України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За нормами частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За змістом частин сьомої-восьмої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 44 ЗК України унормовано, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Правові основи організації, охорони та використання природно-заповідного фонду визначає Закон України від 16.06.1992 №2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (Закон №2456-XII).

У відповідності до статті 3 Закону №2456-XII до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

У статті 7 Закону №2456-XII встановлено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За змістомстатті 39 Закону №2456-XII для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

За приписами статті 39-1 Лісового кодексу України праліси, квазіпраліси та природні ліси є національною природною спадщиною України.

З метою охорони та збереження пралісів, квазіпралісів та природних лісів у них забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів (крім догляду за лінійними об`єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та служби лісової охорони).

Усі виділені праліси, квазіпраліси та природні ліси зараховуються до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, а також виділяються в особливі охоронні лісові ділянки.

Навколо виділених пралісів, квазіпралісів, природних лісів установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються суцільні та поступові рубки.

Наявність пралісів, квазіпралісів чи природних лісів є підставою для оголошення відповідних територій і об`єктів природно-заповідного фонду України пралісовими пам`ятками природи.

Визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів, природних лісів здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 28 Закону №2456-XII регламентовано, що на території пам`яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

На території пралісових пам`яток природи забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів та видалення захаращеності (крім догляду за лінійними об`єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів.

Навколо пралісових пам`яток природи установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Визначення належності територій до пралісових пам`яток природи здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Спеціальним законодавством, яке регулює порядок встановлення меж земельних ділянок є Закон України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (Закон № 858-IV) та Земельний кодекс.

Зі змісту статей 2, 20 Закону №858-IV, статті 184 ЗК України випливає, що встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення забезпечується шляхом здійснення землеустрою.

У статті 47 Закону № 858-IV врегульовано порядок організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;

д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності);

е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);

є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;

ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;

з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості);

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

За правилами статті 30 Закону №858-IV та пункту 3 частини третьої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов`язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Судом з`ясовано, що пам`ятки природи «Секул», «Кичера Кропивина», «Кийовець» створені рішенням обласної ради, тобто є існуючими об`єктами природно-заповідного фонду.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 3 рішення Львівської обласної ради від 27.02.2024 №550 «Про оголошення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», лісові господарства області повинні забезпечити дотримання встановленого режиму охорони та збереження пралісових пам?яток природи і подати матеріали до Львівської державної лісовпорядної експедиції для внесення змін до матеріалів лісовпорядкування, а також розробити у встановленому порядку землевпорядну документацію з метою встановлення в натурі меж пралісових пам`яток.

Порядок встановлення меж вже створених об`єктів природно-заповідного фонду чітко визначений статтею 47 Закону №858-IV.

Частиною першою статті 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Частина десята цієї ж статті імперативно вказує, що відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Обов`язок щодо забезпечення охорони об`єкта покладено на відповідача.

Відповідно до статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно із частиною п`ятою статті 53 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Суд встановив, що такі зобов`язання оформлено 27.02.2024 і саме з цього моменту відповідач несе повну відповідальність за дотримання режиму природно-заповідного фонду. Забезпечення цього неможливе без чіткого визначення меж об`єкта, що охороняється, у спосіб, передбачений законом, тобто через розробку проєкту за статтею 47 Закону № 858-IV.

Суд погоджується із прокурором у тому, що саме на державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» покладено обов`язок із вчинення дій по організації розробки проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду у спірному випадку, визначення та закріплення на місцевості її меж та охоронної зони.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві та підтверджується матеріалами справи, Державне лісогосподарське спеціалізоване підприємство «Ліси України» уклало договір з ТОВ «Азимут плюс» від 02.12.2024 №411/2024 про надання послуги з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

За умовами названого договору, ТОВ «Азимут плюс», як виконавець, взяло на себе зобов`язання з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та винесення меж в натурі (на місцевість) територій пам`яток природи та охоронних зон на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4624583300:02:000:0116, 4624583300:02:000:0117, 4624583300:02:000:0043.

Однак така обставина не є безумовною підставою для висновку про дотримання відповідачем режиму охорони та збереження пралісових пам`яток природи і розроблення у встановленому порядку землевпорядної документації.

Суд звертає увагу, що станом на дату розгляду справи до матеріалів справи не долучено доказів погодження та затвердження проєкту землеустрою з організації та встановлення меж спірних територій природно-заповідного фонду. При цьому, від дати ухвалення рішення про оголошення відповідних територій об`єктами природно-заповідного фонду пройшло понад два роки.

Таким чином, відповідач, як постійний землекористувач та особа, відповідальна за охорону пам`ятки, фактично не дотримується встановленого законом обов`язку щодо організації розробки проєктів землеустрою для встановлення меж пам`яток, що унеможливлює їх належну охорону та державний кадастровий облік.

З огляду на викладене, суд резюмує, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За положеннями частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, питання про судові витрати не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Секул» площею 28,2 га.

Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Секул» площею 28,2 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному статтею 39-1 Лісового кодексу України.

Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Кичера Кропивина» площею 50,3 га.

Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Кичера Кропивина» площею 50,3 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному статтею 39-1 Лісового кодексу України;

Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Сколівське лісове господарство» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Кийовець» площею 36,0 га.

Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А) в особі філії «Сколівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Кийовець» площею 36,0 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному статтею 39-1 Лісового кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.