Рішення № 136956849, 13.05.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/49/25

2/368/111/26

Рішення

Іменем України

"13" травня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «АГРОФОРТ» (м.Кагарлик, вул. Захсників Укаїни, 6-п), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - встановив :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що Згідно з обвинувальним актом, 11.06.2024 року, близько 07 гол. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі вул. Незалежності в напрямку від с. Слобода Обухівського району Київської області неподалік «Слобідського» кладовища, здійснюючи виїзд на головну дорогу вул. Столична в м. Кагарлик Обухівського району Київської області, виконуючи маневр повороту ліворуч в напрямку центру міста, проявив злочинну недбалість та злочинну самовпевненість, порушуючи вимоги п.10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, перед початком руху не пересвідчився у безпечності та продовжив рух, чим своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також здоров`ю громадян, не надавав дорогу автомобілю марки «KIA CEE`D», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 (далі також Позивач), що рухався по вул. Столична в м. Кагарлик та мав перевагу в русі, в результаті чого відбулося зіткнення вказаних вище транспортних засобів.

В результаті ДТП пасажирка автомобіля марки «KIA CEE`D», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження та її було визнано потерпілою у кримінальному провадженні.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 368/1257/24 суд вирішив звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України у зв`язку з його примиренням з потерпілою ОСОБА_3 , а кримінальне провадження №12024111230001206 від 14.06.2024 року закрити.

В той же автомобіль «KIA CEE`D» під керуванням ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з яким допустив зіткнення водій автомобіля «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «KIA CEE`D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 605 786,46 грн., що підтверджується звітом про оцінку колісного транспортного засобу від 24.09.2024 року №149-2024.

Окрім того, Позивач змушений був понести витрати на перевезення автомобіля у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт від 22.07.2024 року та витрати на визначення вартості матеріального збитку і відновлювального ремонту у загальному розмірі 6500, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №149-2024 від 02.09.2024 року.

Отже, всього Позивачу було завдано збитків на суму 617 286,46.

Цивільно правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-215149519.

Позивач звернувся до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про виплату страхового відшкодування та йому було виплачено 142 830,22 грн. страхового відшкодування.

Отже, збитки Позивача після виплати страхового відшкодування складають 474 456,24 грн.

Згідно з відповіддю ПрАТ «МХП» Вих. № 14/12 від 02 грудня 2024 року на адвокатський запит № 08/11-1 від 08.11.2024 року, ОСОБА_2 станом на 11.06.2024 працював водієм на ПрАТ «АГРОФОРТ» (далі також Відповідач), про що було надано копію наказу №127/к/тр від 03.08.2023 року.

Автомобіль марки «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває у власності ПрАТ «АГРОФОРТ».

Згідно з відповіддю ПрАТ «МХП» Вих. № 1322 від 13 грудня 2024 року на адвокатський запит № 10/12-1 від 10.12.2024 року, автомобіль марки «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 не перебуває у власності ПрАТ «МХП».

Отже, водій ОСОБА_2 спричинив ДТП під час керування службовим автомобілем «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності Відповідачу.

А тому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрофорт» на його користь майнову шкоду в розмірі 357873,70 грн., та з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник Приватного акціонерного товариства «АГРОФОРТ» проти позову заперечили. Надіслали відзив, в якому просять відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів

Так в судовому засіданні встановлено, що на розгляді у Кагарлицькому районному суді Київської області перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024111230001206 від 14.06.2024 року щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно з обвинувальним актом, 11.06.2024 року, близько 07 гол. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі вул. Незалежності в напрямку від с. Слобода Обухівського району Київської області неподалік «Слобідського» кладовища, здійснюючи виїзд на головну дорогу вул. Столична в м. Кагарлик Обухівського району Київської області, виконуючи маневр повороту ліворуч в напрямку центру міста, проявив злочинну недбалість та злочинну самовпевненість, порушуючи вимоги п.10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, перед початком руху не пересвідчився у безпечності та продовжив рух, чим своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також здоров`ю громадян, не надавав дорогу автомобілю марки «KIA CEE`D», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 (далі також Позивач), що рухався по вул. Столична в м. Кагарлик та мав перевагу в русі, в результаті чого відбулося зіткнення вказаних вище транспортних засобів.

В результаті ДТП пасажирка автомобіля марки «KIA CEE`D», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження та її було визнано потерпілою у кримінальному провадженні.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 368/1257/24 суд вирішив звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України у зв`язку з його примиренням з потерпілою ОСОБА_3 , а кримінальне провадження №12024111230001206 від 14.06.2024 року закрити.

Той же автомобіль «KIA CEE`D» під керуванням ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з яким допустив зіткнення водій автомобіля «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «KIA CEE`D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 605 786,46 грн., що підтверджується звітом про оцінку колісного транспортного засобу від 24.09.2024 року №149-2024.

Окрім того, Позивач поніс витрати на перевезення автомобіля у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт від 22.07.2024 року та витрати на визначення вартості матеріального збитку і відновлювального ремонту у загальному розмірі 6500, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №149-2024 від 02.09.2024 року.

Отже, всього Позивачу було завдано збитків на суму 617 286,46.

Цивільно правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-215149519.

Позивач звернувся до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про виплату страхового відшкодування та йому було виплачено 142 830,22 грн. страхового відшкодування.

Отже, збитки Позивача після виплати страхового відшкодування складають 474 456,24 грн.

Згідно з відповіддю ПрАТ «МХП» Вих. № 14/12 від 02 грудня 2024 року на адвокатський запит № 08/11-1 від 08.11.2024 року, ОСОБА_2 станом на 11.06.2024 працював водієм на ПрАТ «АГРОФОРТ», що підтверджується копією наказу №127/к/тр від 03.08.2023 року.

Автомобіль марки «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває у власності ПрАТ «АГРОФОРТ», що стверджується довідкою ПрАТ «МХП» від 02.12.2024 року.

Отже, водій ОСОБА_2 спричинив ДТП під час керування службовим автомобілем «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності Відповідачу ПрАТ «АГРОФОРТ».

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків або матеріальну шкоду у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Верховним судом України в п. 2 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за №6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз`яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6.11.2013 №6-108цс13, правовій позиції Верховного Суду в постанові №534/872/16-ц від 05.09.2018 року.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Отже, різниця між розміром заподіяної шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням має бути відшкодована не безпосередньо винним водієм, а юридичною особою-роботодавцем, тобто Відповідачем.

Як зазначалося вище, обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12024111230001206 від 14.06.2024 року щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України було встановлено, що ДТП, яке трапилося 11.06.2024 року, було спричинене порушенням з боку ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 368/1257/24 суд звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України у зв`язку з його примиренням з потерпілою ОСОБА_3 , а кримінальне провадження №12024111230001206 від 14.06.2024 року закрив.

Отже, кримінальне провадження №12024111230001206 від 14.06.2024 року щодо ОСОБА_2 було закрите з нереабілітуючих підстав.

В постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 1 лютого 2024 року у справі № 930/497/23 ККС ВС вказав, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак з огляду на певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дає суду змогу в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження в зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, має відшкодувати саме ця особа.

Тобто, погоджуючись із закриттям кримінального провадження з нереабілітуючих підстав обвинувачений відмовляється від права довести свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення та погоджується з настанням інших наслідків, зокрема, таких, що пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У той же час докази вини Позивача у заподіянні ДТП відсутні. Станом на момент ДТП Позивач не перебував у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлено медичним висновком.

При цьому, в силу положень ст.1172 та ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, оскільки «RENAULT TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 є службовим автомобілем ПрАТ «АГРОФОРТ», з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах станом на день ДТП, то шкода, завдана автомобілю «KIA CEE`D», реєстраційний номер НОМЕР_2 підлягає відшкодуванню з боку ПрАТ «АГРОФОРТ».

Таким чином, наявні усі підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача майнової шкоди у розмірі 474 456,24 грн.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з знищенням або пошкодженням її майна;

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Також визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:

1) характеру правопорушення;

2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;

3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;

4) інших обставин, які мають істотне значення.

Питання щодо відшкодування моральної шкоди роз`яснені постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова).

Так, відповідно до п.3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають:

1) наявність моральної шкоди;

2) протиправність діяння її заподіювача;

3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;

4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Таке тлумачення дає можливість визначити своєрідну чотирискладову «формулу відшкодування моральної шкоди», яку можна відобразити наступним чином:

МШ = Д + В + Н + ПНЗ,

де МШ - це моральна шкода, яка має місце лише у випадку одночасної наявності (суми) таких елементів як

1) Д - діяння особи, яке має бути таким, що порушило право потерпілого;

2) В - вина особи, яка заподіяла шкоду;

3) Н - наслідки у вигляді моральної шкоди, яка була спричинена винним діянням порушника;

4) ПНЗ - причинно-наслідковий зв`язок між діянням винної особи та моральними стражданнями, який підтверджує, що ці страждання були викликані саме протиправним діянням.

В результаті ДТП Позивачу була заподіяна моральна шкода, оскільки Позивач пережив значний стрес, зазнав моральних страждань, що призвело до погіршення його емоційного та психологічного стану. Майну Позивача було завдано шкоди, через яку Позивач протягом тривалого часу не може ним користуватися та змушений шукати інших способів для пересування. Окрім того, Позивач змушений був вчинити ряд дій, спрямованих на транспортування пошкодженого автомобіля, оцінку завданої шкоди і вартість відновлювального ремонту та в подальшому проведення такого ремонту.

Виходячи з ступеню моральних та психологічних страждань, душевних переживань та зусиль, які докладаються Позивачем для відновлення стану, що існував до порушення його прав, суд прийшов до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 10 000 гривень.моральної шкоди.

Отже, з Відповідача слід стягнути майнову шкоду у розмірі 474 456,24 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

А тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 357873 грн.70 коп., у відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень.

Судові витрати покласти на відовідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, 22, 23, 1166, 1192 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АГРОФОРТ» (м.Кагарлик, вул. Захсників Укаїни, 6-п) на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 357873 грн.70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АГРОФОРТ» (м.Кагарлик, вул. Захсників Укаїни, 6-п) на користь держави судовий збір у сумі 5368,10 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1347,20 грн.

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів .

Повний текст рішення виготовлено 22.05.2026 року.

Суддя : Т.Є. Іванюта.