Рішення № 136958865, 29.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 травня 2026 р. Справа № 120/12063/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (далі відповідач) із позовом про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, яким скасовано рішення про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

До суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що за результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача встановлено, що команда вивчила надану медико-експертну документацію та пришла до висновку, що ступінь обмеження життєдіяльності відповідає незначному ступеню та не дає підстав для встановлення групи інвалідності з 15.08.2022 р. (постанова КМУ №1317 від 03.12.2009р.).

Тобто, представник відповідача вказує, що ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Представник відповідача зауважує, що позивач не враховує, що огляд (повторний огляд) не проводився та не передбачався, адже проводилась саме перевірка обґрунтованість прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності, у тому числі позивачу.

Отже, на думку представника відповідача, спірний індивідуальний акт, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО, яким було скасоване попереднє рішення МСЕК, у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024р. № 1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022, а тому є законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

14.01.2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просив задовольнити його позовні вимоги.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи, суд встановив, що відповідно до довідки до акту МСЕК серії 12ААГ № 364209 від 15.06.2023 позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, у зв`язку із наявністю загального захворювання.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії про скасування інвалідності № ЦО-4850 від 27.02.2025 позивачеві ОСОБА_1 скасовано раніше встановлену групу інвалідності з 15.08.2022.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон № 875-ХІІ) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого, держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Статтею 3 Закону № 875-ХІІ передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875-ХІІ громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який надалі неодноразово продовжувався і триває донині.

Рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 № 576/2023, Кабінет Міністрів України серед іншого зобов`язано забезпечити у тримісячний строк проведення перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022).

У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень уповноважено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати, за наявності підстав, відповідні правоохоронні органи.

Крім того, рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" (далі Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанови від 25.10.2024 № 1207 та 08.11.2024 № 1276, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи".

Також Законом України від 19.12.2024 № 4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі Закон № 4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім зазначених пунктів).

Відповідно до абзаців 1-6 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4170-IX установлено, що: особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі, витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, 15.11.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (Положення); Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок); критерії встановлення інвалідності.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 1338 рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

За змістом підпункту 2 пункту 8 Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення.

Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Згідно з пунктом 51 Порядку Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, зокрема на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації); за результатами моніторингу оцінювання.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (абзац 13 пункту 51 Порядку).

Пунктом 7 Положення передбачено, що склад експертної команди формується індивідуально для кожного оцінювання з урахуванням необхідних для проведення оцінювання спеціалізації лікарів з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідно до пунктів 31 і 32 Положення під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження.

Отже, в межах процедур, встановленої пунктами 8 Положення та 51 Порядку, перевірка обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення інвалідності на підставі запиту слідчого здійснюється Центром оцінювання функціонального стану особи включно шляхом дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, проведеного на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова, за наявності відповідного рішення експертної команди.

Окрім того, з урахуванням приписів пункту 10 Порядку, перевірка обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення інвалідності відбувається з дотриманням Центром оцінювання функціонального стану особи вимог, встановлених цим Порядком.

Так, Додатком 1 до Порядку встановлені Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Критерії).

За змістом Критеріїв експертна команда проводить розгляд справ за такими формами: 1) очно, за участю особи або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда; 2) заочно, без особистої участі особи; 3) із використанням методів і засобів телемедицини; 4) за місцем перебування/лікування особи.

Пунктом 2 Критеріїв експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді. Перелік захворювань та станів, за яких оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться заочно, визначений пунктом 4 Критеріїв.

Водночас, як з`ясовано судом, захворювання, за якими позивачу була встановлена група інвалідності, під цей перелік не підпадає.

Далі пунктом 2 Критеріїв передбачено, що експертна команда проводить розгляд справи заочно в разі формування направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі направлення на оцінювання) головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії стосовно особи з числа військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту або учасників бойових дій. Вибір очної форми розгляду для такої категорії осіб здійснюється у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди.

Експертна команда проводить розгляд заочно в разі подання лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії направлення на оцінювання експертною командою особи, в якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, з наведеного нижче переліку за умови наявності документів, що підтверджують наявність відповідного стану.

Тобто, за загальним правилом, перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, здійснюється експертними командами за особистою участю особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, або її представника. Заочно перевірка здійснюється лише у випадках, передбачених Критеріями, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Відповідно до пунктів 36 і 37 Порядку розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду справи експертної команди містить, зокрема, таку інформацію: 1) форма проведення розгляду; 3) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; 5) спосіб участі кожної особи в розгляді.

Таким чином, експертна комісія повинна забезпечити право особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, на участь у засіданні експертної комісії. Відомості щодо форми участі особи у засіданні під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності та спосіб участі кожної особи в розгляді обов`язково відображаються в протоколі засідання.

Утім, з матеріалів справи видно, що відповідач не повідомляв позивача про дату засідання експертної команди, яке проводилось з метою перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення їй інвалідності, позбавивши тим самим особу її законного права на участь у засіданні.

Водночас під час розгляду справи вказаного факту відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не спростовано.

Разом з тим суд наголошує, що за приписами пункту 10 Порядку перевірка обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення інвалідності відбувається з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком, зокрема щодо забезпечення права особи бути присутньою під час оцінки експертною комісією обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності, результатом якого є прийняття рішення про скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Верховний Суд у постановах від 29.01.2021 у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, у яких спір виник у зв`язку з незгодою позивачів із висновками медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення таким групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення комісіями приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Також суд звертає увагу на недотримання відповідачем Закону України від 17.02.2022 року № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі Закон № 2073-IХ).

Зокрема, відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2073-IХ адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (частина друга статті 12 Закону № 2073-IХ).

Стаття 17 Закону № 2073-IХ гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Отже, проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності із порушенням встановленого порядку свідчить про недотримання відповідачем таких принципів адміністративної процедури, як законність, відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Частинами другою статті 87 Закону № 2073-IХ установлено, що протиправним є адміністративний акт, який не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема не відповідає принципам адміністративної процедури.

Відтак суд констатує, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності, за наслідками якої прийняте спірне рішення, є такою, що здійснена відповідачем з порушенням процедури, визначеної Постановою № 1338.

Під час розгляду справи судом вживалися передбачені законом заходів, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Аналіз таких доказів у сукупності з оцінкою доводів та аргументів позивача на підтримку заявленого адміністративного позову свідчать про те, що допущені відповідачем порушення адміністративної процедури є істотними та впливають на правомірність вирішення питання по суті.

Суд вважає, що порушення відповідачем вимог Порядку щодо забезпечення позивачу права на участь у засіданні експертної команди під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності не може вважатись формальним, оскільки слугувало перешкодою для реалізації позивачем права бути присутнім під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, надання ним додаткових документів, повного об`єктивного медичного обстеження позивача членами комісії.

До того ж пунктом 31 Порядку визначено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Звідси випливає, що дослідженню підлягають не тільки записи, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, а й інші надані особою документи, враховуючи гарантоване їй право бути присутньою під час повторного обстеження.

Разом з тим, вирішуючи справу, суд не надає по суті оцінку рішенню відповідача щодо необґрунтованості встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та відсутності підстав для визнання його особою з інвалідністю, оскільки така оцінка виходить за межі повноважень суду, який не є спеціалізованою установою в медичній сфері.

Як зазначено у постанові КАС ВС від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а.

Ураховуючи вищенаведене, за результатами розгляду справи суд доходить висновку, що Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності" МОЗ України при прийнятті оскаржуваного рішення № ЦО-4850 від 27.02.2025 діяв з порушенням процедури проведення перевірки обґрунтованості рішень МСЕК та/або їх перегляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача, а отже таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подав, належними та допустимими доказами правомірності своїх дій не обґрунтував, доводів позивача не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відтак, враховуючи з`ясовані обставини справи, в цьому випадку відсутність відзиву на позовну заяву та невиконання відповідачем вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суд оцінює як визнання заявленого позову.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів позивача та оцінивши наявні у справі, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, питання про його розподіл не вирішується.

Також, представником позивача у тексті позовної заяви було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в цій частині суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи на підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги від 29.07.2025 укладеного між адвокатом Пономаренко О.В. та позивачем ОСОБА_1 , акт виконаних робіт, ордер про надання правничої допомоги, квитанцію до прибуткового ордеру на суму 12000 грн.

Як вбачається із акту виконаних робіт, сторони домовились, що за надання правової допомоги замовник сплачує адвокату 12000 грн.

Судом встановлено, що згідно квитанції до прибуткового ордеру, позивач оплатила в якості гонорару адвоката кошти в сумі 12000 грн.

Отже, такі витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Як уже зазначалось, у зв`язку з розглядом цієї справи позивач понесла витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000 грн.

Однак, в даному випадку суд враховує те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Обсяг і складність оформлених процесуальних документів також є незначним та потребував значних зусиль для адвоката. Окрім того, суд враховує те, що дана справа відноситься до категорії масових справ, що вказує на те, що обсяг правової допомоги по цій справі є також типовим.

Відтак, суд вважає, що загальний розмір понесених витрат в цьому випадку є завищеним. А тому, на переконання суду, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000 грн., яка відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності в межах даної справи.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № ЦО-4850 від 27.02.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, м. Дніпро, пров. Ф. Макаревського, 1А, код ЄДРПОУ 0319167)

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович