Рішення № 136960451, 29.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року № 320/1293/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, про про визнання протиправними та скасування постанови, протоколу та припису,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач) з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі також відповідач, ДІАМ), у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України № 19/24/02-1-08 від 30.12.2023 по справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП України та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500 грн;

- визнати протиправним та скасувати протокол Державної інспекції архітектури та містобудування України від 23.12.2024 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП України;

- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 23.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправне проведення Державною інспекцією архітектури та містобудування України позапланової перевірки 16.12.2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210, яка перебуває у його приватній власності та розташована за адресою: Тарасівська сільська рада, Фастівський район, Київська область. За результатами зазначеної перевірки ДІАМ склала акт від 23.12.2024, протокол про адміністративне правопорушення, видала припис про негайне зупинення експлуатації об`єкта та усунення порушень, а 30.12.2024 винесла постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням штрафу у розмірі 8500 грн. Позивач вважає вказані рішення, дії та висновки відповідача незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач стверджує, що позапланова перевірка була призначена та проведена з істотним порушенням вимог законодавства, оскільки підставою для її проведення стало колективне звернення мешканців від 28.10.2024, яке було залишене ДІАМ без розгляду у зв`язку з повторною неявкою заявника на засідання відповідної комісії. За таких обставин, на думку позивача, зазначене звернення не могло бути належною правовою підставою для видання наказу про проведення позапланової перевірки, а відтак така перевірка проведена за відсутності передбачених законом підстав, що тягне протиправність усіх прийнятих за її результатами актів.

Крім того, позивач заперечує висновок відповідача щодо наявності на земельній ділянці самочинного будівництва у вигляді «майданчика для дрифтингу». Він зазначає, що земельна ділянка використовується за її цільовим призначенням, а саме: для розміщення та експлуатації об`єктів автомобільного транспорту та дорожнього господарства, а асфальтоване покриття, огородження та розмітка є елементами благоустрою, які не є об`єктом нерухомого майна та не потребують отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт. На переконання позивача, такі об`єкти не відповідають ознакам самочинного будівництва у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, а висновки ДІАМ ґрунтуються виключно на візуальному огляді та не підтверджені належними доказами.

Окремо позивач зазначає, що відповідач безпідставно застосував поняття «майданчик для дрифтингу», яке не передбачене чинним законодавством України, чим фактично вийшов за межі своїх повноважень. Також позивач наголошує на істотних порушеннях процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема невідповідності протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, відсутності в ньому необхідних відомостей та доказів, а також наявності суперечностей у датах оскаржуваної постанови. За таких обставин, на думку позивача, відповідач не довів наявності події та складу адміністративного правопорушення, не забезпечив повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим оскаржувані постанова, протокол та припис підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у визначений судом строк.

19.03.2025 представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 23.12.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 відкрито провадження у справі № 320/1293/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

24.03.2025 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, а саме проводити перевірки (планові та позапланові) та вчиняти інші дії на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Фастівського району Київської області та належить на праві приватної власності позивача до прийняття судом рішення у справі № 320/1293/25.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування припису, постанови та протоколу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 клопотання позивача про відмову від апеляційної скарги задоволено. Прийнято відмову позивача від апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025.

Апеляційне провадження у справі № 320/1293/25, відкрите за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування припису, постанови та протоколу закрито.

14.04.2025 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Державної інспекції архітектури та містобудування України, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідач зазначає, що ДІАМ є належним суб`єктом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, діє на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положення про ДІАМ та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553. На думку відповідача, позапланова перевірка від 16.12.2024 була проведена правомірно, оскільки її підставою стало колективне звернення мешканців с. Крюківщина від 28.10.2024 щодо можливих порушень містобудівного законодавства на земельній ділянці позивача, а також погодження Міністерства розвитку громад та територій України, оформлене наказом № 1397 від 22.11.2024, що в умовах воєнного стану відповідало вимогам пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 303.

Відповідач наголошує, що залишення звернення без розгляду комісією ДІАМ у зв`язку з повторною неявкою заявника не позбавляло ДІАМ права реагувати на викладені у ньому обставини, оскільки комісія є лише консультативно-дорадчим органом, а її висновки мають рекомендаційний, а не обов`язковий характер. Крім того, звернення було адресоване не лише ДІАМ, а й Мінрозвитку, яке самостійно розглянуло його та надало погодження на проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю. Відтак, як стверджує відповідач, наказ ДІАМ № 212 від 09.12.2024 та направлення на перевірку № 1735/02/12-24 були видані за наявності належних правових підстав, а позивач був завчасно повідомлений про проведення перевірки листом від 10.12.2024 та мав можливість бути присутнім під час її здійснення.

Щодо суті виявлених порушень відповідач зазначає, що під час виїзду 16.12.2024 посадовими особами ДІАМ за участю представників органів місцевого самоврядування та Національної поліції встановлено факт будівництва та експлуатації на спірній земельній ділянці майданчика для дрифтингу, який був повністю облаштований: наявне огородження, виконано розмітку та заасфальтовано територію, а також встановлено вивіски на в`їзді. На думку відповідача, улаштування асфальтованого майданчика є комплексом підготовчих та будівельних робіт, що потребують дотримання вимог містобудівного законодавства та подання документів, які дають право на їх виконання. За результатами перевірки відомостей Реєстру будівельної діяльності документів, що надають право на виконання підготовчих чи будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210, виявлено не було. З огляду на це відповідач дійшов висновку, що спірний об`єкт є самочинним будівництвом, яке належить до класу наслідків СС1, а тому виконання таких робіт без подання повідомлення про початок будівельних робіт є порушенням вимог статей 34, 35, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Окремо відповідач зазначає, що акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення, припис та постанова були складені в межах наданих повноважень і з дотриманням встановленої процедури. При цьому ДІАМ вказує, що допущені в протоколі та постанові неточності щодо зазначення статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та дати постанови є лише технічними описками, які не впливають на суть встановленого правопорушення та правильність його кваліфікації за частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також відповідач звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає самостійному оскарженню. У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що оскаржувані постанова, припис і складений протокол є правомірними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

15.04.2025 до Київського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої позивач заперечує проти наведених ДІАМ доводів та зазначає, що вони не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, а зводяться переважно до загальних посилань на норми законодавства без належного підтвердження правомірності оскаржуваних постанови, протоколу та припису. Позивач наголошує, що відповідач не довів наявності передбачених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 303 виняткових підстав для проведення позапланового заходу державного нагляду в умовах воєнного стану, зокрема не надав належних і допустимих доказів існування реальної загрози правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю людей, довкіллю або безпеці держави. На думку позивача, саме по собі колективне звернення мешканців не є достатнім доказом такої загрози, а відтак не може вважатися належною підставою для проведення позапланової перевірки.

Крім того, позивач повторно звертає увагу суду на те, що колективне звернення мешканців від 28.10.2024 було залишене ДІАМ без розгляду у зв`язку з повторною неявкою заявника, однак, незважаючи на це, відповідач все одно використав його як підставу для проведення перевірки. На переконання позивача, такі дії свідчать про порушення порядку ініціювання та проведення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю. Позивач також посилається на практику Верховного Суду, зокрема у справах №821/1157/16, №2а-10138/12/2670, №807/242/14, №280/1736/19, згідно з якою порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої перевірки, а отже й до протиправності актів, прийнятих за її результатами.

Щодо суті виявлених порушень позивач зазначає, що відповідач не надав належних доказів того, що на земельній ділянці здійснювалося саме самочинне будівництво у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України. На його думку, асфальтоване покриття, огородження та розмітка є елементами благоустрою земельної ділянки, яка використовується за її цільовим призначенням, а не об`єктом нерухомого майна чи капітального будівництва. Позивач посилається також на висновок про відсутність майна від 04.04.2025, відповідно до якого земельна ділянка є вільною від забудови, що, на його думку, спростовує твердження відповідача про наявність самочинного будівництва. Окремо позивач наголошує, що чинне законодавство не містить визначення поняття «майданчик для дрифтингу», а сам відповідач у відзиві фактично визнає неможливість однозначного визначення класу наслідків такого об`єкта, тому всі сумніви мають тлумачитися на користь позивача.

Також позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що помилки у протоколі та постанові є лише технічними описками, які не впливають на суть справи. На його переконання, наявність таких помилок свідчить не про формальні неточності, а про системний і формальний підхід ДІАМ до оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Позивач підкреслює, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій та бездіяльності належними, допустимими і достовірними доказами, а тому доводи відзиву не спростовують позовних вимог. У зв`язку з цим позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі та скасувати оскаржувані постанову, протокол і припис.

30.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача, відповідно до яких останній зазначає, що оскаржувана постанова ґрунтується на висновку відповідача про наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210 самочинного будівництва у вигляді «майданчика для дрифтингу», який відповідач відніс до об`єктів із незначним класом наслідків (СС1). Водночас, як убачається з листа Міністерства розвитку громад та територій України від 15.04.2025 № 2841/30/-3ВГ-25, акти чинного законодавства не містять визначення терміну «майданчик для дрифтингу». Отже, відповідач, використовуючи це поняття як правову категорію при кваліфікації нібито вчиненого позивачем правопорушення, фактично спирався не на норми закону, а на власне припущення, що виключає можливість вважати постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Крім того, позивач наголошує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210 перебуває у його приватній власності та використовується відповідно до її цільового призначення, а саме: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Використання ділянки за цільовим призначенням підтверджується відомостями Державного земельного кадастру, а також листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 05.11.2024 № 3-4279/0-4499/6-24, у якому зазначено, що відомості про обмеження у використанні цієї земельної ділянки не зареєстровані. Водночас згідно з висновком інженера (експерта) з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна № DTO1:3308-8389-3087-6000 від 04.04.2025 на спірній земельній ділянці відсутні будівлі та споруди. За таких обставин твердження відповідача про наявність самочинного будівництва не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Позивач також звертає увагу, що асфальтоване покриття земельної ділянки саме по собі не є об`єктом нерухомого майна та не може автоматично кваліфікуватися як самочинне будівництво у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України. Таке покриття є благоустроєною частиною земельної ділянки, яка використовується за призначенням, а не окремим об`єктом капітального будівництва. Більше того, зі змісту самої оскаржуваної постанови вбачається внутрішня суперечливість позиції відповідача, оскільки, з одного боку, ним не встановлено у належний спосіб правову природу спірного об`єкта, а з іншого - зроблено висновок про клас наслідків такого об`єкта та про наявність складу адміністративного правопорушення. Така суперечність свідчить про відсутність належного встановлення фактичних обставин справи та про недоведеність об`єкта і об`єктивної сторони правопорушення.

Позивач посилається на приписи статей 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, а подані ним докази повинні бути належними, допустимими та достатніми. Водночас, на думку позивача, відповідач не надав суду належних доказів, які б беззаперечно підтверджували, що на земельній ділянці позивача існує саме об`єкт будівництва, який підпадає під ознаки самочинного будівництва, а також що у діях позивача наявний повний склад адміністративного правопорушення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 клопотання позивача про долучення додаткових доказів у адміністративній справі №320/1293/25 від 14.07.2026 задоволено. Поновлено позивачу строк на подання доказів та приєднати їх до матеріалів справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у задоволенні клопотання відповідача про вихід зі спрощеного позовного провадження та розгляд справи у порядку загального позовного провадження у адміністративній справі №320/1293/25 відмовлено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 09.12.2024 № 212 «Про проведення позапланової перевірки» та відповідно до направлення на проведення позапланового заходу від 09.12.2024 № 1735/02/12-24, у період з 10.12.2024 по 23.12.2024 відповідачем здійснено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210, яка належить позивачу на праві приватної власності та розташована за адресою: Тарасівська сільська рада, Фастівський район, Київська область.

Підставою для проведення перевірки визначено наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2024 № 1397 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю». Водночас відповідач зазначає, що проведенню перевірки передувало колективне звернення мешканців с. Крюківщина Бучанського району Київської області від 28.10.2024 № Ко/3175/08-24, у якому порушувалися питання щодо перевищення гранично допустимих рівнів шуму, які, за твердженням заявників, більш ніж удвічі перевищують встановлені норми; відсутності санітарно-захисної зони навколо об`єкта, що є джерелом підвищеного рівня шуму та викидів; а також здійснення діяльності та експлуатації об`єкта без належної дозвільної документації.

Судом встановлено, що позивач як суб`єкт містобудування був належним чином повідомлений про проведення позапланового заходу повідомленням від 10.12.2024 № 1749/02/12-24, що ним не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2024 посадовими особами відповідача здійснено виїзд на об`єкт перевірки будівництво майданчику для дрифту за за адресою: Тарасівська сільська рада, Фастівський район, Київська область на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210. За твердженнями відповідача, під час перевірки позивач та його представник були присутні, однак дозвільні документи на виконання підготовчих та будівельних робіт не надали.

За результатами перевірки встановлено, що на вказаній земельній ділянці облаштовано об`єкт, який відповідачем кваліфіковано як «майданчик для дрифтингу», який «повністю збудований (стоїть огородження, розмітки для дрифтигу, заасфальтовано), на час перевірки вбачається, що майданчик для дрифтингу експлуатується (вивіски на виїзд до території майданчика)».

Відповідач дійшов висновку, що вказаний об`єкт є самочинним будівництвом, який не відноситься до об`єктів будівництва, визначених частиною п`ятою статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Водночас, за позицією відповідача, такий об`єкт не може бути віднесений до класу наслідків нижче СС1, а обставин, які б свідчили про належність його до вищого класу наслідків, під час здійснення заходу державного архітектурно-будівельного контролю встановлено не було.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.12.2024 № 23, протокол про адміністративне правопорушення від 23.12.2024, а також винесено припис від 23.12.2024 про негайне зупинення експлуатації об`єкта та усунення виявлених порушень.

В акті перевірки від 23.12.2024 № 23 зафіксовано, що позивачем допущено порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: виконання підготовчих та будівельних робіт без подання повідомлення про початок їх виконання та без отримання відповідних дозвільних документів.

Зокрема, відповідачем встановлено порушення пункту 1 частини першої статті 34, частини першої статті 36 та частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також абзацу третього пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

Вказані порушення також відображені у протоколі про адміністративне правопорушення від 23.12.2024 та стали підставою для винесення постанови від 30.12.2024 № 19/24/02-1-08 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням штрафу у розмірі 8500 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, діями та висновками відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому зазначає про їх протиправність, необґрунтованість та порушення вимог законодавства під час призначення і проведення позапланової перевірки, а також заперечує факт наявності самочинного будівництва.

Зокрема, позивач вказує, що підстави для проведення позапланової перевірки були відсутні, оскільки колективне звернення громадян було залишене без розгляду, а відтак не могло бути належною підставою для її проведення. Крім того, позивач зазначає, що асфальтоване покриття та огородження є елементами благоустрою земельної ділянки, використання якої здійснюється відповідно до її цільового призначення, і не є об`єктом будівництва у розумінні законодавства. Також позивач наголошує на відсутності в законодавстві визначення поняття «майданчик для дрифтингу», недоведеності складу адміністративного правопорушення та наявності процесуальних порушень при складанні протоколу і винесенні постанови.

У свою чергу відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом. За твердженням відповідача, позапланова перевірка проведена на законних підставах, зокрема з урахуванням дії воєнного стану та на підставі погодження центрального органу виконавчої влади, а встановлені під час перевірки обставини свідчать про виконання позивачем будівельних робіт без подання повідомлення про початок їх виконання, що є порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Відповідач також зазначає, що відсутність дозвільної документації на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також наявність облаштованого та фактично експлуатованого об`єкта свідчить про наявність самочинного будівництва у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI).

Приписами статті 2 Закону № 3038-VI (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, транспортних, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Містобудівна документація розробляється у формі електронного документа, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, на оновленій картографічній основі, облікованій у Державному картографо-геодезичному фонді України, в цифровій формі як набори тематичних геопросторових даних у Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об`єктів містобудування для формування баз даних містобудівного кадастру.

Стаття 4 Закону № 3038-VI визначає, що об`єктом містобудування є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов`язаного комплексного розміщення основних об`єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів, територій територіальних громад, населених пунктів, їх частин.

Об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури (крім трубопроводів внутрішньогосподарських меліоративних систем).

Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до приписів статті 6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV.

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з положеннями статті 7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; проведення ліцензування і професійної атестації; розроблення і затвердження будівельних норм, кошторисних норм, нормативів і правил, запровадження одночасної дії застосування будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, та будівельних норм, приведених у відповідність до вимог Європейського Союзу; контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів); здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої статті 7 Закону № 3038-VI.

За приписами статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Повторне проведення позапланової перевірки за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для раніше проведеної позапланової перевірки об`єкта будівництва чи суб`єктів містобудування, забороняється.

Проведення позапланових перевірок з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових перевірок, передбачених абзацом десятим цієї частини.

Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю використовує відомості з електронної системи з метою здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам норм і правил згідно із законодавством;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки;

11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

На одному об`єкті будівництва, який є предметом державного архітектурно-будівельного контролю, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, а також складання протоколів про вчинення правопорушень та накладення штрафів можуть стосуватися кількох суб`єктів містобудування.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності взаємодіє з органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, вимог у сфері охорони праці, енергозбереження та інших вимог, передбачених законом, а також з органами державної статистики, Національної поліції, прокуратури та іншими правоохоронними і контролюючими органами.

Забезпечення діяльності органу державного архітектурно-будівельного контролю та його працівників необхідними засобами здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що державний архітектурно-будівельний контроль є визначеною законом формою реалізації державної політики у сфері містобудування та спрямований на забезпечення дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Такий контроль здійснюється уповноваженими органами у межах наданих їм повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок, за результатами яких можуть складатися акти, протоколи про адміністративні правопорушення, видаватися приписи, а також прийматися рішення про притягнення винних осіб до відповідальності.

Водночас, реалізація повноважень органів державного архітектурно-будівельного контролю нерозривно пов`язана з обов`язком діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, що відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Отже, правомірність рішень, дій чи бездіяльності такого органу підлягає оцінці з урахуванням як наявності передбачених законом підстав для здійснення контрольного заходу, так і дотримання встановленої процедури його проведення, а також обґрунтованості висновків, покладених в основу прийнятих за його результатами індивідуальних актів.

Державна інспекція архітектури та містобудування України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

ДІАМ діє на підставі Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 23.12.2020 № 1340 (далі - Положення № 1340).

Відповідно до Положення № 1340 (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ДІАМ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» (далі - Постанова КМУ № 960) встановлено можливість здійснення ДІАМ повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Положення № 1340 одним з основних завдань ДІАМ є здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Отже, Державна інспекція архітектури та містобудування України - суб`єкт владних повноважень, уповноважений на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та застосування передбачених законом заходів реагування, у тому числі проведення перевірок, складання актів, протоколів, видачі приписів та притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас реалізація таких повноважень повинна здійснюватися з дотриманням вимог чинного законодавства щодо наявності правових підстав, меж та способу їх здійснення.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначено Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 .

Положеннями пункту 5 Порядку № 553 (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що державний архітектурно- будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

вимога посадової особи ДІАМ щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Пунктом 9 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання та фізичними особами.

Норми пункту 13 Порядку № 553 зазначають, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право:

вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень;

бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;

за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю;

подавати в письмовій формі, зокрема через електронний кабінет, свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 16 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис) (пункт 17 Порядку № 553).

Відповідно до пункту 18 Порядку № 553 акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Пунктом 19 Порядку № 533 також передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Зміст наведених норм свідчить, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб`єкта містобудівної діяльності або його представника.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання, суд переходить до оцінки обставин цієї справи крізь призму дотримання відповідачем порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, наявності передбачених законом підстав для проведення позапланової перевірки, а також правомірності висновків, покладених в основу оскаржуваних рішень. При цьому суд виходить з того, що вирішальне значення для правильного вирішення спору має встановлення, чи були у відповідача належні правові підстави для призначення та проведення позапланової перевірки; чи дотримано процедуру її проведення; а також чи є обґрунтованими висновки відповідача щодо наявності порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позаплановий захід державного архітектурно-будівельного контролю призначено на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2024 № 1397 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю». Зазначений наказ прийнято відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19.05.2023 № 424 «Про проведення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у період воєнного стану» та з урахуванням колективного звернення мешканців с. Крюківщина Бучанського району Київської області від 28.10.2024.№б/н.

Водночас, вказане колективне звернення надійшло також до ДІАМ (зареєстроване у ДІАМ за № Ко/3175/08-24). Як зазначає відповідач, у зверненні порушувалися питання щодо перевищення гранично допустимих рівнів шуму, які, за твердженням заявників, більш ніж удвічі перевищують установлені норми, відсутності санітарно-захисної зони навколо об`єкта, що є джерелом підвищеного рівня шуму та викидів, а також здійснення діяльності й експлуатації об`єкта без належної дозвільної документації, та містилися відомості щодо можливого самочинного будівництва майданчика для дрифтингу за адресою: Тарасівська сільська рада, Фастівський район, Київська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210.

Відповідно до вищенаведеного пункту 7 Порядку № 553 підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також виявлення факту самочинного будівництва об`єкта.

Разом з тим, суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діяв правовий режим воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України, у зв`язку з чим застосовуються спеціальні правила здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 13.03.2022 встановлено загальне обмеження на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), водночас допускається можливість здійснення позапланових заходів за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, або на підставі відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері.

Отже, у спірних правовідносинах проведення позапланової перевірки є правомірним за умови одночасної наявності передбачених Порядком № 553 підстав та дотримання спеціальних вимог, встановлених на період дії воєнного стану, зокрема щодо отримання погодження уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

Оцінюючи колективне звернення мешканців як підставу для проведення позапланової перевірки, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для ініціювання перевірки стало колективне звернення мешканців с. Крюківщина від 28.10.2024, у якому порушувались питання щодо можливих порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Разом з тим, відповідно до встановленої процедури, передбаченої пунктом 7 Порядку № 553, такі звернення підлягають розгляду спеціально утвореною комісією при органі державного архітектурно-будівельного контролю, яка надає рекомендації щодо доцільності проведення позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до пункту 7 Порядку № 553 передбачено, що з метою розгляду отриманих звернень фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - звернення) при органі державного архітектурно-будівельного контролю утворюється комісія щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності (далі - комісія).

Комісія здійснює колегіальний розгляд звернень фізичних чи юридичних осіб.

Керівник органу державного архітектурно-будівельного контролю затверджує склад комісії та визначає її чисельність.

До складу комісії входять посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Комісія розглядає звернення протягом десяти робочих днів з дати їх надходження.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю не пізніше ніж за чотири дні до дня розгляду заяви повідомляє заявнику та замовнику про час і місце засідання Комісії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті зазначеного органу та додатково телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у зверненні) або з використанням електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у зверненні, доданих до нього документах).

Розгляд звернень здійснюється за участю заявника та замовника або їх представників.

Заявник, замовник та/або їх представники мають право надавати пояснення та подавати додаткові матеріали з питань, зазначених у зверненні, з обов`язковим відображенням відповідної інформації у протоколі.

У разі неявки замовника або його представника після належного їх повідомлення у спосіб, визначений абзацом шостим цього пункту, заява розглядається без його участі.

У разі неявки заявника розгляд заяви переноситься на іншу дату, про що замовник і заявник повідомляються у спосіб, визначений абзацом шостим цього пункту. У разі повторної неявки заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду звернення комісія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

З урахуванням рекомендацій, наведених у висновку комісії, видається наказ за підписом керівника або уповноваженого заступника керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю про проведення позапланової перевірки.

Як зазначає відповідач, вказане звернення виносилось на розгляд комісії, однак у зв`язку з повторною неявкою заявника на засідання, було залишене без розгляду.

За таких обставин суд звертає увагу, що залишення звернення без розгляду у встановленому порядку свідчить про відсутність за результатами його розгляду відповідних висновків або рекомендацій щодо необхідності проведення позапланової перевірки.

Водночас сам по собі факт надходження звернення не може автоматично вважатися достатньою та безумовною підставою для проведення контрольного заходу без дотримання передбаченої законом процедури його опрацювання.

Разом з тим, суд звертає увагу, що колективне звернення, яке надійшло до ДІАМ, саме по собі не було безпосередньою правовою підставою для проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю.

З матеріалів справи вбачається, що вказане звернення було адресоване також Міністерству розвитку громад та територій України, яке у подальшому надало погодження на проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю шляхом прийняття наказу від 22.11.2024 № 1397. При цьому Міністерством було враховано наведені у зверненні відомості щодо можливого самочинного будівництва об`єкта, що відповідно до пункту 7 Порядку № 553 є самостійною підставою для проведення позапланової перевірки.

Оцінюючи характер спірного об`єкта у контексті доводів про можливе самочинне будівництво, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єктом будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури (крім трубопроводів внутрішньогосподарських меліоративних систем). Водночас, елементи благоустрою території, зокрема покриття доріг, майданчиків, огородження, інші допоміжні елементи облаштування земельної ділянки, за своєю правовою природою не завжди є самостійними об`єктами будівництва у розумінні містобудівного законодавства.

Водночас за приписами статті 376 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як встановлено судом, на земельній ділянці позивача наявне асфальтоване покриття, розмітка та огородження, які відповідачем кваліфіковано як «майданчик для дрифтингу» та віднесено до об`єктів самочинного будівництва. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що вказані елементи утворюють єдиний об`єкт нерухомого майна або об`єкт будівництва у розумінні законодавства, а також доказів виконання будівельних робіт у значенні, яке передбачає створення такого об`єкта.

Суд враховує доводи позивача про те, що асфальтоване покриття земельної ділянки, огородження та нанесена розмітка є елементами благоустрою земельної ділянки, яка використовується відповідно до її цільового призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. На підтвердження вказаного позивач посилається, зокрема, на відомості Державного земельного кадастру та висновок про відсутність майна від 04.04.2025 № DT01-3308-8389-3087-6000, згідно з яким земельна ділянка є вільною від забудови.

У свою чергу відповідач зазначає, що влаштування асфальтного покриття передбачає виконання комплексу підготовчих та будівельних робіт, порядок здійснення яких регламентується, зокрема, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, а також державними будівельними нормами ДБН В.2.3-4 та ДБН В.2.3-5:2018. У зв`язку із цим відповідач дійшов висновку про здійснення позивачем будівельних робіт без належної дозвільної документації.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що саме по собі існування нормативно визначеного порядку виконання робіт з улаштування дорожнього чи асфальтобетонного покриття не свідчить автоматично про створення об`єкта будівництва у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Наведені відповідачем у відзиві державні будівельні норми та стандарти регулюють технічні вимоги до виконання відповідних робіт, однак не підтверджують, що в конкретному випадку на земельній ділянці позивача створено самостійний об`єкт нерухомого майна чи об`єкт будівництва, який потребує отримання права на виконання будівельних робіт.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання на спірній земельній ділянці робіт нового будівництва, реконструкції, реставрації чи капітального ремонту у розумінні містобудівного законодавства. Також матеріали справи не містять проектної документації, технічних характеристик, відомостей про площу забудови, конструктивні елементи, інженерні мережі чи інших даних, які б дозволяли ідентифікувати спірний об`єкт як об`єкт будівництва або нерухомого майна.

Крім того, суд враховує, що сам відповідач у відзиві фактично зазначає про неможливість однозначного визначення класу наслідків спірного об`єкта, що свідчить про невизначеність його правової природи. За таких обставин висновок про наявність самочинного будівництва не може ґрунтуватися виключно на факті наявності асфальтованого покриття, огородження та розмітки на земельній ділянці.

Крім того, суд враховує, що поняття «майданчик для дрифтингу» не має нормативного визначення у чинному законодавстві України, що унеможливлює його однозначну правову кваліфікацію як об`єкта будівництва без належного нормативного підґрунтя.

За таких обставин висновок відповідача про наявність на земельній ділянці позивача самочинного будівництва є передчасним, необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними доказами, а отже не може бути покладений в основу притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суд також враховує наданий позивачем висновок експерта за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 09.07.2025 № 35/25, який, хоча не є судовою експертизою у розумінні статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, проте може бути оцінений як письмовий доказ у сукупності з іншими матеріалами справи. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що наявні на земельній ділянці асфальтне покриття та огородження відносяться до елементів благоустрою та не є об`єктами будівництва, що узгоджується з встановленими судом обставинами та спростовує доводи відповідача щодо наявності самочинного будівництва. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності на земельній ділянці позивача об`єкта самочинного будівництва у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України та законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Оскільки оскаржуваний припис Державної інспекції архітектури та містобудування України від 23.12.2024 ґрунтується саме на висновку про здійснення позивачем самочинного будівництва, який не підтверджений належними та допустимими доказами, суд вважає, що такий припис є необґрунтованим та прийнятим без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

За таких обставин оскаржуваний припис не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Державної інспекції архітектури та містобудування України № 19/24/02-1-08 від 30.12.2023 по справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500 грн, суд зазначає наступне.

За правилами пунктів 17-20 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 553 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою приймається постанова про накладення штрафу.

Як встановлено судом, спірна постанова була прийнята саме за результатами проведеної позапланової перевірки та ґрунтується на висновках відповідача про наявність самочинного будівництва та порушення позивачем вимог містобудівного законодавства. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідач за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення прийняв постанову по справі про адміністративне правопорушення № 19/24/02-1-08 від 30.12.2023, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн та склав протокол від 23.12.2024 про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас у межах розгляду цієї справи судом встановлено відсутність належних та допустимих доказів існування об`єкта самочинного будівництва, а також недоведеність факту здійснення позивачем будівельних робіт у розумінні законодавства про містобудівну діяльність.

Суд враховує, що припис та постанова у цій справі є взаємопов`язаними індивідуальними актами, прийнятими за результатами одного контрольного заходу та заснованими на однакових фактичних обставинах і правових висновках відповідача.

За таких обставин скасування лише припису не призведе до повного та ефективного відновлення порушених прав позивача, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності і надалі породжуватиме для нього негативні правові наслідки.

З огляду на встановлену судом необґрунтованість висновків відповідача щодо наявності самочинного будівництва, суд дійшов висновку, що прийнята за результатами такої перевірки постанова по справі про адміністративне правопорушення № 19/24/02-1-08 від 30.12.2024 також є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на неправомірні висновки контролюючого органу.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування протоколу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 23.12.2024 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає наступне.

Завданнями адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною 3 ст. 21 КАС України визначено, що якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а складається уповноваженою особою за наслідками вчинення адміністративного правопорушення у порядку та випадках, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, є доказом по справі про адміністративне правопорушення. Питання щодо правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності в діяннях особи складу адміністративного правопорушення, тощо, належить розглядати в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлення порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для позивача, не встановлює його прав і обов`язків, а тому не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином позовні вимоги, спрямовані на визнання протиправним протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 10 липня 2020 року у справі №420/647/19, від 04 березня 2019 року у справі №199/7360/17 та на підставі ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Застосовуючи вказану норму, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення (див. рішення ЄСПЛ від 18 жовтня 1982 року у справі «Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії» (Case of Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium) пункт 45).

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловлювала неодноразово, зокрема і в постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990/146/24.

За таких обставин, враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що в силу положень ч.1 ст.5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України в частині оскарження протоколу від 23.12.2024 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.188-42 КУпАП України підлягає закриттю.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 3633, 60 грн (платіжна інструкція 0.0.4115820582.1 від 03.02.2025).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України становить 2422,4 грн.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення)провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 238, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України в частині оскарження протоколу від 23.12.2024 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.188-42 КУпАП України.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної інспекції архітектури та містобудування України (01133, м.Київ, б-р Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 44245840) про визнання протиправними та скасування припису та постанови - задовольнити.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України № 19/24/02-1-08 від 30.12.2023 по справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 23.12.2024.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України (01133, м.Київ, б-р Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 44245840) судовий збір у розмірі 2422,4 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.