Ухвала суду № 136960615, 28.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

28 травня 2026 року м. Київ 320/16170/23

Київський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження заяву позивача про винесення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 320/16170/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

За наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 20.11.2024 року, яким адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправну відмову Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо невиплати ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

- зобов`язано Головне управління Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня передбачену за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2022 рік, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

10.04.2025 року до суду надійшла заява позивача, в якій він просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 320/16170/23, яким визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, щодо припинення виплати позивачу з 01 квітня 2022 року підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, передбаченого частиною четвертою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити виплату позивачу з 01 квітня 2022 року підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, передбаченого частиною четвертою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту із врахуванням норм пункту 146 та підпункту 146.1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, із проведенням перерахунку раніше виплаченої мені пенсії та проведення доплати з 01 квітня 2022 року недоплаченої її частини.

В обґрунтування вимог викладених у заяві позивача зазначає, що під час винесення рішення суду судом не досліджувалось вищевказані питання.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити вимоги, викладені у заяві.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до наступних висновків.

Право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення у разі, якщо: суд не вирішив усіх позовних вимог; суд, вирішивши питання про право, не зазначив способу виконання рішення; судом не вирішено питання щодо судових витрат.

Разом з тим суд встановив, що вимоги позивача в частині виплати грошової допомоги фактично стосуються щорічної разової грошової допомоги, яка відповідно до законодавства України має спеціальний правовий режим.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та відповідними постановами Кабінету Міністрів України, така допомога є разовою виплатою, яка здійснюється щороку до 5 травня.

Отже, вказана виплата має разовий, а не періодичний характер, не входить до складу щомісячної пенсії чи її підвищення, не підлягає нарахуванню та виплаті поза встановленим законом строком (до 5 травня відповідного року).

Таким чином, вимоги позивача в цій частині не можуть бути предметом додаткового рішення, оскільки вони не є невирішеною судом позовною вимогою у розумінні статті 252 КАС України, стосуються іншого виду соціальної виплати разової допомоги, яка має окремий порядок і строки нарахування та виплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення в даній адміністративній справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 320/16170/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-295 КАС України.

Суддя Щавінський В.Р.