Рішення № 136960301, 29.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2026 року (09:15)Справа № 280/1545/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність-Логістик» (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 50, код ЄДРПОУ 40104919) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (03150, м.Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845), про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність-Логістик» (далі позивач або ТОВ «Співдружність-Логістик») до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 020856 від 20.01.2026.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та необґрунтованою та такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що було застосовано штраф саме за перевищення встановлених законодавством вагових норм, однак фактичне зважування транспортного засобу, вантажу не проводилося. Відомості про проведення габаритно-вагового контролю відсутні. Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено без фактичного зважування ТЗ, виключно на підставі товарно-транспортної накладної, не може бути належним та допустимим доказом про перевищення вагових норм. Просить позовні вимоги задовольнити та скасувати спірну постанову.

Ухвалою від 02.03.2026 відкрите спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні).

10.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12527), в якому останній зазначає, що відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (далі Порядок №422), був зупинений транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки БЕРКУТ, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку №422, водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред`явив для перевірки посадовій особі Управління державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 , напівпричіп марки БЕРКУТ, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 ; посвідчення водія НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_1 ; ТТН №349 від 09.12.2025 (в графі автомобільний перевізник зазначено ТОВ «Співдружність-Логістик». Відповідно до вимог абз. 2 п. 16 ПКМУ № 1567 та Порядку здійснення габаритно вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - ПКМУ № 879), було проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, за результатами якого встановлено порушення норм, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПКМУ № 1306), а саме відповідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.12.2025 №ОАВ004916, навантаження склало 39,720 т, при допустимій нормі 24 т, що складає 65,5% перевищення параметрів від нормативу. Зважаючи на зазначене, посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області на законних підставах було зупинено транспортний засіб DAF, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки БЕРКУТ, номерний знак НОМЕР_2 , складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.12.2025 №ОАР044033, саме в якому і зазначено порушення вимог діючого законодавства в частині перевищення встановлених законодавством габаритно вагових параметрів при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Зважаючи на зазначене, відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ020856 від 20.01.2026 за порушення п. 22.5 ПКМУ від 10.10.2021 №1306, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Беручи до уваги вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.03.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №12.03.2026), в якій останній зазначає, що товарно-транспортна накладна, з якої відповідач взяв масу вантажу, є первинним документом бухгалтерського обліку, який містить відомості про господарську операцію, однак не є документом, який складається з метою визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу. Зазначені обставини свідчать про неможливість проведення документального габаритно-вагового контролю. При цьому, точного габаритно-вагового контролю, відповідачем проведено не було. За таких обставин, оскільки відповідачем не проведено зважування транспортного засобу з причіпом та вантажу, висновки відповідача про те, що позивачем перевищено нормативно допустиму масу транспортного засобу разом з вантажем, є необґрунтованими.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області проводилась рейдова перевірка на а/д С-162508, с. Затишшя с. Весела Балка, в результаті якої був зупинений транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки БЕРКУТ, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що автомобільним перевізником є ТОВ «Співдружність-Логістик».

09.12.2025 Управлінням державного нагляду (контролю) в Одеській області складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР044033, відповідно до якого перевіркою вказаного транспортного засобу встановлено наступні порушення: перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі склало 65,5 % при нормі 24 т фактична маса брутто 39,720 т, чим порушено вимоги п. 22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2001, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 17 перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30 відсотків при перевезені подільного вантажу. Пояснення водія: «з протоколом (актом) не згоден» (а.с.38).

20.01.2026 відповідачем прийнято постанову №ОПШ020856 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51 000 грн за порушення п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ №1306 від 10.10.2001 (а.с.13 зворот).

Не погоджуючись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі ст. 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з п. 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Приписами п. 3 Порядку №1567 визначено, що рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Відповідно до п. 8 Порядку №1567, рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення. Рейдова перевірка без зупинення транспортного засобу проводиться на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, у зонах габаритно-вагового контролю, на інших об`єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1567 Під час проведення рейдової перевірки посадові особи мають право: використовувати спеціальне обладнання, призначене для здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та їх блокування; здійснювати супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більш як 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборони подальшого руху такого автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 3 та 6 Порядку №879 визначено, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 16 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно з пунктом 16-1 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

Відповідно до пункту 18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Пунктом 20-1 Порядку №879 передбачено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового контролю, на яких розміщені стаціонарні та пересувні пункти, здійснюється: 1) вимірювання габаритів транспортного засобу (довжина, ширина і висота); 2) вимірювання відстаней між осями; 3) визначення одиночної вісі, здвоєних, строєних осей; 4) визначення типу підвіски (пневматична або еквівалентна їй); 5) визначення статності коліс на кожній осі транспортного засобу; 6) вимірювання навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі; 7) вимірювання загальної маси.

Частиною третьою статті 48 Закону №2344 передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Пунктом 22.5 ПДР передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль- 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення).

Осьові навантаження щодо місцевих доріг визначені відповідно до підпункту (в) пункту 22.5 Правил Дорожнього руху, де на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 т (для доріг державного значення) та 13 т (для доріг місцевого значення); понад 1,3 до 1,4 метра 24 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, рейдовою перевіркою було встановлено, що водій, керуючи транспортним засобом марки DAF, здійснював перевезення вантажу згідно з товарно-транспортної накладної №349 від 09.12.2025. Під час проведення перевірки відповідачем було проведено лише документальний габаритно-ваговий контроль на підставі вказаної товарно-транспортної накладної та встановлено, що при дозволених для доріг місцевого значення 24 т, фактична маса становить 39,720 т.

Зі змісту акту №ОАР044033 від 09.12.2025 встановлено, що водієм були надані пояснення: «з актом не згоден».

Відповідно до пункту 20 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Документальний габаритно-ваговий контроль передбачає визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункт 5-1 пункту 2 Порядку №879).

Згідно підпункту 11 пункту 2 Порядку №879, точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання)

Суд зазначає, що надана для перевірки товарно-транспортна накладна №349 від 09.12.2025 є документом, який призначений для: обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, прибуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Тобто, товарно-транспортна накладна, як первинний документ бухгалтерського обліку, об`єктивно підтверджує кількісні та якісні характеристики вантажу, проте такий документ не може бути єдиною підставою для визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, незважаючи на те, що такі відомості зазначаються у ній.

Суд зауважує, що в даному випадку, посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення документального габаритно-вагового контролю, всупереч вимогам Порядку №879, об`єктивно не встановлено фактичну масу транспортного засобу, оскільки було встановлено лише вагу вантажу згідно наданої ТТН.

Таким чином, суд, з урахуванням наведених вище правових норм та обставин справи, вважає, що висновки контролюючого органу про перевищення транспортним засобом, який належить позивачу, нормативних вагових параметрів, не підтверджені належним чином, що виключає відповідальність на підставі ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відтак, оскаржувана постанова №ОПШ 020856 від 20.01.2026 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000 грн є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. У позовній заяві представником позивача вказаний загальний орієнтовний розмір судових витрат позивача становить 51162,40 грн (з урахуванням витрат на розгляд справи у судах наступних інстанцій).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1288052 від 20.02.2026, договору №16/12 про надання професійної правничої допомоги від 16.12.2025, акта №1 надання послуг до договору №16/12 про надання правничої допомоги від 23.02.2026, переліку та вартості послуг за договором.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Як вже зазначено судом вище, відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №810/2760/17.

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Такий самий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.

Відповідно до наданих документів, адвокатом надані наступні послуги:

1. Консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку (3 год.) - 3000 грн;

2. Складання адвокатського запиту - 1000 грн;

3. Складання позову - (6год.) - 6000 грн;

4. Підготовка документів до подачі через підсистему Електронний суд - (1 год.) 1000 грн;

5. Представництво інтересів клієнта у суді (-) - 3000 грн.

Загальна вартість послуг 14000 грн.

Суд враховує, що зазначена справа розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціну позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність-Логістик» (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 50, код ЄДРПОУ 40104919) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (03150, м.Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845), про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 020856 від 20.01.2026, винесену Управлінням державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність-Логістик» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.05.2026.

Суддя Ю.В. Калашник