Рішення № 136958886, 29.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 травня 2026 р. Справа № 120/7709/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом В.о. керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов В.о. керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації до фізичної особи ОСОБА_1 про зобов`язання укласти із Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини "Ряди торгівельні/довга крамниця", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , охоронний номер 93-М, взятий на облік на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів № 43 від 14.02.1991, на умовах і в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами вивчення питання щодо додержання законодавства у сфері охорони культурної спадщини на території Вінницької області встановлено факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства з питань охорони культурної спадщини, а саме щодо обов`язковості укладання охоронного договору на об`єкт культурної спадщини.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за позовом прокурора та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

25.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли письмові пояснення від Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (далі Управління), в яких зазначається, що фізичні та юридичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Відповідачу належить право власності на частину об`єкту нерухомого майна, яке віднесене до об`єктів культурної спадщини, але попри це жодного охоронного договору з ним не укладено і до Управління щодо укладання відповідного договору ОСОБА_1 не звертався.

Копію даної ухвали направлено відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання. Однак, до суду повернувся не вручений конверт зі вмістом поштового відправлення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) копія ухвали від 26.08.2024 року вручена відповідачу належним чином. Разом із тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини справи.

На території Вінницької області є об`єкт культурної спадщини "Ряди торгівельні/довга крамниця", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , охоронний номер 93-М, взятий на облік на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів № 43 від 14.02.1991.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на дану нежитлову будівлю (торгівельний заклад) 31.03.2015 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №318 від 31.03.2015 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 597469805219).

Листом від 02.06.2025 за № 02.55/1-498вих-25 Тульчинська окружна прокуратура звернулась до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації та просила повідомити, чи зверталось Управління до суду з позовом до власників пам`яток архітектури (частин пам`яток) про зобов`язання укласти з Управлінням охоронні договори на об`єкт культурної спадщини на умовах і порядку, визначеному постановою КМУ № 1768.

Відповідно до листа від 11.02.2025 за № 07-15-181 з питанням укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини "Ряди торгівельні/довга крамниця" до Управління звернення не надходили, охоронний договір на вказаний об`єкт не укладався, заходи реагування не вживались.

Прокурор вважає, що відповідач допускає неправомірну бездіяльність щодо укладання з Управлінням охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, що належить відповідачу на праві приватної власності, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів від імені Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації, то суд зазначає таке.

Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу

Таким чином, при зверненні з позовом прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов`язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися у пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.

Оцінивши наведені у позовній заяві доводи прокурора на підтримку підстав звернення до адміністративного суду, суд доходить висновку, що заступник керівника Вінницької окружної прокуратури, реалізуючи свої представницькі повноваження, в достатньому обсязі обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та передбачені законом підстави для звернення до суду з цією позовною заявою.

Отже, прокурор правомірно та за наявності відповідних підстав звернувся до адміністративного суду з позовом для забезпечення представництва в суді законних інтересів держави.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини".

За приписами статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини":

культурна спадщина сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, закон передбачає обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.

Відповідний охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", є адміністративним договором.

Зазначений висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18.

За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі Порядок № 1768), власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, відповідач, як власник пам`ятки архітектури (її частини), протягом одного місяця з моменту набуття права власності на відповідну пам`ятку культурної спадщини місцевого значення був зобов`язаний укласти з уповноваженим органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Обов`язок укладення цього договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, та саме від нього повинна виходити ініціатива щодо укладення охоронного договору.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16.

За приписами пунктів 5 та 6 Порядку № 1768 в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

До охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), у п`ятиденний термін після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);

4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);

5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);

6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, як убачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані документи за переліком, визначеним у пункті 6 Порядку № 1768.

Відповідно до пунктів 1-2 Положення про Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 441 від 17.07.2020 (далі Положення), Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, підпорядковується Голові обласної державної адміністрації, підзвітне і підконтрольне Міністерству розвитку громад і територій України (далі Мінрегіон), Міністерству культури та інформаційної політики України (далі МКІП) з питань, що належать до їх компетенції.

Управління є уповноваженим органом містобудування та архітектури, органом охорони культурної спадщини.

Згідно з пунктом 5 Положення основним завданням Управління є забезпечення у межах повноважень на території області реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури, сприяння збереженню культурної спадщини.

Відповідно до підпункту 63 пункту 6 Положення Управління укладає охоронні договори на пам`ятки.

Отже, саме Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації наразі є органом, який уповноважений на укладення з Трачем П.М. охоронного договору на об`єкт культурної спадщини "Ряди торгівельні/довга крамниця", який знаходиться за адресою: вул. Благовіщенська (колишня Леніна), 3, с. Городківка Тульчинського району Вінницької області.

Суд зазначає, що відповідач, як власник пам`ятки архітектури місцевого значення, був зобов`язаний протягом місяця з моменту набуття права власності на таку пам`ятку укласти з Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації охоронний договір.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, зазначеного обов`язку відповідач не виконав та відповідного договору не уклав за відсутності об`єктивних перешкод для цього.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість вимог прокурора, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не залучались свідки та не проводились експертизи, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 укласти з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини "Ряди торгівельні/довга крамниця", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , охоронний номер 93-М, взятий на облік на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів № 43 від 14.02.1991, на умовах і в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області (23600, м. Тульчин, вул. Ростислава Покиньчереди, 14, код ЄДРПОУ 02909909) в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15а, код ЄДРПОУ 43723537)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович