Рішення № 136960087, 28.05.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/7347/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд.4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника Опаленика Михайла Юрійовича звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

визнати відмову за № 071750013508 від 13.08.2025 року Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягала у не призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за віком - протиправною та зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області, врахувати трудовий стаж, з якого обраховується пенсія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за періоди роботи - з 01.12.1981-12.06.1995 року, а також, період догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403), нарахувати пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з моменту виникнення такого права, а саме з 24.08.2025 року.

стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що належним та допустимим доказом (а саме трудовою книжкою та свідоцтвами про народження дітей) підтверджується, що позивачка має право на включення спірного періоду роботи до страхового стажу.

Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області подало до суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечило та просило у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначено, що до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.12.1981 року по 12.06.1995 року згідно трудової книжки від 07.12.1981 НОМЕР_2 , оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу «Закарпатское производственное обувное обьединение» (рос.мовою) не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні «Закарпатське виробничо-торгівельне об`єднання орендних підприємств», інформація щодо реорганізації відсутня. Не зараховано догляд за дітьми до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області подало до суду пояснення, в яких вказано про те, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв правомірно, на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законними і підзаконними нормативно-правовими актами.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

05.08.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

13.08.2025 року Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення за № 071750013508 про відмову у призначенні пенсії.

Із вказаного рішення вбачається, що до страхового стажу не зараховано:

періоди роботи з 01.12.1981 року по 12.06.1995 рік згідно трудової книжки від 07.12.1981 НОМЕР_2 , оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу «Закарпатское производственное обувное обьединение» (рос.мовою) не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні «Закарпатське виробничо-торгівельне об`єднання орендних підприємств», інформація щодо реорганізації відсутня, а також не зараховано догляд за дітьми до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутній штамп про отримання паспорта.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.08.2025 року №071750013508 на день подання заяви про призначення пенсії від 05.08.2025 вік позивачки становить 60 років.

Із розрахунку стажу позивачки вбачається, що її страховий стаж становить 22 роки 3 місяці 8 днів.

За результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 07.12.1981 НОМЕР_2 з 01.12.1981 року по 12.06.1995 рік, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу «Закарпатское производственное обувное обьединение» (рос.мовою) не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні «Закарпатське виробничо-торгівельне об`єднання орендних підприємств», інформація щодо реорганізації відсутня.

Так, періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Як вбачається із трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.12.1981 року позивачка прийнята 01.12.1981 року на роботу в «Закарпатское производственное обувное обьединение» (рос.мовою) та 12.06.1995 року звільнена, у зв`язку із скороченям.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи довідки про наявний страховий стаж.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки чи довідок.

У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, довідки, яка оформляється відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивачки з 01.12.1981 року по 12.06.1995 року, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження її трудового стажу.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідачі в свою чергу не надали суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за спірний період і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення у вказаний період.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачці період догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, оскільки в свідоцтвах про народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04.05.1983 відсутня інформація про отримання паспорту, суд зазначає наступне.

За змістом пункт «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується, серед іншого, також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, отримані порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).

Суд зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Разом з тим, законодавець окремо передбачив, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підлягають зарахуванню до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, чинним до 01.01.2004 року, до трудового стажу включалися усі періоди перебування особи у трудових відносинах, у тому числі періоди перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною, але не довше ніж до досягнення дитиною трирічного віку.

Крім того, відповідно до пункту «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України, до стажу роботи зараховується період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Починаючи з 01.01.2004 року, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу за умови фактичного здійснення особою догляду за дитиною та отримання відповідної допомоги по догляду за дитиною.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачка є матір`ю ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та ОСОБА_3 , яка народилася, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, посилаючись на те, що свідоцтва про народження не містить відмітки про отримання дитиною паспорта.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта дитини, а також документів, які підтверджують факт того, що мати до досягнення дитиною трирічного віку не працювала.

При цьому вказаною нормою не передбачено обов`язку подання свідоцтва про народження дитини виключно із відміткою про отримання паспорта або наявності у ньому будь-яких додаткових штампів.

Суд звертає увагу, що відповідачем не наведено жодної норми чинного законодавства, яка б передбачала необхідність подання свідоцтва про народження дитини саме з відміткою про отримання паспорта як обов`язкової умови для зарахування періоду догляду за дитиною до страхового стажу.

Більше того, матеріали справи не містять жодних доказів недостовірності або неправдивості відомостей, зазначених у свідоцтві про народження дитини. Відповідачем також не надано доказів, які б спростовували факт материнства позивачки, факт народження дитини або факт здійснення позивачкою догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже, надані позивачкою документи, а саме свідоцтва про народження дітей є належними та достатніми доказами для зарахування до її страхового стажу періоду догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а доводи відповідача щодо неможливості такого зарахування є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачці у зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

За наведених обставин та правового регулювання, суд вважає, що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області безпідставно не зарахувало позивачці період її роботи з 01.12.1981 року по 12.06.1995 року, а також, періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку до страхового стажу.

Саме питання відмови в зарахуванні конкретного періоду роботи, до страхового стажу позивача, було спірним під час призначення пенсії позивачу, та оскаржується позивачем.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.08.2025 року №071750013508 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Також з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Вінницькій області зарахувати ОСОБА_4 до загального страхового стажу період її роботи з 01.12.1981 року по 12.06.1995 року, на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 від 07.12.1981 року, а також, період догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку відповідно до свідоцтв про народження НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

В цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачці пенсію за віком з часу набуття права на пенсію, то судом враховано наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення і виплати пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Відтак, позов в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області повторно розглянути подану позивачкою заяву від 05.08.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та вирішити питання про призначення пенсії, з урахуванням спріного періоду.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.08.2025 року за №071750013508 "Про відмову у призначенні пенсії".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ:13322403) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до загального трудового стажу період її роботи з 01.12.1981 року по 12.06.1995 року та період догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ:13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 05.08.2025 року, з врахуванням періодів її роботи з 01.12.1981 року по 12.06.1995 року та період догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку, та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ:13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.А. Гебеш