Рішення № 136958057, 29.05.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/313/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2019 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час звернення до суду дочка досягла повноліття, однак продовжує навчання у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на денній формі навчання. У зв`язку з навчанням дочка не має можливості самостійно забезпечувати себе усім необхідним, потребує витрат на харчування, проживання, проїзд, придбання навчальних матеріалів, одяг та інші повсякденні потреби. Позивачка зазначила, що відповідач матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки добровільно не надає, при цьому за попереднім виконавчим документом про стягнення аліментів на утримання дочки за ним обліковується заборгованість.

До початку розгляду справи від позивачки надійшла заява, у якій вона просила справу за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала та проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи двічі належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про його виклик (а.с. 24, 31), у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивачки на ухвалення заочного рішення, належне повідомлення відповідача, його повторну неявку в судове засідання, неподання відзиву та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, дійшов висновку, що позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зміну підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 77, 78, 80 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина шоста цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідач ОСОБА_2 є її батьком, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , виданого 26 лютого 2008 року Берестівською сільською радою Дубровицького району Рівненської області. Батьком дитини зазначено ОСОБА_2 , громадянина України, матір`ю ОСОБА_4 , громадянку України (а.с. 10).

Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0004574410, сформованого 28 червня 2024 року Дубровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що 15 лютого 2007 року виконавчим комітетом Берестівської сільської ради Дубровицького району Рівненської області складено актовий запис про шлюб №3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . До державної реєстрації шлюбу прізвище дружини було « ОСОБА_6 », після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ». Підставою розірвання шлюбу зазначено рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2019 року у справі №560/1014/18 (а.с. 8).

З копії рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2019 року у справі №560/1014/18 вбачається, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 лютого 2007 року виконавчим комітетом Берестівської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 13).

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 12 січня 2022 року Дубровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підтверджується, що 12 січня 2022 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №4. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_9 » (а.с. 9).

З огляду на наведене, судом встановлено, що позивачка при народженні дочки мала прізвище « ОСОБА_7 », після розірвання шлюбу з відповідачем їй було відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 », а після реєстрації шлюбу 12 січня 2022 року вона змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

З виконавчого листа, виданого 12 квітня 2019 року Дубровицьким районним судом Рівненської області у справі №560/1015/18, вбачається, що з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя с. Орв`яниця Дубровицького району Рівненської області, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , жительки с. Берестя Дубровицького району Рівненської області, стягувалися аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1300,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації відповідно до закону, починаючи з 20 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12).

Із довідки Дубровицького відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06 лютого 2026 року №2743/21.15 вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №61031100 з примусового виконання виконавчого листа №560/1015/18, виданого 12 квітня 2019 року Дубровицьким районним судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1300,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з урахуванням індексації відповідно до закону. Згідно з довідкою, станом на 01 лютого 2026 року заборгованість зі сплати аліментів становить 74608,00 грн (а.с. 11).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 після досягнення повноліття продовжує навчання, що підтверджується довідкою Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» факультету програмних систем і прикладної математики №3229 від 26 січня 2026 року. Зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою першого курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, навчається за денною формою навчання, за кошти державного бюджету, у групі КМ-54, планова дата завершення навчання 30 червня 2029 року (а.с. 14).

Із акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства / фактичного місця проживання особи №220 від 06 лютого 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації. За цією ж адресою зареєстрований та проживає її чоловік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також проживають ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також в акті зазначено, що ОСОБА_3 є студенткою першого курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», а її батько ОСОБА_2 участі у вихованні дочки не бере, добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надає, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2026 року становить 74608,00 грн, у зв`язку з чим коштів на утримання дочки не вистачає (а.с. 18).

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198 та 199 цього Кодексу, також своїх повнолітніх дочку, сина.

Відповідно до частини першої статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Частина друга цієї статті передбачає, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Частиною третьою статті 199 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Зі змісту статті 199 Сімейного кодексу України вбачається, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою чи сином віку понад 18 років, але менше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку матеріальну допомогу.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності юридичних фактів, а саме: досягнення дочкою, сином віку понад 18, але менше 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до частини першої статті 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Частина друга статті 200 Сімейного кодексу України передбачає, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 201 Сімейного кодексу України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. З огляду на те, що заява про зміну позовних вимог стосується способу та розміру стягнення аліментів у межах первісно заявленої вимоги про утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, аліменти підлягають присудженню з дня пред`явлення позову до суду.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому на час звернення до суду досягла повноліття, проте не досягла двадцяти трьох років. Вона продовжує навчання на денній формі у закладі вищої освіти, планова дата завершення навчання 30 червня 2029 року. У зв`язку з навчанням вона потребує матеріальної допомоги, оскільки денна форма навчання пов`язана з необхідністю систематичного відвідування занять, підготовки до навчального процесу, придбання навчальних матеріалів, витратами на харчування, проїзд, проживання або перебування за місцем навчання, а також іншими повсякденними витратами.

Суд враховує, що продовження навчання після досягнення повноліття об`єктивно зумовлює потребу ОСОБА_3 у матеріальній підтримці з боку батьків. При цьому відповідач не надав суду доказів того, що добровільно бере участь в утриманні дочки після досягнення нею повноліття або забезпечує її необхідні витрати, пов`язані з навчанням та повсякденним утриманням.

Суд також враховує, що позивачка як мати бере участь в утриманні повнолітньої дочки, а обов`язок щодо її матеріальної підтримки не може бути покладений лише на одного з батьків. При цьому відповідач, будучи батьком повнолітньої дочки, не надав суду жодного доказу того, що він добровільно бере участь у її утриманні після досягнення нею повноліття, а також не надав доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про його неспроможність надавати матеріальну допомогу.

Відповідач не подав відзиву, не надав довідок про доходи, стан здоров`я, наявність на його утриманні інших осіб, відсутність роботи, перебування на обліку в центрі зайнятості, наявність тяжких захворювань або інших обставин, які могли б вплинути на вирішення питання щодо розміру аліментів. Відсутність відзиву сама по собі не є підставою для автоматичного задоволення позову, однак у поєднанні з наявними доказами та ненаданням відповідачем доказів на спростування позовних вимог свідчить про те, що заявлені позивачкою обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Змінюючи позовні вимоги, позивачка просила визначити аліменти у твердій грошовій сумі 3000,00 грн щомісячно. Такий спосіб стягнення відповідає статті 200 Сімейного кодексу України, яка є спеціальною нормою для визначення розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, та прямо передбачає можливість визначення таких аліментів у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Оцінюючи розмір заявлених аліментів, суд виходить із того, що сума 3000,00 грн щомісячно не є надмірною з огляду на характер потреб повнолітньої студентки, яка навчається за денною формою, та має забезпечувати лише часткову, допоміжну участь відповідача в утриманні дочки поряд із участю матері. Такий розмір є співмірним із необхідністю забезпечення мінімального рівня матеріальної підтримки повнолітньої дочки на період навчання та не покладає на відповідача обов`язку повного її утримання.

При цьому суд не встановив обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Відповідач є особою працездатного віку, доказів непрацездатності, тяжкого стану здоров`я, відсутності доходу чи інших істотних обставин, які б перешкоджали сплаті аліментів у розмірі 3000,00 грн щомісячно, до суду не подано.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що у справі доведено наявність сукупності юридичних фактів, необхідних для виникнення обов`язку відповідача утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання: ОСОБА_3 досягла повноліття, але не досягла двадцяти трьох років; продовжує навчання за денною формою у закладі вищої освіти; у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги; відповідач є батьком дочки та не довів відсутності можливості надавати таку допомогу.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, справедливості, пропорційності, рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини та з урахуванням меж змінених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 26 лютого 2026 року, і до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, тому рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Враховуючи ставку судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру та мінімальний розмір такого збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі статей 141, 180, 182, 191, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, статті 5 Закону України «Про судовий збір», керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282, 284, 287, 288, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - задоволити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 26 лютого 2026 року, і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька: АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_5 , виданий 17 січня 2022 року органом 5617.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспортні дані суду невідомі.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.