Ухвала суду № 136957107, 29.05.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1926/26

Номер провадження 2-з/373/9/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Переяслав

Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області Хасанова В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача адвокат Смєхов В.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Друга переяславська державна нотаріальна контора, та просить визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_2 , 1967 року народження, посвідченого секретарем Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області Дубиною Л.В.

Крім того, просив скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_3 , б/н від 07.06.2011, на частку приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Також просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серії КВ № 094111, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Великокаратульської сільської ради від 01.08.2003 за № 33, на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223380401:01:016:0049, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

13.04.2026 ухвалою суду відкрито провадження та призначено цивільну справу до розгляду за загальними правилами позовного провадження в підготовче засідання на 21.07.2026 о 10:00.

Ухвалою суду від 25.05.2026 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

28.05.2026 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ПОА «Україна» використовувати земельні ділянки площею 2,2090 га, яка складається з трьох земельних ділянок, площею 0,3151 га, 1,4494 га, 0,4445 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ділянка НОМЕР_2 гідно викопіювання в с.Велика Каратуль; площею 2,2091 га, яка складається з трьох окремих земельних ділянок, площею 0,3151 га, 1,4494 га, 0,446 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ділянка АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути подану заяву без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефектний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

В силу вимог частини 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вказано у частині третій статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Оцінюючи доводи позивача у заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що запропоноване вжиття заходу забезпечення позову у даній справі не відповідає зазначеним у ст.149 ЦПК України критеріям щодо можливих наслідків невжиття таких заходів.

Як вбачається з позовної заяви, вимоги пред`явлені до ОСОБА_2 полягають у скасуванні свідоцтва про право власності на частку приватної власності у домоволодінні та у визнанні недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером кадастровий номер 3223380401:01:016:0049.

В заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити користуватись ПОА «Україна» двома земельними ділянками 2,2090 га, яка складається з трьох земельних ділянок, площею 0,3151 га, 1,4494 га, 0,4445 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ділянка НОМЕР_2 гідно викопіювання в с.Велика Каратуль; площею 2,2091 га, яка складається з трьох окремих земельних ділянок, площею 0,3151 га, 1,4494 га, 0,446 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ділянка АДРЕСА_2 .

Спірні правовідносини виникли з приводу земельної ділянки з кадастровим номером кадастровий номер 3223380401:01:016:0049 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, натомість позивач просить забезпечити позов шляхом заборони використання інших двох земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ПОА «Україна» до кола учасників справи не належить, клопотання про залучення до справи ПОА «Україна», стороною позивача не заявлялися.

Жодна з позовних вимог не стосується усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного користування.

Отже, враховуючи предмет спору, обставини справи, а також те, що заява про забезпечення позову не містить доказів та належного переконливого обґрунтування про те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання з боку відповідача рішення суду у справі у разі задоволення позову, суд вважає, що правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову на підставі поданої заяви про забезпечення позову відсутні.

Таким чином, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, ст. 369 ЦК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони ПОА «Україна» використовувати земельні ділянки площею 2,2090 га, яка складається з трьох земельних ділянок, площею 0,3151 га, 1,4494 га, 0,4445 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ділянка 483 гідно викопіювання в с.Велика Каратуль; площею 2,2091 га, яка складається з трьох окремих земельних ділянок, площею 0,3151 га, 1,4494 га, 0,446 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ділянка АДРЕСА_2 , - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя В. В. Хасанова