Ухвала суду № 136959450, 27.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 травня 2026 року Справа № 160/13435/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до в собі представника ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 18.05.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до в собі представника Федорчука Кирила Юрійовича до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 14.04.2026 року про відкликання дозволу на імміграцію в Україну стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області №120322600008689 від 16.04.2026 року про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , виданої 19.04.2023, виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів настання жодної з підстав, вичерпно визначених ст. 12 та ст. 12-1 Закону України Про імміграцію, рішення відповідача-1 від 14.04.2026 року про відкликання дозволу на імміграцію є таким, що прийняте за відсутності визначених законом підстав, з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України та підлягає скасуванню. На думку представника позивача, відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, що неминуче тягне за собою припинення законних підстав перебування позивача в Україні, становить непропорційне втручання у право позивача та його дружини на повагу до приватного і сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції. Зміст рішення відповідача-2 №120322600008689 від 16.04.2026 року не містить жодних посилань на конкретні фактичні обставини, які стали підставою для висновку про необхідність відкликання дозволу на імміграцію позивача. Рішення обмежується формальним посиланням на підпункт 1 пункту 64 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321, без розкриття мотивів первинного рішення про відкликання дозволу на імміграцію. Текст рішення відповідача-1 досі не вручений позивачу всупереч принципу прозорості і права особи на участь у процесі прийняття рішення. За таких обставин оскаржувані рішення не відповідають критеріям, встановленим ст. 2 КАС України, як такі, що прийняті немотивовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для справи, та непропорційно. Рішення відповідача-2 (про відкликання посвідки на постійне проживання) є рішенням, похідним від рішення відповідача-1 (про відкликання дозволу на імміграцію). Це прямо випливає як з тексту самого рішення відповідача-2, так і з листа ГУ ДМС України у Дніпропетровській області №1201.3.4-8540/12.3-26 від 12.05.2026 року. Згідно з підпунктом 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, посвідка на постійне проживання відкликається у разі відкликання дозволу на імміграцію в Україну. Таким чином, скасування рішення відповідача-1 автоматично та неминуче усуває правову підставу прийняття рішення відповідача-2. Скасування первинного (рішення відповідача-1) та похідного (рішення відповідача-2) рішень у комплексі є єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки забезпечує повне відновлення його правового статусу як особи, що постійно проживає в Україні на законних підставах.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Одночасно із поданою до суду позовною заявою представником заявника ОСОБА_2 до суду подано заяву про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 21.05.2026 року відмовлено повністю.

21.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву було залишено без руху та надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про долату судового збору в розмірі 798,72 грн.

У встановлений Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

В період з 25.05.2026 року по 26.05.2026 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

При вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до розгляду суд виходить з такого.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За змістом норм ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом ч. 4 ст. 12 цього Кодексу визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Поряд з цим, згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Також нормами ч. 2 і 3 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд вважає, що подана до суду позивачем позовна заява підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.

Щодо клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке заявлено представником позивача у поданій до суду позовній заяві, слід зазначити про наступне.

У даному клопотанні представник позивача вказує, що враховуючи особливу складність справи, наявність двох відповідачів, що знаходяться у різних областях України, необхідність витребування доказів у відповідача-1, тривалі та значущі правові наслідки для позивача (фактичне припинення законних підстав перебування в Україні особи, яка проживає тут понад 25 років), а також з огляду на необхідність повного та всебічного дослідження доказів щодо тривалих сімейних та соціальних зв`язків позивача з Україною, позивач просить суд здійснити розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Досліджуючи вказане клопотання, варто зазначити про наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тож, відповідно до ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

В даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" КАС України.

Представник позивача не навів обґрунтованих підстав того, що справа не може бути розглянута без попереднього усного заслуховування пояснень сторін щодо суті спору.

Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд не вбачає необхідності надання пояснень представниками сторін у зазначеній справі, а тому дійшов висновку, що підстави для її розгляду за участю сторін відсутні. У зв`язку з чим відсутні і підстави для задоволення клопотання представника позивача Федорчука Кирила Юрійовича про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Щодо клопотання про витребування доказів, яке заявлено представником позивача у поданій до суду позовній заяві, слід зазначити про наступне.

Так, у клопотанні про витребування доказів представник позивача вказує, що враховуючи, що рішення відповідача-1 від 14.04.2026 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну стосовно позивача останньому досі не вручене, та беручи до уваги обов`язок відповідача-1 надати докази правомірності прийнятого рішення (ч. 2 ст. 77 КАС України), позивач просить суд витребувати у відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області належним чином засвідчену копію рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 14.04.2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з усіма матеріалами, що стали підставою для його прийняття. Зазначену інформацію не вбачається отримати позивачем самостійно, так як на адвокатський запит представника позивача було надано лише оскаржуване рішення, без документів, які слугували підставою для його прийняття, як того вимагалось в адвокатському запиті.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з ч. 4 ст.77 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувати у відповідачів засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України: копію рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 14.04.2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та копії усіх документів, що слугували підставою для його прийняття.

Крім того, суддя вважає також за необхідне витребувати у відповідачів засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України: копію рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області №120322600008689 від 16.04.2026 року про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , виданої 19.04.2023, виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та копії усіх документів, що слугували підставою для його прийняття.

При цьому, суддя вважає за належним звернути увагу сторін, на наступне, що положеннями статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене суд зазначає, що за приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини четвертої статті 45 КАС України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Із положень статті 144 КАС України випливає, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Згідно пункту 5 частини першої статті 145 КАС України, заходом процесуального примусу є штраф.

Пунктами 1 частини другої статті 149 КАС України, визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом і стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Керуючись статтями 9, 80, 121, 122, 171, 241-243, 248, 253 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до в собі представника Федорчука Кирила Юрійовича до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі.

Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду з 26 червня 2026 року за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 1.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею С. В. Прудником.

У задоволені клопотання представника позивача Федорчука Кирила Юрійовича про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовити.

Клопотання представника позивача Федорчука Кирила Юрійовича про витребування доказів задовольнити.

Витребувати у 1) Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та у 2) Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області:

- засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України: копію рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 14.04.2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та копії усіх документів, що слугували підставою для його прийняття.

- засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України: копію рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області №120322600008689 від 16.04.2026 року про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , виданої 19.04.2023, виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та копії усіх документів, що слугували підставою для його прийняття.

Витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 26 червня 2026 року.

Суд попереджає Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області: про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Роз`яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).

Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник