Рішення № 136959276, 26.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа №160/10727/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну №160/10727/26 за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, буд, 3, код ЄДРПОУ 14035769) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 43316386), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відповідача-1: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), до відповідача-2: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що надійшла в підсистемі «Електронний Суд» про визнання протиправною та скасування постанови.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/10727/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

07 травня 2026 року Дніпропетровський окружним адміністративним судом зареєстровано уточнену позовну заяву, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд».

11 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». До заяви долучено квитанцію про сплату судового збору.

11 травня 2026 року Дніпропетровський окружним адміністративним судом зареєстровано уточнену позовну заяву, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Грюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ: 43316386) від 15.04.2026 у виконавчому провадженні ВП №80316425 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн під час виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 у справі №160/5797/25, згідно виконавчого листа № 160/5797/25, виданого судом 02.02.2026.

Також позивачем вказано відомості про відповідача: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 43316386) (далі відповідач).

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанови відповідача про накладення штрафу на позивача у виконавчому провадженні. Позивач зазначає, що виконав рішення суду належним чином згідно змісту накладеного на нього зобов`язання, в той час як відповідач вказане не врахував та безпідставно застосував до позивача штраф.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні на 26 травня 2026 року. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 .

18 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що мотивувальною та резолютивною частиною рішення суду у цій справі на органи Пенсійного фонду покладено зобов`язання повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 28.01.2025 із урахуванням висновків суду. На виконання рішення суду у справі № 160/5797/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 28.01.2025 із урахуванням висновків суду, та рішенням №045650021355 від 10.02.2026 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки позивач (заявниця) не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 10 років. Керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 15.04.2026 року державним виконавцем за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/5797/25 від 02.02.2026 в повному обсязі винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн.

До відзиву долучені матеріали виконавчого провадження.

19 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про розгляд справи без участі позивача, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».

19 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву клопотання про долучення доказів направлення позовної заяви з додатками третій особі, яке надійшло від позивача в підсистемі «Електронний Суд».

26 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про розгляд справи без участі відповідача, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».

В судове засідання, призначене на 26 травня 2026 року, сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі №160/5797/25:

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 28.01.2025 із урахуванням висновків суду.

Судове рішення набрало законної сили 26.11.2025 року. При цьому набрання законної сили мало місце в результаті апеляційного перегляду справи Третім апеляційним адміністративним судом, який залишив без задоволення скарги обох сторін.

02 лютого 2026 року видано виконавчий лист.

20 лютого 2026 року стягувач (третя особа) пред`явила виконавчий лист до примусового виконання відповідачу.

Постановою відповідача від 25.02.2026 року відкрито виконавче провадження №80316425.

Позивач направив відповідачу лист від 12.03.2026 року «Про виконання рішення суду» (вхідний у відповідача від 12.03.2026 року №635/2.1-26), яким повідомив, що на виконання рішення суду повторно розглянув заяву про призначення пенсії та прийняв рішення від 10.02.2026 року №045650021355.

Згідно рішення від 10.02.2026 №045650021355 «право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відсутнє, оскільки заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років».

При цьому вказано, що «в результаті повторного розгляду документів до пільгового стажу не враховано період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 по 26.04.1991 з урахуванням норм статті 38 Закону України Про професійно-технічну освіту, оскільки час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників (у тому числі й призначення пенсій за Списком №1 і 2), якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, оскільки заявниця не працювала по набутій згідно диплому кваліфікації техніка-технолога.

До пільгового стажу не враховано згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 період роботи з 03.06.1991 по 31.12.1997 на посадах лаборанта хімічного аналізу та телефоністки міжміського зв?язку на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні "Азот", перейменовано на Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство "Об`єднання Азот", так як заявницею не надано підтвердних документів, подання яких передбачене Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, які визначають право на пільгове забезпечення, у зв`язку із тим, що в трудовій книжці такі відомості відсутні (характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери). Додатково зазначаємо, що згідно даних наявних в ЄДРПОУ Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство "Об`єднання Азот" (05761672) ліквідовано. Заявниці необхідно звернутися для підтвердження пільгового стажу до Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, яка діє при усіх Головних управліннях Пенсійного фонду України».

На це відповідач направив позивачу вимогу від 19.03.2026 року №2773/03.1-23, в якій вимагав виконати рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №160/5797/25 в повному обсязі з урахуванням висновків зазначених судом у рішенні, а саме:

- позивачем була надана трудова книжка з відповідними записами про роботу, а також проведення атестації, при цьому відповідачем не було враховано цей період в роботи в пільговий та не було зазначено підстави для незарахування періоду навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 р. по 26.04.1991 р. та період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні "Азот" з3 03.06.1991 р. по 31.12.1997 р. до її пільгового стажу;

- під час прийняття спірного рішення у позивача був відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії, проте суд вважає, що у даному випадку пенсійний орган формально підійшов до виконання своїх обов`язків щодо вирішення питання призначення їй пенсії, без врахування в сукупності наявних в матеріалах заяви про призначення пенсії документів та безпідставно не дослідив та не взяв до уваги записи у трудовій книжці від 30.05.1991 року, а отже рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області № 045650021355 від 28.01.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Листом від 30.03.2026 року (вхідний у відповідача від 30.03.2026 року) позивач повторно повідомив про прийняття щодо третьої особи нового рішення про відмову в призначенні пенсії.

Листом від 03.04.2026 року (вхідний у відповідача від 21.04.2026 року) позивач повторно повідомив про прийняття щодо третьої особи нового рішення про відмову в призначенні пенсії.

15 квітня 2026 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн з наступним обґрунтуванням: станом на 14.04.2026 року боржником не виконано рішення суду в повному обсязі, а також не повідомлено поважні причини такого невиконання.

Також 15 квітня 2026 року відповідач направив позивачу нову вимогу про виконання рішення суду.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Згідно ч. 1, 3 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4901-VI (далі Закон №4901-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

За ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон №1404-VIII.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням в т.ч. засади обов`язковості виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою ст. 31 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

За ч. 1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Інструкцію з організації примусового виконання рішень затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі Інструкція).

Згідно п. 1.2. розділу ІХ Інструкції виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8);

своєчасно, тобто протягом розумного строку (п. 10).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Відповідно до вимог Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 09.11.2023 року у справі №520/10601/2020.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404.

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 15.05.2020 року у справі №816/297/17.

При відкритті провадження суд витребував у відповідача в т.ч. детальні пояснення щодо обґрунтування висновку постанови про накладення штрафу від 15.04.2026 року про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі: конкретно вказати які змістовні частині рішення суду визначено державним виконавцем, яка саме частина рішення суду не виконана, в т.ч. уточнити з яких конкретно абзаців мотивувальної або резолютивної частини рішення суду державним виконавцем зроблено відповідний висновок.

Зі змісту відзиву судом встановлено, що вищевказані пояснення відповідачем не надані.

Щодо оцінки відповідних обставин судом слід вказати наступне.

Рішенням суду у справі №160/5797/25 розглянуто позов позивача щодо оскарження рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 28.01.2025 року. При цьому позивач також просила «зобов`язати Головне управління ПФУ в Тернопільській області зарахувати їй період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 р. по 26.04.1991 р. та період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні "Азот" з 03.06.1991 р. по 31.12.1997 р. до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити їй пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 21.01.2025 року».

В спірному рішенні позивача було вказано про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку.

В свою чергу в рішенні суду вказано: «у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

…

При цьому, в оскаржуваному рішенні не зазначені підстави для не зарахування позивачу періоду навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 р. по 26.04.1991 р. та періоду роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні "Азот" з 03.06.1991 р. по 31.12.1997 р. до пільгового стажу за Списком № 2.

…

У свою чергу, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача.

….

Так, позивачем була надана трудова книжка з відповідними записами про роботу, а також проведення атестації, при цьому відповідачем не було враховано цей період в роботи в пільговий та не було зазначено підстави для незарахування періоду навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 р. по 26.04.1991 р. та період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні "Азот" з 03.06.1991 р. по 31.12.1997 р. до її пільгового стажу.

…

Суд також зауважує, що обрані відповідачем у цьому спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто, на користь позивача.

Оскільки, відмова відповідача у призначенні позивачу, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-IV, є протиправною.

Під час прийняття спірного рішення у позивача був відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії, проте суд вважає, що у даному випадку пенсійний орган формально підійшов до виконання своїх обов`язків щодо вирішення питання призначення їй пенсії, без врахування в сукупності наявних в матеріалах заяви про призначення пенсії документів та безпідставно не дослідив та не взяв до уваги записи у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 30.05.1991 року, а отже рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області № 045650021355 від 28.01.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 р. по 26.04.1991 р. та період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні "Азот" з 03.06.1991 р. по 31.12.1997 р. до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити їй пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 21.01.2025 р., на підставі п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року Рішенні №1-р/2020, з огляду на таке.

Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту її прав, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву, з врахуванням наведених обставин».

Отже, накладене на позивача зобов`язання передбачало: повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 28.01.2025 із урахуванням висновків суду

Таким чином, спірними у справі були питання належного пенсійного віку для призначення пенсії відповідного виду, а також розгляд вимог позивача про зарахування двох спірних періодів до пільгового стажу позивача.

Наразі ж спірним є належність виконання позивачем вищевказаного рішення суду, що втілено передусім в «урахування висновків суду» при новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії.

Щодо пенсійного віку.

В рішення суду першої інстанції однозначно для розуміння вказано: «Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».

Вищевказане як за формою, так і за змістом є саме «висновком суду», в зв`язку з чим підлягало врахуванню Пенсійним органом.

При цьому в рішенні суду уточнювалося: «… Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII".

Так, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок - після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні Конституційного Суду України).

Тобто, суд вказав, що позивач має врахувати рішення Конституційного Суду України, а також роз`яснив, про що йдеться застосування пенсійного віку 50 років.

Проте, в новому рішенні позивача від 10.02.2026 року вказано: позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 (тобто, позивачу на дату нового рішення 54 роки), а однією з підстав для відмови в призначенні пенсії є «оскільки заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років …».

Це ж вказав і сам позивач у позовній заяві (перший абзац 4-ої сторінки позовної заяви).

Отже, попри однозначний для розуміння висновок суду про те, що до позивача належить застосувати пенсійний вік 50 років, позивач продовжив застосовувати до позивача пенсійний вік 55 років.

Відповідач розцінив це як «не виконано рішення … в повному обсязі». Суд визнає такий висновок правомірним, оскільки рішення суду дійсно не виконано в частині врахування висновку суду про належний пенсійний вік, виходячи з якого позивач має повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

Більш того, суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції під час перегляду даної справи прямо вказував: «Позивач у справі досягла необхідного, визначеного законом віку, оскільки на момент звернення до відповідача їй вже виповнилося 53 роки». Тобто, позивач не лише мав в своєму розпорядженні очевидний для розуміння висновок суду першої інстанції (неврахування якого є самодостатньою підставою для накладення штрафу), а й мав додаткове роз`яснення цього висновку для ситуації позивача у відповідній справі: вона досягла пенсійного віку. Відповідно, зазначивши після цього про недосягнення позивачем пенсійного віку позивач діяв явно нерозсудливо.

Отже, факт невиконання рішення суду знайшов своє підтвердження. При цьому як раніше вказував суд, підставою для накладення штрафу є не лише невиконання рішення суду, а його невиконання саме без поважних причин.

Оцінюючи існування поважних причин для невиконання рішення суду слід зауважити, що йдеться про дію немайнового характеру (певна умова здійснення розгляду заяви позивача - з урахуванням висновку суду про належний для спірної юридичної ситуації пенсійний вік - 50 років). Така дія є однозначною для розуміння виходячи з вищевказаного рівня доступності формулювання висновку суду, який позивач мав врахувати. Така дія вчиняється фактично одномоментно - під час прийняття нового рішення позивач мав змінити одну з умов для призначення пенсії.

Для обставин даної справи суд констатує, що вищевказане свідчить про відсутність будь-яких поважних причин для невиконання рішення суду у відповідній частині (згідно відповідної частини висновків суду).

При цьому сам позивач взагалі не наводив будь-яких пояснень з цього питання, в т.ч. не вказував на існування поважних причин для невиконання рішення суду, а також не надавав підтверджуючих доказів.

Також позивач не подавав заяв про відстрочення виконання рішення суду, роз`яснення рішення суду, а також будь-яким іншим чином не демонстрував незрозумілість рішення суду чи неможливість його виконання.

Відповідно, в наявності як факт невиконання рішення суду, так і факт відсутності поважних причин для такого невиконання. В т.ч. не йдеться про, наприклад, потребу в бюджетних асигнувань, незрозумілість рішення суду або існування інших об`єктивних перешкод для виконання рішення суду.

Як наслідок, в наявності юридичний склад, необхідний для застосування до боржника у виконавчому провадженні штрафу за невиконання рішення суду.

З цих підстав суд визнає спірну постанову правомірною, оскільки обставина «невиконання рішення суду в повному обсязі» підтверджена принаймні в частині пенсійного віку (незалежно від врахування стажу) рішення суду дійсно не виконано.

Щодо зарахування пільгового стажу.

Дійсно, позивач в позовній заяві просив зарахувати пільговий стаж, на що суд фактично визнав такі вимоги передчасними. При цьому слід зауважити, що сама третя особа також оскаржувала рішення суду, однак суд апеляційної інстанції вказав «Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, а відповідач не навів у спірному рішенні мотивів неврахування спірного періоду роботи позивача до її пільгового стажу, суд вірно обрав спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву, з врахуванням наведених обставин».

Відповідно, суд не зобов`язав позивача зарахувати спірні періоди фактично тому, що позивач не навів жодної мотивації їх незарахування, тому не реалізував належним чином свої повноваження у відповідній сфері.

В рішенні суду в т.ч. вказано, що позивач: «формально підійшов до виконання своїх обов`язків щодо вирішення питання призначення їй пенсії, без врахування в сукупності наявних в матеріалах заяви про призначення пенсії документів та безпідставно не дослідив та не взяв до уваги записи у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 30.05.1991 року».

Такий висновок не можливо розтлумачити як обов`язок саме зарахувати спірні періоди. Адже йдеться про неналежну реалізацію повноважень та неврахування і недослідження документів. Відповідно, не йдеться про зобов`язання позивача прийняти рішення конкретного змісту за результатом вже «належної реалізації повноважень та врахування і дослідження документів», адже результат такої реалізації, врахування та дослідження не може бути визначений наперед.

В новому рішенні позивач щодо обох спірних періодів вказав:

1) до пільгового стажу не враховано період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 по 26.04.1991 з урахуванням норм статті 38 Закону України Про професійно-технічну освіту, оскільки час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників (у тому числі й призначення пенсій за Списком №1 і 2), якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, оскільки заявниця не працювала по набутій згідно диплому кваліфікації техніка-технолога;

2) До пільгового стажу не враховано згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 період роботи з 03.06.1991 по 31.12.1997 на посадах лаборанта хімічного аналізу та телефоністки міжміського зв?язку на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні "Азот", перейменовано на Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство "Об`єднання Азот", так як заявницею не надано підтвердних документів, подання яких передбачене Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, які визначають право на пільгове забезпечення, у зв`язку із тим, що в трудовій книжці такі відомості відсутні (характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери). Додатково зазначаємо, що згідно даних наявних в ЄДРПОУ Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство "Об`єднання Азот" (05761672) ліквідовано. Заявниці необхідно звернутися для підтвердження пільгового стажу до Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, яка діє при усіх Головних управліннях Пенсійного фонду України.

Тобто, на відміну від першого рішення позивача, де мотиви відсутні як такі, в новому рішенні позивача відповідні мотиви викладені. Такі мотиви не оцінювалися в межах справи №160/5797/25 (тому що їх ще не існувало) та не можуть оцінюватися в межах даної справи (тому що нове рішення позивача не є предметом судового розгляду).

Натомість суд може оцінити чи є такі нові мотиви «врахуванням висновків суду» під час нового розгляду заяви про призначення пенсії. Суд таку обставину підтверджує, оскільки наразі позивач реалізував свої повноваження щодо врахування документів та дослідження записів в трудовій книжці. Слід повторно вказати: конкретний спосіб врахування цих документів в рішенні суду не викладено, що узгоджується з позицією суду про те, що позивач при першому розгляді заяви позивача взагалі розглянув її формально і додані до неї матеріали фактично не досліджував.

Отже, в цій частині відсутні підстави вважати наявним факт невиконання рішення суду.

Водночас, це не змінює висновків суду за результатом судового розгляду справи в цілому підставою для накладення штрафу стало «невиконання рішення суду в повному обсязі», що дійсно мало місце: висновок про пенсійний вік дійсно не враховано (фактично його проігноровано і новий розгляд здійснено прямо всупереч такого висновку), в тому числі поважність не виконання рішення суду під час судового розгляду даної справи, судом не встановлено.

Як наслідок, спірний штраф є правомірним, оскільки обставина, в зв`язку з якою він накладений, дійсно існує.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене відповідно до положень статей 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко