Ухвала суду № 136956487, 29.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8036/20

Провадження № 6/357/106/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року через систему «Електронний суд» представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області суду з вищевказаною заявою.

До заяви додані докази надіслання її копії іншим учасникам справи (провадження).

Заявник просить суд замінити вибулого стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на правонаступника ТОВ «Капіталресурс» у виконавчому листі № 357/8036/20 від 24.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» боргу, а також видати дублікат виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що до ТОВ «Капіталресурс» перейшло право вимоги до боржника у виконавчому провадженні на підставі виконавчого листа, яким стягнуто з боржника відповідну заборгованість на користь АТ КБ «ПриватБанк». Вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні в Білоцерківському відділі ДВС та 17.04.2023 державним виконавцем завершено вищевказане ВП. Наразі фактично рішення суду не виконано, а втрата оригіналу виконавчого листа позбавляє можливості заявника звернутись повторно до органу виконавчої служби.

31.03.2026 ухвалою судді заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд у відкритому судовому засіданні 16.04.2026.

20.05.2026 на адресу суду від представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Тарасюка Віктора Анатолійовича, на адресу суду надійшло заперечення на заяву про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа, в обґрунтування якого зазначено про те, що заявник не підтверджує належними та допустимими доказами, що він дійсно набув прав, які належали АТ КБ «ПриватБанк» на підставі заочного рішення від 06.04.2021 по справі № 357/8036/20. Договір факторингу № 8-22-08/25 від 22.08.2025 містить виключно загальну інформацію. Витяг з Реєстру боргових зобов`язань № 2 від 08.09.2025 містить дані про відступлення права вимоги за кредитним договором б/н з датою відкриття рахунку 12.09.2017, при цьому рішенням суду стягнено борг за кредитним договором від 15.05.2015. Суду не надано інших актів-приймання передачі самого кредитного договору, оригіналу судового рішення та матеріалів щодо його виконання тощо. Вказано про відсутність доказів про направлення оригіналу виконавчого листа стягувачу. Заявник не надав жодного листування з державним виконавцем, не надав жодних матеріалів з АСВП щодо цього. Просить відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви.

Учасники справи про розгляд справи повідомлялися у встановленому порядку.

Жодних інших заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Судом встановлено наступне.

06.04.2021 заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області суду у справі № 357/8036/20, провадження № 2/357/1504/21, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 15.05.2015 у розмірі 12 442,75 грн та судовий збір у розмірі 2 102 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 07.05.2021 та 24.06.2021 видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні.

17.04.2023 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яновською І.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до умов договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс», акту приймання-передачі реєстру боргових зобов`язань № 2 від 08.09.2025 та витягу з реєстру боргових зобов`язань № 2, до останнього перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н, референс договору SAMDNWFC00037329359, дата відкриття 12.09.2017, сума заборгованості 12 442,75 грн, з яких: 8 991,89 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 450,86 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк», що подавалася до суду разом з позовом, за підписаним між сторонами 15.05.2015 кредитним договором № б/н, ОСОБА_1 видавалась, зокрема карта № НОМЕР_1 , дата відкриття 12.09.2017, термін дії 06/21.

В матеріалах справи міститься результат пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 25.02.2026, з якого вбачається про відсутність відкритого виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем АТ КБ «ПриватБанк».

Вирішуючи питання про заміну стягувача суд зазначає наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У частині першій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2025 у справі № 718/6/23 (провадження № 61-15661св23) зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу боржника.

Згідно із ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Стаття 446 розміщена у розділі VІ Цивільного процесуального кодексу України, яким регулюються процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження та припиняється її статус сторони виконавчого провадження, тому її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року, справа № 487/5205/16-ц.

Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог правонаступника кредитора та необхідність надання йому статусу стягувача у виконавчому листі, оскільки право вимоги до заявника перейшло за відповідною цивільною угодою (договором факторингу), відомості про перебування на примусовому виконанні виконавчого листа (відкритого виконавчого провадження) у справі відсутні, отже подана заява в цій частині підлягає задоволенню.

Доводи боржника не спростовуються наявних у справі доказів на підтвердження відступлення заявнику прав вимоги за кредитним договором.

Відповідно до вимог п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (п. 1 ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Судом встановлено, що строк пред`явлення виконавчого листа № 357/8036/20 від 24.06.2021 переривався у зв`язку з його пред`явленням до виконання та почався заново 17.04.2023, тому заявник звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Крім того, відповідно до п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

З огляду на наявність в матеріалах справи постанови про повернення спірного виконавчого листа стягувачу, тому у державного виконавця, в силу прямої вказівки закону, виник обов`язок надіслати таку постанову разом з виконавчим документом стягувачу рекомендованим поштовим відправленням.

Однак, жодних пояснень, актів про втрату чи реєстрів рекомендованих відправлень суду не надано.

Таким чином, фактично стягувач не повідомив суду обставин, за яких втрачено виконавчий лист та не надав відповідні докази на їх підтвердження.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявник не довів та не підтвердив належним чином свої посилання про його втрату, тому у задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

У даній справі суд враховує встановлений законодавством принцип змагальності цивільного судочинства, а також те, що заявник є юридичною особою, має уповноважену особу на захист її інтересів, яка обізнана або має бути обізнана з вимогами процесуального законодавства України в цій частині.

Слід роз`яснити, що за наявності належних та допустимих доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа, заявник (стягувач) має право повторно звернутися до суду з вимогою про видачу дублікату виконавчого листа.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 18, 260, 353, 442, 446, пп. 17.4 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» задовольнити частково.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, на Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», код ЄДРПОУ 43513923, у виконавчому листі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/8036/20, провадження № 2/357/1504/21, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А. Ю. Цуранов