Ухвала суду № 136959923, 29.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про визнання необґрунтованою заяви про відвід судді

29 травня 2026 року м. Житомир справа №240/27650/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про відвід судді від розгляду адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" із позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2025 №UA100320/2025/000113/2.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/27650/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" було визначено суддю Черняхович І.Е.

Ухвалою судді від 10.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №240/27650/25 за правила загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

28 травня 2026 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" - адвоката Повразюка Руслана Валерійовича надійшла заява (вх.№39417/26) про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/27650/25.

Обґрунтовуючи подану заяву представник позивача зазначив, що суддя Черняхович І.Е. по різному застосувала положення статті 195 КАС України до сторін у даній справі. На переконання представника про різний процесуальний підхід судді до сторін у справі за однакових при цьому процесуальних обставин свідчить те, що 05.05.2026 ним було подано до суду клопотання про забезпечення його участі в усіх судових засіданнях з розгляду даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак, ухвалою судді Черняхович І.Е. від 26.05.2026 зазначене клопотання було задоволено лише частково, суддя відмовила йому у проведенні всіх наступних судових засідань у режимі відеоконференції, мотивуючи це тим, що: «наявність такої технічної можливості залежить від різних факторів та не може бути встановлена судом наперед», «частина 2 статті 195 КАС України визначає необхідність подання учасником справи окремої заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п`ять днів до кожного судового засідання». Разом з тим, 27.05.2026 суддею Черняхович І.Е. було постановлено іншу ухвалу у даній справі, якою клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено без застосування аналогічних обмежень та без наведення мотивів, які були покладені судом в основу часткової відмови позивачу. На переконання представника позивача, вказані обставини ставлять під сумнів безсторонність судді Черняхович І.Е., а тому вона підлягає відводу.

Відповідно до частини 3 статті 40 питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.

Розглянувши заяву адвоката Повразюка Руслана Валерійовича про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/27650/25 та зазначені в ній мотиви для відводу, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з нормами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Загальна декларація з прав людини (ст. 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч. 1 ст. 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Підстави для відводу судді визначено частиною першою статті 36 КАС України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи:

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" визначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.

Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою. З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

Відтак, особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Слід підкреслити, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).

При цьому, відповідно до частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Зі змісту заяви адвоката Повразюка Руслана Валерійовича вбачається, що представник позивач в якості підстави для відводу судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/27650/25 зазначив про різне застосування суддею положень статті 195 КАС України до сторін у справі, яке, на думку представника, полягає в тому, що йому було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення розгляду усіх судових засідань по даній справі в режимі відеоконференції, у зв`язку із необхідністю подання учасником справи окремої заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п`ять днів до кожного судового засідання, в той час, як клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено без застосування аналогічних обмежень.

Надаючи оцінку вказаним підставам, суд зауважує на наступному.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.12.2025 до суду від представника Київської митниці Петровської Анни Олександрівни надійшло клопотання (вх.№91211/25), в якому представник просила забезпечити її участь в усіх судових засіданнях з розгляду даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку "ВКЗ".

07 січня 2026 року до суду від представника Київської митниці Петровської Анни Олександрівни надійшло ще одне клопотання (вх.№1543/26), в якому представник просила забезпечити участь у всіх судових засіданнях з розгляду даної справи також і представника Київської митниці Роман Назара Олеговича.

За наслідками розгляду вказаних клопотань суддею Черняхович І.Е. була винесена ухвала від 12.01.2026, якою клопотання представника Київської митниці про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено частково та призначено провести лише судовий розгляд адміністративної справи №240/27650/25, який призначений на 15 січня 2026 року о 14:30, із представниками Київської митниці Петровською Анною Олександрівною та Роман Назаром Олеговичем в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою електронного кабінету та власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку системи "Електронний суд". Натомість, у задоволенні клопотання в частині проведення усіх наступних судових засідань по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було відмовлено.

При цьому, в мотивувальній частині вказаної ухвали від 12.01.2026, обґрунтовуючи неможливість задоволення поданого представником відповідача клопотання в частині проведення усіх наступних судових засідань по даній справі в режимі відеоконференції, суддею було зазначено наступне: "Що стосується проведення усіх наступних судових засідань по даній справі в режимі відеоконференції, суд звертає увагу представника відповідача, що правові норми ч. 1 ст. 195 КАС України пов`язують можливість проведення судового засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із наявністю в суді відповідної технічної можливості. При цьому, наявність такої технічної можливості залежить від різних факторів та не може бути встановлена судом наперед. Крім того, частина 2 статті 195 КАС України визначає необхідність подання учасником справи окремої заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п`ять днів до кожного судового засідання".

В подальшому, до суду з клопотанням (вх.№32835/26 від 06.05.2026) про участь у всіх судових засіданнях з розгляду даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів звернувся представник позивача адвокат Повразюк Руслан Валерійович.

Розглянувши вказане клопотання, суддя Черняхович І.Е. винесла ухвалу від 26.05.2026, якою задовольнила його частково, наступне судове засідання із розгляду адміністративної справи №240/27650/25, яке призначене на 28 травня 2026 року о 14:30, ухвалила провести із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" адвокатом Повразюком Русланом Валерійовичем в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою електронного кабінету та власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку системи "Електронний суд". Водночас, у задоволенні поданого представником позивача клопотання в частині проведення усіх наступних судових засідань по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, суддя відмовила.

Крім того, в мотивувальній частині ухвали від 26.05.2026, аналогічно, як і у вищезгаданій ухвалі від 12.01.2026, суддя зазначила, що: "... правові норми ч. 1 ст. 195 КАС України пов`язують можливість проведення судового засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із наявністю в суді відповідної технічної можливості. При цьому, наявність такої технічної можливості залежить від різних факторів та не може бути встановлена судом наперед. Крім того, частина 2 статті 195 КАС України визначає необхідність подання учасником справи окремої заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п`ять днів до кожного судового засідання".

Вказане свідчить, що відносно сторін у даній справі положення статті 195 КАС України були застосовані суддею Черняхович І.Е. однаково, як представнику позивача, так і представнику відповідача суддя відмовила в задоволенні клопотань про проведення усіх судових засідань по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, аргументуючи це необхідністю подання окремої заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п`ять днів до кожного судового засідання.

Щодо ухвали від 27.05.2026, яку представник позивача наводить у своїй заяві про відвід судді, в якості підтвердження різного процесуального підходу судді Черняхович І.Е. до сторін у справі, суд зазначає, що вказана ухвала була прийнята суддею за наслідками розгляду клопотання представника відповідача, в якому він просив забезпечити його участь в розгляді справи в режим відеоконференції не у всіх судових засіданнях з розгляду даної справи, а лише у судовому засіданні, що було призначено на 28.05.2026 о 14:30. Відтак, за наслідками розгляду вказаного клопотання, суд призначив провести в режимі відеоконференції із представником Київської митниці лише одне судове засідання, яке було призначене на 28.05.2026 о 14:30, а не всі судові засідання з розгляду даної справи, про що свідчить зміст резолютивної частини вказаної ухвали від 27.05.2026.

Таким чином, твердження представника позивача про різний процесуальний підхід судді Черняхович І.Е. до сторін у справі є надуманим, а відтак - не може свідчити про наявність у судді зацікавленості, упередженості або необ`єктивності.

Суд також зазначає, що аргументи, якими мотивовано заяву про відвід судді, не викликають обґрунтованих сумнівів в об`єктивності судді, оскільки відсутні докази, які б підтверджували порушення суддею Черняхович І.Е. гарантій неупередженості.

На думку суду, доводи, викладені у заяві, жодним чином не свідчать про неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення у даній справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Згідно з положеннями частини 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд, з метою уникнення будь яких сумнівів у неупередженості судді Черняхович І.Е. при розгляді справи, вважає за необхідне відповідно до частини 4 статті 40 КАС України передати дану справу іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та буде визначений в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України, для вирішення заяви про відвід.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Визнати необґрунтованою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" - адвоката Повразюка Руслана Валерійовича про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/27650/25.

Передати адміністративну справу №240/27650/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САРД ПЛЮС" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання щодо відводу судді.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Е.Черняхович