Рішення № 136958171, 22.05.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/33/26

Провадження №2/567/300/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Острозького районного суду Рівненської області з позовом до ПрАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, зазначаючи, що 06.07.2024 близько 16 год. 30 хв. водій вантажного сідлового тягача "DAF XF 105/410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "KLAESER HERTEN TSA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Городище-Рівне-Старокостянтинів, зі сторони м.Острог у напрямку м.Здолбунів, поблизу с.Шлях Рівненського району Рівненської області виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_3 , і в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди загинули обидва водії, а також дванадцять пасажирів автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", в тому числі дочка позивачів ОСОБА_3 .

Вказують, що між отриманими потерпілою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області 06.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024180000000549 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що понесла витрати на поховання ОСОБА_3 у розмірі 34220 грн., а також витрати на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 119600 грн.

Окрім того, позивачі вказують, що у зв`язку зі смертю дочки їм було заподіяно моральну шкоду, та вказують, що на підставі ч.1 ст.35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомили відповідача про настання страхового випадку та звернулись в порядку, визначеному цим Законом до страховика з заявами про виплату страхового відшкодування, однак такі виплати їм не проведено з посиланням на те, що триває досудове розслідування по факту ДТП.

При цьому зазначають, що наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні і тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП

Посилаються на те, що відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування у строки встановлені пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що спонукало позивачів звернутися до суду за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.

У зв`язку з цим, просять суд стягнути з ПрАТ "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_1 96000 грн. відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, в межах суми страхового відшкодування, обрахованого на підставі п.27.4 ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який діяв на момент настання страхового випадку, в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, також стягнути з відповідача на користь позивачки 48000 грн. на відшкодування моральної шкоди, в межах суми страхового відшкодування, обрахованого на підставі п.27.3 ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку та 9000 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

З цих же підстав позивач ОСОБА_2 просить стягнути з ПрАТ "Страхова Група "ТАС" на свою користь 48000 грн. на відшкодування моральної шкоди, в межах суми страхового відшкодування, обрахованого на підставі п.27.3 ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку та 6000 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

При цьому, позивачі вважають, що наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні, а тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілих осіб до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.07.2024 було розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №12024180000000549. Зазначає, що кримінальне провадження за фактом ДТП, що є предметом розгляду у даній справі досі триває, в ньому проводяться слідчі та розшукові дії, спрямовані на всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин, судове рішення по даній справі ще не прийнято, а відсутність остаточного рішення у кримінальному провадженні позбавляє суд та страховика, що розглядають справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої вони ухвалені, встановити, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та оцінити відсутність зазначених вище обставин, які виключають відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, зменшують обсяг відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, які також можуть бути встановлені за результатами кримінальної справи, а також встановити наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За вказаних обставин вважає, що дана цивільна справа не може розглядатися до встановлення у кримінальному провадженні наявності вини водія у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06.07.2024, в результаті якої загинула ОСОБА_3 .

Крім того, представник відповідача вважає, що справу було прийнято до розгляду з порушенням правил підсудності, відтак існує необхідність передачі справи до іншого суду, мотивуючи це тим, що в даній справі має місце про спір про здійснення страхової виплати на користь потерпілої особи, а не відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого внаслідок ДТП, а отже ч.3 ст.28 ЦПК України не може бути застосована, оскільки АТ "СГ "ТАС" не є завдавачем шкоди, а виконує виключно договірне зобов`язання перед страхувальником.

Ухвалою суду від 06.04.2026 витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ 5026961 від 15.05.2024 та страхової справи щодо страхового випадку, що мав місце 06.07.2024 на автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів за участю вантажного сідлового тягача "DAF XF 105/410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "KLAESER HERTEN TSA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явились, в поданій на адресу суду заяві представник позивачів позовні вимоги підтримала та просить позов задоволити і розглянути справу без участі позивачів та їх представника.

Представник відповідача ПрАТ "Страхова група "ТАС" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, встановив наступне.

Судом встановлено, що 06.07.2024 близько 16 год. 30 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій вантажного сідлового тягача "DAF XF 105/410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "KLAESER HERTEN TSA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Городище-Рівне-Старокостянтинів, зі сторони м.Острог у напрямку м.Здолбунів, поблизу с.Шлях Рівненського району Рівненської області виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_3 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди загинули обидва водії транспортних засобів, а також 12 пасажирів автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", в тому числі ОСОБА_3 .

За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області 06.07.2024 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024180000000549.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "DAF XF 105/410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у АТ "Страхова група "ТАС" на підставі полісу №АТ/5026961 обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із визначенням страхового ліміту за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 160000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищевказаного документа.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновку експерта №499, смерть пасажирки ОСОБА_3 настала внаслідок закритої травми грудей з переломами грудини, лівих ребер та розривом серця і такі ушкодження цілком могли утворитися, під час дорожньо-транспортної пригоди.

З висновку експерта №СЕ-19/118-24/8064ГГ вбачається, що зіткнення сідлового тягача "DAF XF 105/410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з автомобілем марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_3 , відбулось на смузі руху в напрямку м.Острог проїзної частини автодороги сполученням Городище-Рівне-Старокостянтинів на відстані близько 1,1-1,7 м. від правого краю проїзної частини в напрямку м.Острог.

З висновку експерта №2808-Е вбачається, що в момент ДТП швидкість руху автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_3 , становила 78 км/год, а відповідно до висновку експерта №2807-Е вбачається, що в момент ДТП швидкість руху сідлового тягача "DAF XF 105/410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 110 км/год.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 та копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 встановлено, що позивачі є батьками ОСОБА_3 .

Внаслідок загибелі ОСОБА_3 позивачка понесла витрати на її поховання в розмірі 34220 грн., що підтверджується товарним чеком №5004 від 07.07.2024, товарним чеком від 07.07.2024, товарним чеком від 08.07.2024, накладною від 07.07.2024, накладною від 08.07.2024.

Спорудження позивачкою надгробного пам`ятника підтверджується наданою світлиною та касовим чеком магазину «Ритуал» від 23.08.2025 на суму 119600 грн.

22.07.2024 представник позивачів звернувся до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявами про здійснення страхового відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що листами №1555 та №1556 від 31.07.2024 ПрАТ "Страхова група "ТАС" було надано відповідь про те, що ПрАТ "СГ "ТАС" призупиняє розгляд справи, з зв`язку з неможливістю на даний час прийняти рішення по справі, оскільки не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження. Також страховику невідомо щодо набрання рішення у такій справі законної сили. Відповідач повідомив, що при наданні вироку суду по кримінальній справі, який вступив в законну силу, розгляд справи страховиком буде відновлено і по справі буде прийнято відповідне рішення.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ч.1 ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Згідно з ст.9, 22-31, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Дорожньо-транспортна пригода відповідно до визначення наведеного у законі це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно з п.1.7 ст.1 зазначеного Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до ст. 1187 ЦПК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою зазначеної статті визначено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з цим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно із пунктом 27.1 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Стаття 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до поняття «шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого», включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

При вирішенні справи суд своєю ухвалою, постановленою без оформлення окремого документу, відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до завершення кримінального провадження, з огляду на наступне.

Пред`явлення позову до страховика у цій справі зумовлене наявністю полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу "DAF XF 105/410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, у ПрАТ "СГ "ТАС".

Обов`язок щодо звернення до страховика про виплату страхового відшкодування встановлений законом для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами.

Водночас, суд зазначає, що у кримінальній справі вирішується питання про кримінальну відповідальність винуватця ДТП, а не про наявність підстав для страхового відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок ДТП.

Крім того, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

При цьому, наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування не є обставиною, яка має бути встановлена вироком суду за наслідками вказаного досудового розслідування.

Отже, наявність кримінального провадження стосовно водія забезпеченого транспортного засобу жодним чином не впливає на вирішення зазначеного цивільно-правового спору.

Крім того, судом враховано, що предметом позову і є саме безпідставне зупинення відповідачем строків виплати страхового відшкодування до розгляду іншої (кримінальної) справи, що стало підставою для звернення позивачів до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже, на думку суду, відсутність обвинувального вироку за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Окрім того суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 3 статті 28 ЦПК України, передбачено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Позивачі звернулись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого внаслідок ДТП, зазначивши про підсудність справи за їх вибором, відповідно до ч.3 ст.28 ЦПК України, а саме за місцем заподіяння шкоди.

Згідно з ч.16 ст.9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч.2 ст.8 вищевказаного Закону).

Так, законодавством передбачено взаємопов`язаність цих понять, зокрема страхове відшкодування відбувається внаслідок події, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок з виплати страхової суми, а місце події є саме місцем завдання шкоди (ДТП).

Тобто в страхових правовідносинах між страховиком та особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, в даному випадку прямі договірні правовідносини відсутні, оскільки позивачі не є стороною договору страхування та звертаються з вимогою до відповідача про отримання страхового відшкодування за наслідком деліктних правовідносин, посилаючись на заподіяння їм шкоди іншою стороною договору страхування. В такому випадку деліктні правовідносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що не виключає застосування ч.3 ст.28 ЦПК України для визначення підсудності за вибором позивача.

Дані обставини були враховані судом при відкритті провадження у справі, що відповідачем не оскаржувалось, та за вказаних обставин ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документу, відмовлено в задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю, оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для такої передачі.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року №6 визначено, що у разі смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.

За правилами ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач ПрАТ "СГ "ТАС" не відшкодував позивачці витрати на поховання дочки та витрати на спорудження надгробного пам`ятника, що стало підставою звернення останньої до суду за захистом свого порушеного права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказує на те, що сума витрат на поховання ОСОБА_3 склала 34220 грн., а витрати на спорудження надгробного пам`ятника склали 119600 грн., що підтверджується наданими доказами.

Водночас, згідно п.27.4 ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Позивачка понесла витрати на поховання дочки у розмірі 34220 грн., а також понесла витрати на спорудження надгробного пам`ятника для потерпілої у розмірі 119600 грн.

Отже, загальний розмір відшкодування витрат позивача на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, становить 153820 грн., що перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, який належить до виплати позивачці, пов`язаного із витратами на поховання та спорудження надгробного пам`ятника становить 96000 грн. (12 мінімальних заробітних плат).

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 96000 грн.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ст.23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

Крім того, суд зазначає, що сам факт загибелі дочки позивачів є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останніх, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Внаслідок смерті дочки позивачі позбавлені можливості отримувати допомогу та підтримку від неї та втратили можливість тривалого життєвого зв`язку з нею протягом всього майбутнього життя.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 квітня - 8000 грн.

З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96000 грн., а отже частка, яка припадає на кожного з позивачів становить 48000 грн., які слід стягнути на їх користь.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути 1920 грн. судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення з ПрАТ "СГ "ТАС" витрат на правничу допомогу на користь позивачів, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до наданих доказів вбачається, що 11.07.2024 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Автопоміч» було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за яким адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту. Згідно п.4.1 зазначеного договору, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Аналогічний договір було укладено 14.07.2024 і з ОСОБА_2 .

Відповідно до детального розрахунку робіт від 07.01.2026, вартість послуг адвоката для ОСОБА_2 за правову допомогу у справі за позовом до АТ «СГ «ТАС» становить 6000 грн.

Відповідно до детального розрахунку робіт від 07.01.2026, вартість послуг адвоката для ОСОБА_1 за правову допомогу у справі за позовом до АТ «СГ «ТАС» становить 9000 грн.

При вирішенні заявлених вимог позивачів в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа №922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат : 1) їх дійсність 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із стягненням шкоди.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин відшкодування шкоди внаслідок ДТП та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні, який подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивачів про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. та на користь ОСОБА_1 в розмірі 6000 грн.

Керуючись ст.12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 48000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 96000 грн. на відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_2 48000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь держави 1920 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ),

позивач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ),

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (місцезнаходження: м.Київ, пр-кт Берестейський, 65, код ЄДРПОУ 30115243),

Повне рішення складено 29.05.2026.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.