Рішення № 136960419, 29.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2026 р. справа № 300/2910/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 094347 від 18.02.2025,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 094347 від 18.02.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки ґрунтується на помилкових висновках перевірки щодо того, що саме позивач є автомобільним перевізником і надавав послуги з перевезення вантажів. Однак, вантаж перевозився ним для власних потреб. Водночас, позивач вказує на те, що він не є суб`єктом господарювання, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції. З цих підстав вважає оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою що підлягає до скасування.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025, судова справа № 300/2910/25 передана головуючому судді Боброву Ю.О.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

15.05.2025 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 за № 566, відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 23.03.2026 № 11 та на виконання частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/2910/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026, судову справу № 300/2910/25 передано головуючому судді Матуляку Я.П.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, поданий відповідачем до суду 05.06.2025, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні у зв`язку з тим, що як під час перевірки, так і при прийнятті оскаржуваної постанови, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив, поданій до суду 19.06.2025, позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача скористався своїм правом на подання заперечення, яке надійшло до суду 26.06.2025.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

06.12.2024 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, керуючись Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), у відповідності до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 02.12.2024, на підставі направлення на рейдову перевірку від 02.12.2024 за №НР001797, на автодорозі Київ - Чоп, 756 км+800м., проведено рейдову перевірку (а.с.58-60).

В межах перевірки, посадовою особою відповідача зупинено транспортний засіб марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу.

За результатами проведення перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №АР073011, в якому зафіксовано, в тому числі, виявлене порушення передбачене абзацом 3 частини 1 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів відсутня роздруківка на паперовому носії з інформацією про режим праці та відпочинку за період з 08.11.2024 по 18.11.2024, а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період).

Водій з актом ознайомився, підписав, копію отримав.

Згідно повідомлення від 06.01.2025 розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акту за №АР073011 призначено на 28.01.2025 (а.с.61). Вказане повідомлення отримано ТОВ "Станіславський" 21.01.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 62).

Згідно пояснень, поданих ТОВ "Станіславський", власником транспортного засобу та перевізником є ОСОБА_1 , який надавав ТОВ "Станіславський" послуги з перевезення вантажу, на підтвердження чого долучили копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та накладну (а.с.74).

У зв`язку з наведеним, відповідачем призначено повторний розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акта за №АР073011, який призначено на 18.02.2025 та направлено виклик ОСОБА_1 та ТОВ "Станіславський".

Представник ТОВ "Станіславський" та ОСОБА_1 на розгляд справи не прибули.

Враховуючи вказане порушення законодавства, 18.02.2025 відповідачем винесено постанову за №094347 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 гривень, відповідно до абз. 3 частини 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.71).

Вказана постанова направлена на адресу позивача 20.02.2025 та отримана ним 05.03.2025(а.с.72,73).

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України..

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як слідує із зазначених вище судом обставин справи, відповідачем дотримано вимоги законодавства як під час проведення перевірки, так і при прийнятті оскаржуваного рішення.

Що стосується підстав для застосування штрафної санкції оскаржуваним рішенням, суд зазначає таке.

В абзаці 3 п. 20 Порядку №1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як встановлено судом, уповноваженими працівниками відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, під час перевірки транспортного засобу позивача, встановлено, що при здійсненні вантажних перевезень, у позивача була відсутня роздруківка на паперовому носії з інформацією про режим праці та відпочинку за період з 08.11.2024 по 18.11.2024, а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період.

Відповідно до ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: 1) виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; 2) утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; 3) забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; 4) забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; 5) організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання до медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; 6) забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; 7) забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; 8) забезпечувати безпеку дорожнього руху; 9) забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно вимог ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень ст. 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами

Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України

Відповідно до п. 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.2 Положення №340 передбачено, що Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з п. 6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як за допомогою тахографа, так і індивідуальної контрольної книжки водія або графіком змінності водіїв.

Водночас слід зазначити, що згідно пункту 6.2 Положення №340 саме на Перевізника, який використовує водіїв за наймом, покладається обов`язок щомісяця складання графіка змінності водіїв, ведення відомості обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку за №385 від 24.06.2010 (далі Інструкція №385), водій транспортного засобу обладнаного

тахографом: використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Карта водія (особиста картка) це пластикова картка з вбудованим в неї чіпом (мікропроцесором), який зберігає всю необхідну інформацію. Тобто, це документ європейського зразка, який видається тільки особисто водієві і є його власністю. Вся інформація про водія вноситься в європейську базу даних TACHOnet, і водій отримує індивідуальний номер карти, яка має офіційний статус як в Україні, так і в країнах Європейського Союзу. Цей прилад контролює роботу водія, фіксує години роботи і відпочинку. Без картки водія неможливо встановити його режим праці та відпочинку. Користування тахографом без такої картки не можливе.

За відсутності у слоті тахографа особистої картки водія, інформація про режим праці та відпочинку водія не фіксується, відтак відсутня можливість роздрукувати режим праці та відпочинку водія за такий період, що є порушенням законодавством у сфері автомобільного транспорту.

За змістом пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу зобов`язаний використовувати особисту картку кожного дня протягом якого керував транспортним засобом.

Згідно з пунктом 6.1. Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Отже, у водія транспортного засобу, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, він повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Як наслідок, суд констатує, що під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 48 Закону №2344-111, не надав роздруківку на паперовому носії з інформацією про режим праці та відпочинку за період з 08.11.2024 по 18.11.2024, а також бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період.

Згідно зі статтею 34 Закону автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

Отже, з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Відтак, судом встановлено допущення позивачем порушення вимог абзацу 3 частини 1 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів) в частині відсутності роздруківки з тахографа за 20.01.2025, відсутності картки режиму праці та відпочинку.

Як наслідок, суд доходить висновку щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій згідно оскаржуваної постанови.

Щодо доводів позивача про те, що він не є автомобільним перевізником та суб`єктом господарювання, то суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Як зазначалось судом вище, та не заперечується позивачем, власником транспортного засобу, який перевірявся посадовими особами відповідача, є ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено перевіркою, та підтверджується матеріалами справи, позивач здійснював (надавав послуги) перевезення вантажу для ТОВ "Станіславський".

Водночас, на думку суду, факт неоформлення належним чином послуги перевезення вантажу (відсутність у власника транспортного засобу статусу суб`єкта господарювання з відповідним видом діяльності) чи непередання належним чином транспортного засобу у користування іншим особам, у результаті чого перевізниками могли б вважатися інші суб`єкти, не спростовує сам факт здійснення позивачем перевезення належним йому транспортним засобом вантажу та, жодним чином не спростовує наявність виявлених під час рейдової перевірки порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що Закон України "Про автомобільний транспорт" не ставить у залежність застосування адміністративно-господарських санкцій до осіб, які опустили порушення, від наявності чи відсутності статусу фізичної особи-підприємця.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що відповідач в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прав позивача не порушив, тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76492) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 094347 від 18.02.2025 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.