Рішення № 136958965, 29.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 травня 2026 р. Справа № 120/2633/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Другого відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства №18566/19.22-34 датованої 12.02.2026 на заяву Позивача про закінчення виконавчого провадження №75715404 від 06.08.2024 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору б/н від 29.11.2021 року;

- зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №75715404 з виконання постанови б/н від 29.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь на користь Другого відділу ДВС у м. Вінниці виконавчого збору в розмірі 86649,32 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що оскільки, 06.08.2024 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а після цього приватним виконавцем Думанською А. Л. винесено постанову 13.08.2024 про стягнення з Позивача основної винагороди, тому у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, отже виконавче провадження № 75715404 підлягає закінченню. Таким чином представник позивача вважає, що другий відділ державної виконавчої служби міста Вінниця втратив право на стягнення коштів з дня відкриття провадження приватним виконавцем, а відтак стягнення суми виконавчого збору є протиправними та провадження підлягає закінченню.

Ухвалою від 06.03.2026 відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 ухвалу від 06.03.2026 скасовано та справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

05.05.2026 матеріали справи надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду та передані на розгляд раніше визначеному складу суду.

Ухвалою від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка містяться в матеріалах справи.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На примусовому виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби міста Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 67669932 з примусового виконання виконавчого листа виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 25.09.2015 року по справі № 127/5152/15, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 41191,48 дол. США, а також судові витрати в сумі 3603,94 грн.

06.08.2024 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенко Тетяною Олегівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №67669932 на підставі п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з тим, що 19.06.2024 до відділу надійшла заява стягувача АТКБ «Приват Банк» про повернення виконавчого документа стягувачу.

Постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження винесені в окремі виконавчі провадження.

06.08.2024 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенко Тетяною Олегівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75715404 з примусового виконання постанови № б/н виданої 29.11.2021 року Другим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про стягнення з Михальчук ( ОСОБА_3 ) на користь Другого відділу ДВС у м. Вінниці виконавчого збору в розмірі 86649,32 грн.

Однак, 01.08.2024 року, після завершення виконавчого провадження № 67669932, представник стягувача АТ КБ «Приват Банк» повторно пред`явив виконавчий лист, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 25.09.2015 року по справі № 127/5152/15, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 41191,48 дол. США, а також судові витрати в сумі 3603,94 грн. до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни.

13.08.2024 року приватним виконавцем Думанською Аліною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75779313 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.

Також, 13.08.2024 року, в межах виконавчого провадження № 75779313 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

21.01.2026 року представником Позивача подано Відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження № 75715404 з примусового виконання постанови №б/н виданої 29.11.2021, відкритого 06.08.2024 щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 86649,32 грн, в якій повідомлено про стягнення з боржника основної винагороди приватним виконавцем Думанською Аліною Леонідівною в рамках виконавчого провадження № 75779313 від 13.08.2024 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 25.09.2015 року по справі №127/5152/15, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 41191,48 дол. США, а також судові витрати в сумі 3603,94 грн. та наявність підстав для закінчення виконавчого провадження № 75715404.

Листом від 12.02.2026 №18566/1.922-34 в задоволені вищевказаної заяви Відповідач відмовив, мотивуючи це тим, що виконавче провадження № 67669932 на підставі якого винесено виконавчий збір було завершено відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача, тобто фактично передачі (відповідно до п. 8 ст. 27 Закону) не було. Під час відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Думанською А.Л., на виконанні Другого ВДВС перебувало на виконання відкрите виконавче провадження №75715404 про стягнення виконавчого збору в розмірі 86649,32 грн.

Наведене спонукало позивача звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII).

Відповідно до положень пункту першого частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до положень ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 27 вказаного Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Відтак, за своїм змістом виконавчий збір, є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби міста Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 67669932 з примусового виконання виконавчого листа виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 25.09.2015 року по справі № 127/5152/15, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 41191,48 дол. США, а також судові витрати в сумі 3603,94 грн.

06.08.2024 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенко Тетяною Олегівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №67669932 на підставі п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з тим, що 19.06.2024 до відділу надійшла заява стягувача АТКБ «Приват Банк» про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також, 06.08.2024 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенко Тетяною Олегівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75715404 з примусового виконання постанови № б/н виданої 29.11.2021 року Другим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про стягнення з ОСОБА_2 на користь Другого відділу ДВС у м. Вінниці виконавчого збору в розмірі 86649,32 грн.

Однак, 01.08.2024 року, після завершення виконавчого провадження № 67669932, представник стягувача АТ КБ «Приват Банк» повторно пред`явив виконавчий лист, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 25.09.2015 року по справі № 127/5152/15, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 41191,48 дол. США, а також судові витрати в сумі 3603,94 грн. до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни.

13.08.2024 року приватним виконавцем Думанською Аліною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75779313 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.

Також, 13.08.2024 року, в межах виконавчого провадження № 75779313 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

Відтак, на даний час наявне відкрите виконавче провадження № 75779313 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Думанською А. Л. про стягнення з боржника ОСОБА_4 основної винагороди у розмірі 10 відсотків заборгованості.

Так, частиною 8 ст. 27 Закону №1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

У ч. 3 ст. 45 Закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з приписами ч. ч. 1-5 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Тож, аналіз Закону №1404-VIII свідчить про те, що цей закон не містить норми, яка необхідна для регламентації правовідносин, які виникли з приводу подвійної сплати винагороди державному та приватному виконавцю, оскільки виконавчий документ у виконавчому провадженні № 67669932 було повернуто стягувачу перед повторним пред`явленням до виконання приватному виконавцю, а не передано йому.

Закон містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Так, з одного боку, Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Натомість, з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади, як справедливість.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися, як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

У цьому контексті суд зауважує, що питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа полягає у тому, що несправедливим є не стягнення виконавчого збору чи основної винагороди, як таких, а саме їхнє стягнення одночасно.

При цьому, законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, як вже зазначалось вище, ч. 8 ст. 27 Закону №1404-VIII встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Поняття й процедура, що згадані у цій нормі, стосується інших правовідносин, ніж ті, що у даній справі, позаяк не було передачі виконавчого документа.

Однак, на відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону №1404-VIII регулює подібні правовідносини.

Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Логічний і цільовий способи уяснення ч. 8 ст. 27 Закону № 1404 свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів.

Тож, її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

На переконання суду, у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі ж стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволяє суду також зробити висновок, що у такому випадку, належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку, на переконання суду, слід розглядати, як загальні підстави, перелік яких наведений у ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, так і ч. 8 ст. 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження, а право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.

Зрештою, враховуючи положення ч. 8 ст. 27, ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, на думку суду, до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

З урахуванням висновків суду щодо застосування аналогії закону, належним та ефективним способом захисту прав позивача, є саме закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Під час розгляду даного спору судом враховуються висновки Верховного Суду в постанові від 21.07.2022 в справі № 320/6215/19 у подібних правовідносинах.

Таким чином, враховуючи існування двох однакових за своїм змістом рішень про стягнення з позивача винагороди державного і приватного виконавця, наявні підстави для задоволення позовних вимог, шляхом визнання бездіяльності державного виконавця протиправною та зобов`язання його закінчити виконавче провадження з стягнення виконавчого збору № 75715404.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити у визначений судом спосіб.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови закінчити виконавче провадження № 75715404 щодо стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 .

Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження № 75715404 щодо стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 34983238)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна